Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №130/2696/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/2251/2026

130/2696/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» через систему «Електронний суд» звертається до суду з позовною заявою та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101946930 від 12 квітня 2024 року у сумі 74085 грн, а також 2662,40 грн судових витрат за сплачений судовий збір та витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надав копію анкети-заяви на кредит, копію договору про надання споживчого кредиту, правила надання фінансових кредитів, копію графіку платежів, копію паспорту споживчого кредиту, копію довідки про ідентифікацію, копію платіжного доручення, копії розрахунків заборгованості, копію договору відступлення права вимоги, копію додаткової угоди, копію акт приймання-передачі реєстру боржників, копію досудової вимоги, копію договору про надання правової допомоги, копію детального опису послуг, копію акту, копію ордера.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позов не надіслав, свою позицію не виклав.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 31 липня 2026 року (а.с. 1).

Ухвалою суду від 5 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (а.с.48).

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с. 47).

Однак, 21 серпня 2026 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній" (а.с. 50).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку – суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання згідно з положеннями частин сьомої та восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.

Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до наказу № 169 в/к від 10 серпня 2026 року суддя Шепель К.А. перебував у щорічній основній відпустці з 17 вересня 2026 року по 8 жовтня 2026 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи встановлено, що 12 квітня 2024 року відповідач оформив на сайті ТОВ «Мілоан» анкету-заяву на кредит №101946930, в якій вказав значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема: номер мобільного телефону, дату народження, паспортні дані, ідентифікаційний номер, місце проживання, реєстрації, працевлаштування із зазначенням місця роботи (а.с.26 на звороті).

12 квітня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено кредитний договір № 101946930, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 7000 грн строком на 345 днів, із кінцевим терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 23 березня 2025 року. Договір підписано одноразовим ідентифікатором (а.с.10-16).

Разом з тим, згідно з пунктом 4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.5.3 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Аналогічна інформація міститься в паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем електронним підписом.

Згідно з копією графіку розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору№ № 101946930 від 12 квітня 2024 року, відповідач зобов`язаний був сплатити 56857,50 грн, з яких: 7000 грн - кредит; 48247,50 грн – проценти та комісія за надання кредиту 1610 (а.с. 15 на звороті-16).

Відповідно до копії довідки про ідентифікацію за підписом представника ТОВ "Мілоан" клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір № 101946930 від 12 квітня 2024 року ідентифікований ТОВ "Мілоан". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: одноразовий ідентифікатор «599898», час відправки ідентифікатора позичальнику «12.04.2024 о 11-57 год», номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380687681390 (а.с. 20).

Згідно з копією платіжного доручення № 86793218 від 12 квітня 2024 року, ТОВ "Мілоан" перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на кредитний рахунок № 537541*1722 кредитні кошти згідно з договором № 101946930 в сумі 7000 грн (а.с. 20 на звороті).

Відповідно до копії відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101946930, відповідачу нараховувались щоденно проценти згідно з пунктом 1.5.2 та п.п.1.6 та 2.3.1.1 кредитного договору (а.с. 21-24).

Слід зауважити, що відповідач не спростував розрахунок ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" про наявність у нього заборгованості за договором № 101946930.

29 серпня 2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" був укладений договір відступлення права вимоги № 111-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с.27-36).

Згідно з копією акту приймання –передачі реєстру боржників від 29 серпня 2024 року до договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т, кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників від 29 серпня 2024 року (а.с. 30 на звороті) .

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 111-МЛ/Т від 29 серпня 2024 року, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 101946930 в сумі 38035 грн (а.с.38 на звороті).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 10194693, заборгованість відповідача складає 74085 грн, з яких 7000 грн тіло кредиту, комісія 1610 грн, заборгованість за відмотками в сумі 58293, неустойка 7182 грн (а.с.25-26).

1 липня 2026 року ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" на адресу відповідача була направлена досудова вимога, у якій відповідача було повідомлено про наявність простроченої заборгованості у сумі 74085 грн за кредитним договором № 101946930, укладеним з ТОВ «Мілоан» та повідомлено про необхідність протягом 3 днів погасити заборгованість перед ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за вказаними реквізитами (а.с.39).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є юридичною особою, зареєстрованою в передбаченому Законом порядку.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077, частиною першою статті 1078 та частиною першою статті 1082 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (стаття 514, частина перша стаття 1084 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що ТОВ «Мілоан» перерахувало позичальнику кредитні кошти у на його рахунок. Також з матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Вказана заборгованість нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору, то суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача суми фактично отриманих ним кредитних коштів.

Також наявні підстави і для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами та комісії, як зазначено вище, відповідач підписав кредитний договір в яких сторонами узгоджено умови кредитування, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, зокрема щодо нарахування відсоткової ставки за користування кредитом.

Крім того, суд зазначає, що за договором неможливе стягнення за пенею в розмірі 7182 грн за користування відповідачем кредитом.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічні положення Законом № 2120-IX внесено до розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (пункт 61).

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто з у розмірі 2662,40 грн (а.с.5).

У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 90,31 % від розміру заявлених вимог) підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 2404,41 грн судового збору, іншу частину суми сплаченого позивачем судового збору, залишити за позивачем.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Разом з тим, за правилами частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача подано до суду копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року, укладеному між клієнтом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет». (а.с. 42), копію детального опису робіт (наданих послуг) (а.с. 43 на звороті), копію Акту прийому-передачі наданих послуг (а.с. 43), копію ордеру (а.с.42 на звороті).

Оцінивши дійсність та необхідність витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у цій справі, суд вважає, що сума в розмірі 8000 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 509, 525, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1080, 1084 Цивільного кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101946930 від 12 квітня 2024 року, в розмірі 66 903 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот три) грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2404 (дві тисячі чотириста чотири) грн 41 коп та витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В частині стягнення заборгованості по неустойці в сумі 7182 грн відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_1 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», місцезнаходження вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28,м. Львів, 79018.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ