Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №576/819/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/819/26

Провадження № 2/576/573/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

31.03.2026 р. ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 718728159 від 25.11.2021 р. в розмірі 100181,48 грн., а також 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 718728159 на суму 20000,00 грн. Вказаний кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2С7Z8. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Первісного Кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшла належну перевірку (верифікацію); ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору; отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору та надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладення кредитного договору. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, строки користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у сумі 20000,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 29800,00 грн. Зазначає, що 28.11.2018 р. між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 170 від 25.01.2022 р., за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача. 05.08.2020 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр вимоги № 9 від 30.05.2023 р. до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача. А 11.07.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до реєстру боржників від 14.07.2025 р. за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 100181,48 грн. Заборгованість відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 10181,48 грн., з яких: 29800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 70381,48 грн. - заборгованість за відсотками.

31.03.2026 р. за результатами автоматизованого розподілу вищезазначену справу було передано до провадження судді Усенко Л.М.

08.04.2026 р. ухвалою судді Усенко Л.М. відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу позивачем була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

26.08.2026 р. на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: у зв`язку з увільненням від виконання посадових обов`язків зі здійснення правосуддя (призовом на військову службу під час мобілізації) судді Усенко Л.М., справу передано до мого провадження.

09.04.2026 р. відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що дійсно, нею раніше були отримані кредитні кошти, однак зазначена у позові компанія їй не відома, жодних договірних відносин безпосередньо з нею вона не укладала. Крім того, вона не отримувала жодних офіційних повідомлень, пропозицій щодо реструктуризації заборгованості чи інших можливостей врегулювання питання в досудовому порядку. Вважає, що позивач не вжив достатніх заходів для мирного врегулювання спору. На даний момент вона перебуває у складному фінансовому становищі та не має можливості сплатити зазначену у позові суму заборгованості. Вона не ухиляється від виконання зобов`язань та готова до конструктивного діалогу безпосередньо з кредитором з метою врегулювання даного питання, у тому числі шляхом погодження прийнятого графіку погашення заборгованості. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.04.2026 р. відповідач подала додаткові пояснення у справі, у яких заначила, що вона жодних повідомлень від позивача щодо переходу права вимоги, наявності заборгованості або пропозицій щодо її врегулювання вона не отримувала. Будь-яких дій, що свідчили б про визнання нею боргу перед позивачем, вона не вчиняла. Вважає, що відсутність будь-якої комунікації з боку позивача у даній справі є причиною виникнення спору. Крім того, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить 3 роки. Кредитні зобов`язання виникли у 2021 році, тоді як позов подано у 2026 році, тобто після спливу строку позовної давності. У зв`язку з чим просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

14.04.2026 р. представник позивача подала відповідь на відзив, у якому вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором, про що свідчать письмові докази, які долучені до позовної заяви. А твердження відповідача щодо неповідомлення її про відступлення права грошової вимоги, не є підставою для звільнення її від виконання кредитних зобов`язань. Просить суд сягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 100181,48 грн., а також понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи: 2662,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

15.04.2026 р. відповідач подала додаткові пояснення по справі, у яких зазначила, що доводи позивача не підтверджують належним чином набуття ним статусу кредитора саме по відношенню до неї. Зокрема позивач посилається на витяги з реєстрів прав вимоги, які не є належними та допустимими доказами переходу права вимоги, оскільки не містять повної інформації, не дають можливості перевірити їх достовірність та не підтверджують безспірність ланцюга відступлення права вимоги. Крім того, право вимоги перейшло раніше, ніж було укладено кредитний договір, що ставить під сумнів достовірність наданих доказів. Відповідно до законодавства, боржник має право не виконувати зобов`язання новому кредитору до надання належних доказів переходу права вимоги, які їй надані не були. Зазначає, що позивач не спростував доводи щодо спливу строку позовної давності. Будь-яких дій, які могли б перервати або зупинити перебіг строку позовної давності, нею не вчинялися. Звертає увагу суду на те, що вона не ухиляється від виконання зобов`язань, що підтверджується погашенням інших кредитних зобов`язань перед фінансовими установами, з якими вона перебувала у комунікації та досягла домовленостей. Разом з тим, позивач жодного разу не здійснив належної комунікації з нею та не запропонував жодних варіантів врегулювання заборгованості. Вважає, що позивач не довів. Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Цього ж дня, представник позивача подала додаткові пояснення у справі, у яких звертає увагу суду, що документи та платіжні інструкції надані відповідачем, не мають ніякого відношення до заборгованості за кредитним договором № 718728159 від 25.11.2021 року. Оскільки даний договір укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», проте в документах відповідача зазначене зовсім інші товариства, а саме: ТОВ «ФІНФОРС» та ТОВ «Алекскредит», які не є сторонами договорів факторингу та не є позивачами в даній справі, отже не мають жодного відношення до справи. Відповідач зазначає про застосування строку позовної давності. Позивач, що дане твердження є безпідставним, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, а позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення

воєнного стану в Україні» (далі по тексту - «Указ») на території України з 05 години

30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під

час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати

перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного,

надзвичайного стану. Також зазначає, що Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо

поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного

кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей

пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період

дії воєнного стану. Проте вищезазначений Закон, також зазначає, що він набирає

чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був

надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, тобто

набрання чинності відбудеться 04.09.2025, саме з цієї дати відбудеться відновлення обчислення строків позовної давності. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 718728159 від 25.11.2021 р. у розмірі 100181,48 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 2662,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

15.04.2026 р. відповідач подала додаткові пояснення у справі, у яких зазначила, що вона не ухиляється від виконання своїх зобов`язань та визнає необхідність врегулювання заборгованості в межах її фінансових можливостей. Разом з тим зазначає, що протягом останніх близько п`яти років вона фактично не отримує доходів на території України, проживає за кордоном у зв`язку з обставинами, пов`язаними з воєнним станом, що істотно ускладнює її фінансове становище. Щодо відсутності повідомлення про відступлення прав вимоги, її не було належним чином повідомлено про перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». У зв`язку з цим вона не мала можливості своєчасно виконувати зобов`язання перед новим кредитором. Також нею додано скріншоти (фото) переписок із кредиторами. Звертає увагу суду, що зазначені матеріали не стосуються безпосередньо кредитного договору № 718728159 від 25.11.2021 року. Вона також самостійно виходила на зв`язок із кредиторами; не уникала виконання зобов`язань;

пропонувала варіанти погашення заборгованості. Це свідчить про відсутність

наміру ухилятися від сплати боргів. Щодо можливості мирного врегулювання спору, то вона зацікавлена у мирному врегулюванні спору та готова до досягнення домовленості з позивачем. З огляду на її фінансове становище, просить врахувати можливість:

реструктуризації заборгованості; встановлення графіку платежів у розмірі 1500 - 3000 грн щомісячно; можливості закриття тіла кредиту без нарахованих штрафів та відсотків. Також просить врахувати: її добросовісну поведінку; відсутність ухилення від зобов`язань;

готовність до врегулювання спору, а також врахувати її фінансове становище при ухваленні рішення.

28.08.2026 р. відповідач подала додаткові пояснення у справі, у яких просила: врахувати при визначенні розміру заборгованості здійснені нею платежі, зокрема 5 платежів по 5000,00 грн. за кредитним договором № 718728159 від 25.11.2021 р.; врахувати факт повного погашення нею заборгованості за кредитним договором № 466580-М, що підтверджено самим позивачем; звернути увагу на зазначену арифметичну невідповідність у розрахунку заборгованості, наведену позивачем у листі від 06.05.2026 р. № 06/05/26-27; при вирішенні справи врахувати її добросовісну поведінку, добровільне часткове погашення заборгованості, регулярність платежів та готовність продовжувати виконання зобов`язань; врахувати її складні фінансові та життєві обставини при вирішенні спору та визначенні наслідків для неї як відповідача; врахувати фактичні дії сторін щодо врегулювання спору, не перешкоджати мирному врегулювання спору, якщо позивач погодиться на відповідні умови; у разі якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення позовних вимоги повністю або частково, просить врахувати її фактичне добровільне погашення та розглянути питання про можливість розстрочення виконання рішення з урахуванням її реальної платоспроможності.

05.10.2026 р. представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначила, що у зв`язку з частковими сплатами заборгованості відповідача у розмірі 30000,00 грн., позивач має намір зменшити розмір позовних вимог до 70181,48 грн. Просить суд: зменшити розмір позовних вимог і вважати їх у сумі 70181,48 грн.; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. - покласти на відповідача.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 25.11.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 718728159 в електронній формі із використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора MNV2С7Z8 (а.с. 11 зворот - 15).

Відповідно до умов договору та наданих матеріалів справи, перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет здійснила реєстрацію на офіційному сайті кредитодавця, створила особистий кабінет позичальника, подала заявку на отримання кредиту із зазначенням персональних даних, пройшла процедуру верифікації, ознайомилася із правилами надання грошових коштів у позику та умовами кредитування, після чого отримала на номер телефону одноразовий ідентифікатор, який використала для підписання кредитного договору та акцепту оферти кредитодавця.

Згідно умов договору сума кредиту -29800,00 грн. (п.1.1), перший транш - 20000,00 грн. (п.1.3), строк кредиту - 30 днів від дати отримання кредиту (дисконтний період) до 25.12.2021 р. (п.1.7), сплата відсотків за користування кредитними коштами передбачена п. 1.9.1, п. 1.9.2, п. 1.9.3, п. 1.12.1, п. 1.13 договору.

До матеріалів справи долучена заявка на отримання грошових коштів в кредит від 25.11.2021 року відповідача ОСОБА_1 із зазначенням ідентифікаційних даних позичальника, номера телефону НОМЕР_1 , електронна адреса, номер карти № НОМЕР_2 та інформації стосовно позичальника, а також паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з врахуванням побажань споживача (кредитна лінія 100-29999 грн.; строк кредитування, інформація стосовно орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача) (а.с. 38, 10-11).

Факт перерахування первісним кредитором грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 55f17078-aeb9-4de0-a089-dd50545371e7 від 25.11.2021 року у сумі 20000,00 грн.; 70caf6e4-288e-4f00-9c4b-e48af1569204 від 28.11.2021 року у сумі 9800,00 грн. (а.с. 44).

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується довідками первісного кредитора та випискою з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с. 37, 98).

Із наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації та виписки по рахунку вбачається, що на ім`я - ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ); номер телефону НОМЕР_5 був/є фінансовим та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 ; на картковий рахунок НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів: 25.11.2021 р. у сумі 20000,00 грн., 28.11.2021 р. у сумі 9800,00 грн. (а.с. 162-163).

Таким чином, позивачем доведено укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 , а також отримання останньою кредитних коштів. Вказане не оспорюється відповідачем.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 718728159 від 25.11.2021 р. станом на 25.01.2022 р. становить 74428,32 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданого первісним кредитором (а.с. 36).

Судом також встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у Реєстрах прав вимоги (а.с. 52-55, 56).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладена додаткова угода № 19 , згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 57 зворот).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року (а.с.58-61, 62).

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с. 63).

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року , згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с. 63 зворот).

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с. 64).

Заборгованість відповідача станом на 30.05.2023 р. складає 100181,48 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 97).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. На виконання договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр вимоги № 9 від 30.05.2023 р. до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача на суму 100181,48 грн. (а.с. 74-75).

03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року включно (а.с. 72 зворот).

30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 30.12.2024 року включно (а.с. 73).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і до відповідача (а.с. 77-80, 81-82).

Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 100181,48 грн. (а.с. 83-84).

Згідно виписки з особового рахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 26.12.2025 р. становить 100181,48 грн., з яких: 29800,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 70381,48 грн.- заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 98).

Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 718728159 від 25.11.2021 року.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема припинення зобов`язання, сплата неустойки, що передбачено статей 549, 611 Цивільного кодексу України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Пунктами 5 та 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1088 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

А згідно приписів ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Таким чином, факт укладення кредитного договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були відомі останній. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання первісний кредитор виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконала.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із вимог вищевказаних Законів, а також зважаючи на те, що відповідач фактично позов визнала, суд вважає необхідним позов задовольнити та стягнути заборгованість за кредитним договором з відповідача на користь позивача в загальній сумі 70181,48 грн.

Заява відповідача про розстрочення заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Тобто, розстрочення виконання рішення суду може бути вирішене лише після ухвалення рішення у справі. На даній стадії розгляду суд розглядає вимоги позивача про стягнення заборгованості, а тому клопотання про розстрочення виконання не підлягає вирішенню до постановлення рішення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, то суд виходить із наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2662,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, закон вимагає від суду дослідження питань розумності і справедливості цього виду судових витрат.

Тому, враховуючи складність вказаної справи, а саме, що це справа про стягнення заборгованості за кредитними договором, а тому не є складною, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого ним на виконання таких робіт, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження і адвокат не приймав безпосередню участь в судових засіданнях, а також, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. з урахуванням співмірності виконаних адвокатом робіт та заявленої суми до стягнення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 178, 247, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», розташованого по вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13 в м. Києві, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за договором № 718728159 від 25.11.2021 р. у загальній сумі 70181,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон