Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №522/18558/25-Е
Суддя: Кострицький В. В.
Номер провадження: 22-ц/813/4663/26
Справа № 522/18558/25-Е
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою адвоката Остапишеної Валентини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2025 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
установив:
Короткий зміст позовних вимог.
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природній газ у розмірі 56795,62 гривень, а також судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що позивач, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 р. здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ...» на території України. Відповідачем по об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01.10.2021 по 31.07.2025 (включно) було спожито природний газ на загальну суму 56795,62 грн., вартість якого залишилась не оплаченою Споживачем. Вищезазначений об`єкт нерухомості належить відповідачу на праві власності. У зв?язку із вищезазначеним, позивач звертається до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
ОСОБА_1 24.11.2025 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що з 22.03.2017 року у його власності перебуває квартира АДРЕСА_2 . Зазначив, що не має жодних договорів чи взагалі відношення, з постачальником «останньої надії», споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Разом із цим, відповідач вказує, що між ним та оператором ГРМ: АТ «Одесагаз» підписаний договір постачання. Вказує, що згідного з Акту про демонтаж побутового лічильника газу, від 03.10.2025 року вбачається, що показники ПЛГ 00000 (лічильника), що підтверджує відсутність споживання газу з моменту встановлення лічильника в 2016 році. Крім того, на підтвердження відсутності заборгованості надав суду платіжну квитанцію, відповідно до якої після повірки лічильника вказано про відсутність заборгованості, та реальне споживання газу – 0; копію Довідки від 23.10.2025 року про відсутність заборгованості №112354 за послуги з розподілу природного газу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 56 795 гривень 62 копійки, а також стягнуто судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідно до інформації по рахунку, наданої позивачем вбачається, що об?єкту газифікації присвоєно ЕІС код № 56XM25A55154030А з відповідним номером особового рахунку № НОМЕР_1 , споживач: ОСОБА_1 . Згідно вказаної інформації по рахунку вбачається, що за період з 01.10.2021 року по 01.07.2025 року (включно) ОСОБА_1 споживив газ за ціною тарифного плану «Надійний» для споживачів Постачальника «останньої надії» яку зазначено у витягі з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку позивача на загальну суму 56795,62 грн., вартість якого не сплачена. Вказана заборгованість відповідачем не спростована, контр-розрахунку надано не було. Оскільки споживач не сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, це свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов?язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений строк. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, адвокат Остапишена В.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначали про відсутність предмета спору на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, так як на момент демонтажу лічильника показники дорівнювали 0000, крім того відповідно до довідки оператора ГРМ АТ «Одесагаз» зазначено про відсутність заборгованості.
Зазначає, що саме через неналежне обслуговування позивачем лічильника, відсутність здійснення належного контролю фактичних обсягів споживання природного газу з боку позивача виник даний спір, а заборгованість була списана самим же позивачем.
Вказує, що долучений до апеляційної скарги акт звірки №4112874-в просили прийняти як новий доказ, так як відповідач об`єктивно не міг подати його раніше, оскільки на момент прийняття рішення такий доказ не існував і не перебував у володінні апелянта.
Робить висновок, що ухвалення судом першої інстанції рішення за відсутності предмета спору є істотним порушенням норм процесуального права та безумовною підставою для його скасування із закриттям провадження у справі.
Щодо явки сторін
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 56795,62 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позиція апеляційного суду.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачає природній газ за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації по рахунку, наданої позивачем вбачається, що об?єкту газифікації присвоєно ЕІС код № 56XM25A55154030А з відповідним номером особового рахунку № НОМЕР_1 , споживач: ОСОБА_1 .
Згідно вказаної інформації по рахунку вбачається, що за період з 01.10.2021 року по 01.07.2025 року (включно) ОСОБА_1 споживив газ за ціною тарифного плану «Надійний» для споживачів Постачальника «останньої надії» яку зазначено у витягі з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку позивача на загальну суму 56795,62 грн., вартість якого не сплачена.
Суд першої інстанції зазначав, що вказана заборгованість відповідачем не спростована, контр-розрахунку надано не було.
Оскільки споживач не сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, це свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов?язань, а тому порушує право ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений строк.
Згідно пунктів 17, 19 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Так, позивач ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є оператором газотранспортної системи та здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою.
Суд першої інстанції не прийняв надані відповідачем Заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), Акт про демонтаж побутового лічильника від 03.10.2025 року, Акт про монтаж побутового лічильника з обмінного фонду/фонду заміни ПЛГ від 03.10.2025 року, рахунок за послуги з розподілу природного газу за листопад 2025 року, Довідку за відсутність заборгованості №112354 за послуги з розподілу природного газу від 23.10.2025 року та Акт звіряння фактичного використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу, як докази відсутності у відповідача заборгованості перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України», оскільки вказані документи складені/видані АТ «Одесагаз», тобто оператором газорозподільної системи.
Суд першої інстанції вважав безпідставними посилання відповідача на демонтаж лічильника, як доказу відсутності споживання газу, оскільки відповідно до інформації по рахунку, наданої позивачем вбачається, що метод розрахунку вартості газопостачання здійснюється відповідно до площі об`єкту постачання, а не за показанням лічильника.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, споживачі зобов?язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (божник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитору) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною другою цієї статті зазначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання недопустима.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності предмета спору на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, з підстав того, що на момент демонтажу лічильника показники дорівнювали 0000, та інформації зазначеної у довідці оператора ГРМ АТ «Одесагаз» щодо відсутністі заборгованості, апеляційний суд вважає не слушними, оскільки відповідно до інформації по рахунку, наданої позивачем вбачається, що метод розрахунку вартості газопостачання здійснюється відповідно до площі об`єкту постачання, а не за показанням лічильника.
Крім того, судова колегія бере до уваги, що ОСОБА_1 ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ні під час апеляційного перегляду не звертався з клопотаннями про проведення судових експертиз, щодо несправності лічильника, не заявляв про витребування інформації, щодо відсутності заборгованості за період з жовтня 2021 по липень 2025 року, а тому надані докази разом із відзивом на позовну заяву судом першої інстанції оцінено належним чином, з висновками якого погоджується апеляційний суд.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що саме через неналежне обслуговування позивачем лічильника, відсутність здійснення належного контролю фактичних обсягів споживання природного газу з боку позивача виник даний спір, а заборгованість була списана самим же позивачем, апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими, так як ОСОБА_1 не надав доказів оскарження дій ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», не звертався із зустрічним позовом щодо захисту своїх прав як споживача послуг позивача, крім того апеляційний суд звертає увагу на наступне.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують природний газ для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу, зокрема, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на території України.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу».
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 2 Розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Постановою НКРЕКП «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» № 2500 від 30.09.2015 року затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (далі Договір), п. 1.3 розділу І якого визначено, що цей Договір є договором приєднання, що укладається відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання.
Фактом укладення Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви- приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.
Отже ОСОБА_1 є споживачем природного газу, постачальником якого є ТОВ «ГК «Нафтогаз України», за адресою побутового споживання газу: АДРЕСА_1 .
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», частиною першою статті 5 якого встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги, серед яких - послуги з постачання та розподілу природного газу.
Пунктом 1 частини першої, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та відповідний обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого Споживач набуває право правомірно відбирати газ із газорозподільної системи.
Пунктом 4.4 розділу IV Договору встановлено, що об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається, зокрема, за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), який поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; оператор газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Пунктом 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором. До основних функцій Оператора ГРМ, серед інших, належить забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ (підп. 8 п. 3 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем України).
Відповідно до пункту 3 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРМ власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі відповідають за експлуатацію власних мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію згідно з чинним законодавством, у тому числі ПТЕСГ, зокрема укладають відповідний договір із суб`єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт.
За змістом пунктів 1, 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.
У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по побутовому споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.
Пунктом 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ передбачено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.
Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу споживача та зобов`язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку) та формувати об`єм розподілу і споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.
Згідно з пунктом 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.
Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.
Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 6 цієї глави побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об`ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов`язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу.
Оператором газорозподільної системи, який здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Одеської області, є AT «Одесагаз».
Відповідно до інформації по рахунку, наданої позивачем вбачається, що об?єкту газифікації присвоєно ЕІС код № 56XM25A55154030А з відповідним номером особового рахунку № НОМЕР_1 , споживач: ОСОБА_1 .
Згідно вказаної інформації по рахунку вбачається, що за період з 01.10.2021 року по 01.07.2025 року (включно) ОСОБА_1 спожив газ за ціною тарифного плану «Надійний» для споживачів Постачальника «останньої надії» яку зазначено у витягі з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку позивача на загальну суму 56795,62 грн., вартість якого не сплачена.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов вірних висновків, чого не спростовано скаржником.
Посилання сторони скаржника на надані ним нові докази, які, на його думку, спростовують відсутність предмету спору, суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як такі докази скаржником отримано вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, що перешкоджає принципу стадійності дослідження доказів.
Водночас такі докази не впливають на визначення розміру заборгованості, оскільки не спростовують даних оператора ГРМ, які покладені в основу нарахувань.
Скаржником не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували інший обсяг споживання природного газу або свідчили про неправильність визначення такого обсягу.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що надані апелянтом докази впливають на правильність визначення суми, що підлягає стягненню.
За таких обставин колегія суддів виходить з того, що апеляційний перегляд здійснюється в межах наявних у справі доказів, нові докази можуть бути прийняті лише за умови обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від сторони, проте скаржником таких обставин не наведено та не доведено.
Таким чином, підстави для прийняття та оцінки вказаних доказів у межах цієї справи відсутні.
Узагальнюючі доводи апеляційної скарги, що ухвалення судом першої інстанції рішення за відсутності предмета спору є істотним порушенням норм процесуального права та безумовною підставою для його скасування із закриттям провадження у справі, апеляційний суд вважає необґрунтованими належним чином на підставі вище досліджених фактів перевірених під час апеляційного перегляду справи, а тому задоволенню такі доводи не підлягають
Таким чином, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог та наявності підстав для задоволення первісного позову.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив :
Апеляційну скаргу адвоката Остапишеної Валентини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua