Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №510/211/26 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/211/26

Провадження № 2/510/1670/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Березенко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач, представник відповідача – ОСОБА_4 позовні вимоги визнали в повному обсязі, щодо їх задоволення не заперечували, однак оспорювали доводи позивачки, викладені нею у позові, з приводу ненадання відповідачем матеріальної допомоги на утримання доньки, з приводу того, що він не приймає участі у вихованні доньки ОСОБА_5 , не бачиться із нею, оскільки це не відповідає дійсності. Щодо вимог про розірвання шлюбу та розміру аліментів заперечень не мали.

Представник позивачки на задоволенні позову наполягав, просив його задовольнити.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копії паспортів сторін; копія акту депутата Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 05.02.2025р.; копія витягу з реєстру територіальної громади щодо реєстрації позивачки ОСОБА_1 за місцем мешкання; довідка відділу обслуговування громадян м. Бохум ФРН про реєстрацію місця мешкання ОСОБА_6 із завіреним перекладом довідки; копія закордонного паспорту громадянина Німеччини, оформленого на ім`я ОСОБА_6 ; копія паспорту громадянина України, оформленого на ім`я ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копі свідоцтва про шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ); копія письмового звернення ОСОБА_7 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ); копія паспорту громадянина Німеччини, оформленого на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), із відмітками про в`їзд /виїзд до/з України; копії квитків на проїзд автобусом, літаком ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ); копія постанови від 23.04.2022р. №113454 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) за ст. 203 ч. 2 КУпАП; копія митної декларації від 23.04.2023р.; копії квитанцій про пересилання грошових переказів Галацяну О. від ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ); фотознімки житлового будинку, процесу проведення в ньому ремонтних робіт.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_7 , діюча через свого представника – ОСОБА_8 , звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначила позивачка, вони – сторони у справі, 18.05.2018р. зареєстрували між собою шлюб. Подружнє життя не склалося, виявилася несхожість характерів, поступово перестали розуміти один одного. З приводу непорозумінь, різних поглядів на сімейне життя та ведення спільного господарства між сторонами виникали суперечки, у зв`язку із чим поступово втратилися почуття любові та поваги. Спочатку сторони мешкали спільно в Німеччині, там в них народилась спільна донька, потім переїхали до України (в м.Рені). Надалі, відповідач виявив бажання повернутися до Німеччини, але позивачка на це не погодилась. Фактично сторони припинили шлюбні відносини, з серпня 2023р. подружніх стосунків не підтримують, мешкають окремо, сумісного господарства не ведуть. Від шлюбу є неповнолітня дитина – донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з моменту розпаду сім`ї мешкає із матір`ю (в м.Рені). У ситуації, що склалася, шлюб із відповідачем носить суто формальний характер, позивачка наполягає на його розірванні.

Крім того, позивачка пред`явила позовні вимоги і про стягнення аліментів, якими просить стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини доходів з відповідача щомісячно до досягнення повноліття донькою. Як зазначила позивачка, відповідач є батьком дитини, після розпаду сім`ї сторони близьких сімейних стосунків не підтримують, мешкають окремо (в різних державах). Відповідач матеріально доньку забезпечує періодично, хоча згідно із законом, як батько, зобов`язаний це робити систематично. В даний час дитина знаходиться на утриманні обох батьків, але мешкає разом із матір`ю. Відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання доньки надає, але позивачка бажає закріпити стягнення аліментів в юридичному порядку шляхом їх примусового стягнення. І позивачка і відповідач займаються вихованням дитини, відповідач періодично приїжджає до м.Рені для того, щоб побачитися із донькою та поспілкуватися із нею. Згідно пояснень відповідача, наданих під час судового засідання, він працює та має можливість надавати донці матеріальну допомогу, позивачка працює неофіційно.

З урахуванням вищенаведеного, позивачка вважає, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно.

Вивчивши матеріали справи, надані суду документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивачки про розірвання шлюбу суд прийшов до висновку, що сім`я сторін практично розпалася, її збереження неможливе, шлюб існує формально і підлягає розірванню. Суд також вважає, що застосування заходів щодо примирення подружжя, передбачених ст. 111 СК України, в даній ситуації буде неможливим, оскільки сторони вже тривалий час разом не проживають, відповідач взагалі майже постійно мешкає в Німеччині (за винятком періоду часу, коли приїжджає до м.Рені для того, щоб побачитись із дитиною), зацікавленості в збереженні сім`ї не проявляють, між подружжям втратилися почуття любові і пошани, взаємодопомоги і підтримки, тобто морально-правові підстави шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із ст. 51 СК України дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. За ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим

прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У пред`явлених позовних вимогах позивачкою не заявлені вимоги про зміну її прізвища на дошлюбне.

Згідно ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства, суд вважає вимоги позивачки про розірвання шлюбу обґрунтованими, такими, що відповідають дійсності та волі кожного з подружжя і приймає рішення про розірвання шлюбу між сторонами.

Стосовно вимог про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини, суд зазначає наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні, неповнолітня дитина – донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася у шлюбі сторін, її батьком зареєстрований ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), відповідач у справі. Після розпаду сім`ї неповнолітня дитина проживає разом з позивачкою. Відповідач проживає окремо від позивачки та дитини, в іншій державі. Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач надає матеріальну допомогу на утримання доньки періодично, дитина знаходиться також і на утриманні позивачки, яка бажає закріпити аліментний обов`язок в юридичному порядку.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Ч. 3 ст. 181 СК України передбачена можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Враховуючи те, що відповідач проживає окремо, участь в утриманні своєї дитини у примусовому порядку за ним не закріплена, при цьому домовленість між позивачкою та відповідачем про добровільну сплату аліментів на утримання доньки відсутня, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно у примусовому порядку стягнути аліменти на утримання їхньої неповнолітньої дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до вищевказаних вимог позивачка звернулася до суду і просила стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно – до досягнення донькою повноліття.

Відповідач у справі свого аліментного обов`язку щодо утримання дитини не оспорював, розмір аліментів визнав в повному обсязі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини . Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

За таких обставин, оцінюючи матеріальний стан сторін (і позивачка і відповідач працюють), їх сімейний стан (відповідач мешкає окремо від дитини, дітей від іншого шлюбу не має; позивачка мешкає разом із донькою, яка потребує догляду, опіки, являється дитиною шкільного віку), суд вважає достатнім стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 – аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, - до досягнення повноліття донькою, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, на підставі ч. 1 ст. 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 23 липня 2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 51, 56, 110-112, 113, 114, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), зареєстрований 18.05.2018 року Комуною Лангеланн, Рудкобінг, актовий запис № 6313, що мають неповнолітню дитину, – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Німеччини, уродженця м. Баку Азербайджану, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.02.2026 р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до досягнення повноліття донькою ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) (паспорт громадянина Німеччини № НОМЕР_1 , виданий м. Бохум 18.09.2019р.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 1331 грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) (паспорт громадянина Німеччини № НОМЕР_1 , виданий м. Бохум 18.09.2019р.) 1331 грн. 20 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Вячеслав ДУДНИК