Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №145/59/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/59/26

Провадження № 2/145/386/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

з участю прокурора - Муранової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей, соціального захисту та охорони здоров`я Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, орган опіки та піклування Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що вони з відповідачкою є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час він проходить військову службу у лавах ЗСУ захищаючи суверенітет країни, а відповідачка в цей час повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, веде аморальний спосіб життя та створює реальну загрозу життю і здоров`ю їхнього сина. Мати не займається фізичним та духовним розвитком дитини, вивезли сина в невідомому напрямку в Одеську область, дитина там проживає в антисанітарних умовах, оточенні сторонніх осіб з кримінальним минулим, які вживають алкоголь та наркотичні речовини, систематично вчиняє сварки у присутності дитини, використовує нецензурну лексику, налаштовує сина проти батька, дитина перебуває у стані постійного стресу. Окрім цього, відповідачка приховує місце перебування дитини, блокує спроби батька зв`язатися із сином, чим грубо порушує права дитини на батьківське виховання.

З урахуванням наведеного, просить суд позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи.

Не погоджуючись із позовними вимогами 11 лютого 2026 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив, в якому заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність, а наведені в них відомості вважала безпідставними і такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Позивач ОСОБА_1 на розгляд справи до суду не з`явився, про час та місце її розгляду повідомлений в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_4 при розгляді справи підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність.

Представник відповідачки ОСОБА_5 заперечував проти позовних вимог, пояснивши суду, що підстави, передбачені СК України для позбавлення батьківських прав відповідачки відсутні, що підтверджують досліджені судом докази, а також сам син сторін. Позивач на даний час проходить військову службу і звернувся до суду з даним позовом лише з метою його ухилення від проходження служби.

Представник служби у справах дітей, соціального захисту та охорони здоров`я Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області на розгляд справи до суду не з`явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник органу опіки та піклування Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області Тіора О.С. при розгляді справи підтримав висновок органу опіки та піклування, вказавши на відсутність підстав для позбавлення матері батьківських прав відносно сина.

Малолітній ОСОБА_3 2018 року народження, пояснив суду, що на даний час він проживає разом з мамою, навчається у школі в місті Одесі. Його батько знаходиться на війні, однак він кожного дня спілкується телефоном з ним. Останній раз бачилися з батьком майже рік назад. Батько передає йому грошові кошти, купує подарунки, речі. Мама займається з ним уроками. Він любить і батька і маму. Хоче жити більше з мамою.

Прокурор Муранова Л.А. заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, що відповідно до ч.1 ст.164 СК України можуть бути підставами для позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 .

Суд заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із наданих позивачем характеристик від 17 грудня 2025 року та 13 січня 2026 року, малолітній ОСОБА_6 навчався у 1-А класі КЗ «Браїлівський ліцей ім. В.О. Забаштанського» з 01.09.2024 року по 26.03.2025 року, увесь період навчання часто пропускав заняття без поважних причин, що негативно впливало на рівень засвоєння матеріалу, до навчання ставився нестабільно, поведінка була задовільна. Мати про відвідування школи була проінформована, але співпраця зі школою була не на належному рівні, контроль за виконанням домашніх завдань матір`ю здійснювався не систематично, що частково впливало на навчальну дисципліну і відвідування занять.

13 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 звертався із заявою до Служби у справах дітей, соціального захисту та охорони здоров`я про вчинення насильства над дитиною ОСОБА_7 його матір`ю ОСОБА_2 , яка вивезла сина у невідомому йому напрямку.

На підставі судового наказу Тиврівського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2024 року стягнуто із позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином повнолітнього віку.

Згідно довідки від 03 лютого 2026 року ОСОБА_6 проживає разом з матір`ю ОСОБА_8 без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі службової записки начальника служби у справах дітей, соціального захисту та охорони здоров`я Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області до Гніванської міської ради від 19 січня 2026 року, було встановлено, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_8 на території Одеської області у зв`язку зі зміною місця проживання. Зі слів матері дитина відвідує навчальний заклад, мати вийшла на контакт з представниками служби і від взаємодії не ухиляється. Таким чином фактів приховування дитини не встановлено.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 05 березня 2026 року малолітній ОСОБА_6 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , хлопчик має окрему кімнату для проживання, місце для відпочинку та сну, достатню кількість одягу і взуття за сезоном, місце для зберігання особистих речей та шкільного приладдя. Мати приділяє увагу вихованню та розвитку своєї дитини на належному рівні. В квартирі створені безпечні умови для проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини.

ОСОБА_6 навчається у 2-му класі Чорноморського ліцею Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області.

Як вбачається із характеристики учня 2-го класу ОСОБА_3 , він позитивно характеризується за місцем навчання.

Вихованням дитини займається його мати ОСОБА_2 , яка постійно контролює його навчання, цікавиться успіхами та поведінкою сина. За час навчання дитини не було пропусків сином занять без поважної на те причини. Дитина завжди має охайний зовнішній вигляд, у спілкуванні з однолітками, старшими, хлопчик чемний, щирий, доброзичливий і стриманий, має друзів.

Рішенням Чорноморської селищної ради Одеського району від 16 квітня 2026 року № 48 затверджено висновок органу опіки та піклування Чорноморської селищної ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із зазначеним висновком органом опіки та піклування не встановлено підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_1 .

Стосунки між матір`ю та малолітнім сином засновані на почуттях любові, доброзичливості, взаємодопомоги один одному, зусилля матері спрямовані на створення позитивного морально-психологічного клімату в сім`ї, матір`ю приділяється належна увагу створенню умов для виховання та розвитку сина.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Також у п.16 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, внаслідок чого її фізичний, психічний і моральний розвиток піддаються небезпеці.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до встановлених обставин справи, судом на встановлено фактів та не надано доказів, які підтверджують винну поведінку матері, її свідоме та систематичне нехтування батьківськими обов`язками, ухилення від виховання і утримання дитини, попередження її про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Не надано суду доказів того, що відповідачка є особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину.

Відповідно до частини третьої ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Врахувавши наведені вище обставини суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки наведені у них обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України не підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача сплачений при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265 ЦПК України, ст.51 Конституції України, Конвенцією «Про права дитини», суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей, соціального захисту та охорони здоров`я Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, орган опіки та піклування Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення суду буде подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя Копилова Л. В.