Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 07 жовтня 2026 р.
Справа: №755/12638/26
Суддя: Федосєєв С. В.
Справа № 755/12638/26
Провадження №: 3/755/4863/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" жовтня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Федосєєв С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП № 732186 від 29 липня 2026 року, 29.07.2026 о 16 год. 35 хв. у місті Києві, на площі Чернігівській, керуючи транспортним засобом MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед поворотом ліворуч на проспект Броварський, водій ОСОБА_1 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, не зайняв відповідного крайнього положення на проїзній частині та допустив зіткнення з автомобілем Audi A1, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 10.4, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмове клопотання, у якому просив розглянути справу за його відсутності, без його особистої участі, керуючись наявними матеріалами справи.
При цьому ОСОБА_1 зазначив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає.
Суд, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, належне повідомлення особи про дату, час та місце судового розгляду, а також її письмове волевиявлення щодо розгляду справи за відсутності, дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 , оскільки його особиста присутність у справах зазначеної категорії не є обов`язковою.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши належність, допустимість, достовірність та достатність наявних доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у порушенні конкретних вимог Правил дорожнього руху, настанні наслідків у вигляді пошкодження майна та наявності причинно-наслідкового зв`язку між допущеним порушенням і такими наслідками.
Відповідно до п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 10.4 Правил дорожнього руху України перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот при в`їзді на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Пунктом 13.1 Правил дорожнього руху України визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , керуючи великогабаритним транспортним засобом MAN, під час здійснення маневру повороту ліворуч не забезпечив належного контролю за дорожньою обстановкою та безпечного бокового інтервалу щодо автомобіля Audi A1, який рухався в попутному напрямку.
Вказані обставини підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП № 732186 від 29.07.2026, у якому зафіксовано час, місце, обставини дорожньо-транспортної пригоди та порушені водієм вимоги Правил дорожнього руху;
схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, складеною працівниками поліції, яка відображає дорожню обстановку, розташування транспортних засобів та обставини їх зіткнення;
письмовими поясненнями ОСОБА_1 , який зазначив, що під час здійснення повороту ліворуч відбулося зіткнення з автомобілем Audi A1;
письмовими поясненнями водія автомобіля Audi A1 ОСОБА_2 , яка повідомила про обставини дорожньо-транспортної пригоди та зазначила, що автомобіль MAN під час виконання маневру повороту допустив зіткнення з її транспортним засобом;
письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , який повідомив про обставини зіткнення транспортних засобів;
письмовим клопотанням ОСОБА_1 , поданим до суду, у якому останній визнав свою вину та просив розглянути справу за його відсутності.
Оцінюючи зазначені докази, суд виходить із того, що вони у своїй сукупності підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди, участь у ній транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , допущене ним порушення вимог Правил дорожнього руху та настання наслідків у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів.
Суд бере до уваги, що письмові пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди в частині самого факту зіткнення та характеру виконуваного маневру узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи.
При цьому суд зазначає, що обов`язок водія забезпечити безпечність маневру не обмежується лише поданням відповідного сигналу повороту. Перед початком та під час виконання маневру водій повинен переконатися у можливості його безпечного здійснення, врахувати дорожню обстановку, габарити транспортного засобу та розташування інших учасників дорожнього руху.
Особливості керування великогабаритним транспортним засобом вимагають від водія підвищеної уважності до бокового інтервалу та траєкторії руху, оскільки виконання повороту таким транспортним засобом може потребувати більшого простору на проїзній частині.
Разом із тим зазначені особливості не звільняють водія від обов`язку дотримуватися Правил дорожнього руху та забезпечувати безпеку інших його учасників.
Суд також враховує, що у своїх первинних письмових поясненнях ОСОБА_1 описав обставини дорожньо-транспортної пригоди, а надалі, звернувшись до суду із письмовим клопотанням, визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.
Водночас саме по собі визнання вини особою не може бути єдиною та безумовною підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Тому суд оцінює таке визнання у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
У цьому випадку визнання вини ОСОБА_1 узгоджується з фактичними обставинами, відображеними у протоколі про адміністративне правопорушення, схемі дорожньо-транспортної пригоди та письмових поясненнях учасників події.
Судом установлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3 «б», 10.4, 13.1 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів.
Зокрема, недотримання водієм належного бокового інтервалу та вимог щодо безпечного виконання маневру повороту створило умови, за яких відбулося зіткнення з іншим транспортним засобом.
Таким чином, досліджені докази є достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивних та суб`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Суд не встановив обставин, які б виключали провадження у справі відповідно до ст. 247 КУпАП.
Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд виходить із положень статей 23, 33 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Суд враховує, що ОСОБА_1 визнав свою вину, не заперечував фактичних обставин правопорушення та висловив готовність нести передбачену законом відповідальність.
Визнання вини суд відповідно до ст. 34 КУпАП враховує як обставину, що пом`якшує адміністративну відповідальність.
Обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.
Ураховуючи наведене, характер правопорушення, його наслідки, ступінь вини особи, а також мету адміністративного стягнення, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень буде накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, у межах санкції ст. 124 КУпАП.
На переконання суду, застосування саме такого виду адміністративного стягнення відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації відповідальності та пропорційності втручання держави у права особи.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір судового збору визначається відповідно до Закону України «Про судовий збір» та становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 23, 33, 34, 40-1, 124, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова підлягає примусовому виконанню, під час якого з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua