Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №910/7141/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2026Справа № 910/7141/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем сервіс про»

до акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 193844,88 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем сервіс про» до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 193844,88 грн.

Суд своєю ухвалою від 17.06.2026 залишив без руху позовну заяву.

Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви.

Суд своєю ухвалою від 19.06.2026 відкрив провадження у справі № 910/7141/26, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, сплачені позивачем за банківською гарантією, яка забезпечувала виконання позивачем обов`язків перед відповідачем за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-0-00825-01 від 12.02.2025 (далі – Договір). Оскільки, як стверджує позивач, він поставив товар з незначним простроченням, гарантійний випадок не настав, а тому сплачені ним кошти підлягають стягненню з відповідача. Обґрунтовуючи відсутність гарантійного випадку відповідач посилається на те, що відсутня вина принципала, оскільки прострочення поставки товару спричинене форс-мажорними обставинами, що підтверджується виданими позивачу та контрагентам позивача (товариству з обмеженою відповідальністю «Поліколор», товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро фарба трейд») відповідними сертифікатами Запорізької торгово-промислової палати.

Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що зобов`язання, виконання якого було забезпечено банківською гарантією, порушено позивачем, і після сплати суми гарантії правовідносини між гарантом, бенефіціаром та принципалом припилили своє існування. Договором та банківською гарантією не передбачено повернення суми банківської гарантії у разі виконання зобов`язання з порушенням його умов. На думку відповідача, позивач необґрунтовано посилається на ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки її приписи можуть бути застосовані тільки у разі виконання договору належним чином.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

12 лютого 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем сервіс про» (постачальник) та акціонерне товариство «Українська залізниця» (покупець) уклали договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-0-00825-01 (далі – Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки – протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.

Відповідно до п. 11.3 Договору надана постачальником як забезпечення виконання договору гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок фінансової установи сплатити на користь покупця суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання першої вимоги покупця. Така оплата здійснюється без необхідності для покупця обґрунтовувати свою вимогу, подавати будь-які інші документи, крім вимоги, або виконувати будь-які інші умови. У вимозі покупця повинно бути зазначено, що сума, яка вимагається, має бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням постачальником зобов`язань, передбачених цим договором.

Акціонерне товариство «Кристалбанк» (гарант) надало акціонерному товариству «Українська залізниця» (бенефіціару) банківську гарантію № Г/2025/102-01 від 23.01.2025 (далі – Гарантія). Гарантія забезпечує виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем сервіс про» (принципалом) Договору. За її умовами гарант надав бенефіціару гарантію та прийняв на себе безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару суму, що складає 193844,88 грн (далі - сума гарантії) протягом 5 робочих днів з дня одержання першої письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що: принципал не виконав свої зобов`язання за договором про закупівлю; чи принципал неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором про закупівлю.

Ця гарантія діє з моменту її надання по 01.08.2025 включно.

Покупець виставив постачальнику письмові рознарядки № 1 від 29.04.2025, № 2 від 02.07.2025 та № 3 від 02.07.2025.

Постачальник прострочив поставку товару за рознарядкою № 1 від 29.04.2025 на суму 1410048,00 грн.

28 липня 2025 року відповідач звернувся з вимогою до акціонерного товариства «Кристалбанк» про сплату банківської гарантії.

На вимогу акціонерного товариства «Кристалбанк» позивач 05.08.2025 перерахував на його рахунок 193844,88 грн.

У цей же день, гарант перерахував ці кошти бенефіціару.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Публічна закупівля – це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі - Закон). Договір про закупівлю – господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (ст. 1 Закону в редакції на час укладення Договору).

Сторони визнають, що Договір укладений між ними відповідно та на підставі процедур, врегульованих Законом, і його предметом є закупівля товару, що є публічною.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю.

Правовий інститут забезпечення виконання зобов`язання врегульований главою 49 Цивільного кодексу України, яка передбачає спеціальні міри, що стимулюють боржника до належного виконання зобов`язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником. За загальним правилом підставою для встановлення та застосування певного виду забезпечення виконання зобов`язання є домовленість сторін (правочин). Закон встановлює обов`язкову письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання (ст. 547 ЦК України).

Оскільки заходи забезпечення виконання зобов`язання забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником, умовою їх застосування є невиконання або неналежне виконання останнім тих зобов`язань, для забезпечення яких встановлені такі заходи.

В основу виконання будь-яких зобов`язань законодавець покладає принцип належності (ст. 526 ЦК України). Саме цей принцип, тобто належність виконання переможцем закупівлі своїх обов`язків за договором, зумовлює настання обов`язку у замовника повернути забезпечення виконання договору (ст. 27 Закону). Навпаки, такий обов`язок не настає, якщо має місце порушення цього принципу. У цьому випадку настають наслідки забезпечення, що захищають майнові інтереси кредитора.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. У відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти – гарант, беніфеціар (кредитор за основним зобов`язанням) та принципал (боржник за основним зобов`язанням). Гарантія призначена перш за все для того, щоб беніфеціар як кредитор за основним зобов`язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов`язання. У зв`язку з цим у ст. 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов`язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Оскільки змістом гарантії є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму, вона відноситься не до майнових (забезпечуються шляхом одержання, утримання майна), а особистих забезпечень виконання зобов`язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта, від якого має отримати задоволення у разі порушення зобов`язання боржником. Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника, а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факт порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов`язання.

Грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та беніфеціаром, а не між беніфеціаром і принципалом. Такий обов`язок, про що судом зазначено вище, настає у випадку порушення боржником принципу належності виконання договору, і однією з підстав припинення цього обов`язку є сплата гарантом кредиторові (беніфеціару) суми, на яку видана гарантія (ст. 568 ЦК України). Стан подальшого виконання боржником своїх обов`язків за основним забезпечуваним зобов`язанням не зумовлює припинення гарантії та не надає право боржнику для застосування процедури повернення забезпечення виконання договору, врегульованої ст. 27 Закону.

Оскільки гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, для настання гарантійного випадку наявність вини боржника не має значення, а тому підстави, з яких товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем сервіс про» (принципал) допустило прострочення не є такими, що зумовлюють ненастання такого випадку, у тому числі і передбачені ст. 617 ЦК України.

З огляду на це, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того суд вважає, що в розумінні ст. 27 Закону механізм повернення забезпечення виконання договору стосується майнових (речових) видів забезпечення виконання зобов`язань, якими є застава та притримання. Гарантія не відноситься до таких, оскільки носить особистий характер і зміст її зводиться до обов`язку гаранта сплатити кредитору грошову суму. Вимога про повернення гарантії як забезпечення виконання зобов`язання не може бути самостійним способом захисту цивільних прав (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 № 910/5726/18, від 04.04.2019 № 910/5723/18).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Тандем сервіс про» у позові до акціонерного товариства «Українська залізниця».

Покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем сервіс про».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун