Суд: Оболонський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 08 жовтня 2026 р.
Справа: №756/14193/25
Суддя: Диба О. В.
09.10.2026 Справа № 756/14193/25
УКРАЇНА
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
_____________________________________________________________________
Унікальний №756/14193/25
Провадження №2/756/1279/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря Загороднюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
УСТАНОВИВ:
Позивач у вересні 2025 року звернувся до суду з позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, який стягується з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10000 грн до 2860 грн щомісячно та на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15000 грн до 4290 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтуванні позову позивач вказував, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.03.2025 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання спільних малолітніх дітей. Постановою Київського апеляційного суду від 15.07.2025 вказане рішення було залишено без змін.
Однак, позивач зазначає, що з дня розгляду справи про стягнення аліментів, його дохід значно зменшився, оскільки ОСОБА_1 припинив здійснення підприємницької діяльності на території України, окрім того, хвороби батьків позивача, судові процеси, створення відповідачем перешкод у спілкуванні з дітьми, призвели до пригніченого психологічного стану позивача, зменшення продуктивності, що стало підставою для перегляду умов оплати праці.
Таким чином, враховуючи погіршення матеріального стану позивача, перебування на його утриманні батька та матері пенсійного віку, позивач просить зменшити, визначений рішенням Оболонського районного суду міста Києва (ун. №756/16259/24) від 27.03.2025, розмір стягнення з позивача аліментів на утримання малолітніх доньок.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24.09.2025 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06.05.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.
Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника у якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити та вказувала, що позивачем було створено комфортні умови для проживання дітей, тривалий час він забезпечував родину, однак, у зв`язку з повномасштабним вторгненням, припиненням здійснення підприємницької діяльності, виїзду за кордон, відмовою відповідача від переїзду, складним процесом розлучення, ускладненням спілкування з дітьми у позивача знизився дохід внаслідок допущення численних помилок в роботі і як наслідок перегляду умов оплати праці. Також представник зазначив, що у разі покращення фінансового становища позивача, він самостійно буде перераховувати кошти у більшому розмірі, однак, наразі у позивача наявні борги, заборгованість по аліментним платежам, а також стан здоров`я батьків позивача, які перебувають на його утриманні, погіршився. Представник також зазначив, що відповідач разом з дітьми проживає в квартирі, власником якої є мати позивача на безоплатній основі, а також не надає доказів на підтвердження витрат на дітей, натомість, нею реалізуються речі як дітей так і позивача.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності сторони відповідача у якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав того, що всі наведені в позові доводи позивача вже були предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи про стягнення аліментів, а тому позивачем не надано жодного належного доказу, який підтверджував би наявність об`єктивних причин, які могли б призвести до погіршення його матеріального становища, а його позиція лише свідчить про небажання утримувати власних дітей та здійснювати тиск, шляхом зловживання процесуальними правами. Також представник відповідача звертався до суду з відзивом на позовну заяву у якому вказував, що позовна заява про зменшення розміру аліментів, яка надійшла до суду фактично через півтора місяці після набрання чинності рішення про стягнення аліментів, є необґрунтованою, шкодить інтересам малолітніх дітей, порушує їх право на забезпечення батьками їх гармонійного розвитку, виховання та матеріального добробуту, а тому не підлягає задоволенню. Представник у відзиві на позов вказував, що на момент розгляду справи про стягнення аліментів ОСОБА_1 вже не здійснював підприємницьку діяльність, а тому така обставина була досліджена та врахована судом під час ухвалення рішення та не є підставою для зменшення розміру аліментів. Щодо перебування на утриманні непрацездатних батьків позивача то представник вказував, що батьки отримають пенсію, мають у власності рухоме та нерухоме майно, а також у них окрім сина - ОСОБА_1 є працездатна донька, що також було об`єктом дослідження під час ухвалення рішення про стягнення аліментів. Також представник відповідача зазначив, що всі судові процеси, окрім позову про стягнення аліментів, були ініційовані самим позивачем де представництво його інтересів здійснюють адвокати, винагорода яких сплачується позивачем без зволікань. Щодо спілкування батька з дітьми, то сторона відповідача наголошує на тому, що донька ОСОБА_3 має власний телефон за допомогою якого спілкується з батьком, однак, поведінка позивача є тим фактором, який формує ставлення дітей до батька, а тому позивачем не надано жодного належного доказу, що він має пригнічений психологічний стан і про наявність причинно наслідкового зв`язку його стану та його здатністю виконувати обов`язок батька утримувати малолітніх дітей. Окрім того, надані стороною позивача докази свідчать про те, що ОСОБА_1 має додаткові джерела доходів, а тому зважаючи на всі обставини справи, представник відповідача вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру стягнення аліментів, які визначені рішенням суду.
Представник позивача звертався до суду з відповіддю на відзив у якому вказував, що позивач одноособово забезпечував сім`ю, пропонував відповідачу разом з дітьми переїхати до Республіки Польща, однак у подальшому фінансовий стан позивача змінився на підтвердження чого надані належні та допустимі докази. Разом з тим, стороною відповідача надаються сумнівні докази, не впевнившись про те чи є вони чинними на момент розгляду справи і в тому числі стосуються періоду, якому надавав оцінку суд під час розгляду справи про стягнення аліментів. Окрім того, відповідач звернувся до органу з примусового виконання рішення про стягнення аліментів, незважаючи на те, що позивачем сплачувались кошти у добровільному порядку. Відповідач також не інформує позивача про кошти, які були використані на утримання дітей, про успіхи дітей, а також присутня під час розмов батька з донькою, що негативно впливає на неї та втручається у їх спілкування. Окрім того, відповідач разом з дітьми проживає в квартирі матері позивача та створює перешкоди для спілкування бабусі з онуками.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.10.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №2896.
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають двох малолітніх доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09.05.2025 ун. №756/101/25 у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю шлюб між сторонами розірвано та визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 . У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.03.2025 ун. №756/16259/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття, та на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 15000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 15.07.2025 вище вказане рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27.03.2025 та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2025 залишено без змін.
Таким чином рішення Оболонського районного суду міста Києва 27.03.2025 ун. №756/16259/24 набрало законної сили 15.07.2025.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач послався на те, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів його дохід значно зменшився.
На підтвердження зазначених обставин позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.01.2025, згідно з яким підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено.
Разом з тим, підприємницьку діяльність позивача припинено ще до ухвалення рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27.03.2025. Отже, ця обставина існувала на час вирішення спору про стягнення аліментів, була врахована судами першої та апеляційної інстанцій при визначенні розміру аліментів, а тому не є підтвердженням зміни матеріального стану платника аліментів у розумінні ст. 192 СК України.
Окрім того, сторона позивача також вказувала, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є пенсіонерами за віком та потребують додаткового утримання.
Наявність у платника аліментів непрацездатних батьків є обставиною, яку суд враховує при визначенні розміру аліментів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України. Ця обставина існувала на час ухвалення рішення суду від 27.03.2025 та була предметом дослідження під час вирішення питання про стягнення аліментів. Доказів того, що після ухвалення цього рішення у позивача з`явилися нові утриманці або його витрати на утримання батьків істотно збільшилися в силу незалежних від нього обставин, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України обов`язок утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, покладено на повнолітніх дочку, сина. Сторона відповідача вказувала, і позивачем не спростовано, що батьки позивача отримують пенсію, мають у власності коштовне рухоме та нерухоме майно, а також мають повнолітню працездатну доньку.
Як убачається з матеріалів справи, державним виконавцем Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внесено відомості про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до розрахунку від 06.04.2026 за період з 23.12.2024 по 31.03.2026 становить 36831 грн.
Наявність у позивача заборгованості зі сплати аліментів не свідчить про погіршення його матеріального стану, а є наслідком неналежного виконання ним рішення суду, яке набрало законної сили.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Компанією «L-PL Sp. Z o.o.» укладено договір про надання послуг №5/30/12/2024 від 30.12.2024 (т.1, а.с.198-205), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає до виконання замовлення на надання послуг у сфері інформаційних технологій та програмування, за виконання якого виконавець отримує винагороду в розмірі 7000 польських злотих на місяць.
Строк дії договору з 01.01.2025 по 31.12.2025.
Слід звернути увагу на те, що п.2 пар. 7 наведеного вище договору передбачено, що сторони можуть продовжити термін дії цього договору шляхом укладення відповідного додатку в письмовій формі.
16.05.2025 головою правління Компанії, позивача повідомлено, що за результатами перевірки виконаних робіт за квітень 2025 року встановлено факт неналежного виконання зобов`язань, відповідно до договору №5/30/12/2024 та замовлення від 01.04.2025 до вказаного договору, внаслідок чого відбулась переплата винагороди за квітень, внаслідок чого, ОСОБА_1 зобов`язано повернути переплату у розмірі 4200 злотих, які позивачем були виплачені в повному обсязі.
Згідно з додатковою угодою №2 до договору про надання послуг №5/30/12/2024, укладеною між ОСОБА_1 та Компанією «L-PL Sp. Z o.o.» від 20.05.2025 сторонами внесені зміни до договору щодо суми та умов виплати винагороди, а саме встановлено, що розмір винагороди, що має бути виплачена виконавцю за послуги, надані за цим договором, залежить від виду та обсягу робіт, виконаних протягом певного періоду, і визначається щоразу в замовленнях, технічних завданнях або окремих угодах, укладених між сторонами в будь-якій формі. А також те, що визначена сторонами винагорода вичерпує всі фінансові зобов`язання замовника перед виконавцем у цьому відношенні. Винагорода, зокрема, включає всі витрати, понесені виконавцем у зв`язку з наданням послуг.
Відповідно до договору 22.07.2025 між ОСОБА_1 та Компанією «L-PL Sp. Z o.o.» було укладено договір про зміни та доповнення №1 до договору про надання послуг №5/30/12/2024, відповідно до умов якого, у зв`язку з частковим виконанням замовлення на надання ІТ-послуг від 01.07.2025 було укладено цей документ про внесення змін та доповнень до замовлення на надання ІТ-послуг. Виконавець виконав лише одну з послуг, зазначених у замовленні - тестування комп`ютерних систем, однак, навіть тестування, проведене виконавцем, після перевірки якості та обсягу робіт виконавця компанією, не повністю відповідає обсягу робіт та критеріям належного виконання, визначених компанією. За неповне виконання замовлення компанія сплачує виконавцю щомісячну винагороду в розмірі 2000 злотих.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що обсяг робіт та послуг, які надавалися позивачем в межах вищенаведеного договору та додаткових угод до нього, визначаються в кожному конкретному випадку окремо
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 отримував дохід у ТОВ «L-PL» у січні 7000 злотих (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31.01.2025 становить 72403,1 грн), у лютому - 7000 злотих (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 28.02.2025 становить 73716,3 грн), у березні - 7000 злотих (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31.03.2025 становить 74954,6 грн), у квітні - 2800 злотих (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 30.04.2025 становить 31005,24 грн), у травні - 3816,33 злотих (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31.05.2025 становить 42166,25 грн), у червні - 3816,33 злотих (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 30.06.2025 становить 43922,52 грн), у липні - 2000 злотих (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31.07.2025 становить 22563,6 грн), у серпні - 2000 злотих (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31.08.2025 становить 22583,6 грн).
Згідно з договорами про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 17.01.2025, №2 від 20.01.2025, №3 від 10.02.2025, №4 від 13.03.2025, №5 від 01.04.2025, №6 від 08.04.2025, №7 від 29.04.2025, №8 від 07.05.2025 ОСОБА_1 отримав у позику у ОСОБА_7 відповідно 43000 грн., 9200 грн, 40000 грн, 15000 грн, 35000 грн, 10000 грн, 59000 грн, 30000 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_7 є директором Компанії «L-PL Sp. Z o.o.» з якою позивач зазначений вище договір про надання послуг.
Відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 29.08.2025 ОСОБА_1 отримав у позику у ОСОБА_8 6000 грн.
Згідно з договорами про поворотну фінансову допомогу №1 від 23.05.2025, №2 від 25.09.2025, №3 від 30.09.2025, №4 від 13.03.2026 ОСОБА_1 отримав у позику у ОСОБА_9 відповідно 41700 грн, 10000 грн, 15000 грн, 15000 грн.
Також, 18.11.2025 ОСОБА_1 отримав у позику у ОСОБА_10 35000 грн, відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги №1.
Відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 20.08.2025 ОСОБА_1 отримав у позику у ОСОБА_11 10000 грн.
Згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 14.07.2025 ОСОБА_1 отримав у позику у ОСОБА_12 10000 грн.
Також, відповідно до договорів про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 27.06.2025, №2 від 15.09.2025, №3 від 13.10.2025 ОСОБА_1 отримав у позику у ОСОБА_13 відповідно 30000 грн, 10000 грн, 5000 грн.
У відповідності до договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 25.08.2025 ОСОБА_1 отримав у позику від ОСОБА_14 10000 грн.
Відомостей про те, що перелічені вище кошти позивачем були повернуті , матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зі змісту ст. 192 СК України вбачається, що підставою для зменшення розміру аліментів є саме зміна обставин, які існували на час ухвалення рішення про їх стягнення. Тому, вирішуючи такий спір, суд порівнює матеріальний і сімейний стан та стан здоров`я сторін на час ухвалення попереднього рішення і на час розгляду справи. Обставини, які існували на час ухвалення рішення про стягнення аліментів і були враховані судом при визначенні їх розміру, не можуть бути підставою для його зменшення, оскільки інше означало б перегляд рішення, що набрало законної сили, поза встановленим процесуальним законом порядком.
При цьому зміна матеріального стану платника аліментів має бути істотною, мати стійкий характер та не залежати від його волі. Зменшення доходу платника, яке є наслідком його власних дій або волевиявлення, саме по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки в такому разі розмір утримання дитини ставився б у залежність від поведінки платника. Обов`язок довести таку зміну покладається на позивача.
Позивач пов`язує погіршення свого майнового стану зі зниженням продуктивності роботи внаслідок складних сімейних обставин та загального морально-психологічного стану. Однак доказів того, що стан здоров`я позивача, у тому числі психологічний, погіршився після ухвалення рішення про стягнення аліментів та перешкоджав йому належним чином виконувати договірні зобов`язання, матеріали справи не містять.
Щодо зменшення доходу позивача від надання послуг Компанії «L-PL Sp. Z o.o.» суд зазначає наступне.
Зі змісту повідомлення голови правління компанії від 16.05.2025, додаткової угоди №2 від 20.05.2025 та договору про зміни та доповнення №1 від 22.07.2025 вбачається, що розмір винагороди позивача зменшено з 7000 злотих до 2000 злотих на місяць у зв`язку з неналежним та неповним виконанням ним замовлень, тобто з причин, які залежали від самого позивача. При цьому умови оплати змінено за взаємною згодою сторін договору, а отже, за волевиявленням самого позивача. Таке зменшення доходу не є об`єктивною зміною матеріального стану платника аліментів, яка не залежить від його волі.
Суд також враховує, що зміни до умов оплати внесено 20.05.2025 та 22.07.2025, тобто протягом чотирьох місяців після ухвалення рішення про стягнення аліментів, у період його апеляційного перегляду та одразу після набрання ним законної сили, а з позовом про зменшення розміру аліментів позивач звернувся 09.09.2025, менш ніж через два місяці після набрання цим рішенням законної сили. Крім того, заявлений позивачем розмір аліментів (2860 грн та 4290 грн) становить 28,6% від розміру, визначеного рішенням суду, що відповідає співвідношенню винагороди позивача після та до внесення змін до договору (2000 злотих до 7000 злотих). Тобто позовні вимоги ґрунтуються виключно на розмірі договірної винагороди, зменшення якої відбулося за згодою самого позивача.
Позивач є працездатною особою, може отримувати дохід та не був позбавлений можливості розірвати договір і змінити замовника. Строк дії договору про надання послуг №5/30/12/2024 закінчився 31.12.2025, однак відомостей про укладення нового договору чи додаткових угод, а також про джерела та розмір доходу позивача після цієї дати матеріали справи не містять. Довідка про доходи охоплює лише період з 01.01.2025 по 31.08.2025, а тому не відображає матеріального стану позивача на час розгляду справи.
Суд враховує, що позивач має кваліфікацію та досвід роботи у сфері інформаційних технологій, що не заперечувалося сторонами, і не позбавлений можливості надавати такі послуги іншим замовникам, у тому числі дистанційно. Доводи сторони відповідача про те, що позивач є одним із співвласників та розробників програмного продукту в США, позивачем не спростовано.
Крім того, сторона відповідача зазначала, що під час розгляду справи між сторонами про поділ майна подружжя судом отримано відомості про наявність у ОСОБА_1 станом на 01.11.2024 рахунків у гривні та іноземній валюті в АТ КБ «Приватбанк», на яких знаходились кошти у розмірі 4700,47 доларів США, а також рахунків у гривні та іноземній валюті в АТ «Універсал Банк». Відомостей про закриття цих рахунків, рух коштів по них або відсутність на них коштів матеріали справи не містять, хоча наявність у платника аліментів грошових коштів враховується при визначенні розміру аліментів (п. 3-1 ч. 1 ст. 182 СК України).
Щодо договорів про надання поворотної фінансової допомоги суд зазначає наступне.
У період з 17.01.2025 по 13.03.2026 позивач отримав у позику кошти на загальну суму 438900 грн, з яких 241200 грн - від ОСОБА_7 , яка є головою правління компанії, за ініціативою якої позивачу було зменшено розмір винагороди. Сам по собі факт отримання позик не свідчить про погіршення матеріального стану позивача, оскільки укладення договорів позики є вільним волевиявленням позичальника, а його позикові зобов`язання не можуть мати переваги перед обов`язком утримувати дитину, встановленим ст. 180 СК України. Водночас отримання позивачем коштів у такому обсязі свідчить про наявність у нього можливості залучати фінансові ресурси для виконання своїх зобов`язань, а тому суд не бере до уваги ці докази як підтвердження неспроможності позивача сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі.
Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено істотної зміни його матеріального або сімейного стану чи стану здоров`я після ухвалення рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27.03.2025, яка не залежала б від його волі та унеможливлювала б сплату аліментів на утримання малолітніх дітей у визначеному цим рішенням розмірі. Зменшення розміру аліментів за таких обставин призвело б до погіршення матеріального забезпечення малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що не відповідає їх найкращим інтересам.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів не підлягають задоволенню.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 82, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено 09.10.2026.
Суддя Олексій ДИБА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua