Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №688/4540/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4540/26

№ 1-кп/688/335/26

Вирок

Іменем України

15 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1202624400001005 по обвинуваченню -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дружне Гощанського району Рівненської області, українця, громадянина України, не працюючого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту та угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, за таких обставин.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.03.2026 (справа №357/1914/26 провадження №3/357/1255/26), яка набрала законної сили 26.03.2026, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Разом з тим, маючи реальну можливість виконувати постанови суду, в частині позбавлення права керування транспортними засобами, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, ОСОБА_4 , всупереч вищевказаної постанови, 25.08.2026 близько 13 години 44 по автомобільній дорозі Т-23-09 сполученням «Шепетівка - Полонне» поблизу с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, керував транспортним засобом марки «Mercedes - Benz» моделі «208D» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та був зупинений працівниками ВРПП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Таким чином, своїми протиправними діями, що виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Прокурор Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , та обвинувачений ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_6 , 16.09.2026 уклали угоду про визнання винуватості у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202624400001005 від 26.08.2026 року.

За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_4 , із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті.

Згідно вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_4 , та прокурор Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, також при укладенні угоди враховані обставини, передбачені ст.ст. 469, 470 КПК України.

За умовами угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 , повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому діянні та зобов`язався: визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі затвердження угоди.

Зокрема, сторони дійшли згоди про визнання пом`якшуючими покарання обставини, передбачені ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюванного, узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі затвердження угоди та на яке обвинувачений надав згоду, яке запропоновано призначити суду за результатами затвердження угоди, а саме: на призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн.

Окрім зазначеного, в угоді передбачені наслідки її укладення і затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання відповідно до ст. 476 КПК України.

Відповідні пункти угоди містять підписи, зокрема обвинуваченого ОСОБА_4 , сама угода містить підписи сторін та захисника.

Прокурор в судовому засіданні подану угоду про визнання винуватості підтримав, просив суд затвердити її, вказавши про відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, які підтверджуюься сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів.

Обвинувачений ОСОБА_4 , добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердив та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, засуджує свою поведінку, має можливість та готовий понести узгоджене покарання. Додатково та на запитання суду пояснив, що вину визнає в повному обсязі, укладання угоди було добровільним і не є наслідком будь якого насилля, тиску, будь яких обіцянок, цілком розуміє вид та розмір узгодженого покарання, має можливість сплатити штраф, також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та відмови від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, щодо судового розгляду в загальному порядку, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , погодився з формулюванням обвинувачення, викладеним в обвинувальному акті. Вважає, що умови угоди про визнання винуватості в повному обсязі відповідають вимогам законодавства, її укладення є добровільним, а тому вона підлягає затвердженню.

Проаналізувавши зміст обвинувального акту та додатків до нього, угоду про визнання винуватості від 16.09.2026, дослідивши надані сторонами матеріали, заслухавши учасників провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Положеннями п.1 ч. 1 та абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України закріплено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, який є нетяжким кримінальним правопорушенням.

Судом встановлено, що укладена між прокурором та ОСОБА_4 , угода містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію обвинувачення із зазначенням статтей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та інші визначені ст. 472 КПК України обов`язкові складові.

Так, фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_4 , цих обставин та визнання ним своєї вини у присутності захисника дають можливість суду дійти висновку про існування обґрунтованих підстав для визнання винуватості обвинуваченого.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Так, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам КК України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_4 , раніше не судимий, повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся, що є обставинаою, яка пом`якшують покарання обвинуваченого. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України невідповідність умов угоди про визнання винуватості інтересам суспільства є підставою для відмови у її затвердженні.

Наявність суспільного інтересу в угоді, збалансованого між державними і особистими інтересами, полягає в досягненні, перш за все, завдань кримінального судочинства, які полягають в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також у забезпечені швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В цьому кримінальному провадженні суд встановив наявність інтересу для суспільства в затвердженні угоди про визнання винуватості, який полягає у розкритті кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень.

Затвердження угоди у цьому провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури та судові органи.

Отже, укладена угода відповідає та узгоджується з інтересами суспільства.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, при укладенні угоди про визнання винуватості, забезпечено участь захисника. При цьому, умови угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

Суд зобов`язаний переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою. Якщо суд матиме обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, він відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України зобов`язаний відмовити в затвердженні угоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 , та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність будь-яких скарг на дії сторони обвинувачення.

На підставі цього суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що визначене в угоді покарання є для обвинуваченого зрозумілими та посильними для виконання.

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. На думку суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотримались.

Так, зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні сторонами покарання ОСОБА_4 ,були враховані і дотримані положення ст. 65, 66, 67 КК України, а саме: враховані характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взято до уваги особу винного, який не судимий на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; встановлено наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин що обтяжують покарання.

Сторони дійшли згоди про визнання пом`якшуючими покарання обставини, передбачені ст. 66 КК України: щире каяття ОСОБА_4 , та відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України, сторони узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі затвердження угоди та на яке обвинувачений надав згоду, яке запропоновано призначити суду за результатами затвердження угоди, а саме на призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 , погоджується на призначення узгодженої ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_4 , на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

З урахуванням цього суд вважає, що узгоджене сторонами покарання ОСОБА_4 , а саме: штраф в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, відповідають загальним засадам призначення покарання, яке може бути затверджено судом.

З урахуванням встановлених обставин угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність. Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання є таким, що відповідає критеріям необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом встановлено не було, тому суд дійшов висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні до ОСОБА_4 , на стадії досудового розслідування не обирався. Суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 65-67, 96-1, 96-2, 246, 382 КК України, ст.314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 468-470, 472- 476 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 16.09.2026 року у кримінальному провадженні № 1202624400001005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2026 року, укладену між прокурором Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.1 ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу України штраф має бути сплачений у місячний строк після набрання вироком суду законної сили, про що необхідно повідомити уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речовий доказ: оптичний диск для зчитування системи DVD-R із відеозаписом нагрудного відео реєстратора; постанову серії ЕНА №7777320 від 25.08.2026 року - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення. Умисне невиконання угод є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_7