Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №484/5042/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Суд: Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №484/5042/26

Суддя: Коваленко Н. А.

Провадження: 2/484/3626/26

Справа: 484/5042/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Коваленко Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Голубкової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Чобану Вікторії Василівни, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

УСТАНОВИВ:

24.07.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Чобану Вікторії Василівни, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якій представник позивача просить: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; здійснити розподіл майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме визнати за кожним з подружжя право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , а також вирішити питання відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що 16 серпня 2008 року між ОСОБА_3 (надалі - позивачка) та ОСОБА_2 (надалі - відповідач) укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області складено відповідний актовий запис № 251 від 16.08.2008.

В подальшому рішенням Первомайського міськрайонного суду від 28.05.2026 по справі № 484/2306/26 шлюб між сторонами розірвано.

Під час перебування у шлюбі, 30 грудня 2009 року подружжям було придбано у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею - 38,0 кв.м., загальною площею - 54,6 кв.м. За спільною згодою сторін, право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , оскільки за домовленістю подружжя саме він виступав покупцем квартири у договорі. Однак сам по собі факт реєстрації спірного нерухомого майна за відповідачем не означає, що воно належить лише йому, оскільки квартиру придбано під час шлюбу, тож вона являється об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Разом з тим, добровільної згоди між колишнім подружжям щодо поділу спірного будинку в позасудовому порядку не досягнуто, що обумовило звернення до суду із зазначеним позовом.

Також у позовній заяві представник позивача послалася на те, що витрати на правову допомогу становлять 10000 грн, докази про що будуть подані до суду після закінчення надання послуг та підписання акту між сторонами.

Ухвалою від 28.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, сторонам роз`яснено порядок надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень проти відповіді на відзив, письмових пояснень щодо позову, доказів і клопотань, а також роз`яснено наслідки невчинення таких дій або вчинення їх з порушенням визначених строків.

Ухвалою суду від 28.09.2026 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13.10.2026 о 10.15 год.

В судове засідання сторони не прибули. Представник позивача скерувала до суду заяву з проханням розглядати справу в її відсутність та відсутність її довірительки, позов підтримують в повному обсязі та просять задовольнити його.

До початку розгляду справи по суті відповідач через канцелярію суду подав заяву в якій позов визнав, не заперечував проти поділу майна подружжя, справу просив розглянути в його відсутність, заперечуючи при цьому проти відшкодування витрат іншої сторони на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні 13.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 15.10.2026.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, предметом розгляду справи є визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Первомайського міськрайонного суду від 28.05.2026 по справі № 484/2306/26 розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 30.06.2026.

На підставі договору купівлі продажу від 30.12.2009 року ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Статтями 69-71 СК подружжю гарантовано право на поділ, способи та порядок поділу спільного майна подружжя.

Так, згідно зі статтями 69, 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

За правилами частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на вищенаведені висновки суду щодо правил встановлення режиму спільного майна подружжя, суд вважає встановленим, що вказаний об`єкт нерухомості придбаний сторонами в період шлюбу, а отже є спільним сумісним майном подружжя і частки у спільній сумісній власності на нього є рівними.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Згідно із частинами першою, третьою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 369, 372 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На підставі викладеного вище, те, що позов не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти визнання позову та задовольнити позов у повному обсязі, шляхом визнання за кожним з подружжя права власності в рівних частках по 1/2 частки за кожним на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з квитанцією ID: 0598-3341-5596-3857, дата оплати 24.07.2026, платник: ОСОБА_1 , сплачено судовий збір в розмірі 4161,40 грн.

Оскільки відповідач визнає позов, то підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову позивачем, що становить суму 2080,70 грн.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить суму 2080,70 грн.

Питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на час ухвалення рішення судом не вирішується.

Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 206, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн 70 коп., сплаченого відповідно до квитанції ID: 0598-3341-5596-3857, дата оплати 24.07.2026, платник: ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн 70 коп., сплаченого відповідно до квитанції ID: 0598-3341-5596-3857, дата оплати 24.07.2026, платник: ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Рішення суду складено та підписано 16.10.2026.

Суддя Н. А. Коваленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua