Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №917/263/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 917/263/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

розглянувши заяву позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" (вх. № 10900) про ухвалення додаткового рішення в апеляційному провадженні з розгляду апеляційної скарги відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (вх.№1479П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/263/26 (повний текст рішення складено та підписано 18.06.2026 суддею Ківшик О.В. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД", с. Теклине, Черкаського району Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА", м. Полтава

про стягнення 438 436,50 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" задоволено частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/263/26 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних змінено шляхом викладення пунктів 1 і 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

“ 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (вул.Кириченко Раїси, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 25155206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" (вул.Лисака, 9, с.Теклине, Черкаський район, Черкаська область, 20723, код ЄДРПОУ 36746351) 400 000 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 26 131,03 грн інфляційних втрат, 11 572, 60 грн 3% річних та 5252,26 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити”

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""РЕМТЕХНАЛАДКА" 78,79 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

05.10.2026 від позивача надійшла заява (вх. № 10900), в якій він просить ухвалити додаткове рішення у справі № 917/263/26 про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000 грн, яка була зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду 06.10.2026.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2026 для розгляду вказаної заяви справу № 917/263/26 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" (вх. № 10900) про ухвалення додаткового рішення та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення сторін.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" (вх. № 10900) про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 123 Господарського процессуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до абзацу “в” п. 4 ч. 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ураховуючи те, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/263/26 про повне задоволення позовних вимог на суму 438436,44 грн змінено, позов задоволено частково на суму 437703,63 грн (на 99,83%), розмір обґрунтованих витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов`язаних з відповідним розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до наведених положень, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не було вирішено при ухваленні постанови, через те, що докази понесення витрат в порядку ч. 8 статті 129 ГПК України, позивачем в повному обсязі подано протягом 5-ти днів після ухвалення постанови, зазначене питання має вирішуватись шляхом ухвалення додаткової постанови.

Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 2 статті).

У поданому суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» 04.09.2026 відзиві на апеляційну скаргу(вх. № 9704 від 04.09.2026) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІАЛ ТРЕЙД» повідомило суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла та очікує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (вх.№1479П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/263/26, складається з витрат на правничу допомогу у розмірі 48 000 грн відповідно до додаткової угоди від 28.07.2026 № 1до Договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01, а також на виконання вимог ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повідомило, що докази, які підтверджують такий розмір судових витрат будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення судом рішення.

Заяву з доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу подано позивачем у встановлений ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк-05.10.2026.

До заяви долучено у копіях: ордер на надання правничої допомоги серії ВВ від 29.08.2026 № 1061989; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛГ від 05.07.2024 № 000330; договір про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01; доручення клієнта від 16.12.2025 за договором про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01(додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01);додаткова угода від 28.07.2026 № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01; акт від 05.10.2026 приймання-передачі виконаних робіт(наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01 (додаток № 3 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01); рахунок від 05.10.2026 до додаткової угоди від 28.07.2026 № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01.

Отже, позивачем у відповідності до вимог ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів зроблено заяву про подання доказів судових витрат у зв`язку з апеляційним переглядом справи та реалізовано таке у встановлений процесуальним законом строк.

З вказаних доказів вбачається, що 16.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" в особі директора Олійника О.Л. (далі - Клієнт) та адвокатом Козаченко К.В. (далі - Адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000330 від 27.05.2022, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Луганської області №27/05-6 від 27.05.2022 (далі - Адвокат), було укладено Договір №16-12/01 про надання правової допомоги (далі – Договір).

У цьому Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Клієнт замовляє у Адвоката юридичні послуги в своїх інтересах та зобов`язується оплачувати їх, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1 Договору);

- сторони домовились, що обсяг юридичних послуг включає в себе послуги юридичного супроводу діяльності товариства. Додатковий об`єм юридичних послуг може бути наданий Клієнту лише після його попереднього узгодження Сторонами та підписання додаткової угоди про це (п. 1.2 Договору);

- після завершення етапу надання послуг або по закінченню місяця Адвокат передає (направляє) Клієнту акт приймання наданих послуг (2 примірника) (п. 2.1 Договору);

- вартість юридичних послуг, яку Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату у строки та порядок, передбачення цим Договором, визначається Сторонами окремо, шляхом підписання додатків до цього Договору (п. 3.1 Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання (дата, зазначена на першій сторінці Договору) і до повного виконання взаємних зобов`язань Сторін, передбачених цим Договором але не більше одного року (п. 4.1 Договору).

28.07.2026 року між ТОВ "ВІАЛ ТРЕЙД" та адвокатом Козаченко К.В. було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01, в якій сторони визначили наступні послуги з представництва Клієнта під час судового розгляду Східним апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (вх.№1479П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/263/26, які Клієнт доручив , а Адвокат зобов`язався виконати за цим Договором:

1. Аналіз матеріалів справи, апеляційної скарги та інших процесуальних документів, наявних у матеріалах справи;

2. Зустрічі, консультацію клієнта, узгодження правової позиції, враховуючи подані сторонами документи;

3. Підготовку та подання від імені Клієнта відзиву, заперечень, пояснень, заяв, клопотань та інших процесуальних документів;

4. Представництво інтересів Клієнта під час судових засідань суду апеляційної інстанції, участь у розгляді справи, надання усних пояснень, заявлення та підтримання клопотань, заперечень, інших процесуальних вимог;

5. Моніторинг руху справи, призначення та проведення судових засідань, процесуальних строків, прийняття судом процесуальних рішень, отримання та опрацювання судових рішень, поданих учасниками справи документів та інших матеріалів, що стосуються розгляду справи;

6. У разі необхідності-підготовка та подання заяв про виправлення описок і арифметичних помилок, заяв щодо роз`яснення судового рішення, а також інших процесуальних документів, пов`язаних із судовим рішенням;

7. Здійснення процесуальних дій та надання інших видів правничої допомоги, безпосередньо пов`язаних із представництвом інтересів Клієнта під час апеляційного розгляду справи, необхідних для захисту прав та законних інтересів Клієнта, у межах повноважень, наданих Клієнтом та передбачених законодавством України.

Вартість зазначених послуг - 48 000 грн визначена у вигляді фіксованого гонорару.

Оплата вартості послуг здійснюється Клієнтом не пізніше 5-ти календарних днів з дня, що настає за днем надання послуг.

05.10.2026 року між позивачем та адвокатом Козаченко К.В. підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт(наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01 (додаток № 3 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01).

В наведеному акті зазначено, що адвокат Козаченко К.В. виконав, а Клієнт прийняв виконані адвокатом юридичні послуги та наведено їх перелік, який є аналогічним переліку, що наведений у Додатковій угоді № 1.

Загальна вартість виконаних робіт становить 48 000 грн.

Сторони засвідчують, що на момент підписання цього Акту не мають претензій одна до одної з приводу строків, якості та повноти виконаних робіт.

Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг підписаний представниками сторін Договору, підписи скріплені печатками сторін.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомогина підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частин 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2026 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХНАЛАДКА» подало заперечення на орієнтовний розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції(вх. № 9723 від 07.09.2026), в яких зазначило, що заявлена позивачем на стадії апеляційного перегляду справи сума витрат на професійну правничу допомогу 48 000 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки дана справа у спорі, що виник з кондикційних правовідносин є справою незначної складності, не потребує дослідження значного обсягу доказів, проведення експертиз чи виклику свідків, і всі фактичні обставини справи та правова позиція позивача були повністю сформовані та викладені ще на стадії розгляду справи в суді першої інстанції в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Відповідач стверджує, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу від 04.09.2026 фактично звелася до шаблонного дублювання та цитування тез і нормативно-правового матеріалу, який адвокат позивача вже використовував у суді першої інстанції, і при цьому він не здійснював розробки нової правової позиції чи додаткового збору доказів.

Разом з цим відповідач звертає увагу на те, що заявлена позивачем до відшкодування в суді апеляційної інстанції сума гонорару 48 000 грн не відповідає принципу розумності, оскільки перевищує навіть заявлену ним вартість правової допомоги в суді першої інстанції, яка склала 32 000 грн.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що окрім вказаного критерію співмірності, суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.

Так, згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

У цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” установлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема те, що вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом з цим у цій Постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Надаючи оцінку зазначеним в акті наданих послуг витратам на предмет відповідності їх розміру критеріям реальності (дійсності та необхідності), розумності та співмірності, колегія суддів дійшла висновку про його часткову відповідність вказаним критеріям, зважаючи на таке.

Відповідно до визначення термінів у статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” інші види правової допомоги -інформація, консультації і роз`яснення з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Статтею 19 цього Закону серед видів адвокатської діяльності передбачено надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

В пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, консультація клієнта є окремим видом правової допомоги, а тому витрати на таку допомогу правомірно зявлено позивачем до розподілу.

Також наявним у матеріалах справи відзивом на апеляційну скаргу(вх. № 9704 від 04.09.2026) та додатковими поясненнями (вх. № 9721 від 07.09.2026) підтверджується реальність послуг з подання цих процесуальних документів.

Разом з цим, аналіз матеріалів справи, апеляційної скарги охоплюється підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу.

Також протоколом судового засідання від 30.09.2026 підтверджується реальність послуги з представництва інтересів Клієнта під час судових засідань суду апеляційної інстанції.

Разом з цим, зазначений в Акті виконаних робіт розмір витрат на правову допомогу 48 000 грн очевидно є неспівмірним зі складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, з урахуванням того, що: дана справа містить невеликий обсяг доказів; є справою незначної складності у спорі, що виник з кондикційних недоговірних правовідносин сторін щодо повернення перерахованих за двома платіжними документами грошових коштів, в яких у призначенні патежу вказано договір, який не укладався; відзив на апеляційну скаргу подано вже в суді апеляційної інстанції за наявності сформованої та викладеної учасниками справи правової позиції в заявах по суті справи в суді першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зауважив, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у касаційному(апеляційному) порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яким потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Козаченко К.В. здійснювала представництво інтересів позивача в судах першої та апеляційної інстанцій за тим самим договором про надання правової допомоги, що свідчить про її обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання нею послуг в межах повторного вивчення цих обставин під час апеляційного розгляду справи Повторне здійснення аналізу обставин спірних правовідносин у справі № 917/263/26 не потребувала значних зусиль, а доводи відзиву на апеляційну скаргу на основне рішення за своїм змістом дублюють доводи, що наводились в суді першої інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

При цьому колегія суддів враховує, що у даному випадку позивачем заявлено до розподілу витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з апеляційним розглядом справи в розмірі 48 000 грн, який значно перевищує відшкодований їй розмір витрат при розгляді цієї справи в суді першої інстанції-20 000 грн, з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 у даній справі, якою змінено додаткове рішення суду у цій справі.

Вищенаведене свідчить про явну неспівмірність заявленого позивачем в суді апеляційної інстанції розміру відповідних витрат.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що таким, який відповідає вимогам розумності, реальності та співмірності і підлягає покладенню на відповідача, є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" (вх. № 10900) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (вул.Кириченко Раїси, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 25155206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" (вул.Лисака, 9, с.Теклине, Черкаський район, Черкаська область, 20723, код ЄДРПОУ 36746351) 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза