Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №745/277/26
Суддя: Висоцька Н. В.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
14 жовтня 2026 рокум. Чернігів
Унікальний номер справи № 745/277/26
Головуючий у першій інстанції – Смаль І.А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1817/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н. В.,
суддів Луговця О. А., Шитченко Н. В.,
із секретарем Зеляк Ю. Г.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №664380114 від 03.08.2023 у розмірі 103125,61 грн та судові витрати в розмірі 2662,40 грн сплаченого судового збору та 7000,00 грн на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано тим, що 03.08.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн, в подальшому сума кредиту збільшена до 23300,00 грн.
В порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 103125,61 грн, з яких: 23299,45 грн - тіло кредиту, 79826,16 грн - відсотки, яку відповідач добровільно не сплачує. Внаслідок відступлення права вимоги, право вимоги до відповідача набув позивач.
Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості з відповідача за цим кредитним договором в результаті неодноразового відступлення кредиторами свого права вимоги до боржника.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах. У подальшому, до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну його дії.
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №10/1024-01, відповідно до умов якого, згідно витягу з Реєстру прав вимоги №2 від 10.10.2024 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.
15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем по справі укладено договір факторингу № 15/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №667618889 від 01.02.2021 на загальну суму 103 125,61 грн.
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 30.06.2026 в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача, проте позивачем не доведено факт набуття ним права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №664380114 від 03.08.2023, оскільки відсутні докази оплати за всіма договорами факторингу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 30.06.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
За доводами апеляційної скарги, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Ейс» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, який є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Виходячи із сутності Договорів факторингу, їх предметом є не відступлення права вимоги за конкретним договором, а передання Фактору прав вимоги, перелік яких наведений у відповідних Реєстрах прав вимоги. Таким чином, сторони визначили механізм відступлення прав вимоги як щодо зобов`язань, які існували на момент укладення договору, так і щодо зобов`язань, що можуть виникати в подальшому, із закріпленням їх передачі у наступних Реєстрах прав вимоги, що цілком відповідає змісту та правовій природі договору факторингу.
Вважає, що кожна із сторін Договорів факторингу на всіх етапах переходу прав вимоги дотрималася вимог цивільного законодавства та спеціальних норм законодавства про фінансові послуги. Істотні умови договорів факторингу зазначені у тексті договорів та деталізовані у Реєстрах прав вимоги до них, які є їх невід`ємними частинами, що свідчить про належність та законність укладених правочинів.
Стверджує, що оплата не є предметом спору, однак для повного та всебічного розгляду справи позивачем додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу № 28/1118-01 саме за відступлення права вимоги в обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №257 від 07.11.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 13 до позовної заяви).
Також позивач в апеляційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 та практику інших судів апеляційної інстанції.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
Відповідно до поданої заяви про поновлення процесуального строку поданої через систему «Електронний суд» 01.09.2026 ОСОБА_1 просить поновити строк для подання відзиву, посилаючись на положення ч. 7 ст. 178 ЦПК України, враховуючи, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 27.08.2026, відзив подано 01.09.2026, отже, строк не є порушеним.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 30.06.2026 залишити без задоволення, рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 30.06.2026 залишити без змін.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу полягають в тому, що відповідач із доводами апеляційної скарги не погоджується, рішення суду першої інстанції в частині результату розгляду справи є законним та обґрунтованим.
Стверджує, що заявником не доведено належними, допустимими і достатніми доказами безперервного набуття саме ним права грошової вимоги до відповідача на кожному етапі факторингового ланцюга. Існування підписаних рамкових договорів та витягів з реєстрів не є тотожним доказу фактичного виконання передбачених цими договорами умов фінансування, якщо самі договори пов`язують передачу грошових коштів клієнту із конкретними реєстрами та визначають строк і спосіб їх сплати.
Наголошує на тому, що Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції не є платіжною інструкцією, банківською випискою або іншим первинним розрахунковим документом, який засвідчує рух коштів із рахунку фактора на рахунок клієнта. Акт звірки відображає погодження бухгалтерських даних між сторонами, але не доводить сам факт банківського переказу конкретної суми в конкретний день за конкретним Реєстром. Позивач намагається надати акту звірки значення, якого за своєю природою цей документ не має.
Вважає, що заявник зазначаючи, що договором факторингу момент переходу права визначений як день підписання Реєстру прав вимог, тому оплата не є умовою переходу, змішує два різні питання: момент переходу права за домовленістю сторін та доказування того, що сторони фактично реалізували оплатну факторингову конструкцію саме за конкретним реєстром. Якщо право за умовами договору формально переходить у день підписання Реєстру, суд має встановити належне виконання факторингової операції, коли позивач обґрунтовує свій статус саме оплатним договором факторингу і коли фінансування є його визначальною правовою ознакою.
Звертає увагу на те, що сума вимоги зросла з 55 362,05 грн, станом на 07.11.2023, до 103 125,61 грн на момент наступного відступлення, тобто на 47 763,56 грн. Позивач пояснює цю різницю додатковим нарахуванням процентів ТОВ «Таліон Плюс», проте таке збільшення вимоги потребує самостійної матеріально-правової підстави, доказів періоду та бази нарахування, а не лише перенесення кінцевої цифри до наступного реєстру.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 03.08.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 664380114 (а.с. 34-43 т. 1).
Згідно п.4.1 договору з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. При подачі Заявки Позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення Договору (перший Транш) та плановий строк дострокового повернення Кредиту, протягом якого застосуються спеціальні умови користування кредитом - Дисконтний період. Максимально доступна сума Кредиту, яка доступна Позичальнику і яку Позичальник може отримати другим та наступними Траншами, вказана в п. 2.1. Договору як сума Кредитного ліміту, та визначається Кредитодавцем в залежності від кредитного рейтингу Позичальника.
Пунктом 4.10.7 договору визначено, що позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в Інформаційно-комунікаційну систему Кредитодавця, відповідно з цього моменту Кредитодавець повідомлений про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Кредитодавця щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач заповнив заявку на отримання коштів 03.08.2023, в якій вказав всі свої персональні дані та номер банківської картки (а.с. 61 т. 1)
Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором FWYP (п. 15 договору).
На умовах, встановлених договором, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повинно надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 23300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» (п.2.1 договору).
Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 10000,00 грн одразу після укладення Договору, який має бути повернуто 03.08.2023. (п.2.2-2.3 договору).
Згідно п.2.4-2.6 договору другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит).
Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п.3.1-3.2 договору).
Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5168-74ХХ-ХХХХ-0559, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п.5.1 договору).
Також, в зазначеному договорі сторони погодили порядок нарахування відсотків, строки повернення кредиту та нарахованих відсотків, права та обов`язки сторін, відповідальність за порушення умов договору та інші умови (розділ 8 договору).
Відповідно до умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредитні кошти в сумі 23300,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 46-54 т. 1).
Вказане підтверджується довідкою та випискою по рахунку відповідача наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, а саме підтверджено належність платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу та на яку в період з 09.08.2023 по 10.09.2023 зараховано 233000,00 грн (а.с. 234-235 т. 1).
Відповідно до поданого розрахунку, відповідач має заборгованість перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а саме загальна заборгованість за договором кредитної лінії № 664380114 станом на 07.11.2023 становить 55362,05 грн, з яких: 23299,45 грн – заборгованість за тілом кредиту, 32062,60 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 15-16 т. 1).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01 та низка додаткових угод до нього, за яким Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. До фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта за кредитним договором (а.с. 108-111 т. 1).
Згідно п.3.1.1 договору факторингу фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладення додаткової угоди.
Згідно реєстру прав вимог до договору факторингу, одним з боржників за номером 502 вказаний відповідач, як боржник за договором № 664380114, сума боргу 55362,05 грн. Сума фінансування 4170963,03 грн (а.с. 121-124 т. 1).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31.12.2023 підписали акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування у розмірі 7840804,18 грн за договором факторингу №28/1118-01 (а.с. 125 т. 1).
ТОВ «Таліон Плюс» здійснило нарахування відсотків за договором №664380114 внаслідок чого загальна заборгованість становить 103125,61 грн, з яких: 23299,45 грн - заборгованість за тілом кредиту; 79826,16 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості (а.с. 17-18 т. 1).
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №10/1024-01, за яким Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 127-130 т. 1).
Згідно п.3.1.2 договору факторингу фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо іншого строку не передбачено відповідним Реєстром прав вимоги.
Згідно реєстру прав вимог до договору факторингу, одним з боржників за номером 1845 вказаний відповідач, як боржник за договором №664380114, сума боргу 103125,61 грн. Сума фінансування 3486046,38 грн (а.с. 132-133 т. 1).
Сума фінансування у розмірі 3486046,38 грн сплачена ТОВ «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 134 т. 1).
15.07.2025 між ТОВ «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) укладено договір факторингу №15/07/25-Е, за яким Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 135-138 т. 1).
Згідно реєстру боржників до договору факторингу, одним з боржників за номером 49950 вказаний відповідач, як боржник за договором № 664380114, сума боргу 103125,61 грн. Ціна продажу 8902663,88 грн (а.с. 141-142).
ТОВ «ФК «Ейс» сплатила ціну продажу ТОВ «Онлайн Фінанс», що підтверджується доданими платіжними інструкціями (а.с. 10-14).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування у цій справі, для підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача, проте позивачем не доведено факт набуття ним права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №664380114 від 03.08.2023, оскільки відсутні докази оплати за всіма договорами факторингу.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють, враховує наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Велика Палата Верховного суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Тобто за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.
Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відсутність належних і допустимих відомостей щодо належного набуття позивачем прав вимоги первісного кредитора відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Звернувшись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «Ейс» вказувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача на підставі договорів факторингу, які укладені відповідно 28.11.2018, 10.10.2024, 15.07.2025, а також на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 і реєстрів прав вимоги до укладених договорів факторингу.
В обґрунтування наявності права вимоги, звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на укладення 03.08.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії № 664380114 та наступних договорів факторингу: 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 257 від 07.11.2023 (а.с. 121-124). Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод.
Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 257 від 07.11.2023 до договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 55362,05 грн.
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 10/1024-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 2 від 10.10.2024 до договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 103125,61 грн.
15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е. За змістом витягу з реєстру боржників за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 ТОВ «ФК «Ейс» набуто право вимоги до ОСОБА_1 на суму 55362,05 грн.
Перевіряючи наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №664380114 від 03.08.2023, колегія суддів враховує наступне.
Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, враховуючи додаткову угоду № 26, визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування – це належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. За умовами пункту 3.1.2, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткових угод. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
Додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 розділ 3 Договору «Фінансування та порядок розрахунків» викладено в новій редакції, зокрема п. 3.1. «В загальному порядку розмір фінансування, що підлягає сплаті Фактором Клієнту (п. 1.6 Договору) встановлюється сторонами у кожному окремому Реєстрі прав вимоги – у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної суми грошових вимог, відступлених згідно відповідного Реєстру прав вимоги. Строки сплати фінансування погоджуються Сторонами у кожному відповідному Реєстрі прав вимоги».
Проте доказів оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, зокрема перерахування фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 договору, обумовлених правочином коштів, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків, підписаний 31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», в якому зазначено, що станом на 31.12.2023 Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 257 від 07.11.2023 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 125), проте зазначений акт не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів за Договором факторингу, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Всі укладені до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 3 цього договору.
З врахуванням викладеного, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, що оплата не є предметом спору, враховуючи, що позивачем додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу № 28/1118-01 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №257 від 07.11.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 13 до позовної заяви).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції, щодо відсутності достовірних і допустимих відомостей щодо належного набуття позивачем прав первісного кредитора.
Враховуючи відсутність доказів оплати за Договором факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 (інші укладені договори факторингу є похідними), апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт набуття ним права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №664380114 від 03.08.2023.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, як таке, із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.
Також посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки висновки у зазначеній постанові стосуються правомірності майбутньої вимоги, а обставини здійснення оплати за договором факторингу не були предметом перегляду.
Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
Враховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Заявлені вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, враховуючи, що рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - залишити без задоволення.
Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15.10.2026.
Головуючий Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua