Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №587/3495/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/3495/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.

Номер провадження 33/816/1598/26Суддя-доповідач Косолап М. М.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Косолап М.М., за участю захисника – Третьякова С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності Третьякова С.М. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 18.09.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 18.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 грн 60 коп.

Судом установлено, що 13.08.2026 о 12:29:00 в с. В. Сироватка по вул. К. Маркса, Сумського району, ОСОБА_1 керував автомобілем Ланос Т13010, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, зіниці очей звужені, поблідніння обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 18.09.2026, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою і просив постанову скасувати, а справу закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали справи і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і наявним в матеріалах справи доказам.

Зазначав про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та відсутність підстав для блокування його транспортного засобу автомобілем патрульної поліції і перевірки документів. В матеріалах справи працівниками поліції не було задокументовано факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

На підтвердження відсутності стану наркотичного сп`яніння судом першої інстанції не прийнято до уваги, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

У судовому засіданні захисник Третьяков С.М. вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду, про причини неявки не повідомив. Захисник не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Неявка особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про час і місце апеляційного розгляду та який не подав клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до ч. 6 ст. 294 КПК України не перешкоджає розгляду справи.

Мотиви суду.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступного висновку.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП ґрунтується на фактичних даних досліджених доказів: протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №744559 від 13.08.2026, який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; рапорту; відеозапису правопорушення, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього працівниками поліції ознак наркотичного сп`яніння, факт пропозиції пройти огляд на встановлення наявності чи відсутності наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, відмова від проходження такого огляду.

На підставі вказаних доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення відповідного рішення, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що 13.08.2026 о 12:29:00 в с. В. Сироватка по вул. К. Маркса, Сумського району, ОСОБА_1 керував автомобілем Ланос Т13010, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, зіниці очей звужені, поблідніння обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 Правил дорожнього руху).

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок для водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.

Диспозиція частини першої ст. 130 КУпАП охоплює кілька самостійних складів адміністративних правопорушень, які відрізняються за об`єктивною стороною. Ці склади є самостійними та незалежними один від одного, а предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення істотно відрізняється залежно від того, за вчинення якого саме з них складено протокол.

Виокремлення відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння як окремого складу адміністративного правопорушення означає, що в разі його допущення доказування самого факту перебування особи у стані сп`яніння не потребується. За протилежного підходу цей склад правопорушення збігався б зі складом першого визначеного в ст. 130 КУпАП правопорушення й утрачав би самостійне значення.

Згідно з п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 та п. 2 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Працівниками поліції було встановлено наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, які були озвучені останньому: тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей.

Отже дискреційні повноваження поліцейських дають їм право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння та направляти цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги захисника про безпідставність зупинки транспортного засобу, є аналогічні доводам, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції.

Суд установив, що на відеозаписах зафіксовано, що співробітник поліції під час розмови роз`яснює ОСОБА_1 , що його зупинили, оскільки у нього покажчик повороту то працює, то не працює.

На відеозаписах, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 підстави зупинки – несправність зовнішніх світлових приладів, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для зупинення транспортного засобу.

Аналіз Правил дорожнього руху вказує, що незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

За наведеного доводи апеляційної скарги про отримання доказів з порушенням закону, а саме зупинкою транспортного засобу за відсутності законних підстав, визначених у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Більше того, перевірка правомірності підстав зупинки транспортного засобу перебуває за межами обставин, що підлягають встановленню за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Подальше нескладання постанови за порушення Правил дорожнього руху, які були озвучені ОСОБА_1 , як підстава для зупинки транспортного засобу, а також не зазначення в протоколі пункту Правил дорожнього руху, не свідчить про незаконність вимог поліцейських щодо проходження огляду за наявності ознак наркотичного сп`яніння.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не взято до уваги факт невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що, на думку захисника, свідчить про відсутність стану наркотичного сп`яніння, є безпідставними з огляду на наступне.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України - відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доведеність чи недоведеність факту перебування особи у стані наркотичного сп`яніння не входить до предмета доказування у справі про відмову від проходження медичного огляду, адже обов`язок пройти такий огляд виникає не з факту сп`яніння, а з наявності у поліцейського підстав вважати, що особа перебуває у такому стані, та з наступної її відмови виконати законну вимогу.

За наведеного доводи апеляційної скарги про невідсторонення від керування транспортним засобом є необґрунтованим, оскільки відсторонення від керування є заходом забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не доказом наявності чи відсутності стану сп`яніння. Невчинення поліцейським дій щодо фактичного відсторонення водія від керування після складення протоколу не спростовує факту порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що зазначення судом першої інстанції у вступній частині постанови коду РНОКПП ОСОБА_1 – НОМЕР_2 є явною опискою, оскільки правильним номером є НОМЕР_3 .

Апеляційний суд переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції розглянув справу на підставі доказів зібраних особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, надавши їм відповідну оцінку, визнавши їх достатніми у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому на підставі п. 1 ч. 7 ст. 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись статтею 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 18.09.2026 стосовно ОСОБА_1 – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКосолап М. М.