Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №133/2765/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/2765/26

08.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді – Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання – Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Степана Клітченко в інтересах держави в особі Козятинської міської ради, як органу управління майном комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня" Козятинської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення,

встановив:

У 2026 році керівник Хмільницької окружної прокуратури Степан Клітченко, діючи в порядку статті 56 Цивільного процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду в інтересах держави в особі Козятинської міської ради, як органу управління майном Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради, з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні слідчого відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області перебувало кримінальне провадження № 12022020230000029 від 18.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

За результатами досудового розслідування обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 було направлено до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28.03.2023 у справі № 133/1493/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням із потерпілою, а кримінальне провадження закрито. Ухвала набрала законної сили 07.04.2023.

Як зазначає прокурор, 18.01.2022 близько 16:00 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, допустив занос автомобіля на зустрічну смугу руху та зіткнення із зустрічним автомобілем марки «RENAULT LAGUNA», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, з якими її було госпіталізовано до Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 16 у потерпілої виявлено закриті переломи VII–X ребер справа, закритий перелом правої ключиці, закритий перелом правої плечової кістки, підшкірні гематоми в правій виличній ділянці та в ділянці правої вушної раковини.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради з 18.01.2022 по 27.01.2022, тобто протягом 9 ліжко-днів.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради від 03.02.2026 № 190 вартість одного ліжко-дня лікування становила 1 149 грн 25 коп., а загальна вартість лікування потерпілої – 10 343 грн 25 коп.

Прокурор зазначає, що в межах кримінального провадження цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої не заявлявся, а відповідач добровільно зазначені витрати не відшкодував.

Також прокурор вказує, що Комунальне підприємство «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради є закладом охорони здоров`я комунальної форми власності, а Козятинська міська рада не вжила заходів щодо самостійного звернення до суду з відповідним позовом, у зв`язку з чим виникли підстави для представництва інтересів держави прокурором.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 10 343 грн 25 коп.

До суду 11.08.2026 надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності. У заяві відповідач зазначив, що кримінальне провадження було закрито, а ухвала суду набрала законної сили 07.04.2023, тоді як із позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої прокурор звернувся лише у 2026 році.

Крім того, відповідач заперечив обґрунтованість заявленої суми позовних вимог та на підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи квитанції з аптек на загальну суму 5 228 грн 82 коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 76–81, 89 ЦПК України, суд доходить таких висновків.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій цієї особи, лише в питанні, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони цією особою.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28.03.2023 у справі №133/1493/22, яка набрала законної сили 07.04.2023, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням із потерпілою, а кримінальне провадження закрито.

Зазначена ухвала є обов`язковою для суду в частині встановлення факту вчинення відповідачем відповідних дій, однак не звільняє позивача від обов`язку довести розмір витрат на лікування та інші обставини, які мають значення для вирішення цього спору.

З довідки Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради від 03.02.2026 №190 убачається, що потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні з 18.01.2022 по 27.01.2022 протягом 9 ліжко-днів. Вартість одного ліжко-дня становила 1 149 грн 25 коп., а загальна сума витрат на лікування склала 10 343 грн 25 коп.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадків, передбачених законом.

Частиною третьою статті 1206 ЦК України передбачено, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який перебуває у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету залежно від джерела фінансування понесених витрат. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення визначений постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.

Згідно із зазначеним Порядком сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування за один день.

Надані прокурором відомості про період стаціонарного лікування потерпілої та розрахунок його вартості підтверджують заявлений розмір витрат. При цьому суд ураховує, що витрати на стаціонарне лікування виникли внаслідок тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою в дорожньо-транспортній пригоді, обставини якої встановлені ухвалою суду у кримінальному провадженні.

Щодо доводів відповідача про необґрунтованість суми позовних вимог

На підтвердження своїх заперечень відповідач долучив квитанції з аптек на загальну суму 5 228 грн 82 коп.

Оцінюючи зазначені докази, суд виходить із того, що квитанції з аптек можуть підтверджувати придбання лікарських засобів, однак самі по собі не підтверджують відшкодування витрат Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради на стаціонарне лікування потерпілої.

Матеріали справи не містять доказів того, що зазначені платежі були перераховані закладу охорони здоров`я або здійснені саме з метою відшкодування заявлених у цій справі витрат на стаціонарне лікування.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення суми витрат на стаціонарне лікування на 5 228 грн 82 коп. лише на підставі наданих аптечних квитанцій. Водночас суд ураховує ці документи в сукупності з іншими доказами, наданими учасниками справи.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності

Відповідач просив застосувати позовну давність, посилаючись на те, що ухвала про закриття кримінального провадження набрала законної сили 07 квітня 2023 року, тоді як позов надійшов до суду 17 липня 2026 року.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Суд зазначає, що дата набрання законної сили ухвалою про закриття кримінального провадження сама по собі не є безумовною підставою для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про відшкодування витрат на стаціонарне лікування.

Для визначення такого моменту необхідно встановити, коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення свого права та про особу, яка має відшкодувати відповідні витрати.

Разом із тим, визначаючи сплив позовної давності, суд ураховує законодавчі зміни щодо її перебігу в період дії воєнного стану.

Законом України від 15 березня 2022 року ? 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, яким передбачалося продовження визначених Кодексом строків на період дії воєнного стану. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року ? 3450-IX пункт 19 зазначеного розділу викладено в редакції, відповідно до якої перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупинявся на строк дії воєнного стану. У подальшому Законом України від 14 травня 2025 року ? 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Зазначений Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Отже, під час обчислення позовної давності необхідно враховувати законодавче регулювання її перебігу, яке діяло у відповідні періоди, зокрема період, протягом якого перебіг позовної давності був зупинений відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а також дату відновлення її перебігу після набрання чинності Законом України № 4434-IX.

За таких обставин сама лише дата набрання законної сили ухвалою про закриття кримінального провадження — 07 квітня 2023 року — та факт подання позову 17 липня 2026 року не свідчать про сплив загальної трирічної позовної давності, оскільки при її обчисленні підлягають урахуванню як установлений відповідно до статті 261 ЦК України момент початку її перебігу, так і законодавчі положення щодо зупинення та відновлення перебігу цього строку.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що доводи відповідача про необхідність застосування позовної давності, обґрунтовані виключно датою набрання законної сили ухвалою про закриття кримінального провадження та датою подання позову, не є достатніми для висновку про сплив позовної давності. Відтак заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави

Відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган, уповноважений державою на виконання відповідних функцій.

Згідно зі статтею 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як убачається з позовної заяви, Хмільницька окружна прокуратура листом від 12.03.2026 ? 56-1052вих-26 повідомила Козятинську міську раду про виявлене порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів щодо стягнення витрат на лікування потерпілої.

Листом від 18.03.2026 №556/26 Козятинська міська рада повідомила прокуратуру про те, що кошти в добровільному порядку не відшкодовано, а претензійно-позовна робота міською радою не здійснювалася.

Крім того, листом від 03.04.2026 № 56-1443вих-26 прокуратура повідомила Козятинську міську раду та Комунальне підприємство «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради про представництво інтересів держави при зверненні до суду.

Зазначені обставини свідчать про те, що прокурор до подання позову повідомив уповноважений орган про виявлене порушення та надав можливість самостійно вжити заходів для захисту інтересів держави.

Оскільки відповідний позов уповноваженим органом поданий не був, прокурор обґрунтував підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Козятинської міської ради у цій справі.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що витрати на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 10 343 грн 25 коп. підтверджені наданою довідкою-розрахунком, а обов`язок їх відшкодування випливає зі статей 1166, 1191, 1206 ЦК України.

Доводи відповідача про необґрунтованість заявленої суми не підтверджені доказами відшкодування витрат саме закладу охорони здоров`я. Подані квитанції з аптек на суму 5 228 грн 82 коп. не є достатньою підставою для зменшення заявленої суми стягнення.

Також суд не встановив підстав для застосування позовної давності лише з огляду на дату набрання законної сили ухвалою у кримінальному провадженні, оскільки при обчисленні відповідного строку необхідно враховувати законодавчі положення щодо його перебігу в період дії воєнного стану.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із Законом України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву подано до суду.

Ціна позову у цій справі становить 10 343 грн 25 коп., а розмір судового збору, обчислений у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, становить 155 грн 15 коп., що є меншим за встановлений законом мінімальний розмір судового збору.

Оскільки у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн, належний до сплати судовий збір за подання позовної заяви становить 3 328 грн.

З огляду на те, що позивач — Комунальне підприємство «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради — звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а позовні вимоги задоволено, судовий збір у розмірі 3 328 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 82, 89, 141, 258–259, 263–265, 273 ЦПК України, статтями 256, 257, 261, 267, 1166, 1191, 1206 ЦК України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», суд

ухвалив:

Позов керівника Хмільницької окружної прокуратури Степана Клітченка, поданий в інтересах держави в особі Козятинської міської ради як органу управління майном Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради, до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в розмірі 10 343 (десять тисяч триста сорок три) гривні 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Козятинська міська рада, як орган управління майном Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради, в інтересах якої звернувся керівник Хмільницької окружної прокуратури Степан Клітченко.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 15.10.2026 року.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА