Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №908/2228/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м.Дніпро Справа № 908/2228/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів Чус О.В., Кощеєв І.М.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

від позивача: Калініна-Заєць Юлія Михайлівна (власні засоби EasyCon) - представник Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” адвокат, довіреність №1197/20-26 від 17.12.2025р.

від відповідача: Верба Владлен Владленович (в залі суду) - представник АТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” адвокат посвідчення № ЗП001690 від 26.06.2018р.

інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі № 908/2228/24 (суддя Ярешко О.В.)

за первісним позовом: Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” (вул. Героїв полку “Азов”, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091)

до відповідача: Акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вул. Центральна, буд. 6, м. Дніпро, 49000)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом: Комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня № 10” Запорізької міської ради (вул. Шевченка, буд. 25, м. Запоріжжя, 69001)

про стягнення 45 301,30 грн.

за зустрічним позовом: Акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача: Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” (вул. Героїв полку “Азов”, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091)

про визнання договору укладеним в редакції протоколу розбіжностей

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

22.08.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” до відповідача: Акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” про стягнення 45301,30 грн. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72201151 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.05.2024.

Позов обґрунтовано несплатою поставленої теплової енергії в період з 01.11.2021 по 31.05.2024 до нежитлового приміщення (майстерня), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 16, балансоутримувачем якого є відповідач.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі №908/2228/24 позовні вимоги за первісним позовом Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035; код ЄДРПОУ 00186542) на користь Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” (вул. Героїв полку “Азов”, буд. 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) 2450 (дві тисячі чотириста п`ятдесят) грн. 22 коп. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72201151 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 30.11.2021, та 131 (сто тридцять одна) грн. 02 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” відмовлено повністю.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом - Акціонерне товариство “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ”.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Типовий індивідуальний договір № 72201151 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 16, приміщення майстерні площею 39,5 кв.м, між Концерном «МТМ» та АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Суд першої інстанції встановив, що АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" не було власником (співвласником) спірного нежитлового приміщення, а лише його користувачем та споживачем послуги. При цьому послуга споживалася лише до 30.11.2021 включно, оскільки діяльність ЖКВ АТ «ЗФЗ», яке фактично займало це приміщення, припинена з 01.12.2021. Згоди власника вказаного приміщення на користування спірним приміщенням АТ «ЗФЗ» у період з 01.12.2021 матеріали справи не містять. Суд зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" було споживачем послуги з теплопостачання з 01.12.2021, зокрема відсутні акти обстеження приміщення, які б свідчили, що відповідач займав це приміщення. Навпаки, відповідач завчасно 26.11.2021 повідомив Концерн про припинення споживання послуги в межах договору.

Щодо зустрічного позову суд зазначив, що складення протоколу розбіжностей до вже укладеного публічного договору приєднання не передбачено діючим законодавством, а внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається, оскільки це призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, через систему “ Електронний суд” Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23 січня 2025 року по справі № 908/2228/24 в частині відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення з АТ “Запорізький завод феросплавів” на користь Концерну “Міські теплові мережі” суму боргу за договором № 72201151 за період з 01.12.2021 року по 31.05.2024 року у розмірі 42854,08 грн та судового збору у розмірі 2291,38 грн за подання позовної заяви. Стягнути з АТ “Запорізький завод феросплавів” на користь Концерну “Міські теплові мережі” витрати за подання апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 01.12.2021 по 31.05.2024.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню. Концерн «МТМ» зазначає, що АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» є балансоутримувачем нежитлового приміщення (майстерня) загальною площею 39,5 кв.м по вул. Патріотична, буд. 16 у м. Запоріжжя, що підтверджується листом ФДМУ від 31.08.2023, дислокацією службових приміщень та листом керівнику АТ «ЗФЗ» від 06.09.2023.

Позивач посилається на те, що відповідно до ч. 7 ст. 14 та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 02.10.2021 Концерн розмістив на офіційному сайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії, які є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними після спливу 30-денного строку. Типовий індивідуальний договір № 72201151 між сторонами є укладеним з 01.11.2021, підписаний обома сторонами. На примірнику договору, повернутому на адресу Концерну «МТМ», не міститься жодних посилань з приводу того, що договір підписано з зауваженнями.

Скаржник наголошує, що житловий будинок по вул. Патріотична, буд. 16 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії PICOCAL заводський № 511417/98, а нежитлове приміщення відповідача не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії. Обсяг спожитої у будівлі теплової енергії визначається за показаннями вузла комерційного обліку відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Розподіл обсягів спожитих комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень, включаючи вбудовані, вбудовано-прибудовані або прибудовані приміщення.

Апелянт зазначає, що на виконання п. 5 Договору позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 на загальну суму 45 301,30 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, інформацією щодо нарахувань як по будинку в цілому, так і по приміщенню відповідача. Відповідач не виконав свої обов`язки згідно Договору по сплаті за надану послугу.

Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” вказує, що система опалення нежитлового приміщення відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього житлового будинку, від`єднання якої є неможливим як з юридичної, так і з технічної точки зору. Відключення окремих приміщень від мереж централізованого опалення вплине на безперебійну роботу інженерного устаткування будинку в цілому та на санітарно-гігієнічні умови інших квартир та суміжних приміщень, оскільки порушується гідравлічний і тепловий режими.

Щодо листа РВ ФДМУ від 30.11.2023 апелянт зазначає, що вказаний лист стосується виключно орендарів державного нерухомого майна, яке не увійшло до статутного капіталу АТ «ЗФЗ», але перебуває на його балансі. Спірне нежитлове приміщення має площу 39,5 кв.м, а не 97,94 кв.м, як зазначено у листі ФДМУ. Між сторонами 01.09.2007 було укладено договір № 100134/908 купівлі-продажу теплової енергії, додатком до якого є дислокація службових приміщень, згідно якої за адресою: вул. Патріотична, 16 розташована майстерня площею 39,5 кв.м. Таким чином, у листі йдеться про інше приміщення (площею 97,94 кв.м), а списання з балансу відповідача житлового будинку не спростовує факт користування нежитловим приміщенням у вказаному будинку.

Позивач також посилається на те, що Концерн «МТМ» неодноразово звертався до відповідача щодо вирішення питання упорядкування договірних відносин, зокрема надання додаткової угоди про розірвання договору оренди з власником приміщення та акту приймання-передачі, проте листом від 28.07.2022 АТ «ЗФЗ» повідомило про відсутність договірних зобов`язань та відмовилося надати запитувані документи. Відповідно до ст. 6 ч.ч. 11, 32 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління ведуть облік об`єктів державної власності та здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Скаржник зазначає, що зміна умов укладеного договору повинна оформлюватися як додаткова угода відповідно до ст. 654 ЦК України, а протокол розбіжностей стосується проекту договору, тоді як у даному випадку договір є діючим та укладеним, що підтверджується підписом відповідача. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову за період з 01.12.2021 по 31.05.2024 підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України у зв`язку з не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Акціонерне товариство "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" та вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції обґрунтованим, законним та таким, що відповідає матеріалам справи та положенням діючого законодавства, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

АТ «ЗФЗ» зазначає, що судом першої інстанції було встановлено факт укладення між сторонами 01.09.2007 договору № 100134/908 купівлі-продажу теплової енергії, згідно додатку до якого об`єктом визначено майстерню площею 39,5 кв.м по вул. Патріотичній, 16. Також суд дослідив, що рішенням правління АТ «ЗФЗ» від 23.11.2021 (протокол № 223) вирішено списати житловий фонд (28 багатоквартирних житлових будинків), у тому числі житловий будинок по вул. Патріотичній, 16, з балансу підприємства, а наказом від 24.11.2021 № 53 припинено діяльність ЖКВ АТ «ЗФЗ» з 01.12.2021.

Відповідач посилається на те, що листом від 26.11.2021 № Х-ІІ-11/05 АТ «ЗФЗ» завчасно повідомило Концерн «МТМ» про прийняте рішення про списання багатоквартирних будинків з балансу підприємства та просило припинити надання послуг з подачі теплової енергії за адресою: вул. Патріотична, 16 в межах договору № 100134/908 від 01.09.2007.

АТ «ЗФЗ» наголошує, що згідно листа від 31.08.2023 № 11/1-30-01734 Регіонального відділення ФДМУ державне нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 16 не увійшло до статутного капіталу АТ «ЗФЗ», але залишилося на його позабалансовому рахунку. При цьому Закон України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції станом на 01.11.2021 не містить такого визначення як балансоутримувач.

Відповідач зазначає, що суд справедливо дійшов висновку про те, що спірним приміщенням АТ «ЗФЗ» фактично користувалося до 30.11.2021 включно, оскільки діяльність ЖКВ АТ «ЗФЗ», яке фактично займало це приміщення, припинена з 01.12.2021. Згоди власника вказаного приміщення на користування ним АТ «ЗФЗ» у період з 01.12.2021 матеріали справи не містять. Нежитлове приміщення було списано з балансу АТ «ЗФЗ» за наказом від 24.11.2021.

АТ «ЗФЗ» вказує, що суд обґрунтовано відхилив посилання Концерну на лист від 31.08.2023 Регіонального відділення ФДМУ, оскільки з листа не вбачається, чи стосується він саме спірного приміщення майстерні площею 39,5 кв.м, а також цей лист не доводить фактичного користування спірним приміщенням відповідачем та споживання послуги теплопостачання у заявлений період. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що АТ «ЗФЗ» було споживачем послуги з теплопостачання з 01.12.2021, зокрема відсутні акти обстеження приміщення, які б свідчили, що відповідач займав це приміщення.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання доказів направлення апеляційної скарги з додатками на адресу третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вул. Центральна, буд. 6, м. Дніпро, 49000); третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом: Комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня № 10” Запорізької міської ради (бул. Шевченка, буд. 25, м. Запоріжжя, 69001), (опис вкладення поштового відправлення або квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС).

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі №908/2228/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.08.2025 об 12:00 годин.

02.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, Калініна-Заєць Юлія Михайлівна, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

04.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 заяву представника Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

Судове засідання, призначене на 26.08.2025 не відбулося, у зв`язку з відпусткою суддів - Кощеєва І.М. та Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2025 розгляд апеляційної скарги Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі №908/2228/24 призначено в судове засідання на 11.11.2025 о 10:15 год.

04.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, Калініна-Заєць Юлія Михайлівна, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025 заяву представника Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 відкладено розгляд справи до 20.01.2026 на 09:30 год.

12.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, Калініної-Заєць Юлії Михайлівни, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2026 заяву представника Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026, в судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2026 на 11:25 год. у зв`язку з неможливістю вирішення справи в цьому судовому засіданні.

22.01.2026, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи присутніх в судовому засіданні представників сторін та виступи учасників в судових дебатах, колегія суддів перейшла до стадії ухвалення судового рішення про оголошення вступної та резолютивної частини якого відбудеться 27.01.2026 о 12:55 год., повідомлено присутніх в залі судового засідання.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Дарміна М.О. на лікарняному, відповідно до п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №1 від 01.04.2025р., розгляд справи №908/2228/24, призначеної на 27 січня 2026 року не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 судове засідання призначено на 16.06.2026 о 12:30 год.

16.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи щодо того, що: 01.09.2007 між Концерном "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" та Відкритим акціонерним товариством "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" був укладений договір № 100134/908 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в приміщення, згідно з дислокацією, додатком до якого визначено майстерню площею 39,5 кв.м на вул. Патріотичній, 16; Державне майно - багатоквартирний житловий будинок на вул. Патріотичній, 16 - не увійшло до статутного капіталу ВАТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", правонаступником якого є АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"; Рішенням правління АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (протокол № 223 від 23.11.2021) вирішено списати житловий фонд (28 багатоквартирних житлових будинків), у тому числі житловий будинок на вул. Патріотичній, 16, з балансу підприємства. Наказом від 24.11.2021 № 53 припинено діяльність ЖКВ та АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» з 01.12.2021; Листом від 26.11.2021 № Х-ІІ-11/05 АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" повідомило Концерн "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" про прийняте рішення про списання багатоквартирних будинків з балансу підприємства та просило припинити надання послуг з подачі теплової енергії за адресою: вул. Патріотична, 16; 02.10.2021 Концерном «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» на офіційному сайті розміщені індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії, які є публічними договорами приєднання. Типовий індивідуальний договір № 72201151 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 16, приміщення майстерні площею 39,5 кв.м, між Концерном «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» та АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" є укладеним з 01.11.2021; Договір № 72201151 підписаний обома сторонами. З боку АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» договір підписано з протоколом розбіжностей від 01.01.2022, згідно з яким пункт 51 договору викладений в редакції споживача: “Цей договір набирає чинності з 01.11.2021 року та діє до 30.11.2021 року”; Листом від 17.05.2022 № 2309/44-3050 Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» повідомив про залишення без розгляду протоколу розбіжностей та зазначив про необхідність надання копій додаткової угоди про розірвання договору оренди з власником приміщення та акта приймання-передачі; Листом від 28.07.2022 № Х-ІІ-07/03 АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» повідомило Концерн, що оскільки між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо окремих умов договору та в у зв`язку із залишенням без розгляду протоколу розбіжностей, договір № 72201151 є таким, що не укладений;

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" про визнання договору укладеним в редакції протоколу розбіжностей, оскільки складення протоколу розбіжностей до вже укладеного публічного договору приєднання не передбачено діючим законодавством, а внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається. Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що встановлені у справі обставини є достатніми для покладення на АТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” обов`язку зі сплати вартості послуг з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.05.2024 з огляду на наступне:

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, обов`язок споживача оплатити комунальну послугу пов`язаний не лише з існуванням договірних правовідносин, а й з наявністю статусу відповідної особи як споживача такої послуги у спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Доводи апелянта про те, що: “…АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” є балансоутримувачем нежитлового приміщення (майстерня) загальною площею 39,5 кв.м по вул. Патріотична, буд. 16 ум. Запоріжжя (копія листа керівнику АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» від 06.09.2023р, копія листа ФДМУ від 31.08.2023р, копія дислокації службових приміщень додаються)….”, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням правління АТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” від 23.11.2021 та наказом від 24.11.2021 № 53 було прийнято рішення про списання з балансу підприємства багатоквартирного будинку на вул. Патріотичній, 16 та припинення діяльності ЖКВ АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» з 01.12.2021.

Листом від 26.11.2021 № Х-ІІ-11/05 відповідач завчасно повідомив Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” про прийняте рішення та просив припинити надання послуг з подачі теплової енергії за відповідною адресою.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зауважує, що апелянтом не надано належних та допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що після 01.12.2021 спірне нежитлове приміщення площею саме 39,5 кв.м залишалося на балансі АТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” або перебувало у його фактичному користуванні.

Наявні у справі докази свідчать про припинення діяльності структурного підрозділу відповідача, який фактично займав зазначене приміщення, та про припинення користування відповідачем цим приміщенням з 01.12.2021.

Посилання апелянта на те, що державне нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 16, залишилося на позабалансовому рахунку АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», не підтверджене матеріалами справи, як і те що до складу такого майна входить спірне нежитлове приміщення - майстерня площею 39,5 кв.м, та не свідчить про збереження за відповідачем статусу балансоутримувача або користувача саме цього приміщення у спірний період.

З листів Регіонального відділення Фонду державного майна України від 30.11.2023 та 05.09.2024 вбачається, що за вказаною адресою перебувало вбудоване нежитлове приміщення V загальною площею 97,94 кв.м, передане КНП “Міська лікарня № 10” Запорізької міської ради в оренду за договором від 23.05.2008 № 2360.

Разом з тим, спірним у цій справі є приміщення майстерні площею 39,5 кв.м.

Доказів того, що зазначене у листах Регіонального відділення ФДМУ нежитлове приміщення площею 97,94 кв.м є тотожним спірному приміщенню площею 39,5 кв.м, матеріали справи не містять.

У листі Регіонального відділення ФДМУ від 16.10.2024 № 11/1-46-02672 зазначено, що станом на 31.12.2023 відомості щодо службового приміщення, а саме майстерні площею 39,5 кв.м за адресою: вул. Патріотична, 16, у наданих АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» відомостях про державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу товариства, але залишилося на позабалансовому обліку, відсутні.

Крім того, колегія суддів констатує, що посилання апелянта на лист Регіонального відділення ФДМУ від 31.08.2023 як на беззаперечний доказ перебування спірного приміщення на балансі відповідача є необґрунтованим, оскільки цей лист не ідентифікує спірне приміщення за його площею, інвентарним номером чи іншими індивідуальними ознаками.

Щодо доводу апелянта про те, що підписання сторонами індивідуального договору № 72201151 є достатньою підставою для стягнення плати за весь заявлений період, колегія суддів зазначає таке.

Індивідуальний договір № 72201151 є укладеним сторонами з 01.11.2021.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги надаються споживачам на договірних засадах, а відповідно до частини першої статті 9 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги, якщо інше не передбачено договором.

Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, від 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

Тобто визначальним при вирішенні спору є не лише встановлення факту існування договору № 72201151, а й встановлення обставин щодо того, чи залишався відповідач споживачем відповідної послуги у кожному з періодів, за які позивач просить стягнути заборгованість.

Щодо періоду з 01.12.2021 по 31.05.2024 матеріали справи не містять належних доказів продовження фактичного користування АТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” спірним приміщенням або фактичного отримання ним послуги з постачання теплової енергії.

Сукупність встановлених у справі обставин свідчить про припинення такого користування з 01.12.2021: рішенням правління відповідача від 23.11.2021 прийнято рішення про списання багатоквартирного будинку на вул. Патріотичній, 16 з балансу підприємства, наказом від 24.11.2021 № 53 припинено діяльність ЖКВ АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» з 01.12.2021, а листом від 26.11.2021 відповідач завчасно повідомив Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» про зазначені обставини та просив припинити надання послуг з теплопостачання.

Щодо доводів апелянта про наявність у будинку вузла комерційного обліку теплової енергії, здійснення розподілу її обсягу відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, а також проведення нарахувань за період з 01.12.2021 по 31.05.2024, колегія суддів зазначає, що наведені обставини не підтверджують факту споживання відповідної послуги АТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ”.

Наявність вузла комерційного обліку та визначення загального обсягу теплової енергії, спожитої будівлею, свідчать про обсяг теплової енергії, поставленої до будинку, та порядок її розподілу між споживачами. Водночас такі дані не підтверджують, що у спірний період саме відповідач користувався приміщенням площею 39,5 кв.м та отримував послугу з постачання теплової енергії.

Сформовані позивачем в односторонньому порядку рахунки, у тому числі направлені через систему M.E.Doc, підтверджують факт здійснення відповідних нарахувань, але не є належним доказом виникнення у відповідача обов`язку з їх оплати за відсутності доказів фактичного користування приміщенням та отримання ним відповідної послуги.

Доводи апелянта про те, що система опалення спірного приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, а його відключення від такої системи є неможливим, також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апелянтом не надано належних доказів того, що після 01.12.2021 відповідач фактично займав спірне приміщення, здійснював у ньому господарську діяльність, мав до нього доступ або іншим чином ним користувався. Матеріали справи не містять актів обстеження приміщення, складених позивачем у спірний період, які б підтверджували його фактичне використання відповідачем.

Щодо доводів апелянта стосовно відсутності додаткової угоди про розірвання договору оренди та акта приймання-передачі приміщення, а також щодо змісту листа Регіонального відділення ФДМУ від 30.11.2023, колегія суддів зауважує, що відсутність таких документів не підтверджує фактичного користування відповідачем приміщенням після 01.12.2021.

Лист ФДМУ від 30.11.2023 стосується приміщення площею 97,94 кв.м, тоді як нарахування здійснювалися щодо приміщення площею 39,5 кв.м. Належних доказів тотожності цих об`єктів позивачем не надано. Актом від 14.01.2022 про списання багатоквартирного будинку з балансу АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» окремо визначено нежитлове приміщення V загальною площею 97,94 кв.м, яке залишалося на балансі відповідача, тоді як відомостей про майстерню площею 39,5 кв.м як об`єкт, що залишався на балансі відповідача, цей акт не містить.

Посилання апелянта на статтю 6 Закону України “Про управління об`єктами державної власності” не спростовує вищезазначеного, оскільки дані обліку державного майна самі по собі не є доказом фактичного користування спірним приміщенням відповідачем та отримання ним послуг з теплопостачання у спірний період.

Таким чином, сукупність наданих позивачем доказів підтверджує здійснення ним нарахувань за теплову енергію, поставлену до будівлі, однак не є належним та допустимим підтвердженням того, що у період з 01.12.2021 по 31.05.2024 саме АТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” користувалося приміщенням площею 39,5 кв.м та було фактичним споживачем відповідної комунальної послуги.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заявленої заборгованості за спірний період.

Доводи апелянта про те, що підписання договору відповідачем без застережень свідчить про його згоду з умовами договору, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявний примірник договору № 72201151, підписаний відповідачем із протоколом розбіжностей, яким запропоновано викласти пункт 51 договору в редакції, відповідно до якої договір діє до 30.11.2021 відхиляються колегією суддів з огляду на те, що дана обставина не підтверджує користування відповідачем послугою після припинення ним користування спірним приміщенням.

Таким чином, довід апелянта щодо підписання договору не спростовує висновків місцевого господарського суду щодо недоведеності підстав для стягнення плати за період з 01.12.2021 по 31.05.2024.

Колегія суддів також враховує, що відповідач ще 26.11.2021, тобто до припинення діяльності ЖКВ АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» та до припинення фактичного користування приміщенням, повідомив Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» про необхідність припинення надання теплової енергії за відповідною адресою. Натомість позивач не надав доказів того, що після отримання цього повідомлення ним було проведено обстеження спірного приміщення та встановлено факт його подальшого використання відповідачем.

Не надано також доказів того, що після 01.12.2021 відповідач здійснював будь-які дії, які б свідчили про фактичне користування спірним приміщенням або акцептування послуги шляхом її отримання.

Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що АТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” не є зобов`язаною особою за вимогою про стягнення вартості теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.05.2024, ґрунтується на сукупній оцінці доказів у справі та відповідає встановленим фактичним обставинам.

Доводи апеляційної скарги щодо обставин балансоутримання спірного приміщення, наявності вузла комерційного обліку, проведення розрахунків за Методикою, технічне підключення приміщення до централізованої системи теплопостачання, наявність укладеного договору та направлення рахунків не спростовують відсутності доказів фактичного користування АТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ” спірним приміщенням та споживання ним теплової енергії після 30.11.2021.

З огляду на викладене колегія суддів виснує, що рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі № 908/2228/24 в оскаржуваній частині ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У цій справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі № 908/2228/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі № 908/2228/24 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі № 908/2228/24 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покласти на Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.10.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус