Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №592/18799/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/18799/25

Провадження № 1-кп/592/296/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ковпаківського районного суду м. Суми в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025200480002584, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2025,

щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семено Лебединського району Сумської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

Згідно з витягом з наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 №293 від 02.10.2025 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду санітара відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_1 .

07.10.2025 близько 08 год 30 хв ОСОБА_4 рухався на автомобілі «Mercedes-Benz Vito 108» р.н. НОМЕР_2 по вул. Іллінська, у напрямку центру м. Суми.

У цей час ОСОБА_4 знехтував безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку та всупереч вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, не зупинився перед неурегульованим пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_6 , яка переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво щодо напрямку руху автомобіля.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12.11.2025 №1859 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного відділу хребта - перелому тіла другого шийного хребця; закритого перелому лобкової та клубової кісток з переходом на кульшову западину зліва зі зміщенням. Тілесне ушкодження в ділянці шийного відділу хребта було небезпечним для життя і за цією ознакою відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 14.11.2025 №360 у цій дорожній ситуації водій автомобіля «Merceder-Benz Vito 108» р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме:

п. 18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Допущені ОСОБА_4 порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Отже, ОСОБА_4 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно 07.10.2025 десь близько 09 год ранку він керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito 108», який належить йому на праві власності, по вул. Іллінській в м. Суми в напрямку центра м. Суми. Перед нерегульованим пішохідним переходом він бачив людей, що стояли біля переходу, проте йому сонце засліпило очі, та коли він знов міг бачити дорогу, побачив на нерегульованому пішохідному переході потерпілу, натиснув на гальма, проте наїзду уникнути не вдалось. Пояснив, що одразу після наїзду зупинився підійшов до потерпілої, викликав поліцію та швидку, в подальшому залишався на місці події. У вчиненому щиро розкаюється, зазначає, що не мав намірів причинити потерпілій ушкодження, зробив відповідні висновки. В подальшому під час досудового розслідування відшкодував потерпілій частину коштів, просив вибачення. Надалі, вже під час розгляду справи в суді відшкодував потерпілій заявлену нею моральну шкоду, просив у неї вибачення. Просив не призначати суворого покарання та не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки наразі він обіймає у військовій частині посаду водія, хоче й надалі виконувати свій військовий обов`язок, на службу пішов добровольцем. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, права керувати транспортними засобами не позбавлявся.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Ураховуючи, що обвинувачений не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченого, отриманих під час досудового провадження в судовому засіданні не є доцільним.

Отже, суд вважав можливим з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, вирішення долі речових доказів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає доведеною.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до положень статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, ставлення ОСОБА_4 до скоєного, що полягає у визнанні ним вини, осуду своєї поведінки та жалю з приводу скоєного, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він є військовослужбовцем, має позитивну характеристику з місця служби, на диспансерному обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання обвинуваченим своєї вини та відшкодування потерпілій спричиненої моральної шкоди.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не встановив.

Ураховуючи сукупність зазначених обставин, наявність низки обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме позбавлення волі на строк 3 роки.

Крім того, враховуючи, що обвинувачений є військовослужбовцем військової частини на посаді водія взводу охорони та має позитивну характеристику з місця служби щодо виконання своїх обов`язків за посадою, має тривалий досвід керування транспортними засобами, раніше не був позбавлений права керувати транспортними засобами, а також те, що наявність такого права є необхідним для виконання його службових обов`язків, зважаючи на позицію прокурора, потерпілої та її представника, які просили не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами, суд дійшов переконання про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами.

З огляду на те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, і має другорядну роль кари як мети покарання, ураховуючи, що обвинувачений відшкодував потерпілій шкоду морального характеру, неодноразово просив вибачення в потерпілої, зважаючи на те, що обвинувачений вперше вчинив злочин з необережності, щиро розкаюється у вчиненому, з огляду на позицію потерпілої та її представника, які просили не призначати обвинуваченому суворого покарання та застосувати до нього покарання з іспитовим строком, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання із застосуванням ст. 75 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

До початку судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 подала суду цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, представник потерпілої, адвокат ОСОБА_7 , подала цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У подальшому від потерпілої ОСОБА_6 надійшла заява про залишення без розгляду цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди та заява про відмову від позову, в якій вона відмовилась від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 240 000,00 грн у зв`язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченим моральної шкоди в повному обсязі.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 та її представник, адвокат ОСОБА_7 , підтримали зазначені заяви в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , не заперечували проти задоволення цих заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Прийняття рішення про закриття провадження в частині цивільного позову КПК не передбачено. Водночас, частина 3 згаданої статті у певних випадках надає суду право залишити позов без розгляду (постанова Касаційного кримінального суду від 18.10.2022 у справі №753/6486/21)

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди та цивільного позову представника потерпілої, адвоката ОСОБА_7 , про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання не пов`язаного з позбавленням волі, яке належить відбувати реально, суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відшкодовані обвинуваченим під час досудового розслідування, відтак суд не вирішує це питання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.10.2025 (справа №592/16351/25) на транспортний засіб «Mercedes-Benz Vito 108» р.н. НОМЕР_2 , слід скасувати повністю на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 128, 129, 100,174, 349, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три роки) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.10.2025 (справа №592/16351/25) на автомобіль «Mercedes-Benz Vito 108» р.н. НОМЕР_2 , 2000 року випуску, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 30.05.2025 власником автомобіля «Mercedes-Benz Vito 108»р.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .

Речові докази: автомобіль «Mercedes-Benz Vito 108» р.н. НОМЕР_2 , 2000 року випуску, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 30.05.2025 власником автомобіля «Mercedes-Benz Vito 108»р.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_4 – повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_9