Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №755/12906/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12906/26

Провадження №: 3/755/4955/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Федосєєв С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 882933 від 04 серпня 2026 року, ОСОБА_1 , будучи батьком малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неналежним чином виконував передбачені законодавством обов`язки щодо виховання та забезпечення належних умов життя своїх дітей.

Зокрема, 05 липня 2026 року ОСОБА_1 , перебуваючи разом із малолітніми дітьми на відпочинку в Одеській області, у селищі Кароліно-Бугаз, вживав алкогольні напої, унаслідок чого, за матеріалами адміністративної справи, не забезпечив належного догляду та контролю за дітьми, створивши умови, за яких їхня безпека могла опинитися під загрозою.

Зазначені обставини стали підставою для складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 з`явився, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, заперечував факт ухилення від виконання батьківських обов`язків та вважав, що належним чином здійснював догляд за дітьми.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали адміністративної справи, перевіривши обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та оцінивши наявні докази в їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх або неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину, забезпечувати належні умови для її виховання та розвитку.

Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини та забезпечувати її безпеку.

Відповідно до ст. 18 Конвенції ООН про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.

Згідно зі ст. 3 зазначеної Конвенції в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок батьків щодо виховання дітей не обмежується виключно їх матеріальним забезпеченням, а охоплює також необхідність постійного піклування про фізичне та психічне здоров`я дітей, забезпечення належного догляду, створення безпечних умов перебування та недопущення обставин, які можуть становити загрозу їхньому життю і здоров`ю.

При цьому виконання батьківських обов`язків повинно здійснюватися безперервно, зокрема під час відпочинку, подорожей та тимчасового перебування дітей поза місцем постійного проживання.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП суд під час розгляду справи зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази, а саме:

протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 882933 від 04.08.2026, у якому викладено обставини неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків;

рапорт оперативного чергового Дніпровського УП ГУНП у м. Києві щодо реєстрації повідомлення від 17.07.2026 за ЄО № 49570 про можливе неналежне виконання батьківських обов`язків;

письмову заяву ОСОБА_4 , у якій остання повідомила про обставини перебування малолітніх дітей із батьком під час відпочинку в Одеській області;

рапорт старшого інспектора сектору ювенальної превенції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції Олексія Крупені від 04.08.2026 щодо результатів перевірки отриманого повідомлення;

письмові пояснення ОСОБА_1 , надані працівникам поліції, у яких останній підтвердив факт перебування разом із малолітніми дітьми на відпочинку та вживання ним алкогольних напоїв, водночас заперечив залишення дітей без нагляду;

інші матеріали адміністративної справи, досліджені судом.

Зі змісту заяви ОСОБА_4 вбачається, що 05.07.2026 ОСОБА_1 разом із двома малолітніми дітьми перебував на відпочинку в селищі Кароліно-Бугаз Одеської області, де, за твердженням заявниці, вживав алкогольні напої та неналежним чином здійснював догляд за дітьми.

У заяві також зазначено, що діти були змушені самостійно звернутися по допомогу до знайомого дорослого, оскільки батько не забезпечував належного контролю за їхнім перебуванням.

Вказані відомості стали підставою для звернення до правоохоронних органів та проведення відповідної перевірки.

Згідно з рапортом працівника поліції, у межах перевірки отриманого повідомлення було проведено телефонну розмову із заявницею, а також отримано пояснення від ОСОБА_1 .

Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно перебував разом із малолітніми дітьми на відпочинку та вживав алкогольні напої, однак заперечив факт залишення дітей без нагляду, зазначивши, що забезпечував їх харчуванням та необхідними коштами.

Таким чином, факт перебування ОСОБА_1 разом із малолітніми дітьми під час зазначеного відпочинку та факт вживання ним алкогольних напоїв не є спірними, оскільки підтверджені його власними поясненнями.

Водночас суд зазначає, що сам по собі факт вживання батьком алкогольних напоїв не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Визначальним для правильної правової оцінки є встановлення того, чи призвела поведінка особи до фактичного ухилення від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та безпеки дітей.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить із необхідності забезпечення пріоритету найкращих інтересів малолітніх дітей, які через свій вік потребують належного нагляду та піклування з боку дорослих.

Перебування з малолітніми дітьми на відпочинку покладає на батьків обов`язок організувати їх дозвілля таким чином, щоб діти не залишалися без необхідного нагляду та не були змушені самостійно вирішувати питання власної безпеки.

Надання дітям грошових коштів або забезпечення їх харчуванням не замінює виконання інших батьківських обов`язків, зокрема щодо безпосереднього догляду, контролю за місцем перебування дітей та своєчасного реагування на їхні потреби.

Щодо невизнання ОСОБА_1 вини суд зазначає наступне.

Невизнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, є реалізацією її права на захист та не може саме по собі свідчити про винуватість.

Разом із тим відповідно до ст. 252 КУпАП пояснення такої особи підлягають оцінці в сукупності з усіма іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Суд враховує, що ОСОБА_1 не заперечував факту перебування разом із дітьми на відпочинку та вживання алкогольних напоїв, однак не погоджувався з висновками працівників поліції щодо неналежного виконання ним батьківських обов`язків.

Зазначені заперечення суд оцінює з урахуванням відомостей, викладених у заяві ОСОБА_4 , результатів проведеної перевірки та інших матеріалів справи.

Суд виходить із того, що батьківські права та обов`язки мають здійснюватися насамперед в інтересах дітей, а забезпечення їхньої безпеки є одним із найважливіших обов`язків батьків.

При цьому суд наголошує, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає не за сам факт конфлікту між батьками або різне бачення ними способів виховання дітей, а за конкретне винне невиконання чи неналежне виконання обов`язків, прямо передбачених законодавством.

Оцінивши наявні матеріали в сукупності, суд дійшов висновку, що поведінка ОСОБА_1 під час перебування з малолітніми дітьми на відпочинку свідчить про неналежне забезпечення необхідного нагляду за ними та виконання покладених на нього батьківських обов`язків.

Суд вважає, що такі дії суперечать вимогам ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», оскільки обов`язок батьків щодо піклування про дітей передбачає не лише забезпечення їхніх матеріальних потреб, але й створення належних і безпечних умов для їхнього перебування.

Таким чином, досліджені судом докази в їх сукупності дають підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання малолітніх дітей.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд враховує положення статей 23, 33 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, обставини його вчинення, вік малолітніх дітей, щодо яких ОСОБА_1 зобов`язаний здійснювати належний догляд, а також необхідність забезпечення їхніх прав та законних інтересів.

Суд зазначає, що невиконання батьками обов`язків щодо належного догляду за дітьми створює ризики для їхнього фізичного та психологічного благополуччя, а тому потребує належної правової оцінки та відповідного реагування держави.

При визначенні виду адміністративного стягнення суд також враховує необхідність формування в особи відповідального ставлення до виконання батьківських обов`язків та недопущення аналогічних порушень у майбутньому.

З урахуванням наведеного суд вважає, що застосування адміністративного стягнення у виді штрафу є необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності.

При цьому суд виходить із того, що накладення штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, принципам справедливості, індивідуалізації та пропорційності адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись статтями 7, 9, 23, 33, 40-1, 184, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 287-289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

встановленому законом на день ухвалення постанови.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому ст. 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: