Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №742/1524/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №742/1524/26

Суддя: Стельмах А. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/1524/26

Головуючий у першій інстанції – Коротка А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1876/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Стельмаха А. П.,

суддів: Любчика О. В., Разгуляєвої О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником – адвокатом Посилкіним Олександром Ігоревичем, на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 26 508 грн 55 коп. заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту, № 273098 від 20 листопада 2019 року. Також просило стягнути 2 662 грн 40 коп. судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено зазначений договір, за яким кредитодавець надав відповідачці 6 700 грн строком на 25 днів, а вона зобов`язалася повернути кошти та сплатити проценти. Позивач стверджував, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Посилався на перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, а також на набуття права вимоги до неї за договором факторингу № ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року, укладеним із ТОВ «Лінеура Україна».

За поданим розрахунком станом на 17 листопада 2020 року заборгованість становила 26 508 грн 55 коп., з яких 6 700 грн – основний борг, 15 091 грн 75 коп. – проценти, 4 716 грн 80 коп. – штраф.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 21 791 грн 75 коп. заборгованості, з яких 6 700 грн – основний борг та 15 091 грн 75 коп. – проценти, а також 2 183 грн 17 коп. судового збору і 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні вимоги про стягнення штрафу відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із доведеності укладення електронного кредитного договору із застосуванням одноразового ідентифікатора Е980, надання відповідачці кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача. Визнав, що відповідачка не виконала зобов`язань із повернення кредиту та сплати процентів.

На підтвердження надання коштів суд послався на лист ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 08 січня 2026 року та відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 09 лютого 2026 року. Перехід права вимоги обґрунтував договором факторингу, витягом із реєстру боржників та актом приймання-передачі реєстру.

Відмовляючи у стягненні штрафу, суд застосував пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу зменшив до 5 000 грн.

Заяву представника відповідачки про перегляд заочного рішення суд першої інстанції залишив без задоволення.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Посилкін О. І., подав апеляційну скаргу, просить скасувати заочне рішення в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, а також вирішити питання про судові витрати.

Посилається на недоведеність підписання нею договору № 273098. Зазначає, що паперові відображення договору, графіка платежів та паспорта споживчого кредиту містять лише текстову позначку про підписання електронним підписом, без самого одноразового ідентифікатора.

Звертає увагу на те, що у довідці про ідентифікацію датою направлення коду Е980 зазначено 01 серпня 2019 року, тоді як договір датовано 20 листопада 2019 року. Ставить під сумнів відповідність поданих відображень первісним електронним документам, їх цілісність та незмінність.

Також заперечує достатність доказів зв`язку переказу коштів зі спірним договором і правомірність нарахування процентів після закінчення первісного 25-денного строку кредитування.

В апеляційній скарзі заявлено до відшкодування 5 000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, 1 500 грн таких витрат в апеляційному суді та 3 274 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

У додаткових поясненнях від 13 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Стверджує, що електронний підпис відображається під час відкриття електронного файла, але може не відображатися під час друку; електронний оригінал договору зберігається у кредитодавця. Посилається на допустимість укладення кредитного договору шляхом застосування одноразового ідентифікатора, фактичне отримання відповідачкою коштів та здійснення нею платежу 2 227 грн 75 коп. 18 грудня 2019 року, який, на думку позивача, підтверджує визнання боргу.

Позивач також обґрунтовує подальші нарахування продовженням строку кредитування та заперечує співмірність заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу.

Для перевірки доводів щодо відповідності копій електронних документів їх оригіналам ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2026 року витребувано оригінали електронного договору № 273098, графіка платежів, додаткової угоди № 304661 та пов`язані з ними дані, які дають змогу перевірити підписання документів.

Ухвалу належно вручено, встановлений судом строк її виконання закінчився. На час розгляду справи витребувані електронні оригінали та пов`язані з ними дані до суду не надійшли.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги за наявними у справі та додатково поданими доказами, з урахуванням установлених цією статтею умов їх прийняття.

Предметом перегляду є стягнення 6 700 грн основного боргу, 15 091 грн 75 коп. процентів та судових витрат позивача. Відмова у стягненні 4 716 грн 80 коп. штрафу сторонами не оскаржена і не є предметом цього апеляційного перегляду.

Витребування електронних оригіналів спрямоване на перевірку доказів, на яких ґрунтується оскаржуване рішення, а не на зміну підстав позову. Така перевірка прямо передбачена частиною п`ятою статті 100 ЦПК України.

Позивач подав паперові відображення договору № 273098 від 20 листопада 2019 року, графіка платежів, паспорта споживчого кредиту та додаткової угоди № 304661 від 18 грудня 2019 року. Дослідження їх змісту необхідне для з`ясування предмета доказування та перевірки заявлених заперечень; воно саме по собі не означає встановлення факту погодження відповідачкою викладених у них умов.

У поданому відображенні договору зазначено суму кредиту 6 700 грн, строк 25 днів, акційну процентну ставку 1,33 % за день та стандартну ставку 1,90 % за день. У графіку платежів наведено дату повернення 15 грудня 2019 року та проценти за первісний строк 2 227 грн 75 коп.

У реквізитах клієнта міститься текстова позначка про підписання електронним підписом 20 листопада 2019 року о 14:53:36 від імені ОСОБА_1 . Алфавітно-цифрової послідовності одноразового ідентифікатора у цьому паперовому відображенні немає.

Довідка про ідентифікацію пов`язує договір № 273098 від 20 листопада 2019 року з кодом Е980, однак містить іншу дату його направлення – 01 серпня 2019 року.

За протоколом створення та перевірки електронного підпису від 27 лютого 2026 року о 11:19:44 перевірявся підпис на файлі «Перша частина довідок.pdf.p7s». Підписувачем зазначено директора ТОВ «Лінеура Україна» Пшеничного Андрія Івановича, час підпису – 09 грудня 2025 року о 09:54:31, тип підпису – удосконалений; сертифікат – кваліфікований.

У паперовому відображенні додаткової угоди № 304661, датованої 18 грудня 2019 року, поряд із положенням про продовження строку кредитування зазначено дату повернення кредиту 15 грудня 2019 року та ставку 1,60 % за день. Отже, наведена в цьому документі дата повернення передує даті самої угоди.

Лист ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 08 січня 2026 року № 6525-ВП містить відомості про переказ 20 листопада 2019 року 6 700 грн на картку з маскованим номером НОМЕР_1 за дорученням ТОВ «Лінеура Україна». Відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 09 лютого 2026 року підтверджує належність відповідної картки ОСОБА_1 та зарахування на неї цього дня 6 700 грн. Ці дані у взаємозв`язку підтверджують фактичне отримання відповідачкою коштів.

У розрахунку кредитодавця відображено платіж відповідачки 2 227 грн 75 коп. від 18 грудня 2019 року, зарахований у погашення процентів. Здійснення цього платежу прямо підтверджує і позивач у додаткових поясненнях. Сума платежу збігається із сумою процентів, зазначеною у графіку за первісний строк кредитування. Після його відображення в розрахунку залишок раніше нарахованих процентів дорівнює нулю, а заявлена до стягнення сума 15 091 грн 75 коп. сформована подальшими нарахуваннями.

16 листопада 2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № ККЛУ-16112020. Пункти 1.1, 1.2, визначення права вимоги та положення розділу 6 пов`язують предмет відступлення з грошовими вимогами за кредитними договорами. Пункт 6.3 передбачає також перехід інших пов`язаних із ними прав.

До поданого витягу з реєстру боржників включено ОСОБА_1 , договір № 273098 від 20 листопада 2019 року та заборгованість у розмірі 26 508 грн 55 коп. із розподілом на основний борг, проценти та штраф. Подано також акт приймання-передачі реєстру і платіжний документ щодо розрахунків за договором факторингу.

За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Висновок про існування зобов`язання та його розмір не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 цього Кодексу суд оцінює як кожний доказ, так і достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили.

Частина третя статті 100 ЦПК України допускає подання електронних доказів у належно посвідчених паперових копіях. Водночас за частиною п`ятою цієї статті, коли оригінал електронного доказу не подано, а відповідність копії оригіналу поставлено під сумнів учасником справи або судом, такий доказ суд до уваги не бере.

За статтями 207, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України для стягнення заборгованості за кредитним договором має бути встановлено досягнення сторонами згоди щодо його умов у належній формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі, яка може бути електронною. Вимога щодо форми та перевірка її дотримання не тотожні вимозі про використання виключно кваліфікованого електронного підпису.

Статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, чинній на час спірних дій, передбачали укладення електронного договору шляхом акцепту та його підписання, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Для оцінки такого способу підписання має значення зв`язок ідентифікатора з особою, яка його використала, та з конкретними електронними даними, що підписуються.

За статтями 5, 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронна форма сама по собі не позбавляє документ юридичної сили. Водночас оригінал електронного документа має давати змогу перевірити його цілісність і справжність. Візуальне подання документа та електронні дані, які забезпечують таку перевірку, не завжди збігаються за обсягом.

За статтями 512, 514 ЦК України відступлення права вимоги змінює кредитора у зобов`язанні. Новий кредитор набуває права в тому обсязі та на тих умовах, які існували на час переходу. Тому для задоволення позову нового кредитора мають бути доведені як відповідне право первісного кредитора, так і його перехід до позивача.

Колегія суддів не погоджується з доводом, що сама відсутність видимого одноразового ідентифікатора на роздруківці виключає укладення електронного договору. Відповідні дані можуть бути приєднані до документа або логічно пов`язані з ним, а тому не обов`язково повністю відображаються у паперовій копії. Не є самостійною підставою для відхилення документа й використання формату PDF.

Проте в цій справі сумніви стосуються не лише зовнішнього вигляду роздруківки. Відповідачка заперечує підписання саме поданого тексту, а довідка, якою позивач обґрунтовує використання коду Е980, містить дату його направлення, що більш ніж на три місяці передує даті договору. Ця суперечність стосується зв`язку конкретного ідентифікатора зі спірним правочином.

Вважати зазначену дату технічною опискою без перевірки первісних даних суд підстав не має. Водночас сама ця розбіжність не доводить підроблення документа і не є підставою для такого висновку. Вона потребувала перевірки за допомогою витребуваних електронних оригіналів та пов`язаних із ними даних.

Пояснення позивача про те, що підпис можна побачити при відкритті електронного файла, не усуває необхідності подати відповідний файл для дослідження. Належно вручена ухвала від 01 жовтня 2026 року надавала можливість перевірити саме ті відомості, на які посилається позивач. Після закінчення встановленого строку оригінали не надійшли, а зазначені суперечності залишилися неусунутими.

За цих обставин наявні передбачені частиною п`ятою статті 100 ЦПК України умови для неврахування поданих копій електронного договору, графіка платежів та додаткової угоди як доказів підписання відповідачкою саме наведених у них умов. Цей процесуальний наслідок пов`язаний із неперевіреною відповідністю копій оригіналам, а не є санкцією у вигляді автоматичної відмови в позові за невиконання ухвали.

Наведений протокол перевірки електронного підпису цього висновку не змінює. Він стосується удосконаленого електронного підпису директора первісного кредитодавця, накладеного у грудні 2025 року на файл із довідками. Протокол не підтверджує використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора 20 листопада 2019 року та не встановлює зв`язку цього ідентифікатора з конкретним текстом договору на час його ймовірного укладення.

Наявність у підписувача кваліфікованого сертифіката не дає підстав змінювати зазначений у протоколі тип підпису чи ототожнювати засвідчення файла кредитодавцем у 2025 році з волевиявленням позичальниці у 2019 році. Пізніше засвідчення копій представником також не замінює перевірки оригіналів, коли їх відповідність обґрунтовано поставлено під сумнів.

У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 Верховний Суд звернув увагу на необхідність перевірки оригіналів електронних документів за наявності заперечень щодо поданих копій, а також на встановлення цілісності документа і способу його підписання. У тій справі судові рішення скасовано з направленням справи на новий розгляд. Отже, зазначена постанова не встановлює правила про безумовну відмову в кредитному позові через подання паперових копій. У цій справі апеляційний суд здійснив передбачену законом процедуру витребування оригіналів і вирішує спір за результатом оцінки решти доказів.

Банківські відомості та лист платіжного сервісу узгоджуються між собою щодо суми, дати і картки одержувача. Маскування номера картки у листі платіжного сервісу не спростовує переказу, оскільки належність відповідної картки та зарахування коштів підтверджені банком. Тому доводи апеляційної скарги про недоведеність фактичного отримання 6 700 грн колегія суддів відхиляє.

Не можна ігнорувати й платіж 2 227 грн 75 коп. від 18 грудня 2019 року. Він відображений у розрахунку та підтверджується самим позивачем. Ця обставина суперечить висновку суду першої інстанції про відсутність доказів здійснення будь-яких платежів і свідчить про фактичні майнові відносини між відповідачкою та первісним кредитодавцем.

Збіг суми платежу із сумою процентів за первісні 25 днів є аргументом на користь позиції позивача і враховується судом. Проте платіж не відтворює змісту електронного документа та не усуває конкретної суперечності щодо дати використання одноразового ідентифікатора. Віднесення платежу на проценти у внутрішньому обліку кредитодавця саме по собі не доводить погодження позичальницею всіх умов, на яких ґрунтується заявлений розрахунок.

Із факту часткової сплати не випливає визнання всіх подальших нарахувань або підписання додаткової угоди про продовження строку кредитування. Зокрема, цей платіж не дає змоги визначити погоджений новий строк, подолати суперечність у датах додаткової угоди чи встановити згоду відповідачки на застосування змінених процентних ставок.

Отже, сукупність доказів підтверджує рух коштів між первісним кредитодавцем та відповідачкою, але після застосування частини п`ятої статті 100 ЦПК України не є достатньою для встановлення погодження нею конкретного змісту кредитного договору та додаткової угоди, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Суд не встановлює, що між цими особами взагалі не могло існувати жодного грошового зобов`язання; вирішується питання доведеності заявленої до стягнення вимоги саме ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Для стягнення 15 091 грн 75 коп. процентів необхідно довести правову підставу нарахування, погоджені ставки, період їх застосування та врахування здійснених платежів. Сам розрахунок містить результат облікових операцій кредитодавця, але не замінює доказів домовленості, на підставі якої ці операції здійснено.

Позивач визнав отримання 2 227 грн 75 коп. та зарахував цю суму в погашення раніше нарахованих процентів. Отже, наведена у графіку сума за первісний 25-денний строк не є несплаченим залишком, який можна повторно присудити замість заявлених 15 091 грн 75 коп.

Подальші нарахування позивач пов`язує, зокрема, з продовженням строку кредитування. Проте належного підтвердження підписання додаткової угоди № 304661 не отримано. Крім того, зазначена у її копії дата повернення 15 грудня 2019 року передує даті угоди 18 грудня 2019 року. Суд не вправі самостійно замінити цю дату іншою та на такому припущенні визначити новий строк кредитування.

Недоведеність погодження умов, які визначають ставку і період подальших нарахувань, виключає стягнення заявленої суми процентів. Цей висновок ґрунтується на оцінці доказів у конкретній справі та не означає загальної заборони сторонам погоджувати наслідки прострочення грошового зобов`язання. Відсутність контррозрахунку відповідачки не звільняє позивача від доведення правової та розрахункової основи вимоги.

Фактичне перерахування відповідачці 6 700 грн потребує окремої оцінки і не дозволяє відмовити у цій частині позову лише через недоведеність умов про проценти.

Оскільки позов пред`явив не первісний кредитодавець, для стягнення коштів необхідно встановити, що саме позивач набув відповідну вимогу до відповідачки. Договір факторингу, акт, реєстр та оплата відступлення підтверджують правочин між первісним і новим кредиторами. Водночас вони не є волевиявленням боржника і не створюють щодо нього кредитного зобов`язання з визначеним у реєстрі складом та розміром боргу.

За змістом наданого договору факторингу передавалися грошові вимоги, що виникли або виникнуть на підставі кредитних договорів. У реєстрі індивідуалізовано саме договір № 273098 та обліковані за ним основний борг, проценти і штраф. Тому для стягнення основного боргу за цим договором недостатньо лише внесення суми 6 700 грн до реєстру: існування відповідної договірної вимоги має бути доведено належними доказами.

У постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 Велика Палата Верховного Суду розмежувала дійсність договору відступлення та існування переданої вимоги. Відсутність чи недійсність вимоги не зумовлює автоматичної недійсності самого договору відступлення; значення мають, зокрема, наслідки, передбачені статтею 519 ЦК України. Відповідно, чинність договору факторингу сама по собі не доводить існування у боржника зобов`язання в зазначеному кредиторами обсязі.

Колегія суддів також перевірила можливість правової кваліфікації вимоги про повернення фактично отриманих коштів за статтею 1212 ЦК України. Відсутність посилання позивача на цю норму не є самостійною підставою для відмови: суд зобов`язаний застосувати належні норми до встановлених обставин. Такий підхід викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Разом із тим самостійна правова кваліфікація не усуває необхідності встановити належність позивачу права, на захист якого він звернувся. За статтею 1212 ЦК України обов`язок повернення безпідставно набутого майна виникає перед особою, за рахунок якої воно набуте, або перед тим, до кого належно перейшла відповідна вимога. Кошти перерахувало ТОВ «Лінеура Україна», а не ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Закон не встановлює загальної заборони відступлення вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів. Вирішальним у цій справі є зміст конкретного відступлення, а не лише найменування укладеного кредиторами договору.

Положення пункту 6.3 договору факторингу про інші пов`язані права підлягає оцінці разом із визначенням предмета договору та реєстром. Воно стосується прав за визначеними кредитними договорами, їх здійснення і забезпечення та саме по собі не підтверджує передання будь-якої самостійної вимоги первісного кредитодавця до зазначеної в реєстрі особи незалежно від підстав її виникнення. Із сукупності наданих документів не встановлено домовленості про передання окремої вимоги щодо повернення коштів у разі відсутності договірної підстави їх отримання.

Отже, за наявними доказами не доведено переходу до позивача самостійної вимоги за статтею 1212 ЦК України. Визнання такого переходу лише з огляду на збіг боржника та первісно перерахованої суми означало б припустити зміст відступлення, який не підтверджено дослідженими документами.

Крім того, за правової кваліфікації відносин як повернення безпідставно отриманих коштів не можна було б автоматично переносити до такого зобов`язання договірне зарахування платежу 2 227 грн 75 коп. у проценти та вважати всю суму 6 700 грн неповернутою. Рух коштів, у тому числі цей платіж, потребував би врахування відповідно до встановленої правової підстави. Однак визначення залишку саме по собі не усуває недоведеності набуття позивачем відповідного права вимоги.

Таким чином, вимога про стягнення 6 700 грн не підлягає задоволенню через недоведеність заявленого позивачем договірного права та відсутність достатніх доказів переходу до нього іншої вимоги, яка могла б випливати з установленого руху коштів. Цей висновок не ґрунтується на твердженні, що отримання коштів узагалі не створює обов`язку їх повернення, і не вирішує наперед вимог особи, яка їх надала.

Суд першої інстанції визнав доведеними підписання відповідачкою конкретного електронного договору та розмір договірного боргу без належної перевірки пов`язаних із цим обставин. В апеляційному провадженні суперечності щодо електронних документів не усунуто, витребувані оригінали не подано, а решта доказів у сукупності не підтверджує заявленого права позивача на стягнення основного боргу і процентів.

Недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність його висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є передбаченими пунктами 2–4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування рішення в оскарженій частині та ухвалення нового рішення про відмову в цій частині позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові – на позивача.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовується з ухваленням нового рішення про відмову в позові, покладені судом першої інстанції на ОСОБА_1 2 183 грн 17 коп. судового збору та 5 000 грн витрат ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу стягненню з відповідачки не підлягають. Понесені позивачем судові витрати залишаються за ним.

ОСОБА_1 заявила про відшкодування 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції. Відповідно до договору про надання правової допомоги від 23 квітня 2026 року вартість правової допомоги адвоката Посилкіна О. І. визначена у фіксованому розмірі 5 000 грн. Актом приймання наданих послуг від 06 травня 2026 року підтверджено надання усної консультації, вивчення матеріалів справи та підготовку відзиву на позовну заяву. У цьому ж акті зазначено про сплату вартості послуг у повному обсязі. Надані документи підтверджують зв`язок заявлених витрат із розглядом цієї справи.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до частини п`ятої цієї статті у разі недотримання зазначених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат, які підлягають розподілу, а згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК України обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заперечувало проти заявленого відповідачкою розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність.

Оцінивши характер спору, ціну позову, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, а також фактичний обсяг наданих у суді першої інстанції послуг, який полягав у консультації, вивченні матеріалів справи та підготовці відзиву на позов, колегія суддів вважає заявлені до відшкодування 5 000 грн частково неспівмірними з обсягом виконаної роботи.

З урахуванням критеріїв частини четвертої статті 137 ЦПК України, заперечень позивача та необхідності дотримання розумного співвідношення між розміром компенсації і фактичним обсягом професійної правничої допомоги колегія суддів вважає обґрунтованим зменшити суму витрат, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 за рахунок позивача, з 5 000 грн до 3 000 грн.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 заявила 1 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Договором про надання правової допомоги від 16 липня 2026 року визначено фіксовану вартість такої допомоги у розмірі 1 500 грн, а актом приймання наданих послуг підтверджено надання адвокатом усної консультації, вивчення матеріалів справи та підготовку апеляційної скарги. Документи безпосередньо пов`язують надані послуги з апеляційним переглядом справи № 742/1524/26.

Беручи до уваги зміст та обсяг апеляційної скарги, необхідність аналізу доказів щодо укладення електронного договору та те, що заявлена сума становить 1 500 грн, колегія суддів не вбачає підстав для її подальшого зменшення. Тому з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично сплатила 4 992 грн судового збору, що підтверджується квитанцією від 17 липня 2026 року.

Водночас з урахуванням ставки судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, ставки 150 відсотків при поданні апеляційної скарги та коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» для подання процесуального документа в електронній формі, належний до сплати судовий збір за апеляційну скаргу становив 3 993 грн 60 коп.

Отже, з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 993 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Надміру сплачена сума судового збору не покладається на іншу сторону та може бути повернута в порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Загальний розмір судових витрат ОСОБА_1 , який підлягає відшкодуванню за рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», становить 8 493 грн 60 коп., з яких 3 993 грн 60 коп. – судовий збір за подання апеляційної скарги, 3 000 грн – витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 1 500 грн – витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 270, 367, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 6 700 грн основного боргу, 15 091 грн 75 коп. процентів, 2 183 грн 17 коп. судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 6 700 грн основного боргу та 15 091 грн 75 коп. процентів за договором № 273098 від 20 листопада 2019 року відмовити.

В іншій частині заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у суді першої інстанції, залишити за позивачем.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 3 993 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 1 500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а всього – 8 493 грн 60 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua