Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №130/1991/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1913/2026

130/1991/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі :

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Рижової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з даною позовною заявою про зміну способу стягнення аліментів. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05.11.2018 року по справі №130/1875/18 шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.01.2019 року по справі №130/2757/18 вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1500 грн. Позивач зазначає, що витрати на утримання значно збільшились, оскільки син підріс, навчається в школі та потребує належного харчування, лікування та догляду. ОСОБА_4 ніде не працює, оскільки доглядає за малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, просить змінити спосіб стягнення аліментів, а саме: з твердої грошової суми 1500 грн. на 1/4 частину від усіх доходів відповідача щомісяця але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року відкрито провадження у в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, в поданій позовній заяві посила розгляд справи у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом направлення на зареєстровану адресу копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками. Поштове відправлення відповідач отримав, про що свідчить рекомендоване повідомлення із відміткою про вручення.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження їз повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити враховуючи таке.

Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05.11.2018 року по справі №130/1875/18 шлюб розірвано (а.с.11).

Після розірвання шлюбу спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 (а.с.6), залишився проживати із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Северинівської сільської ради (а.с.7).

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.01.2019 року по справі №130/2757/18 вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1500 грн.(а.с.14-15).

Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.с.16-17).

20.09.2022 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.9).

Від даного шлюб в них народилась донька – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17.09.2024 року по справі №130/1656/24 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.10-11).

Згідно довідки Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області №57 від 26.05.2026 року ОСОБА_1 проживає зі своїми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18).

Згідно відомостей 3 ДРФОПП про джерела/суми нарахованого доходу нарахованого за період з травня 2025 року по квітень 2026 року доходи позивача складаються з соціальних виплат на дитну та аліменти, та аліменти (а.с.19-20)..

Позивач як на підставу своїх позовних вимог вказала, що стягнутий за рішенням суду розмір аліментів є недостатнім для забезпечення належного утримання неповнолітньої дитини, потреби якої змінились, а тому вона просить змінити спосіб стягнення аліментів із відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини з 1500 грн. щомісячно на 1/4 частину доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини з метою забезпечення кращого матеріального забезпечення дитини.

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обовязку утримувати дітей, зокрема, щодо зміни способу стягнення аліментів, визначеного за рішенням суду, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.51 Конституції України, батьки зобовязані утримувати дітей до їх повноліття. Сімя, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обовязками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на імя якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст.179 СК України).

За змістом ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обовязку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).

Таким чином, за рішенням суду аліменти на утримання дітей присуджуються двома способами у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі, за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що передбачено ч.3 ст.181 СК України.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Відповідно до положень ст.183 СК України, стягнення аліментів здійснюється у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, яка визначається судом.

При цьому підстави стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) визначається з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.183 СК України.

Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень на одну особу в розрахунку на місяць, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров`я, забезпечення набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоровя когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не повязує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).Отже зміна способу стягнення аліментів можлива у разі, якщо стягувач аліментів, який отримував аліменти у твердій грошовій сумі звернувся до суду із позовом про зміну способу їх стягнення у частці від доходу позивача.

При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, ч.2 ст.182 СК України.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні питання про розмір аліментів суд враховує, викладені вище обставини, і приходить до висновку про стягнення аліментів на користь позивача в інтересах дитини в розмірі 1/4 частки доходу відповідача, починаючи з дня набранням рішенням суду законної сили, враховуючи вимоги статтей 181, 182, 192 СК України та виходячи з обставин справи.

Відповідачем не доведено, що такий визначений судом розмір аліментів є несправедливим чи не відповідає вимогам закону, а також ним не обґрунтовано та нічим не підтверджено визнаний ним розмір аліментів в сумі 700 грн. При визначенні розміру аліментів, суд діє виключно в найкращих інтересах дитини неповнолітнього ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями ст.82, ст.141, ст.264-265, ч.5 ст.272, ч.1,2 ст.273, ч.1 ст.354 ЦПК України, ст.ст.192 Сімейного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розмір аліментів, присуджених рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.01.2019 року по справі №130/2757/18 змінити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити їх в розмірі 1/4 всіх його доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення сином повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , на користь держави суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. судового збору.

Після набрання законної сили цим рішенням відкликати з Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області виконавчий лист у справі №130/2757/18 р. та видати новий виконавчий лист.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.