Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №459/3069/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/3069/26

Провадження № 2/459/1327/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

28.07.2026 позивачка звернулася у суд з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 28480,41 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що судовим наказом від 06.11.2025р. по справі № 459/3902/25 Шептицьким міським судом Львівської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, починаючи з 04 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа, 03.02.2026 відкрито виконавче провадження № 80143096 та надалі державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника ОСОБА_5 . Незважаючи на наявність судового наказу Шептицького міського суду Львівської області про стягнення аліментів, відповідач належним чином свого обов`язку щодо утримання дитини не виконував, у зв`язку із чим допустив прострочення сплати аліментів. Боржник почав частково погашати заборгованість у березні 2026 року. У зв`язку з тим, що відповідач неналежно виконує свої зобов`язання щодо сплати аліментів, позивачка вважає що з нього також повинна бути стягнена пеня за неналежне виконання своїх обов`язків за прострочений період за період з 04.11.2025 року по 28.07.2026, у зв`язку з чим вимушена була звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою від 01.09.2026 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

08.10.2026 учасники справи не з`явилися у судове засідання.

Позивачка у позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник відповідача - адвокат Пащук А.І. подав письмові пояснення та просив розгляд справи проводити у його відсутності. Вказав, що відповідач повністю утримує дітей, так як вони проживають разом з ним та перебувають на його утриманні. Більше того, аліменти на дітей стягувались з пенсії та страхових виплат відповідача автоматично про що свідчать постанови державного виконавця. Відповідач не втручається в перерахунок коштів із пенсійного фонду та жодним чином не міг ухилятись від сплати аліментів. Оскільки з моменту стягнення аліментів та до моменту пред`явлення до виконання судового наказу пройшло близько 3 місяці, тому заборгованість була погашена в березні та квітні 2026 року та в подальшому, пенсійний фонд перераховував аліменти. В розрахунку заборгованості по аліментах нібито значиться заборгованість в розмірі 5341,91 грн., однак розрахунок наданий станом на 21.07.2026 року, коли пенсійний фонд ще не провів в кінці місяця оплату. Станом на сьогодні жодної заборгованості не має. Зазначає, що позивачка просить стягнути заборгованість по пені в сумі 28 480,41 грн., при тому, що заборгованості по аліментах не має, що суперечить ст. 196 СК України. Вказує, що відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів 03.02.2026 року на підставі заяви стягувачки від 21.02.2025 року та аліменти стягуються з лютого із пенсійних та страхових виплат. Отже, вважає, що відсутні підстави для нарахування пені, оскільки боргу не має.

13.10.2026 представник позивача – адвокат Буй Б.В. подав заперечення на пояснення представника відповідача. В яких вказав, що судовий наказ пред`явлений до виконання лише 22.01.2026. Обов`язок сплачувати аліменти не залежить від того, коли стягувач подав виконавчий документ до виконання. Строк пред`явлення аліментів до виконання тривалий, і стягувачка не обмежена в праві пред`являти документ у межах цього строку. Затримка пред`явлення не дає боржнику права не платити, а лише збільшує обсяг заборгованості, яку він сам допустив. Доказів того, що відповідач сплачував аліменти хоча б у період до 03.02.2026, у матеріалах немає. Не доведено й обставини, що перешкоджали б відповідачу виконати наказ добровільно. Зазначає, що відрахування почалися після постанов державного виконавця від 11.02.2026 та 27.02.2026. Заборгованість за період з 04.11.2025 по січень–лютий 2026 року виникла саме тому, що відповідач не платив добровільно. Також, зазначає, що посилання відповідача на те, що він не міг впливати на дії Пенсійного фонду є необгрунтованими, а лише говорять про його пасивну поведінку щодо виконання обов`язку сплачувати аліменти. Також, додає, що погашення основного боргу не припиняє зобов`язання зі сплати пені за вже минулий період прострочення. Тому просить задовольнити позов.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, а саме на 15.10.2026 о 15:00 год.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 22.12.2025, шлюб між сторонами було розірвано.

Судовим наказом від 06.11.2025р. по справі № 459/3902/25 Шептицьким міським судом Львівської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, починаючи з 04 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі виконавчого листа, 03.02.2026 відкрито виконавче провадження № 80143096 державним виконавцем Дворецькою І.П. Шептицького міського відділу державної виконавчої служби Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, та надалі державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника ОСОБА_5 .

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах, наданого державним виконавцем Дворецькою І.П. від 21 липня 2026 року за виконавчим провадженням № 80143096 проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 04.11.2025 по 21.07.2026, де заборгованість станом на 21.07.2026 становить 5341, 91 грн.

Згідно з частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України).

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

За змістом частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин третьої, восьмої та дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить, зокрема, вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення змісту статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, зазначив, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Судом враховано, що факт відсутності заборгованості на час розгляду справи сам по собі не виключає права на стягнення пені за минулі періоди прострочення. Тому суд оцінює не погашення боргу, а причини і характер прострочення у спірний період.

Судовий наказ пред`явлений до виконання 22.01.2026 року.

Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 03.02.2026 року.

Постанова про звернення стягнення на пенсію та страхові виплати винесена 27.02.2026 року.

Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку, що аліменти за спірний період утримувалися з пенсії відповідача та перераховувалися одержувачу органами ПФУ. Відповідач не мав можливості впливати на строки та порядок перерахування коштів. Він не вчиняв дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду. Доказів того, що затримка перерахування була наслідком дій чи бездіяльності відповідача, позивачем не надано.

Отже, відповідач є таким, що довів свою невинуватість у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, а тому підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, відсутні.

На підставі наведеного вище, беручи до уваги обставини, що мають істотне значення, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.10.2026.

Суддя: А. І. Жураковський