Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №469/1541/25 — Березанський районний суд Миколаївської області

Суд: Березанський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №469/1541/25

Суддя: Тавлуй В. В.

16.10.26 Справа №469/1541/25

2/469/414/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

позивачка - ОСОБА_2 ,

представник позивачів - адвокат Григорян В. С.,

відповідач ОСОБА_3 - не з`явився,

представник відповідача -

Коблівської сільської ради

Миколаївської області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, –

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 01 грудня 2025 року звернулися до Березанського районного суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 , Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, у якому просили:

- визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/6 частки будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , за набувальною давністю;

- визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/6 частки будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , за набувальною давністю.

Заявлені вимоги обґрунтували тим, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Анатолівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 20.03.1991 року, зареєстрованого в Березанській філії Миколаївського обласного об`єднання бюро технічної інвентаризації 20.03.1991 року, реєстраційний №3, належав житловий будинок АДРЕСА_1 .

Після його смерті 29.03.2004 року державним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори Миколаївської області Дереновською Т.О. відкрито спадкову справу № 62/2004 та у порядку ст.1261 ЦК України видано свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/3 частки на вищезазначений будинок спадкоємцям - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 являється громадянином РФ з 2005 року, на території України не проживає з 1991 року.

Після оформлення 1/3 частки спадкового майна (будинку АДРЕСА_1 ), фактично відмовився від належного йому майна та дозволив позивачам користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд.

ОСОБА_3 з 2010 року жодного разу не приймав участі в утриманні будинку.

З 2013 року через російську агресію позивачі втратили зв`язок із братом, теперішнє місце перебування його невідоме. Останнім відомим місцем його реєстрації є адреса: АДРЕСА_2 .

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , являючись власниками по 1/3 житлового будинку АДРЕСА_1 , постійно дбають про спадкову частку майна ОСОБА_3 , самостійно утримують її, вчасно сплачують всі необхідні платежі та збори, що пов`язані із обслуговуванням даного будинку, відкрито та безперервно спільно володіють даною часткою майна на протязі більше 15-ти років

Жодні інші особи протягом 2004 - 2025 років не брали участь в утриманні даного будинку та за весь час відкритого володіння позивачами спірною часткою будинку ніякі інші особи не звертались до них із питанням визнання права власності на неї.

У зв`язку із тим, що зв`язок із відповідачем ОСОБА_3 втрачено і неможливо на сьогоднішній день без його участі вирішити питання щодо набуття права власності на спірну частку майна (купівля-продаж, дарування тощо) за позивачами, беручи до уваги, що позивачі добросовісно, відкрито і безперервно продовжують володіти спірною 1/3 часткою будинку більше 15-ти років, тому вважають, що мають право встановити в судовому порядку своє право власності на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст.344 ЦК України за змістом якої особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом, позивачі просили задовольнити позов.

04 грудня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачі та їх представник заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та просили її задовольнити.

Представник відповідача Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з`явився. У надісланій на адресу суду письмовій заяві відповідач просив розглянути справу без його участі та зазначив, що визнає позов (а.с.59).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання неодноразово повідомлявся у встановленому порядку, у тому числі через оголошення на офіційній сторінці Березанського районного суду Миколаївської області веб-порталу судової влади України, відзив на позовну заяву суду не наддав.

Заслухавши пояснення позивачів та їх представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено у судовому засіданні позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 – по 1/3 частки кожному, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №146, Витягу про реєстрацію права власності на рухоме майно №27478817 від 29.09.2010 року, Витягу з Державного реєстру речових прав №438437908 від 06.08.2025 року, Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №144, Витягу про реєстрацію права власності на рухоме майно №27478733 від 29.09.2010 року, Витягу з Державного реєстру речових прав №438435122 від 06.08.2025 року, Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №148, Витягу про реєстрацію права власності на рухоме майно №27478899 від 29.09.2010 року (а.с.12 на звороті – 18).

Позивачі просять визнати за ними право власності на 1/6 частки будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , за набувальною давністю, за кожним, посилаючись на те, що Відповідач ОСОБА_3 після оформлення 1/3 частки спадкового майна (будинку АДРЕСА_1 ), фактично відмовився від належного йому майна та дозволив позивачам користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд, вони будучи власниками по 1/3 житлового будинку АДРЕСА_1 , постійно дбають про спадкову частку майна ОСОБА_3 , самостійно утримують її, вчасно сплачують всі необхідні платежі та збори, що пов`язані із обслугованим даного будинку, відкрито та безперервно спільно володіють даною часткою майна на протязі більше 15-ти років.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, 4 ст.344 ЦК України, на яку посилаються позивачі обґрунтовуючи свої вимоги, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, вказана норма закону передбачає можливість набуття права власності особи на окрему річ - нерухоме майно, за сукупності таких умов:

- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

- законність об`єкта володіння;

- добросовісність заволодіння чужим майном;

- відкритість володіння; безперервність володіння;

- сплив установлених строків володіння;

- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

При цьому, згідно правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду від 27.09.2018р., по справі № 571/1099/16-ц та Постанові від 31.10.1018р., по справі №683/2047/16-ц, добросовісністю володіння слід вважати випадки, коли володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, яке за висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №645 /2540/17-ц, не має власника, або власник якого невідомий.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, предметом у спору у даній справі, є не майно, а право на частку у спільному майні, яка належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності, а саме, будинку АДРЕСА_1 , яка складає 1/3 частину вказаного будинку, право на яку позивачі фактично просять за ОСОБА_3 припинити та визнати її за ними, поділивши між ними порівну.

Таким чином, приймаючи до уваги також те, що вказана частка майна має власника, і він є відомим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.1, 4 ст.344 ЦК України.

Крім того, при прийнятті рішення по суті спору, суд враховує наступні положення закону.

Так, згідно ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України ч.1 ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно приписів ч.21 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до положень ч.2 ст.365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що у даній справі також відсутні умови та підстави для застосування до спірних правовідносин ст.365 ЦК України щодо припинення права приватної спільної часткової власності відповідача ОСОБА_3 на 1/3 частину спірного будинку.

Враховуючи викладене, при прийнятті рішення по суті спору, суд ухвалює відмовити у прийнятті визнання позову відповідачем – Коблівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області, оскільки визнання відповідачем позову у даній справі суперечить вказаним вище нормам закону та порушує права та інтереси відповідача ОСОБА_3 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,– у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua