Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №750/9755/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9755/26

Провадження № 2-а/750/160/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

04 вересня 2026 року представник позивача адвокат Сердечнюк О.М. через систему «Електронний суд» подала позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 158 від 04 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу правопорушення.

Позов обґрунтований тим, що згідно оскаржуваної постанови підставою притягнення до відповідальності відповідач визначив нібито вчинене позивачем порушення пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та абзацу 8 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, а саме неприбуття 27 квітня 2026 року за повісткою № 7047772 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних.

Позивач вважає постанову № 158 від 04 червня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у позові зазначає, що відповідачем 08 квітня 2026 року сформовано та 13 квітня 2026 року передано оператору поштового зв`язку рекомендоване поштове відправлення № R067144467571, яким на адресу позивача надіслано повістку № 7047772, згідно з якою останньому належало з`явитися 27 квітня 2026 року о 09:00 год. до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення облікових даних.

У полі повістки, призначеному для зазначення номера квартири, помилково вказано число «15581» що не є номером квартири, а є поштовим індексом населеного пункту проживання Позивача (с. Трисвятська Слобода), що свідчить про технічний дефект автоматизованого формування документа з реєстру «Оберіг». Належного вручення позивачеві повістки не відбулося. Офіційна роздруківка відстеження поштового відправлення № R067144467571, отримана від відповідача разом з іншими матеріалами справи, засвідчує таку послідовність подій: 16.04.2026 відправлення прибуло до відділення поштового зв`язку за індексом 15505, с. Киїнка; 18.04.2026 зафіксовано невдалу спробу вручення з приміткою «інші причини»; 25.04.2026 відправлення повернуто відправнику з приміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Представник позивача звертає особливу увагу суду на те, що спроба вручення здійснювалася не за адресою фактичного проживання позивача (с.Трисвятська Слобода, поштовий індекс 15581), а у відділенні зовсім іншого населеного пункту с. Киїнка, поштовий індекс 15505.

Таким чином, навіть формальна спроба вручення поштового відправлення відбувалася за помилково визначеною адресою (відділенням поштового зв`язку), що самостійно виключає можливість кваліфікувати цю спробу як належну.

Позивач не заперечує факт свого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.05.2026, зафіксований у протоколі, оскільки саме тоді він вперше й дізнався про існування повістки № 7047772, оскільки до цього моменту вона позивачеві не вручалася.

04 червня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковник ОСОБА_2 , розглянувши зазначений протокол, виніс оскаржувану постанову № 158, якою наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

За записом у книзі прийому відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 за 04.06.2026 (запис № 16, 10:54), наданої відповідачем, позивач також був присутній у приміщенні ТЦК у день винесення Постанови.

Втім, графа постанови «Копію постанови № 158 … отримав(ла)» залишена незаповненою, підпис про одержання копії постанови в матеріалах справи, включно з наданими відповідачем, відсутній, що прямо підтверджує факт її невручення позивачеві, незалежно від обставин його перебування в приміщенні ТЦК того дня.

07 серпня 2026 року відповідач звернувся до Чернігівського відділу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання постанови, зазначивши про нібито добровільну несплату штрафу в установлений строк, хоча жодних доказів того, що позивачу взагалі повідомили суму й реквізити для сплати (тобто вручили Постанову), матеріали справи, включно з наданими відповідачем, не містять.

Представник позивача зазначає, що 20 серпня 2026 року державний виконавець Чернігівського відділу ДВС відкрив виконавче провадження № 81788563, стягнув виконавчий збір у розмірі 3400 грн. та наклав арешт на кошти на банківських рахунках позивача у межах суми 37701,99 грн. Достовірної документально підтвердженої дати, коли позивач фактично дізнався про існування постанови до вчинення цих виконавчих дій, матеріали справи не містять.

За поясненнями позивача, про оскаржувану постанову та про накладення арешту на кошти йому стало відомо не раніше 20 серпня 2026 року, а саме тоді, коли державний виконавець вчинив щодо нього перші реальні виконавчі дії, а тому просив поновити йому строк звернення до суду.

Крім того, представник позивача посилається на суперечності викладених у постанові обставин, а саме: по-перше, дата вчинення правопорушення у тексті постанови зазначена як «27 квітня 2025 року», тоді як повістка № 7047772 та протокол № 158 однаково вказують на 27 квітня 2026 року; по-друге, у фрагменті постанови, присвяченому запису про невручення її копії, фігурує дата самої постанови «04 травня 2026 року», хоча відповідно до титулу постанова датована 04 червня 2026 року; по-третє, на титульному аркуші справи № 158, наданому відповідачем («Додаток 3 до Інструкції…»), постанова датована взагалі «04 червня 2025 року»; по-четверте, у супровідному листі відповідача від 02.09.2026 № 10/9106, яким надано відповідь на адвокатський запит, вжито четвертий варіант дати постанови «04 серпня 2026 року».

Таким чином, у чотирьох різних документах, що виходять від Відповідача та стосуються однієї й тієї самої Постанови № 158, фігурують чотири різні дати її винесення; по-п`яте, у постанові міститься рукописний запис про набрання законної сили постановою № 139 від 15 травня 2025 року — «25.05.2026», тоді як протокол № 158 від 28.05.2026 у графі про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності прямо зазначає «не притягувався»; по-шосте, ця ж невідповідність відтворена і в постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 81788563 від 20.08.2026, де в полі «документ вступив у законну силу (набрав чинності)» зазначено дату «25.05.2026» тобто датою набрання законної сили постановою № 158 названо дату, яка передує даті самого її винесення (04.06.2026) на десять днів, що є логічно неможливим і додатково підтверджує факт механічного, нередагованого перенесення даних іншої (попередньої) справи до документів у цій справі.

З вказаних вище підстав представник позивача просить суд скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2026 року позивачу поновлено строк звернення до суду з позовом, прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що повістка була направлена позивачу засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання позивача, яка також вказана і в позовній заяві.

Згідно з п.п. 2 п. 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Також у відзиві на позов представник відповідача зазначає, що помилковим є твердження представника позивача про нібито зазначення у повістці квартири позивача під номером 15581, адже це не номер квартири, а відповідний почтовий індекс населеного пункту, в якому проживає позивач. Вказане підтверджується, як поштовою етикеткою з конверта, яким направлялася повістка, так і наявністю розділового знаку у вигляді коми після незаповненої графи про номер квартири. Стосовно тверджень представника позивача, що рекомендований лист з повісткою зберігався в поштовому відділенні іншого населеного пункту, представник відповідача зазначає, що в с. Трисвятська Слобода відсутнє стаціонарне поштове відділення і вказаний населений пункт обслуговується поштовим відділенням, що знаходиться в с. Киїнка. Вказане підтверджується відповідними даними з вебсайту АТ«Укрпошта».

Відповідно до частини першої статті 269 КАС України, у справах, визначених в тому числі статтею 286 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

На підставі положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення №158 від 04 червня 2026 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що він був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак за викликом не прибув (а.с.26-27)

У графі постанови про вручення її копії особі, яку притягнуто до відповідальності, відсутній підпис позивача.

Аналогічний зміст адміністративного правопорушення наведений у протоколі від 28.05.2026 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, складений начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 сержантом юстиції ОСОБА_3 (а.с. 20-21).

У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача.

У графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» відсутній запис про надання ОСОБА_1 пояснень.

Про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомлений, про що міститься його особистий підпис у відповідній графі протоколу.

В силу вимог ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Частиною 1статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Стаття 210-1 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2026 повістку про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 27.04.2026 на 09:00 годину для уточнення даних направлено рекомендованим листом за адресою місця реєстрації позивача, номер поштового відправлення № RO67144467571.

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач вказував, що позивачем порушені вимоги статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", частина третя якої визначає, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Відповідач вказав, що позивачу було направлено повістку, яка повернулася "за відсутністю адресата", проте у встановлений у повістці строк позивач у визначене місце не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560)

Згідно підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання (п. 34 Порядку №560).

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Згідно підпункту 23 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Проаналізувавши вищевказану норму в контексті обставин даної справи, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказував про те, що не отримував повідомлень про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Натомість відповідач такі доводи заперечив, надавши докази здійснення оповіщення позивача.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачу скеровано повістку за №7047772 від 10.04.2026 на адресу позивача про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 27.04.2026 о 09 год. 00 хв.

Вказана повістка не була вручена позивачу та повернулася 25.04.2026 без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

У розумінні п. 41 Порядку №560 позивач вважається належно оповіщеним про виклик до ТЦК та СП саме 25.04.2026, що свідчить про належне повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 27.04.2026 для уточнення даних.

Не знайшли підтвердження доводи позивача щодо направлення йому повістки на адресу, яка є помилковою.

Судом 21.09.2026 постановлено ухвалу, якою витребувано у Акціонерного товариства «Укрпошта» належні та допустимі докази щодо вручення поштового відправлення з трекінг-номером RO 67144467571 (найменування відправника – ІНФОРМАЦІЯ_3 ; найменування адресата – ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , а саме: відомості про конкретну посадову особу (ПІБ, посаду), яка здійснювала доставку та/або вручення зазначеного поштового відправлення ОСОБА_1 ; точну дату та час здійснення спроби вручення та/або вручення поштового відправлення; документальне підтвердження факту вручення та/або невручення поштового відправлення (службові відмітки, акти, тощо); інформацію про всі дії, вчинені працівниками оператора, у зв`язку із доставкою цього відправлення (кількість спроб вручення, залишення повідомлень, телефонні дзвінки, інші заходи із зазначенням, у яких саме документах або електронних системах це зафіксовано); докази, що підтверджують відсутність ОСОБА_1 за адресою доставки на момент здійснення спроб вручення (службові відмітки, акти, пояснення листоноші тощо).

Згідно наданої АТ «Укрпошта» відповіді від 30.09.2026 убачається, що рекомендований лист №R067144467571 з відміткою «Вручити особисто» на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), відправником якого значиться ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнятий до пересилання 13.04.2026 року у відділенні м. Чернігів з індексом 14000, надійшов 16.04.2026 року до відділення Киїнка з індексом 15505. Лист доставлявся листоношою відділення ОСОБА_4 згідно вказаної адреси 16.04.2026 року, але не вручений, так як двері будинку ніхто не відчинив. Повідомлення про надходження листа прикріплялося на хвіртці огорожі 16.04.2026 року, так як абонентська поштова скринька у адресата відсутня. Повідомити адресата про надходження рекомендованого листа №R067144467571 засобами телефонного зв`язку не надалось можливим, так як мобільний номер телефону на конверті відправником не зазначено. Оскільки за вищезазначеним листом адресат не звернувся, 25.04.2026 року лист повернутий на адресу відправника з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та вручений за довіреністю уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_4 27.04.2026 року під підпис.

Таким чином, доводи позивача про те, що повістку було надіслано позивачу на невірно вказану відправником адресу, спростовано наявними у справі доказами.

Щодо доводів позивача, що постанова містить помилки у даті вчинення правопорушення, адже у тексті постанови зазначена дата порушення «27 квітня 2025 року», тоді як повістка № 7047772 та протокол № 158 однаково вказують на 27 квітня 2026 року, а також, що у фрагменті постанови, присвяченому запису про невручення її копії, фігурує дата самої постанови «04 травня 2026 року», хоча відповідно до титулу постанова датована 04 червня 2026 року, суд вважає такі неточності суто технічними описками.

Суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Проте, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.11.2021 №274/4816/21, окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, тобто окремі дефекти рішення контролюючого органу, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, його скасування.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови складено 15.10.2026.

Суддя І.П. Рахманкулова