Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №738/1852/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Суд: Менський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №738/1852/26

Суддя: Волошина Н. В.

Справа № 738/1852/26

№ провадження 1-кп/738/119/2026

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Мена Чернігівської області

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

судді - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2026 року за №12026270000000255 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Іванівка Борзнянського району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_3

учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілих – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

27 червня 2026 року близько 11-00 години, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , керуючи трактором марки «Xingtai» модель «XT-244L», без реєстраційного номера, рухався по берегу річки Десна, поблизу с. Куковичі Корюківського району Чернігівської області.

У даній дорожній обстановці для забезпечення безпеки руху ОСОБА_2 зобовязаний був діяти відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме перед початком руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або безпеки іншим учасникам руху (п.10.1), під час руху заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху (п. 10.9), забороняється перевозити пасажирів поза кабіною автомобіля, у кузові автомобіля-самоскида, трактора, інших самохідних машин, на вантажному причепі, напівпричепі, в причепі-дачі, в кузові вантажного мотоцикла (п.21.11а).

В той же час, 27 червня 2026 року близько 11-00 години, ОСОБА_2 , рухаючись по берегу річки Десна, поблизу с. Куковичі Корюківського району Чернігівської області, виконуючи маневр заднім ходомв сторону вказаної річки, у порушення вимог п.п. 10.1, 10.9, 21.11 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, діючи із злочинною недбалістю, проявив неуважність, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним та виконуючи маневр заднім ходом із пасажиром, який перебував поза кабіною трактора на лівому крилі, відносно водія, заїхав у річку Десна, де транспортний засіб затонув.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди 27 червня 2026 року настала смерть пасажира ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок утоплення у воді за асфіктичним типом, що підтверджується наявністю наступних патологічних проявів: вогнищеві червоні крововиливи під легеневою плеврою, (плями Тард'є); гостра емфізема легень, різка блідість шкірних покривів.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.9, 21.11 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що є причиною та умовою виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за частиною третьою статті 286-1 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Позиції сторін кримінального провадження.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті від 30 липня 2025 року.

За змістом обвинувального акту, який підтримав прокурор, останній вважав установленим те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 286-1 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК України, зазначив, що обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, не виявлено, просив призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням визнав, щиро розкаявся, правову кваліфікацію дій та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не оспорював.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 поклалась на розсуд суду, не наполягала на призначенні суворого покарання.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, потерпілих та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Показання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, та показав, що 27 червня 2026 року приблизно об 11-00 годині він керував належним йому трактором марки «Xingtai» модель «XT-244L», без реєстраційного номера, рухався по берегу річки Десна, поблизу с. Куковичі Корюківського району Чернігівської області, при цьому перебував у стані алкогольного сп`яніння. Разом з ним на тракторі перебувала його дружина ОСОБА_9 , яка сиділа на лівому крилі. Він вирішив заднім ходом заїхати у річку, щоб помити трактор. Коли заїхав у річку, трактор почав тонути, він стрибнув у воду і поплив до берега, в цей момент перебував у шоковому стані, а тому не думав про те, де його дружина. Коли виплив на берег, попросив знайомого відвезти його додому. Коли перебував вдома, приїхали працівники поліції, які повезли його спочатку на медичний огляд на стан алкогольного спяніння, а потім на місце події, де він зрозумів, що з дружиною щось трапилося.

Показання потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_6 під час судового розгляду показала, що загибла ОСОБА_9 є її племінницею. 27 червня 2026 року їй зателефонували із соціальної служби та повідомили, що ОСОБА_10 потонула. Вони з чоловіком поїхали у село Куковичі, а потім із старостою на місце події, де вже перебували водолази, ОСОБА_2 там не було, останній приїхав пізніше з працівниками поліції, перебував у стані алкогольного сп`яніння, пояснював, що він не винуватий. Неподалік від місця події знаходилися пастухи, які бачили як ОСОБА_2 катався на тракторі по берегу річки. Вона перебувала на місці події дві години, за цей час потерпілої так і не знайшли. Коли вони з чоловіком приїхали додому, то їй зателефонувала староста та повідомила, що тіло ОСОБА_10 знайшли за кілометр від місця події. При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання поклалася на розсуд суду.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року, N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на транспорті та домашнього насильства, вчинив тяжкий злочин, який виразився у порушенні ним правил дорожнього руху, що стало наслідком дорожньо-транспортної події та спричинило настання тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілої, на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, неодружений, має трьох неповнолітніх дітей, над якими на даний час взяв опіку рідний брат обвинуваченого, за місцем проживання характеризується задовільно, військовослужбовець, є учасником бойових дій, за місцем служби характеризується позитивно.

Згідно з досудовою доповіддю від 01 вересня 2026 року, підготовленою Корюківським районним сектором №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області, про обвинуваченого ОСОБА_2 надано висновок про середній ризик вчинення ним повторного правопорушення, високий ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, та про неможливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

З дослідженої у досудовій доповіді інформації, що характеризує особу обвинуваченого вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується як спокійний, працьовитий, завжди допомагав сусідам та підтримував з ними нормальні дружні стосунки, після повернення зі служби з травмою ноги та руки став вживати алкогольні напої, були непоодинокі випадки вживання алкогольних напоїв зі співмешканкою.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та пов`язане з порушенням безпеки руху транспортних засобів і заподіянням смерті потерпілого, що має підвищений рівень суспільної небезпечності; особу винуватого, який неодружений, не працює, раніше судимий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, конкретні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, наслідки, які настали від його вчинення, відношення обвинуваченого до вчиненого і його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, разом з тим відсутність обставин, що обтяжують покарання; з урахуванням позиції сторін кримінального провадження, зокрема сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, яка зводиться до можливості призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією частини третьої статті 286-1 КК України, а також думки потерпілих, які поклалися на розсуд суду при призначенні покарання обвинуваченому, використовуючи дискреційні повноваження, та врахувавши все викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання (основне та додаткове) у мінімальних розмірах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України, без застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, оскільки в даному випадку досягнути мети

Щодо клопотання захисника про застосування при призначенні покарання обвинуваченому положень статті 69 КК України, то суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Зокрема, статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин.

Частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

При цьому, призначаючи засудженому більш м`який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У цьому провадженні суд установив, що обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 не встановлені, водночас з тим, обвинувачений хоч і визнав свою вину у вчиненні ДТП та заподіянні таким чином смерті потерпілої, але суд звертає увагу, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп`яніння, а наслідком його дій стала смерть потерпілої, при цьому раніше притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та належних висновків для себе не зробив, скоївши ДТП, обвинувачений не вживав будь-яких заходів для порятунку потерпілої, не покликав на допомогу сторонніх осіб, які перебували неподалік, не викликав поліцію та швидку, а поїхав додому, де перебував до приїзду працівників поліції, окрім того, з показань потерпілої ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_2 , перебуваючи на місці події, заперечував свою вину в тому, що трапилося.

Та обставина, що потерпілі не наполягали на суворому покаранні, не впливає на висновки суду, оскільки думки потерпілих, які не є безпосередніми жертвами ДТП, в справах даної категорії не є визначальними.

Також суд вважає необхідним зазначити про те, що та обставина, що обвинувачений має на утриманні неповнолітніх дітей, є фактом, який має місце незалежно від волі обвинуваченого та ніяким чином не впливає на його психічне ставлення до вчиненого злочину, і також до наслідків, що настали, окрім того, матеріалами справи підтверджується, що обвинувачений неодноразово вчиняв домашнє насильство як стосовно своєї співмешканки ОСОБА_9 , так і щодо своїх неповнолітніх дітей, а також був засуджений за заподіяння неповнолітній дитині легких тілесних ушкоджень.

Суд зазначає, що законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом.

Під час застосування статті 69 КК необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Отже, встановлення лише факту наявності не менше двох обставини, що пом`якшують покарання, не може автоматично бути підставою для застосування ст. 69 КК України.

Таким чином, виняткових обставин, які об`єктивно знижували б ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 діяння, під час судового розгляду не встановлено.

Зазначені захисником обставини, в тому числі і те, що обвинувачений є учасником бойових дій, має незадовільний стан здоров`я внаслідок отримання травми ноги під час проходження військової служби, позитивну характеристику за місцем проходження служби, не є тими виключними обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Проте, саме з врахуванням цих обставин, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_2 основного покарання у межах мінімальної санкції, передбаченої ч.3 ст. 286-1 КК України.

Мотиви ухвалення рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Під час досудового розслідування даного кримінального провадження до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27 червня 2026 року, ОСОБА_2 затримано 27 червня 2026 року о 20 годині 03 хвилини.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 червня 2026 року до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, який було продовжено ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2026 року.

Суд дійшов висновку про необхідність до набрання вироком законної сили продовжити застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_2 обчислювати з часу його затримання, тобто з 27 червня 2026 року.

На трактор марки «Xingtai» модель «XT-244L», без реєстраційного номера ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08 липня 2026 року накладено арешт із забороною права ним розпоряджатись, користуватись та відчужувати.

Суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 4 статті 174 КПК України, необхідно скасувати арешт, накладений на вказаний трактор.

Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів і документів.

Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до положень статті 100 КПК України.

Речові докази: трактор марки «Xingtai» модель «XT-244L», без реєстраційного номера, серійний номер 2508120, який поміщений на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути законному володільцю ОСОБА_2 .

Мотиви ухвалення рішення щодо цивільного позову та процесуальних витрат.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов`язані із залученням експерта у сумі 3850,88 грн. підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілими не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373-374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК України, та призначити йому покарання – 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_2 обчислювати з часу його затримання, тобто з 27 червня 2026 року.

Продовжити до набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08 липня 2026 року арешт на трактор марки «Xingtai» модель «XT-244L», без реєстраційного номера, який перебував у користуванні ОСОБА_2 , із забороною права ним розпоряджатись, користуватись та відчужувати, – скасувати.

Речові докази: трактор марки «Xingtai» модель «XT-244L», без реєстраційного номера, серійний номер 2508120, який поміщений на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути законному володільцю ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов`язані із залученням експерта, у сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua