Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №911/3962/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Справа№ 911/3962/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Шаратова Ю.А.

секретар судового засідання - Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.08.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп"

на рішення Господарського суду Київської області

від 26.03.2026 (повний текст складено 31.03.2026)

у справі № 911/3962/25 (суддя - Антонова В.М.)

за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп"

про зобов`язання знести самочинно побудовану нежитлову будівлю, скасування державної реєстрації та визнання договору оренди недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп" (далі за текстом - ТОВ "Маркет-Буд Груп", відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп" знести самочинно побудовану нежитлову будівлю площею 15,1 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 та розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 площею 0,7 га;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп" на нежитлову будівлю площею 15,1 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 та розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 площею 0,7 га, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи;

- визнати недійсним договір оренди землі №06 від 13.02.2019 (далі за текстом - Договір), укладений між Білоцерківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп" щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 площею 0,7 га.

Позовні вимоги з посиланням на ст.182, 203, 215, 317, 321, 328, 331, 373, 375, 376, 377 Цивільного кодексу України, ст. 120, 134, 135 Земельного кодексу України, обґрунтовані тим, що незважаючи на існування рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі №911/1060/16 залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 та постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2018, яким встановлено існування самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026, відповідачем зареєстровано право власності на таке самочинне будівництво площею 15,1 кв.м., що і стало підставою для передачі йому вказаної земельної ділянки площею 0,7 га, що значно перевищує площу самочинно збудованої будівлі, в оренду без проведення аукціону.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі № 911/3962/25 задоволено позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до ТОВ "Маркет-Буд Груп" про зобов`язання знести самочинно побудовану нежитлову будівлю, скасування державної реєстрації та визнання договору оренди недійсним.

Зобов`язано ТОВ "Маркет-Буд Груп" знести самочинно побудовану нежитлову будівлю площею 15,1 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 та розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 площею 0,7 га.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Маркет-Буд Груп" на нежитлову будівлю площею 15,1 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 та розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 площею 0,7 га, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

Визнано недійсним договір оренди землі №06 від 13.02.2019, укладений між Білоцерківською міською радою та ТОВ "Маркет-Буд Груп" щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 площею 0,7 га.

Своє рішення суд мотивував тим, що позивачем було доведено належними та вірогідними доказами обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема щодо здійснення на земельній ділянці комунальної власності самочинного будівництва та укладення спірного договору оренди землі за відсутності передбачених законом підстав і без дотримання конкурентних засад (земельних торгів), що спрямовано на незаконне заволодіння земельною ділянкою.

Зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1060/16, яке набрало законної сили 19.02.2018, вже було встановлено існування самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026, а відтак належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади у спірних правовідносинах є вимога про знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення, задоволення якої остаточно вирішить долю цього будівництва.

Оскільки відповідач набув права власності на самочинно збудовану будівлю без будь-яких прав на земельну ділянку, тому скасування державної реєстрації права власності є передбаченим законом ефективним способом захисту, який усуває перешкоди у здійсненні розпорядження земельною ділянкою.

Наголошує, що споруджений на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, тому спірний договір оренди укладений за відсутності підстави, визначеної в абзаці другому частини другої статті 134 Земельного кодексу України, та без дотримання процедури земельних торгів, що зумовлює його недійсність.

Вказує, що з огляду на обізнаність Білоцерківської міської ради про вказані порушення та її тривалу бездіяльність щодо захисту інтересів громади, у даній справі наявний виключний випадок для представництва інтересів держави прокурором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/3962/25 від 26.03.2026 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради про зобов`язання знести самочинно побудовану будівлю та визнання договору недійсним - відмовити у повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необ`єктивним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає про порушення судом першої інстанції вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судові засідання призначалися з недостатнім проміжком часу, необхідним відповідачу для підготовки до участі у розгляді справи. Вказує, що представник відповідача повідомляв суд про зайнятість 19.03.2026 в іншому судовому засіданні у справі № 638/25331/25, однак справу було призначено до розгляду на цю дату. У зв`язку з цим вважає, що був обмежений у часі для підготовки до участі в судовому розгляді справи, що відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення.

Також стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що апелянт добросовісно набув право власності на нежитлову будівлю площею 15,1 кв. м, сплатив продавцю грошові кошти за її придбання, а право власності виникло на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06.11.2018, який не визнано недійсним та щодо якого не застосовано наслідків нікчемності правочину.

Наголошує, що під час укладення договору купівлі-продажу не був зобов`язаний перевіряти історію придбання нерухомого майна та правомірність попередніх переходів права власності.

Підсумовуючи зазначене апелянт вважає, що Господарським судом Київської області було порушено норми матеріального права, що регулюють права добросовісного набувача об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 15,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо договору оренди землі апелянт зазначає, що станом на час його укладення справа № 911/1060/16 вже була розглянута Верховним Судом, а Білоцерківська міська рада, будучи учасником цієї справи, не повідомила відповідача про її існування та 13.02.2019 уклала з ним договір оренди земельної ділянки.

З посиланням на положення Земельного кодексу України та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, стверджує, що під час укладення договору оренди землі № 6 від 13.02.2019 процедуру його укладення порушено не було, оскільки земельна ділянка передавалася для обслуговування та експлуатації вже існуючої на ній нежитлової будівлі.

Також вважає, що під час укладення договору оренди сторонами було дотримано вимог статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки договір відповідав волевиявленню сторін та був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Маркет-Буд Груп" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Маркет-Буд Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі № 911/3962/25, призначено її до розгляду на 02.06.2026. Витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3962/25.

06.05.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/3962/25.

07.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від Білоцерківської міської ради надійшло клопотання, в якому просило розгляд апеляційної скарги ТОВ "Маркет-Буд Груп" проводити без представника Білоцерківської міської ради.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді (судді-доповідача) Бестаченко О.Л. на лікарняному у період з 27.05.2026 по 02.06.2026 судове засідання, призначене на 02.06.2026, не відбулося. Крім того, у період з 03.06.2026 по 12.06.2026 головуюча суддя Бестаченко О.Л. перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Маркет-Буд Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі №911/3962/25 призначено на 07.07.2026.

07.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Маркет-Буд Груп" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання ТОВ "Маркет-Буд Груп" про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Маркет-Буд Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі № 911/3962/25 до 11.08.2026.

10.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Маркет-Буд Груп" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Маркет-Буд Груп" про відкладення розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ТОВ "Маркет-Буд Груп" про відкладення розгляду справи, колегія суддів врахувала, що представник відповідача повторно не з`явився у судове засідання, при цьому попереднє клопотання про відкладення розгляду справи від 07.07.2026 з аналогічних підстав уже було задоволено судом, а розгляд справи відкладено до 11.08.2026. Разом із тим до клопотання, поданого 10.08.2026, відповідачем не додано жодних доказів на підтвердження зайнятості його представника в іншому судовому засіданні, зокрема документів, які б підтверджували дату, час та участь представника у розгляді іншої справи. За таких обставин, з огляду на повторний характер неявки представника відповідача, відсутність належного підтвердження наведених у клопотанні причин та те, що апелянту вже надавалася можливість забезпечити участь представника у наступному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

11.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від Білоцерківської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2026 без змін.

Зазначає, що рішеннями судів всіх інстанцій першої (рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2016), апеляційної (постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018) та касаційної (постанова Верховного Суду від 14.06.2018) підтверджено правомірність вимог прокурора та встановлено факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 площею 0,7 га передана в оренду (договір №26 від 10.04.2013) МПП Фірма "ЛІНКО" без будівель, споруд та іншого нерухомого майна. В матеріалах даної справи наявний лист КП КОР "Південне бюро технічної інвентаризації" №131 від 11.02.2016 про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 площею 0,7 га проінвентаризовано 19.01.2015 самочинно збудовану нежитлову будівлю площею 15,1 кв.м., право власності на яку станом до 01.01.2013 не зареєстровано.

Таким чином, встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 площею 0,7 га, яка на момент передачі її в оренду 10.04.2013 вільна від будь-якої забудови в період часу з 10.04.2013 по 19.01.2015 з`являється самочинно збудована нежитлова будівля площею 15,1 кв.м., право власності на яку державним реєстратором незаконно зареєстровано 07.09.2018 за МПП Фірма "ЛІНКО".

Тобто вже після того як рішення суду про визнання договору оренди вказаної земельної ділянки не дійсним 19.02.2018 набрало законної сили і МПП Фірма "ЛІНКО" достовірно про це було відомо, а також з метою намагання узаконити її здійснено продаж.

Натомість в подальшому, рішенням Білоцерківської міської ради №3192-63-VII від 27.12.2018 "Про передачу земельної ділянки комунальної власності ТОВ "МАРКЕТ-БУД ГРУП" передано в оренду на 10 років земельну ділянку комунальної власності в оренду ТОВ "МАРКЕТ-БУД ГРУП" з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (вид використання - для експлуатації та обслуговування автостоянки) площею 0,7 га (з них під капітальною одноповерховою забудовою 0,0021 га.

Звертає увагу суду, що Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради подавалися до вказаного рішення зауваження, відповідно до яких вказано, що Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради містобудівні умови та обмеження на забудову даної земельної ділянки не видавали, а тому даний об`єкт є самочинно збудованим. Як наслідок необхідно відмовити у відведенні вказаної ділянки в оренду. Однак, дані зауваження не були враховані сесією міської ради.

Отже, підтвердження самочинного характеру будівництва об`єкта нерухомості виключає наявність підстав для передання земельної ділянки з метою його обслуговування відповідно до статей 120, 134 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, оскільки саме існування в особи права на таке набуття земельної ділянки для його обслуговування законодавство пов`язує саме з наявністю правомірно створеного об`єкта нерухомого майна.

Білоцерківська міська рада у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) своїм правом не скористалась, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подавала.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судовому засіданні 11.08.2026 прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі № 911/3962/25 - без змін.

Білоцерківська міська рада та ТОВ "Маркет-Буд Груп" явку своїх уповноважених представників в судове засідання 11.08.2026 не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що учасникам справи було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Білоцерківської міської ради та ТОВ "Маркет-Буд Груп" за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.04.2013 на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 28.03.2013 №928-40-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям" між Білоцерківською міською радою (позивач у даній справі/орендодавець) та Малим приватним підприємством фірма "Лінко" (далі за текстом - МППФ "Лінко"/орендар) було укладено договір оренди землі №26 (далі за текстом - договір оренди), відповідно до умов якого орендарю передано в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 під розміщення існуючої автостоянки, за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,7000 га.

Також 10.04.2013 між Білоцерківською міською радою (позивач у даній справі/орендодавець) та МППФ "Лінко" підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1, що передається в оренду відповідно до договору оренди землі.

26.07.2013 за територіальною громадою міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,7 га з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0026, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав (номер інформаційної довідки 444216988).

Також 26.07.2013 МППФ "Лінко" зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав (номер інформаційної довідки 444216988).

07.08.2013 відкрито поземельну книгу щодо земельної ділянки комунальної форми власності Білоцерківської міської ради з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026, відповідно до якої, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1, цільове призначення код 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, категорія земель землі житлової та громадської забудови.

У подальшому заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради та МППФ "Лінко" про:

- визнання недійсним та скасування пункту 9.7 рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 928-40-VI від 28.03.2013, яким МППФ "Лінко" під розміщення існуючої автостоянки в АДРЕСА_1 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,7000 га, строком на 10 (десять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, з кадастровим номером земельної ділянки: 3210300000:07:016:0026;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за № 26 від 10.04.2013, укладеного між МППФ "Лінко" та Білоцерківською міською радою, який зареєстровано 26.07.2013 за № 2023909 у реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області;

- зобов`язання МППФ "Лінко" повернути до Білоцерківської міської ради Київської області земельну ділянку площею 0,7000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0026.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі №911/1060/16 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним та скасовано підпункт 9.7 пункту 9 рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 928-40-VI від 28.03.2013, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 26 від 10.04.2013, зобов`язано МППФ "Лінко" повернути Білоцерківській міській раді Київської області земельну ділянку площею 0,7000га, що знаходиться в АДРЕСА_1, з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0026.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі №911/1060/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі №911/1060/16 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1060/16, зокрема, встановлено, що:

відповідно до умов договору оренди землі №26 від 10.04.2013, земельна ділянка була передана МППФ "Лінко" без будівель, споруд та іншого нерухомого майна;

згідно із листа Комунального підприємства Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації" №161 від 11.02.2016 на земельній ділянці загальною площею 0,7000 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0026, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, 19.01.2015 проінвентаризовано самочинно збудовану нежилу будівлю площею 15,1 м. кв., право власності на яку станом до 01.01.2013 не зареєстровано;

на земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0026, загальною площею 0,7000 га, знаходиться самочинно збудована нежитлова будівля площею 15,1 м2, право власності на яку не зареєстровано;

згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 12.02.2016 №53172598 відомості про об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, відсутні.

У подальшому ТОВ "ДА ВІНЧІ ГРУПП" видано МППФ "Лінко" довідку за вих.№462 від 03.09.2018, про те що при обстежені 03.09.2018 площа нежитлової будівлі літ "А-1" становить 15,1 м кв, за адресою: АДРЕСА_1. Будівля побудована господарським способом у 1991 році та згідно із п. 3.2. розділу з Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773 не відноситься до категорії самочинного будівництва і не потребує прийняття в експлуатацію.

03.09.2018 на замовлення МППФ "Лінко" ТОВ "ДА ВІНЧІ ГРУПП" видано технічний паспорт на нежитлову будівлю АДРЕСА_1, інвентаризаційна справа №03-09-18/462, характеристика будівлі: будівля - літ. "А-1", призначення будівлі - сторожка, рік побудови - 1991, площа 20,9 м кв. Відповідно до експлікації до плану будівлі площа по внутрішньому обміру - 15,1 м кв.

07.09.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь А.Г. проведено реєстрацію права власності МППФ "Лінко" на нежитлову будівлю загальною площею 15,1 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639107832103), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026.

Документи подані для державної реєстрації: довідка, серія та номер: 462, видавник: ТОВ "ДА ВІНЧІ ГРУПП", технічний паспорт, серія та номер 03-09-18/462, виданий 03.09.2018, видавник: ТОВ "ДА ВІНЧІ ГРУПП", що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав (номер інформаційної довідки 444216988).

18.09.2018 між МППФ "Лінко" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, який зареєстрований в реєстрі за №1276, відповідно до п.1. якого продавець продає покупцеві належну продавцю нежитлову будівлю загальною площею 15,1 кв. м, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1, а покупець купує нежитлову будівлю і сплачує за неї визначену даним договором грошову суму.

У пунктах 2 та 3 вказаного договору зазначено, що право власності продавця на нежитлову будівлю зареєстроване 07.09.2018 за номером запису: 27823854, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639107832103. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,7 га, цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій кадастровий номер 3210300000:07:016:0026, яка передана продавцеві в оренду на підставі договору оренди землі №26 від 10.04.2013.

18.09.2018 приватним нотаріусом Корнійчуком Валерієм Івановичем проведено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану нежитлову будівлю (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639107832103), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав (номер інформаційної довідки 444216988).

06.11.2018 між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Маркет-Буд Груп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, зареєстрований в реєстрі за №5898, відповідно до п.1. якого продавець передає у власність покупця, тобто продає, а покупець приймає у власність, тобто купує нежитлову будівлю, загальною площею 15,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із пп. 2, 3 зазначеного договору реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639107832103 та вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності площею 0,7 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0026.

Як убачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Корнійчук Антоніни Валеріївни (індексний номер 43894355) 06.11.2018 за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 15,1 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639107832103), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026.

09.11.2018 відповідач звернувся до міського голови Білоцерківської міської ради Київської області із заявою, в якій просив передати земельну ділянку в оренду терміном на 10 років під розміщення існуючої автостоянки площею 0,7 га на підставі купівлі нерухомого майна, яке знаходиться на даній земельній ділянці.

Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області надано зауваження до проекту рішення міської ради "Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду відповідачу" від 14.12.2018 за вих. №15/392-ЗК, у яких зазначено, що згідно Генерального плану міста Біла Церква, затвердженого рішенням міської ради від 03.11.2016 за №319-18-VII, земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 відноситься до території зелених насаджень загального користування, крім цього відповідач є власником нежитлової будівлі розташованої на вказаній земельній ділянці, проте управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради містобудівні умови і обмеження на забудову даної земельної ділянки не видавалися, даний об`єкт вважати самочинно збудованим. Враховуючи зазначене рекомендує відмовити в передачі земельної ділянки в оренду відповідачу.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 27.12.2018 за №3192-63-VII передано земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 в оренду відповідачу строком на 10 років.

Розглянувши зауваження управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області до проекту рішення міської ради "Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду відповідачу" від 14.12.2018 за вих. №15/392-ЗК, Білоцерківською міської ради видано розпорядженням за №2-09-31 від 29.12.2018, яким зупинено дію рішення Білоцерківської міської ради від 27.12.2018 за №3192-63-VII та винесено на повторний розгляд сесії Білоцерківської міської ради вказане рішення.

Як убачається з витягу з протоколу пленарного засідання позачергової 64 сесії Білоцерківської міської ради VII скликання від 10.01.2019 враховуючи зазначене розпорядження міський голова Дикий Г.А. поставив на голосування повторно розглянути рішення з обґрунтуванням зауважень. За результатами голосування рішення прийнято, за - 31, проти - 0, утримались - 3.

13.02.2019 Білоцерківською міською радою (позивач у даній справі) та відповідачем укладено договір оренди землі №06 від 13.02.2019, відповідно до п.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026, яка розташована а АДРЕСА_1, 12.02. для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (вид використання - для експлуатації та обслуговування автостоянки).

У пп. 3, 4. договору оренди вказано, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: під капітальною одноповерховою забудовою - 0,0021 га, земельна ділянка передається в оренду разом із капітальною одноповерховою забудовою - 0,0021 га.

Згідно із п. 9. договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 62 913, 90 грн у рік, що становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Договір укладено на 10 років (п.8. договору).

На підставі договору оренди землі №66 від 13.02.2019 відповідачем 27.03.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,7 га з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0026, номер запису 30987366, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав (номер інформаційної довідки 444216988).

Крім того, під час дії рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі №911/1060/16, яке набрало законної сили 19.02.2018, яким визнано договір оренди земельної ділянки № 26 від 10.04.2013, між Білоцерківською міською радою (позивач у даній справі) та МППФ "Лінко" недійсним 13.03.2019 укладено до нього додаткову угоду №45, відповідно до п.1. якої припинено дію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026, в зв`язку із набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Також у матеріалах справи наявний акт передачі-приймання земельної ділянки датований - 13.03.2018, відповідно до якого МППФ "Лінко" передало, а Білоцерківська міська рада (позивач у даній справі) прийняла земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026, площею 0,7 га.

18.09.2025 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №10-09/219 до договору оренди, якою змінено розмір нормативно грошової оцінки землі та погоджено, що з 01.01.2024 оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 84 180, 22 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Оскільки висновки суду першої інстанції стосовно наявності передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Білоцерківської міської ради апелянтом не оскаржуються, а апеляційна скарга не містить відповідних заперечень, рішення у цій частині не є предметом апеляційного перегляду.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та сьомої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами першою та другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Зазначена загальна норма підлягає застосуванню у системному зв`язку зі спеціальними положеннями статті 376 ЦК України, якими визначено ознаки самочинного будівництва, правові наслідки його здійснення та вичерпний порядок вирішення юридичної долі такого об`єкта.

Відповідно до частин першої - четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З наведеного нормативного регулювання випливає, що кожна з передбачених частиною першою статті 376 ЦК України ознак самочинного будівництва має самостійне правове значення. Тому встановлення того, що об`єкт збудовано на земельній ділянці, яка для цієї мети не відводилася, є достатньою підставою для кваліфікації відповідного об`єкта як самочинного будівництва незалежно від установлення інших передбачених цією нормою ознак.

Такий підхід відповідає актуальній практиці Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 виходила з того, що самочинне будівництво на чужій земельній ділянці становить порушення прав її власника, а за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення такого об`єкта належним відповідачем є особа, яка чинить відповідні перешкоди на час звернення до суду, тобто останній набувач об`єкта.

Відповідно до частин першої - третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, вимога власника земельної ділянки про знесення розташованого на ній самочинно збудованого об`єкта має негаторний характер та спрямована на відновлення можливості власника повноцінно здійснювати правомочності користування та розпорядження землею.

Матеріалами справи підтверджується, що право комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради на земельну ділянку площею 0,7 га з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

10.04.2013 на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 28.03.2013 № 928-40-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям" між Білоцерківською міською радою та Малим приватним підприємством фірмою "Лінко" укладено договір оренди землі № 26, за умовами якого МППФ "Лінко" передано в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 під розміщення існуючої автостоянки, а не для будівництва нежитлової будівлі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1060/16 позов задоволено, визнано недійсним та скасовано підпункт 9.7 пункту 9 рішення Білоцерківської міської ради від 28.03.2013 № 928-40-VI, яким МППФ "Лінко" під розміщення існуючої автостоянки передано спірну земельну ділянку в оренду площею 0,7000 га строком на 10 років; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 26 від 10.04.2013; зобов`язано МППФ "Лінко" повернути Білоцерківській міській раді земельну ділянку площею 0,7000 га з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026. Після нового апеляційного розгляду це рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018, а постановою Верховного Суду від 14.06.2018 судові рішення залишено без змін.

Водночас ТОВ "Маркет-Буд Груп" не було учасником справи № 911/1060/16.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Тому колегія суддів не виходить з безумовної преюдиційності встановлених у справі № 911/1060/16 обставин стосовно ТОВ "Маркет-Буд Груп", а оцінює правовий режим спірної будівлі на підставі всієї сукупності доказів, наявних у цій справі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.09.2018 на замовлення МППФ "Лінко" ТОВ "ДА ВІНЧІ ГРУПП" виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю № АДРЕСА_1, інвентаризаційна справа № 03-09-18/462, згідно з яким будівля літ. "А-1" має призначення "сторожка", рік побудови - 1991, площу 20,9 кв. м, а відповідно до експлікації площа за внутрішнім обміром становить 15,1 кв. м.

Технічний паспорт є документом технічної інвентаризації, який відображає технічні характеристики фактично обстеженого об`єкта, проте не є правовстановлюючим документом, не посвідчує правомірність його створення та не підтверджує наявність у забудовника права на земельну ділянку чи права виконувати будівельні роботи. У зв`язку з цим зазначення у технічному паспорті 1991 року як року побудови об`єкта не є достатнім доказом правомірності його створення і саме по собі не усуває необхідності встановлення правових підстав для розміщення будівлі на відповідній земельній ділянці.

Колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду, відповідно до яких індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки та господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані до 05.08.1992, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, оскільки відповідний порядок на законодавчому рівні був установлений пізніше. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 623/214/17 та від 15.01.2021 у справі № 1540/3952/18.

Разом з тим відсутність необхідності проходження процедури прийняття в експлуатацію не є тотожною законності створення відповідного об`єкта, не встановлює права власності на нього та не усуває вимог земельного законодавства щодо правомірності використання земельної ділянки, на якій такий об`єкт розташований. Більше того, спеціальне регулювання державної реєстрації прав на окремі об`єкти, завершені будівництвом до 05.08.1992, також пов`язувало можливість державної реєстрації з наявністю правової підстави користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої та другої статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Наведена норма встановлювала спеціальну процедуру лише для чітко визначених категорій об`єктів. Спірний об`єкт у технічному паспорті визначений як нежитлова будівля - сторожка, розташована на земельній ділянці, яка використовувалася для автостоянки, а його первинна державна реєстрація проведена за юридичною особою - МППФ "Лінко". Доказів того, що цей об`єкт належав до передбачених статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" категорій об`єктів, щодо нього здійснювався погосподарський облік та для його державної реєстрації були наявні передбачені цією статтею документи, матеріали справи не містять. При цьому навіть за умови застосовності зазначеного спеціального порядку до спірної будівлі він не усував вимоги щодо наявності речового права на земельну ділянку під таким об`єктом.

07.09.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу" Гузь А.Г. проведено державну реєстрацію права власності МППФ "Лінко" на нежитлову будівлю загальною площею 15,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639107832103. Як підстави державної реєстрації зазначені довідка № 462 та технічний паспорт від 03.09.2018 № 03-09-18/462, видані ТОВ "ДА ВІНЧІ ГРУПП".

На цю дату договір оренди земельної ділянки № 26 від 10.04.2013 вже був визнаний недійсним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до частин першої та другої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, визнання договору оренди землі № 26 від 10.04.2013 недійсним означає, що цей правочин не міг бути належною матеріально-правовою підставою для розміщення об`єкта на відповідній земельній ділянці, у тому числі станом на 07.09.2018.

За цих обставин посилання на 1991 рік як рік побудови не підтверджує законності створення об`єкта та не свідчить про виникнення права власності на нього у встановленому законом порядку.

18.09.2018 право власності на зазначену будівлю зареєстровано за ОСОБА_1 .

06.11.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ "Маркет-Буд Груп" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, зареєстрований у реєстрі за № 5898. У пунктах 2, 3 договору зазначалося, що право власності продавця на нежитлову будівлю було зареєстровано 07.09.2018, а будівля розташована на земельній ділянці площею 0,7 га з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026, переданій продавцеві в оренду на підставі договору оренди землі № 26 від 10.04.2013.

Таким чином, документ, на підставі якого відповідач придбав спірну будівлю, містив відомості про земельну ділянку та правову підставу її використання, тоді як на момент укладення договору купівлі-продажу ця правова підстава вже була визнана недійсною судовим рішенням, яке набрало законної сили. Державна реєстрація права власності на спірну будівлю не змінює зазначеного висновку.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виходила з того, що реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно поза порядком, визначеним статтею 376 ЦК України, не змінює правового режиму такого майна. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього в силу прямого припису частини другої статті 376 ЦК України.

Матеріалами справи також підтверджується, що управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради у зауваженнях від 14.12.2018 № 15/392-ЗК до проекту рішення "Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду відповідачу" зазначило, що згідно з Генеральним планом міста Біла Церква земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 належить до території зелених насаджень загального користування, містобудівні умови та обмеження на забудову цієї земельної ділянки управлінням не видавалися, об`єкт вважало самочинно збудованим та рекомендувало відмовити у передачі земельної ділянки в оренду.

Наведені докази в їх сукупності підтверджують, що земельна ділянка для будівництва спірної нежитлової будівлі не відводилася, документів, які б підтверджували правомірне створення об`єкта та наявність законної підстави для його розміщення, матеріали справи не містять, а подальша державна реєстрація та відчуження об`єкта не змінили його правового режиму. Тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про самочинний характер спірної нежитлової будівлі.

Доводи ТОВ "Маркет-Буд Груп" про його статус добросовісного набувача цього висновку не спростовують.

Апелянт зазначає, що придбав нежитлову будівлю на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06.11.2018, сплатив продавцю її вартість, договір купівлі-продажу недійсним не визнаний, а на покупця не може покладатися обов`язок перевіряти всю історію переходів права власності на майно.

Колегія суддів враховує наведені доводи, однак зазначає, що добросовісність набувача та правовий режим об`єкта є різними питаннями. Наступне відчуження об`єкта самочинного будівництва не перетворює його на правомірно створене нерухоме майно та не усуває порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом цього спору не є витребування правомірно створеного майна із чужого незаконного володіння на користь попереднього власника. Позов спрямований на усунення перешкод територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, спричинених існуванням на ній об`єкта самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 відступила від підходу, за яким належним відповідачем за вимогою про знесення об`єкта самочинного будівництва має бути виключно його забудовник, та зазначила, що таким відповідачем є особа, яка на час звернення до суду чинить перешкоди власнику земельної ділянки, тобто останній набувач відповідного об`єкта. У межах такого спору суд може оцінити добросовісність набувача та пропорційність застосування заходу захисту.

Отже, та обставина, що ТОВ "Маркет-Буд Груп" особисто не здійснювало будівництво та набуло спірний об`єкт за договором купівлі-продажу, не виключає можливості пред`явлення до нього негаторної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення цього об`єкта.

Разом з тим доводи апеляційної скарги про добросовісність набуття вимагають перевірки пропорційності такого втручання з огляду на гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу містить три окремі норми: перша має загальний характер і закріплює принцип мирного володіння майном; друга стосується позбавлення власності та підпорядковує його певним умовам; третя визнає право держави контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів. ЄСПЛ також наголосив, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним, а втручання має забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи; такого балансу не буде досягнуто, якщо на особу покладено індивідуальний та надмірний тягар. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти.

Отже, сумісність втручання з гарантіями статті 1 Першого протоколу підлягає оцінці за трьома взаємопов`язаними критеріями: втручання має бути законним; переслідувати легітимну мету в суспільному або загальному інтересі; забезпечувати розумне співвідношення пропорційності між застосованим заходом та цією метою, не покладаючи на особу індивідуального та надмірного тягаря.

Застосовуючи наведені критерії до спірних правовідносин, колегія суддів виходить з такого.

За першим критерієм - законності втручання - вимога про знесення має достатню та передбачувану правову основу у статті 376 ЦК України та статті 152 ЗК України. Цими нормами прямо передбачено можливість усунення порушень права власника земельної ділянки та знесення самочинно збудованого на ній об`єкта. Правомірність застосування такого способу захисту до останнього набувача підтверджена висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21. Відтак перша умова трискладового тесту дотримана.

За другим критерієм втручання переслідує легітимну мету у загальному інтересі. Знесення у цьому спорі спрямоване на відновлення права територіальної громади на земельну ділянку комунальної власності, забезпечення законного порядку її використання, дотримання містобудівної документації та недопущення фактичної легалізації забудови землі шляхом подальшої державної реєстрації та відчуження об`єкта.

Захист земель комунальної власності, забезпечення дотримання правил забудови та містобудівної документації, а також охорона територій загального користування становлять легітимний суспільний інтерес. Такий висновок узгоджується з підходом ЄСПЛ у справах "Hamer v. Belgium" та "Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria", у яких забезпечення дотримання містобудівного законодавства та правил використання територій визнано загальним інтересом. Отже, друга умова трискладового тесту також дотримана.

Оцінюючи третій критерій - пропорційність втручання та дотримання справедливого балансу - колегія суддів ураховує характер спірного майна, обставини його створення та набуття, поведінку сторін, характер порушеного публічного інтересу та наслідки застосування обраного способу захисту для відповідача. Спірний об`єкт є нежитловою будівлею площею 15,1 кв. м, яка за технічним паспортом має призначення "сторожка". ТОВ "Маркет-Буд Груп" є юридичною особою, а спірний об`єкт придбаний ним для використання у господарській діяльності. Тому у цій справі відсутні пов`язані з правом на житло та особистим і сімейним життям обставини, які могли б істотно посилювати приватний інтерес у збереженні споруди.

Крім того, на час придбання будівлі правова підстава користування земельною ділянкою, зазначена у договорі купівлі-продажу, вже була визнана недійсною судовим рішенням, яке набрало законної сили. Після первинної державної реєстрації права власності на об`єкт МППФ "Лінко" не мало чинного речового права на земельну ділянку, яке могло б становити матеріально-правову основу для розміщення відповідної будівлі. Доказів правомірного відведення земельної ділянки для будівництва цієї нежитлової будівлі матеріали справи не містять.

З іншого боку, колегія суддів враховує, що відповідач придбав об`єкт за відплатним нотаріально посвідченим договором, а після придбання Білоцерківська міська рада прийняла рішення про передачу земельної ділянки в оренду та уклала з відповідачем відповідний договір. Однак наведені обставини не можуть переважити інтерес територіальної громади у відновленні законного режиму використання земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду після набуття відповідачем будівлі не усунула первинного дефекту створення об`єкта та не перетворила самочинно збудовану споруду на правомірно створену нерухомість. До того ж ще до укладення спірного договору оренди профільне управління міської ради прямо зазначало про самочинний характер об`єкта, відсутність містобудівних умов та обмежень і невідповідність передачі ділянки містобудівній документації.

Колегія суддів також бере до уваги, що покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою не позбавляє його права використати передбачені цивільним законодавством способи захисту своїх майнових інтересів у правовідносинах з особою, від якої він придбав майно, у тому числі за наявності відповідних підстав вимагати відшкодування понесених втрат.

За таких обставин негативні майнові наслідки знесення не можуть бути визнані індивідуальним та надмірним тягарем у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Збереження об`єкта на земельній ділянці, яка не відводилася для його будівництва, натомість означало б продовження порушення прав територіальної громади та фактичне надання державній реєстрації і подальшим правочинам здатності легалізувати самочинне будівництво всупереч імперативному припису частини другої статті 376 ЦК України.

Таким чином, покладення на ТОВ "Маркет-Буд Груп" обов`язку знести спірну нежитлову будівлю має законну підставу, переслідує легітимну мету у загальному інтересі та забезпечує справедливий баланс між майновими інтересами відповідача і правом територіальної громади на земельну ділянку. Тому втручання у майнову сферу апелянта відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а доводи апеляційної скарги про його непропорційність колегія суддів відхиляє.

Колегія суддів також ураховує, що державна реєстрація права власності на спірну будівлю не є юридичним фактом, який самостійно легалізує об`єкт самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 зазначила, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

У цій справі прокурор не обмежився вимогою про скасування державної реєстрації права. Основною вимогою є знесення самочинного будівництва, яка безпосередньо вирішує юридичну та фактичну долю спірної будівлі відповідно до статті 376 ЦК України. Тому скасування державної реєстрації у конструкції заявлених позовних вимог не підміняє передбачений статтею 376 ЦК України спосіб захисту, а пов`язане з наслідками вирішення судом питання про існування самого об`єкта, право на який було зареєстровано.

Стосовно доводів апелянта про законність договору оренди землі № 06 від 13.02.2019 колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин першої - третьої статті 124 ЗК України у редакції, яка регулювала спірні правовідносини, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки у разі продажу права оренди шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 134 ЗК України у редакції, яка регулювала спірні правовідносини, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема оренда, підлягали продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, установлених частиною другою цієї статті. Не підлягали продажу на конкурентних засадах земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отже, загальним правилом є конкурентний порядок передачі земель державної та комунальної власності, а можливість передати земельну ділянку без земельних торгів у зв`язку з розташуванням на ній належного особі об`єкта нерухомості є винятком із цього правила. Застосування такого винятку передбачає існування правомірно створеного об`єкта нерухомості та права власності на нього, яке виникло на передбачених законом підставах.

У постанові від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20 Верховний Суд зазначив, що незастосування конкурентної процедури у вигляді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної або комунальної власності надається фізичній чи юридичній особі для обслуговування та експлуатації вже існуючого об`єкта нерухомого майна, який розташований на цій земельній ділянці та належить відповідній особі на праві власності. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання приписів законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 виходила з того, що державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва не означає виникнення у недобросовісного відповідача права власності на цей об`єкт і припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва. Вказане унеможливлювало набуття ним первинної земельної ділянки під цим об`єктом у неконкурентний спосіб на підставі абзацу другого частини другої статті 134 ЗК України.

У цій справі на дату придбання ТОВ "Маркет-Буд Груп" спірної будівлі договір оренди землі № 26 від 10.04.2013, на який посилався договір купівлі-продажу, вже був визнаний недійсним. Тому набуття відповідачем будівлі не могло мати наслідком переходу до нього права користування земельною ділянкою за цим договором.

09.11.2018 ТОВ "Маркет-Буд Груп" звернулося до Білоцерківської міської ради із заявою про передачу земельної ділянки в оренду строком на 10 років під розміщення існуючої автостоянки площею 0,7 га, посилаючись на придбання нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.

13.02.2019 Білоцерківська міська рада та ТОВ "Маркет-Буд Груп" уклали договір оренди землі № 06, за яким відповідачу передано земельну ділянку площею 0,7 га з кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, вид використання - для експлуатації та обслуговування автостоянки. У договорі зазначено, що на земельній ділянці розташована капітальна одноповерхова забудова.

Таким чином, наявність зареєстрованого за відповідачем права на спірну будівлю була використана як правова передумова для неконкурентної передачі йому земельної ділянки комунальної власності. Оскільки спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва, а державна реєстрація не спричинила виникнення права власності на неї у встановленому законом порядку, передбачена частиною другою статті 134 ЗК України підстава для передачі земельної ділянки без земельних торгів була відсутня.

Посилання апелянта на обізнаність Білоцерківської міської ради з результатами розгляду справи № 911/1060/16 та подальше добровільне укладення нею договору оренди № 06 від 13.02.2019 не змінює цього висновку. Орган місцевого самоврядування при розпорядженні землею комунальної власності діє в межах компетенції та у спосіб, установлені законом. Волевиявлення сторін договору не може усунути імперативні приписи земельного законодавства щодо конкурентного порядку передачі земельної ділянки.

Відповідно до частин першої - третьої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої - третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки договір оренди землі № 06 від 13.02.2019 укладений без проведення земельних торгів за відсутності передбаченої законом підстави для застосування винятку з конкурентного порядку передачі земельної ділянки, його зміст не відповідає вимогам земельного законодавства, що є підставою для визнання договору недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що договір відповідав внутрішній волі його сторін та був спрямований на реальне настання правових наслідків, цього висновку не спростовують. Відповідність волевиявлення внутрішній волі сторін та фактичне виконання договору не усувають порушення імперативних вимог закону до його змісту та порядку передачі земельної ділянки комунальної власності.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції статті 120 ГПК України.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії.

Матеріалами справи підтверджується, що провадження у справі відкрито ухвалою від 19.01.2026, підготовче засідання призначено на 17.02.2026. Надалі розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі за клопотаннями відповідача.

17.03.2026 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 19.03.2026. У цьому судовому засіданні рішення по суті спору не приймалося, а розгляд справи було відкладено. Судове засідання 24.03.2026 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги. Рішення суду ухвалено 26.03.2026, представник ТОВ "Маркет-Буд Груп" брав участь у судовому засіданні 26.03.2026, надав пояснення по суті заявлених вимог та просив у задоволенні позову відмовити.

Тобто відповідач був обізнаний про розгляд справи, брав участь у підготовчому провадженні, подавав заяви та клопотання, користувався професійною правничою допомогою і був представлений у судовому засіданні, в якому вирішено спір по суті. При цьому апелянт не зазначив, який доказ він не зміг подати, яке клопотання не мав можливості заявити, який аргумент не міг довести до відома суду або яку іншу процесуальну дію не зміг вчинити внаслідок зазначених у скарзі проміжків часу між судовими засіданнями.

Відповідно до частин першої - третьої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Апелянтом не доведено, що наведені ним обставини призвели до неправильного вирішення спору або фактично позбавили його можливості реалізувати надані законом процесуальні права. Обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, передбачених частиною третьою статті 277 ГПК України, під час апеляційного перегляду також не встановлено.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що спірна нежитлова будівля має правовий режим самочинного будівництва, її державна реєстрація та наступне відчуження не змінили цього правового режиму, а ТОВ "Маркет-Буд Груп" як останній набувач об`єкта є належним відповідачем за вимогою власника земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні нею шляхом знесення такого об`єкта. Застосування цього способу захисту відповідає статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки втручання передбачене законом, переслідує легітимний загальний інтерес та є пропорційним поставленій меті. Водночас самочинний характер будівлі виключав можливість використання державної реєстрації права на неї як підстави для отримання земельної ділянки комунальної власності без проведення земельних торгів, у зв`язку з чим договір оренди землі № 06 від 13.02.2019 укладений з порушенням вимог земельного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі № 911/3962/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі № 911/3962/25 покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Буд Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі № 911/3962/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі № 911/3962/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.10.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді І.М. Скрипка

Ю.А. Шаратов