Рішення від 29 червня 2025 р. у справі №757/38746/20-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/38746/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи-1: не з`явився,

представника третьої особи-2: не з`явився,

представника третьої особи-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» про захист прав споживачів, визнання недійсним договорів та захист персональних даних, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (далі - ТОВ «ФК «Арагон») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - третя особа-1, ПАТ «Київстар»), Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - третя особа-2, АТ КБ «Приватбанк»), у якому просила визнати недійсним кредитний договір від 21.03.2020 року та зобов`язати відповідача видалити всі її персональні дані з електронних баз, серверів та ін., припинити їх збір, обробку, систематизацію, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розпорядження, передачу, знеособлення тощо у зв`язку з відсутністю її згоди на такі дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 11.03.2020 року о 18:20 год. зателефонувала її невідома особа, яка представилася оператором call-центру «Київстар» та повідомила про необхідність змінити 3G-картки на 4G, оскільки з 12.03.2020 року обслуговування її SIM-картки з підтримкою 3G буде припинено. Позивачу запропонували зробити це за допомогою мобільного додатка «Мій Київстар», яким вона раніше не користувалася, тому цей акаунт був створений невідомою особою безпосередньо під час їхньої розмови. З вечора 11.03.2020 року у позивача повністю зник інтернет-зв`язок. Наступного дня, 12.03.2020 року, позивач звернулася до сервісного центру «Київстар» про розблокування номера. Попри неодноразові звернення позивача та декілька безрезультатних спроб, оператор відновив роботу сім-картки лише 03.04.2020 року. 20.03.2020 року позивач здійснила розблокування АТ «КБ «ПриватБанк» та виявила факти несанкціонованого доступу з боку сторонніх осіб, а також незаконне списання (крадіжку) грошових коштів. Того ж дня позивач помітила, що пароль до її електронної пошти змінений, відновивши його побачила декілька листів від фінансових організацій стосовно заявок на кредити, яких позивач не брала. За вказаним фактом Франківським відділом поліції ГУ НП у Львівській області було відкрито два кримінальні провадження № 12020140080000590 від 21.03.2020 року та № 12020140080000633 від 27.03.2020 року, а також позивач відразу у телефонному режимі повідомила відповідача та направила лист, який відповідач отримав 08.05.2020 року. Позивач вважає, що 11.03.2020 року невідома особа заволоділа її sim-картою мобільного оператора «Київстар» ( НОМЕР_1 ) та отримала доступ до її персональних даних, яка згодом авторизувалася в системі «Приват24», електронній пошті та особистих кабінетах декількох фінансових установ. Надалі від її імені здійснила реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування, якими вона раніше ніколи не користувалася, у тому числі в ТОВ «ФК «Арагон» та оформила кредит. Окрім цього, зазначає, що шляхом незаконного використання її персональних даних з 11.03.2020 року по 24.03.2020 року невідомою особою було оформлено вісімнадцять онлайн-кредитів на її ім`я, у тому числі в ТОВ «ФК «Арагон». Позивач зазначає, що на момент укладення кредитного договору від 21.03.2020 року було відсутнє її волевиявлення та внутрішня воля на його укладення. Про існування зазначених договорів позивач дізналася після їх оформлення невідомою особою, яка заволоділа її персональним даними та вказала не належні її рахунки, на які були зараховані кошти за кредитним договором. Посилаючись на положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вважає, що кредитний договір від 21.03.2020 року підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2020 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Волковій С.Я.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним договорів та захист персональних даних передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2021 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та захист персональних даних, та призначено підготовче засідання у справі на 14.04.2021 року.

09.04.2021 року на адресу Святошинського районного суду м. Києва від представника третьої особи - 2 - Штронди А.М. надійшли письмові пояснення, у яких останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять достатніх та належних доказів обставин, зазначених в позові, та фактів існування оспорюваних правовідносин між сторонами.

10.06.2021 року на електронну пошту Святошинського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Богомазова П.С. надійшла заява про зміну місця проживання позивача.

10.06.2021 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Святошинського районного суду м. Києва від представника третьої особи - 1 - адвоката Дубко Р.В. надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначив, що 12.03.2020 року та 13.03.2020 року позивач зверталася до ПрАТ «Київстар» із проханнями про розблокування номера телефону НОМЕР_1 , за результатами розгляду яких 03.04.2020 року їй було відновлено SIM-карту.

19.07.2021 року на адресу Святошинського районного суду м. Києва від представника третьої особи - 1 - адвоката Дубко Р.В. надійшли аналогічні письмові пояснення.

22.11.2021 року на адресу Святошинського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Богомазова П.С. надійшло клопотання про долучення доказів.

24.01.2022 року на адресу Святошинського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаєвої Г.С. надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.07.2022 року клопотання представника позивача - адвоката Гаєвої Г.С. про витребування доказів задоволено; витребувано у ТОВ «Арагон» оригінал договору № 94273 від 21.03.2020 року укладеного від імені ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Арагон» зі всіма додатками; засвідчену копію електронної заявки та всі особисті дані, які вносилися невідомими особами до реєстраційних форм від імені ОСОБА_1 ; інформацію про зареєстровану в обліковому записі (особистому кабінеті) платіжну банківську картку, на яку було перераховано грошові кошти за кредитним договором № 94273 від 21.03.2020 року, укладеного від імені ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Арагон», із зазначенням банку-емітенту картки та платіжної системи або банку, якими проводилися транзакції вертифікації картки та переказу грошових коштів; інформацію про номер телефону, електронну пошту, ІР-адресу, пристрій, браузер, операційну систему, які використовувалися для реєстрації, входу та інших дій від імені ОСОБА_1 в ІТС ТОВ «ФК «Арагон»; інформацію, отриману в ході комунікації з ТОВ «ФК «Арагон» (отримані листи, електронне листування, записи телефонних розмов).

02.02.2023 року на адресу Святошинського районного суду м. Києва від представника відповідача - Решетуна М.В. надійшли пояснення по справі, у яких останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки відсутні підстави для визнання електронного кредитного договору недійсним.

16.10.2023 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Святошинського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаєвої Г.С. надійшли клопотання про зміну місця знаходження відповідача; та про взяття до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.02.2023 року справа № 757/22453/20-ц, та від 29.06.2022 року справа № 757/40209/20-ц.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року замінено первісного відповідача ТОВ «ФК «Арагон» на ТОВ «ВВС-Факторинг».

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним договорів та захист персональних даних передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2024 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним договорів та захист персональних даних, в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.04.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2024 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 198 та п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 04.07.2024 року.

04.07.2024 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка не підписана ЕЦП.

04.07.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника третьої особи - 2 - Яндульського Д.В. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 04.07.2024 року, без фіксації технічними засобами, у якій останній просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2024 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 21.10.2024 року.

21.10.2024 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та підготовче засідання призначено на 16.12.2024 року.

06.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та клопотання про залучення в якості третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2024 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним договорів та захист персональних даних в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон».

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2024 року, у зв`язку із залученням третьої особи, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 10.02.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2025 року, у зв`язку із неявкою сторін, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 29.04.2025 року.

10.02.2025 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Приймак А.О. надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка передана головуючому судді 11.02.2025 року.

25.04.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Приймак А.О. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які передані головуючому судді 28.04.2025 року.

Також, 25.04.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Приймак А.О. надійшли додаткові пояснення у справі, які передані головуючому судді 28.04.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.04.2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» про захист прав споживачів, визнання недійсним договорів та захист персональних даних закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 30.06.2025 року.

24.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника третьої особи - 1 - адвоката Дубко Р.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі.

30.06.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання 30.06.2025 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою. Позивач у заяві від 30.06.2025 року просила розглядати справу у її відсутність. Представник третьої особи-1 у заяві від 24.06.2025 року просив розглядати справу у його відсутність.

Оскільки, згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 21.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 5409724 (далі - Кредитний договір). Підписання договору було здійснено за допомогою одноразового ідентифікатора (паролю) - UA458398, який був надісланий СМС-повідомленням на номер телефону зазначений Позичальником в заявці на отримання коштів ( НОМЕР_1 ) (том 2, а.с. 11-13).

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі 1 500,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та всі інші платежі на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору, Кредит надається строком на 15 днів до 05.04.2020 року від дати отримання Позичальником кредиту, але не більше 30 днів.

Як визначено у п. 3.2 Кредитного договору, Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк визначений п. 3.1. цього Договору.

Пунктом 4.1. Кредитного договору, передбачено, що щоденна плата за користування кредитом (проценти) становить 1,6 % (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 584% річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом). Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням для отримання кредиту та включаючи дату його повернення, крім випадку передбаченого п. 4.6. цього Договору. У випадку дострокового погашення кредиту, нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, враховуючи день погашення.

У пункті 7.1. Кредитного договору, Позичальник підтвердив, що його волевиявлення є вільним та відповідає його внутрішній волі.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020140080000633 від 27.03.2020 року вбачається, що 26.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Франківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області із заявою про те, що 11.03.2020 року невідома особа, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом обману та зловживанням довірою, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 , чим завдала матеріальну шкоду на суму 45 666,00 грн. Правова кваліфікація кримінального провадження ч. 1 ст. 190 КК України (том 1, а.с. 58).

30.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ФК «Арагон» із листом, у якому повідомила, що 21.03.2020 року на її ім`я було оформлено кредит у розмірі 1 500,00 грн. та перераховано кошти на невідому їй банківську карту. Також вона зазначила, що ніколи не користувалася послугами Товариства, жодних договорів не укладала, не мала на це волевиявлення та не надавала компанії згоди на зберігання й обробку своїх персональних даних (том 1, а.с. 45-46).

ТОВ «ФК «Арагон» листом від 03.06.2020 року за № 03/06.20 повідомило позивача про те, що після вивчення та аналізу звернення ОСОБА_1 . Товариство призупиняє всі дії за Договором позики, зокрема, нарахування відсотків за кредитом, та очікуватиме винесення судового рішення для подальших дій (том 2, а.с. 7).

21.07.2020 року між ТОВ «ФК «Арагон» та ТОВ «ФК «ВВС-Факторинг» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 21/07.2020, за яким ТОВ «ФК «Арагон» передало, а ТОВ «ФК «ВВС-Факторинг» прийняло усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, зокрема, щодо Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 5409724 від 21.03.2020 року, який укладений між сторонами (том 2, а.с. 9-10).

Згідно довідки № 4082/03 від 12.02.2021 року, виданої ПрАТ «Київстар» встановлено, що телефонний номер НОМЕР_1 у період з 01.03.2020 року по 03.04.2020 року обслуговувався відповідно до публічного договору, телекомунікаційні послуги за якими надавались знеособлено (анонімно) (том 1, а.с. 135).

Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 31.01.2023 року № 303/01 повідомляють, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» було успішно проведено трансакцію № 28477-41506-15948 на суму 1500,00 грн. (номер карти: НОМЕР_2 ) (том 2, а.с. 15).

Згідно довідки АТ «КБ «Приватбанк» від 22.02.2021 року № R7A5654FSIVSFCU2 встановлено, що ОСОБА_1 має наступні рахунки:

НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 Угода № НОМЕР_5 від 03.07.2018 року, картка Універсальна UAH;

IBAN: НОМЕР_6 Угода № SAMDN30000053010233 від 14.11.2011 року Бонус+ UAH;

IBAN: НОМЕР_7 Угода № SAMDNWFD0070949585000 від 14.12.2015 року Послуга накопичування «Скарбничка» UAH;

НОМЕР_8 Угода № НОМЕР_9 від 18.09.2020 року картка для виплат UAH. Станом на 22.02.2021 року інших рахунків не має у АТ «КБ «ПриватБанк» (том 2, а.с. 216).

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що невідома особа незаконним шляхом заволоділа її персональними даними та від її імені оформила вісімнадцять онлайн-кредитів, у тому числі з відповідачем, на момент укладення якого було відсутнє волевиявлення позивача та її внутрішня воля на вчинення цього правочину.

Так, позивач самостійно надала третім особам доступ до мобільного додатка «Мій Київстар». Внаслідок цього вони отримали її персональні дані, за допомогою фінансового номера телефону авторизувалися в додатку «Приват24» та електронній пошті, після чого оформили кредит з відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як визначено у ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як визначено у ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Водночас, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказані висновки неодноразово зазначались у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20, від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 року у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 року у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, ОСОБА_1 спірний кредитний договір від 21.03.2020 року не укладала, оскільки було відсутнє її волевиявлення та внутрішня воля на його підписання. З огляду на це, суд вважає, що спірний кредитний договір є неукладеним. Відтак, оскільки неукладений правочин не може бути визнаний судом недійсним, у задоволенні позову слід відмовити через обрання позивачем неналежного способу захисту.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним та захист персональних даних, є неналежним способом захисту прав позивача та не підлягають задоволенню з цих підстав.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а іншими учасниками справи не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 11, 12, 14 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 15, 16, 203, 205, 207, 215, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київстар», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» про захист прав споживачів, визнання недійсним договорів та захист персональних даних - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, код ЄДРПОУ 37686875.

Третя особа-1: Приватне акціонерне товариство «Київстар», 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, код ЄДРПОУ 21673832.

Третя особа-2: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа-3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», 03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 1, прим. 1028/3.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 19.11.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко