Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №911/2330/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Справа№ 911/2330/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Сковородіної О.М.

без виклику сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛП-Чайка"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2026 (повний текст складено 08.07.2026)

у справі № 911/2330/25 (суддя -Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛП-Чайка"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Компанії VICTORIUM INVESTMENTS and CO LTD

про визнання відсутнім права іпотеки та припинення обтяжень,

Відповідно до ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, передбачено п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України, тобто апеляційна скарга Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2025 підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 271 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2026 заяву ОСОБА_1 від 05.06.2026 про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залишено без задоволення. Провадження у справі № 911/2330/25 зупинено до завершення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №320/45326/24. Зобов`язано учасників справи подати суду копію постанови Верховного Суду за результатами перегляду у касаційному порядку справи №320/45326/24 з метою виявлення підстав для поновлення провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 17.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "МЛП-Чайка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2026 у справі № 911/2330/25, в якій просить скасувати пункти 2 і 3 ухвали Господарського суду Київської області від 07.07.2026 у справі № 911/2330/25 та передати справу № 911/2330/25 до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу в оскаржуваній частині постановлено внаслідок неправильного застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України та неповного з`ясування обставин справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи і є внутрішньо суперечливими. Так, апелянт посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20. За цією позицією суд, зупиняючи провадження, повинен встановити конкретний зв`язок між справами, визначити обставини, які не можуть бути встановлені у справі, що розглядається, та пояснити, чому наявні докази не дають змоги їх встановити. Натомість, на думку скаржника, оскаржувана ухвала не визначає жодної такої обставини, а суд обмежився висновком, що майбутня позиція Верховного Суду «суттєво впливає» на висновки у господарській справі. Проте категорії «вплив» та «об`єктивна неможливість» не є тотожними.

Скаржник вказує, що предмети спору і доказування у справах різні. У справі № 911/2330/25 вирішується приватноправовий спір щодо існування права іпотеки та державної реєстрації обтяжень. Тоді як у справі № 320/45326/24 адміністративні суди перевіряли правомірність податкового повідомлення-рішення та податкові наслідки відображення кредиторської заборгованості і не вирішували питань про припинення іпотеки, реєстраційні записи чи спір між сторонами договору відступлення. Окрім цього, скаржник вказує на суперечливість мотивів ухвали: погодившись, що оцінка адміністративними судами договору відступлення як нікчемного не є преюдиційною обставиною за статтею 75 ГПК України, суд водночас зупинив провадження саме для очікування правової оцінки цього договору Верховним Судом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Коробенко Г.П., Сковородіна О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛП-Чайка" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2026 у справі № 911/2330/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛП-Чайка" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2026 у справі № 911/2330/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Витребувано матеріали справи № 911/2330/25 у Господарського суду Київської області.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається з апеляційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» оскаржує ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2026 лише в частині пунктів 2 і 3 її резолютивної частини, тобто в частині зупинення провадження у справі та покладення на учасників справи обов`язку подати суду копію постанови Верховного Суду.

В свою чергу пункт 1 ухвали, яким заяву ОСОБА_1 про вступ у справу як третьої особи залишено без задоволення, апелянт не оскаржує, тому в цій частині ухвала предметом апеляційного перегляду не є.

Як убачається з матеріалів справи, у справі № 911/2330/25 позивач просить визнати відсутнім право іпотеки ПАТ «Сбербанк Росії» за договором іпотеки від 16.12.2011 та припинити обтяження нерухомого майна, посилаючись на відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29.09.2011 № 4431 на підставі договору відступлення прав (вимог) від 14.10.2022 № 4917 та договору про відступлення прав від 11.12.2023.

Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі до завершення перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі № 320/45326/24, виходив з того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у цій справі договір відступлення прав (вимоги) від 14.10.2022 № 4917 визнано нікчемним. Так, суд зазначив, що висновок Верховного Суду щодо чинності цього договору буде обов`язковим для суду першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України та частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а отже суттєво впливає на висновки у справі № 911/2330/25.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Тому для вирішення питання про зупинення провадження господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати, як пов`язана справа, яка ним розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаною є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення (частини 4 та 6 статті 75 ГПК України). Тоді як під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, суд, зупиняючи провадження, повинен встановити конкретний зв`язок між справами, визначити обставини, які не можуть бути встановлені у справі, що розглядається, та навести мотиви, з яких наявні докази не дають змоги їх встановити. Подібні висновки викладено також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19. Отже, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Разом з цим, оскаржувана ухвала не містить висновку про те, яку саме обставину господарський суд не може встановити самостійно і яких доказів для цього бракує. Навпаки, як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд першої інстанції вже дослідив подані позивачем докази та встановив зміст договору відступлення прав (вимог) від 14.10.2022 № 4917, обсяг переданих за ним прав за кредитним договором і забезпечувальними договорами, відсутність спірного договору іпотеки від 16.12.2011 у додатку 2 до цього договору, укладення договору про відступлення прав від 11.12.2023, а також стан записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За таких обставин зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, що є предметом судового розгляду, а тому посилання суду на об`єктивну неможливість розгляду справи прямо суперечить пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі № 320/45326/24 є правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16.07.2024 № 346050702 в частині заниження позивачем суми доходу за 2023 рік. Тоді як у справі № 911/2330/25 вирішується приватноправовий спір щодо існування права іпотеки та припинення обтяжень нерухомого майна. Адміністративні суди не вирішували вимог про дійсність договору відступлення прав (вимог) від 14.10.2022 № 4917, про припинення іпотеки чи про скасування реєстраційних записів, а оцінка цього договору надавалась ними лише для визначення податкових наслідків відображення кредиторської заборгованості.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі погодився з тим, що оцінка адміністративними судами договору відступлення прав (вимоги) від 14.10.2022 № 4917 як нікчемного не є преюдиційною обставиною у розумінні статті 75 ГПК України, оскільки преюдиційне значення мають встановлені судом обставини, а не їх правова оцінка. Тоді як за відсутності преюдиційного зв`язку між справами правова оцінка, яку може надати Верховний Суд у справі № 320/45326/24, не створює перешкоди для самостійного встановлення господарським судом обставин справи № 911/2330/25 та застосування до них норм права. Відтак висновок суду про необхідність зупинення провадження суперечить його ж висновку про відсутність преюдиційного значення рішень в адміністративній справі.

Окрім цього, питання дійсності договору відступлення прав (вимог) від 14.10.2022 № 4917, у тому числі з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», господарський суд вправі та зобов`язаний вирішити самостійно в межах предмета доказування у цій справі. За приписами частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, оцінка нікчемності правочину здійснюється судом, який розглядає спір, без окремої вимоги та без необхідності очікувати вирішення іншої справи.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що зазначені норми зобов`язують суд враховувати вже сформульовані та викладені у постановах Верховного Суду висновки щодо застосування норм права. Обов`язку очікувати формування таких висновків у майбутньому ці норми не встановлюють. На час постановлення оскаржуваної ухвали постанови Верховного Суду у справі № 320/45326/24 не існувало. Крім того, висновок про чинність чи нікчемність конкретного договору, зроблений з урахуванням фактичних обставин іншої справи, є результатом застосування норм права до цих обставин, а не висновком щодо застосування норми права у розумінні частини 4 статті 236 ГПК України.

Не погоджується колегія суддів і з тим, що провадження могло бути зупинене до завершення касаційного перегляду судових рішень в іншій справі. Пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України пов`язує строк зупинення провадження з набранням законної сили судовим рішенням в іншій справі. Тоді як рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 320/45326/24 на час постановлення оскаржуваної ухвали вже набрали законної сили. Можливість зупинення провадження до перегляду судового рішення в іншій справі у касаційному порядку процесуальний закон передбачає лише як право суду і лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (пункт 7 частини 1 статті 228 ГПК України). Суд першої інстанції на цю норму не посилався. Матеріали справи не містять відомостей про передачу справи № 320/45326/24 на розгляд палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, а податковий спір і спір щодо припинення іпотеки не є подібними правовідносинами.

Не погоджується апелянт також з тим, що суд першої інстанції не навів мотивів відхилення наведених ним у письмових поясненнях від 01.07.2026 висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України. Колегія суддів вважає ці доводи обґрунтованими, оскільки, виклавши зміст заперечень позивача, суд першої інстанції не зіставив сформульовані Верховним Судом критерії з обставинами справи та не зазначив, з яких підстав ці критерії не підлягають застосуванню.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Зупинення провадження на невизначений строк за відсутності об`єктивної неможливості розгляду справи відкладає вирішення спору щодо речового права та обтяжень нерухомого майна і не відповідає завданню господарського судочинства щодо своєчасного розгляду і вирішення спорів (частина 1 статті 2 ГПК України). Наведеного судом першої інстанції враховано не було.

Наведеного судом першої інстанції враховано не було.

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обґрунтована, а ухвала суду першої інстанції така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Керуючись ст. 2, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 280, ст. 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 911/2330/25 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2026 у справі № 911/2330/25 в частині пунктів 2 і 3 резолютивної частини щодо зупинення провадження у справі - скасувати.

3. Матеріали справи № 911/2330/25 направити на розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню згідно зі ст. 255, п. 2 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сковородіна