Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №509/7055/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/7055/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024162250000405 від 17 червня 2024 з обвинувальним актом за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, Ширяївського району, с.Копійкове, українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на час вчинення правопорушення займав посаду майстер - номера обслуги 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону, військової частини « НОМЕР_1 », у військовому званні «солдат», працює купажником в ПрАТ «Одеський коньячний завод»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286-1 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації та наказом командира військової частини НОМЕР_1 №94 від 01.04.2023 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду майстер - номера обслуги 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону, військової частини « НОМЕР_1 », у військовому званні «солдат».

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно із вимогами п.п.1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно із ст.13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 2014 року №548-ХІV, кожен військовослужбовець повинен додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобіганню захворюванню та травматизму.

Однак, солдат ОСОБА_7 , діючи у порушення вказаних вимог законодавства вчинив нетяжке кримінальне правопорушення направлене проти безпеки руху, що призвело до спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень за наступних обставин.

Так, водій ОСОБА_7 , 16.06.2024 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а саме 1,92 проміле (відповідає середній тяжкості алкогольного сп`яніння), у світлий час доби, керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому рухався поза межами населеного пункту, по асфальтобетонному сухому чистому дорожньому покриттю недобудованої автодороги «Обхід с.Сухий Лиман» в бік промтоварного ринку «7 км» на відстані 1000 м від з`їзду із перехрестя з круговим рухом, яке розміщене на 0+950 м автомобільної дороги Т-16-09 сполученням «Н-33-Сухий Лиман- М-27» Одеському районі, Одеської області, в умовах необмеженої видимості, будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами (посвідчення водія серії НОМЕР_3 ) порушуючи вимоги п.1.5.; п.2.3.б), п.2.9. а), п.10.1, п.10.9; Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – Правила дорожнього руху України), якими передбачено, що:

п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.2.9 Водієві забороняється:

а) «керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п.10.9 «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб»;

В указаний день о 17:30 годині, водій ОСОБА_7 діючи в порушення вимог п.10.1, п.10.9 ПДР, перебуваючи за керуванням вказаного автомобіля «ВАЗ 21103», розпочав рух заднім ходом та під час руху заднім ходом по проїзній частині вказаної автодороги, вкрай уважним не був, оскільки знаходився під впливом алкоголю, проявив кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, легковажно розраховував на їх відвернення, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не слідкував, не переконався в безпеці свого руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. В подальшому, під час руху заднім ходом став виконувати маневр розвороту заднім ходом не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоду або небезпеки іншим учасникам руху, відповідно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, у вигляді мотоцикла «ЈАWА 350», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напряму позаду автомобіля, внаслідок чого, допустив зіткнення задньою частиною керованого ним легковим автомобілем «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із правою бічною частиною мотоцикла «ЈАWА 350», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку позаду автомобіля.

Під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозкова травма, у формі струсу головного мозку, садна лівої лобної-орбітальної ділянки, правового стегна, закритий багатоуламковий перелом 4-ї та 5-ї тіл плеснових кісток правої стопи зі зміщенням кісткових уламків. Всі вищевказані ушкодження, складають єдиний морфологічний комплекс автомобільної травми і оцінюються разом, спричиняють тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п. 2.2.2 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.

Порушення вимог пунктів 1.5., 2.3 б), 2.9 а), 10.1, 10.9, Правил дорожнього руху України, з боку водія ОСОБА_7 знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості

ОСОБА_5 .

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне порушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину визнав повністю і у вчиненому ним кримінальному правопорушенні щиросердо розкаявся, підтвердивши суду, що він дійсно вчинив кримінальне правопорушення при вищенаведених фактичних обставинах, які ним не заперечуються. Заявлений до нього цивільний позов визнав частково, в частині заподіяної майнової шкоди визнав повністю, в частині заподіяної моральної шкоди визнав частково, вважає що розмір заявленої моральної шкоди є значно завищеним, в зв`язку з чим просить суд визначити розмір відшкодування моральної шкоди.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 правильно розуміє зміст цих обставин, а тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. При цьому обвинуваченому роз`яснено, що надалі він не матиме права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, відповідно до ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним досліджувати докази фактичних обставин справи, які ніким не заперечуються та крім пояснень ОСОБА_7 підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Суд вважає провину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286-1 ч.1 КК України повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ст.286-1 ч.1 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а у відповідності зі ст.12 КК України вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення відноситься до нетяжких злочинів.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого:

- раніше обвинувачений ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, працює купажником в ПрАТ «Одеський коньячний завод», характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також при призначенні покарання суд враховує:

відсутність обставин, що обтяжують покарання (п.13 ч.1 ст.67 КК України),

наявність обставин, що пом`якшують покарання:

- щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (п.1 ч.1 ст.66 КК України);

- добровільне відшкодування завданого збитку (п.2 ч.1 ст.66 КК України);

- безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 27.06.2022 року по 08.06.2024 року (ч.2 ст.66 КК України).

З урахуванням наявності у обвинуваченого трьох обставин, що пом`якшують покарання, позиції прокурора, який просить застосувати ст.69 КК України та призначити покарання у виді штрафу, суд вважає за можливе призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст.69 КК України, із призначенням більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.286-1 КК України, а саме у вигляді штрафу.

При цьому суд застосовує додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази по справі:

- автомобіль «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_2 – слід повернути ОСОБА_7 скасувавши з нього арешт;

- мотоцикл «ЈАWА 350», реєстраційний номер НОМЕР_4 – слід вважати повернутим ОСОБА_5 скасувавши з нього арешт;

- 2 відрізки липкої стрічки зі слідами пальців та долонь рук та змиви із внутрішніх та зовнішніх поверхонь автомобіля, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження – слід знищити, скасувавши з них арешт.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов до ОСОБА_7 51003,73 грн. майнової шкоди та 250000 грн. моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заявлені потерпілим ОСОБА_5 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, згідно з вимогами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна протиправними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

До матеріалів кримінального провадження долучена розписка потерпілого ОСОБА_5 від 22.06.2026 року про отримання від обвинуваченого ОСОБА_7 51003,73 грн., отже майнова шкода відшкодована обвинуваченим у повному обсязі, в зв`язку з чим в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення майнової шкоди слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вважає доведеним факт наявності заподіяної обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_5 моральної шкоди у вигляді страждань, пов`язаних з отриманням середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також пошкодженням майна, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями, але суд вважає заявлені вимоги про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 250000 грн. такою, що не відповідає понесеним стражданням і обставинам справи, в зв`язку з чим в цій частині частково задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, глибини душевних страждань потерпілого, інших обставин, які мають істотне значення та враховуючи вимогу розумності і справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 у сумі 100000 грн., що є адекватним моральним стражданням потерпілого.

Процесуальні витрати по справі на залучення експертів для проведення судових експертиз в сумі 14202,78 грн. відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 .

Пунктом 1 ст.118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати в тому числі складаються із витрати на правову допомогу.

Як зазначено у ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійсненні ним документально підтверджені витрати.

Витрати потерпілого ОСОБА_5 на правову допомогу потерпілому в даному кримінальному провадженні складають 40000 грн., в зв`язку з чим, відповідно до ч.1 ст.124 КПК України вони підлягають стягненню з обвинувачено на користь потерпілого.

Керуючись ст.ст.100, 118, 124, 349, 370, 373, 374 КПК України, ст.1167 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286-1 ч.1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 3500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 59500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Роз`яснити ОСОБА_7 що несплата штрафу за відсутності підстав для розстрочки його виплати тягне за собою наслідки, передбачені ч.5 ст.53 КК України.

Речові докази по справі:

- автомобіль «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_2 – повернути ОСОБА_7 скасувавши з нього арешт;

- мотоцикл «ЈАWА 350», реєстраційний номер НОМЕР_4 – вважати повернутим ОСОБА_5 скасувавши з нього арешт;

- 2 відрізки липкої стрічки зі слідами пальців та долонь рук та змиви із внутрішніх та зовнішніх поверхонь автомобіля, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження – знищити, скасувавши з них арешт.

Цивільний позови ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 100000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 40000 (сорок тисяч) витрат потерпілого ОСОБА_5 на правову допомогу потерпілому в даному кримінальному провадженні.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Держави 14202 (чотирнадцять тисяч двісті дві) грн. 78 коп. процесуальних витрат по справі на залучення експертів для проведення судових експертиз.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 30 днів після його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1