Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №587/9/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/9/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.

Номер провадження 33/816/1570/26Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Маховик Р.В., перекладача з мови жестів Івченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Маховика Романа Васильовича на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 07.09.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП . Провадження у справі закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу,

встановила:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 07.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124. КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставаі п.7 ч.1 ст 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Маховик Р. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню .

Зазначає, що згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 27.12.2025 о 20:20, керуючи автомобілем ЗАЗ Lanos, при виїзді із с. Сад не надав переваги автомобілю Geely CK, унаслідок чого сталося зіткнення. Його дії кваліфіковано за п. 16.12 ПДР України.

Водночас зазначений пункт регулює проїзд перехресть рівнозначних доріг, тоді як обставини ДТП та схема місця події свідчать про виїзд із другорядної дороги на головну. Крім того, висновок експерта № СЕ-19/119-26/5386-ІТ від 27.07.2026 вказує на порушення п. 16.11 ПДР України та вимог дорожнього знаку 2.1. Отже, наявні суперечності між формулюванням обвинувачення, установленими обставинами та висновком експерта.

Згідно зі схемою ДТП, гальмівний слід автомобіля Geely CK становить 53 метри та починається із середини перехрестя, що може свідчити про розташування місця зіткнення на значній відстані від нього. Характер пошкоджень автомобілів також потребує оцінки з огляду на версію зіткнення автомобіля Geely CK із задньою частиною автомобіля ЗАЗ Lanos.

Крім того, щодо водія Geely CK ОСОБА_2 раніше було складено протокол серії ЕПР1 № 552553 від 27.12.2025 за порушення п. 2.3 «б» ПДР України, а саме неуважність, невибір безпечної швидкості та недотримання безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем, який рухався попереду. Ці обставини підлягали всебічному дослідженню та узгодженню з іншими доказами у справі.

Фабула протоколу щодо ОСОБА_1 не містить достатньо конкретних відомостей про механізм ДТП, траєкторію руху автомобіля Geely CK та інші істотні обставини події.

ОСОБА_1 має діагноз «двобічна глухота» (H90.5), про що працівникам поліції було відомо під час оформлення матеріалів ДТП. Попри це, під час складання протоколу йому не забезпечили належного роз`яснення суті обвинувачення та матеріалів справи у доступній формі, не залучили перекладача жестової мови й не забезпечили належної реалізації права на захист.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що зі змістом оскаржуваної постанови захисник ознайомився лише 18.09.2026 під час ознайомлення з матеріалами справи. Постанову від 07.09.2026 було надіслано до ЄДРСР 15.09.2026, а загальний доступ до неї забезпечено 17.09.2026. У зв`язку з цим апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисник Маховик Р. В., в присутності перекладача з мови жестів ОСОБА_3 , клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у них. Просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Захисник наголосив, що на схемі місця ДТП відсутній підпис ОСОБА_1 . Крім того повідомив, що працівниками поліції не забезпечено на місці ДТП перекладача з жестової мови.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. За змістом ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 07 вересня 2026 року ОСОБА_1 присутній не був. Матеріали справи не містять доказів вручення йому або його захиснику копії постанови суду від 07.09.2026, що свідчить про відсутність підтвердження своєчасного доведення змісту зазначеного судового рішення до відома сторони захисту. Зі змістом оскаржуваної постанови захисник ознайомився лише 17 вересня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами справи. При цьому постанову було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 15 вересня 2026 року, а загальний доступ до неї забезпечено 17 вересня 2026 року. Апеляційну скаргу подано 21 вересня 2026 року, тобто через чотири календарні дні після забезпечення загального доступу до тексту постанови та фактично одразу після того, як захисник отримав реальну можливість ознайомитися з її змістом і підготувати мотивовану апеляційну скаргу. За таких обставин пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений обставинами, які об`єктивно перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення, а не недобросовісною поведінкою апелянта чи його захисника. Відсутність доказів вручення копії постанови, неучасть ОСОБА_1 у судовому засіданні та фактичне ознайомлення захисника зі змістом рішення лише 17 вересня 2026 року у своїй сукупності свідчать про поважність причин пропуску строку. Крім того, подання апеляційної скарги 21 вересня 2026 року підтверджує, що після ознайомлення з оскаржуваною постановою сторона захисту діяла оперативно, без невиправданого зволікання та в розумний строк, необхідний для підготовки й подання апеляційної скарги. З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, а тому строк на апеляційне оскарження постанови Сумського районного суду Сумської області від 07.09.2026 підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

У відповідності до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимоги закону судом першої інстанції дотримано, а висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим та підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам події.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП.

Згідно п.16.11 Правил, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №552637 від 28.12.2025, 27.12.2025 о 20 год 20 хв на дорогі Н-07 Київ –Суми-Юнаківка поблизу м.Суми ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ Ланос д.н.з НОМЕР_2 при виїзді з с. Сад на перехрестя по дорозі Н-07 Київ –Суми-Юнаківка не надав перевагу в русі т/з Джили СК д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі з правого боку, що спричинило зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками

Розглянувши вказаний протокол про адміністративне правопорушення, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що водій ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, зокрема:

- схемою місця ДТП до протоколу від 27.12.2025 в якій відображено всі обставини, що стосуються дорожньо-транспортної пригоди, а також місце розташування транспортних засобів після її настання. Згідно зі схемою, у транспортному засобі Джили СК д.н.з. НОМЕР_3 зафіксовані пошкодження ( передній бампер , радіатор, копот, ліва фара, права фара, протитуманні фари, підсилювач, блок предохранітелів, ліве крило, праве крило, решітка радіатора, вакуум тормозної системи), у транспортному засобі ЗАЗ Ланос д.н.з НОМЕР_2 зафаксовані пошкодження (задній бампер, задня ляда, праве задне крило). Документ підписаний учасниками події ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ;

- пояснень ОСОБА_1 з яких вбачається, що 27.12.2025 о 20 год 30 хв він їхав з Садів на м.Суми та виїзджав на головну дорогу Н 07, після виїзду їхав по правій смузі та в нього позаду вїхав т/з Geely СК д.н.з. НОМЕР_4 , сталось ДТП, до приїзду працівників поліції водій вище вказаного т/з вдарив по обличчю його кулаком. Працівники поліції викликали йому БШМР. Він глухонімий, тому спілкувався за допомогою перекладача;

- пояснень ОСОБА_2 , за змістом яких 27.12.2025 року о 20:20 год. він керував т/з Джилі Ск по дорозі Н07 Київ-Суми-Юнаківка, під`їжджаючи до м. Суми, перед ним з другорядної дороги з с. Сад, не надавши переваги в русі, виїхав автомобіль ЗАЗ Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило зіткнення з даним т/з. Автомобілі отримали матеріальні збитки. Вважає, що водій, який рухався з другорядної дороги повинен був поступитись;

- висновком експерта №СЕ-19/119-26/5386-ІТ від 27.07.2026 в якому зазначено, що у зазначеній дорожньо-транспортній ситуації ОСОБА_1 як водій автомобіля ЗАЗ Lanos (номерний знак НОМЕР_2 ) повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 16.11 і дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху та мав технічну можливість запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди. У діях водія автомобіля ЗАЗ Lanos (номерний знак НОМЕР_5 ) вбачаються невідповідності вимогам п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди. 3 технічної точки зору, пояснення водія автомобіля ЗАЗ Lanos (номерний знак НОМЕР_6 ) щодо розташування місця зіткнення є неспроможними, оскільки не узгоджуються з об`єктивними даними огляду місця дорожньо-транспортної пригоди. Пояснення водія автомобіля GEELY CK2 (номерний знак НОМЕР_7 ) щодо механізму виникнення пригоди не суперечать об`єктивним даним та є технічно спроможними;

- відеозаписами із нагрудної камери поліцейського, які містять фактичні дані про дорожньо транспортну пригоду. За допомогою перекладача з жестової мови в режимі відеозвязку роз`яснено ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено матеріали за ст. 124 КУпАП, повідомлено про розгляд справи, а також на прохання ОСОБА_1 викликано швидку допомогу, за фактом нанесення ОСОБА_2 удару кулаком в обличчя.

З урахуванням установлених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Правопорушення ОСОБА_1 вчинено 27.12.2025, тобто станом на 07 вересня 2026 року закінчився тримісячний строк, передбачений законом, для накладення на особу адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18, 04 березня 2020 року у справі №641/2795/16, 29 квітня 2020 року у справі №686/4557/18, 26 січня 2022 року у справі №465/674/19, від 26 жовтня 2022 року у справі №645/6088/18 зроблений правовий аналіз ст. 38 КУпАП, яким установлено, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення.

Отже, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП дає підстави стверджувати, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому, закриття справи із підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, з урахуванням указаного суд першої інстанції правильно установив у діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнав його винуватим та закрив провадження у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Щодо доводів захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 у зв`язку з посиланням у протоколі про адміністративне правопорушення на п. 16.12 ПДР України, тоді як фактичні обставини ДТП свідчать про виїзд із другорядної дороги на головну, що регулюється п. 16.11 ПДР України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. 16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, який рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, що наближаються до перехрещення проїзних частин головною дорогою, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Натомість п. 16.12 ПДР України регулює порядок проїзду перехресть рівнозначних доріг, на яких водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч. Отже, зазначені положення регулюють різні дорожні ситуації залежно від співвідношення значення доріг на перехресті.

Крім того, згідно зі змістом дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» водій повинен надати перевагу в русі транспортним засобам, які під`їжджають до нерегульованого перехрестя головною дорогою. Таким чином, цей знак установлює обов`язок водія, який наближається до перехрестя другорядною дорогою, поступитися транспортним засобам, що рухаються головною дорогою.

Як убачається зі змісту протоколу серії ЕПР1 № 552637 від 28 грудня 2025 року, ОСОБА_1 ставиться за провину те, що він, виїжджаючи з боку с. Сад, не надав переваги в русі автомобілю Geely CK, який рухався головною дорогою, унаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Отже, у протоколі викладено фактичні обставини діяння, які за своїм змістом стосуються невиконання обов`язку надати перевагу транспортному засобу, що рухався головною дорогою.

Наведені обставини узгоджуються з висновком експерта № СЕ-19/119-26/5386-ІТ від 27 липня 2026 року, відповідно до якого дії ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 16.11 та дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» ПДР України.

Тому помилкове зазначення в протоколі п. 16.12 ПДР України замість п. 16.11 ПДР України, на думку апеляційного суду, не свідчить про те, що фактична суть інкримінованого правопорушення не була визначена. Опис діяння в протоколі дає змогу встановити, яке саме порушення правил дорожнього руху ставиться ОСОБА_1 у провину, а зібрані у справі докази дають можливість перевірити відповідність цього опису фактичним обставинам ДТП.

Отже, за умови, що суд першої інстанції встановив обставини виїзду ОСОБА_1 із другорядної дороги на головну та перевірив їх на підставі сукупності досліджених доказів, саме лише посилання в протоколі на інший пункт ПДР України не є безумовною підставою для скасування постанови. Водночас оцінка цього недоліку має здійснюватися з урахуванням того, чи не призвела така невідповідність до зміни фактичного змісту обвинувачення або обмеження можливості ОСОБА_1 належним чином захищатися від нього.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що зазначена невідповідність у посиланні на пункт ПДР України призвела до зміни фактичного змісту інкримінованого діяння або обмежила право ОСОБА_1 на захист. Більше того, сам ОСОБА_1 не заперечував, що виїжджав із другорядної дороги на головну, а отже, фактичні обставини дорожньої ситуації, покладені в основу постанови відповідають дійсності. За таких обставин помилкове зазначення номера пункту ПДР України при належному встановленні фактичних обставин події не свідчить про наявність істотного недоліку, який перешкоджає правильному вирішенню справи.

Отже, розбіжність у нормативному посиланні не спростовує описаних у протоколі обставин ДТП та не є безумовною підставою для скасування постанови.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного встановлення механізму ДТП апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, які ґрунтуються на сукупності досліджених доказів, зокрема схемі місця ДТП, поясненнях водіїв, відеозаписі та висновку автотехнічної експертизи.

Гальмівний слід автомобіля Geely CK завдовжки 53 метри та характер пошкоджень транспортних засобів не є достатніми для висновку про інший механізм ДТП або про відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та настанням пригоди, оскільки спростовуються висновком експерта.

Щодо вини водія Geely CK апеляційний суд зазначає, що притягнення ОСОБА_2 до адмінінстративної відповідальності за ст.124 КУпАП у зв`язку з порушенням ним п. 2.3 «б» ПДР України не виключає відповідальності іншого водія, а саме ОСОБА_1 за наявності в його діях відповідного складу правопорушення.

Доводи щодо недостатньої конкретизації протоколу апеляційний суд вважає необґрунтованими. В протоколі зазначено дату, час і місце події, транспортні засоби, суть порушення та його наслідки. Інші відомості про дорожню обстановку й механізм зіткнення містяться у схемі ДТП, поясненнях водіїв та висновку експерта. За таких обставин наведені недоліки не свідчать про неможливість установити зміст інкримінованого діяння.

Щодо доводів захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з порушенням слуху апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечена реальна можливість розуміти суть пред`явленого обвинувачення та реалізовувати надані їй процесуальні права.

Із відеозапису вбачається, що роз`яснення ОСОБА_1 обставин складення матеріалів за ст. 124 КУпАП та повідомлення про розгляд справи здійснювалися за допомогою перекладача жестової мови в телефонному режимі. При цьому під час складання протоколу захисник і перекладач жестової мови безпосередньо не були присутні. Водночас матеріали справи містять відомості про роз`яснення процесуальних прав, а під час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом ОСОБА_1 користувався правничою допомогою захисника та послугами перекладача жестової мови, що забезпечувало йому можливість розуміти перебіг судового провадження та доводити свою позицію.

Підпис ОСОБА_1 у протоколі дійсно не свідчить про повне розуміння ним його змісту. Однак наведені обставини в сукупності з подальшим забезпеченням права на захист не дають достатніх підстав для висновку про істотне порушення цього права, яке зумовлювало б скасування оскаржуваної постанови.

Щодо відсутності підпису ОСОБА_1 на схемі місця ДТП апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 1 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, схема місця ДТП підписується її учасниками та поліцейським. Водночас, як убачається з матеріалів справи, на час складання схеми ОСОБА_1 було доставлено автомобілем швидкої медичної допомоги, у зв`язку з чим він об`єктивно не міг підписати цей документ на місці пригоди.

За таких обставин відсутність підпису ОСОБА_1 на схемі ДТП, зумовлена зазначеними обставинами, не може автоматично свідчити про недопустимість цього доказу чи істотне порушення його процесуальних прав. Вирішальне значення має можливість перевірити достовірність відображених у схемі відомостей та оцінити їх у сукупності з іншими доказами відповідно до ст. 252 КУпАП.

Отже, наведені захисником обставини за відсутності інших даних, які б свідчили про недостовірність зафіксованих відомостей або фактичне обмеження ОСОБА_1 у можливості реалізувати право на захист, не є достатньою підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що постанова Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2026 року року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.

З огляду на викладене апеляційний суд не встановив підстав для скасування постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2026 року року, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

постановила:

Клопотання захисника Маховика Романа Васильовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Маховика Романа Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2026 року залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяБасова В. І.