Суд: Окнянський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про встановлення батьківства або материнства
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №506/572/25
Суддя: Бурдинюк О. С.
Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/572/25
Провадження № 2/506/44/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2026 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бурдинюк О.С.
секретаря Смернової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у селищі Окни Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сухопутні війська Збройних Сил України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства,
В С Т А Н О В И В:
11.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сухопутні війська Збройних Сил України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства та просила встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її доньки ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Дубове Подільського району Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи, 14.07.2025 року справа передана судді Чеботаренко О.Л.
Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 30.07.2025 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження у справі, а також витребувано докази по справі.
Ухвалою від 22.12.2025 року призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу та зупинено провадження по справі. Проведення експертизи доручено Державній спеціалізованій установі «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи».
20.01.2026 року з ДСУ «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи» до суду надійшло повідомлення про неможливість виконання ухвали про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, оскільки відділення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи не введене в експлуатацію та фактично не функціонує.
27.01.2026 року провадження по справі поновлено.
Ухвалою від 25.02.2026 року призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу та зупинено провадження по справі. Проведення експертизи доручено Державній спеціалізованій установі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи»
02.06.2026 року до суду надійшов висновок експерта.
Ухвалою від 12.06.2026 року поновлено провадження по справі.
Ухвалою від 01.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
05.08.2026 року протоколом повторного авторозподілу дану справу розподілено на суддю Бурдинюк О.С., у зв`язку з закінченням терміну повноважень головуючого судді Чеботаренко О.Л.
Ухвалою від 20.08.2026 року справа прийнята до провадження.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що в період з квітня 2010 року по січень 2012 року вона (на той час Мішкой) перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 . За місяць до народження їхньої доньки – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вони розійшлися і роз`їхалися жити окремо. Причиною їх розставання став зв`язок ОСОБА_7 з іншою жінкою, який виник під час вагітності позивача. Пізніше ОСОБА_7 одружився з цією жінкою – ОСОБА_9 , яка народила йому трьох дітей – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила їх з ОСОБА_7 доньку – ОСОБА_8 , відомості про батька дитини внесені відповідно до ст.135 СК України. Прізвище дитини було вказано за прізвищем позивача – « ОСОБА_11 », ім`я та по батькові батька – « ОСОБА_12 ». ОСОБА_7 з дня народження їх доньки – Арини визнавав своє батьківство щодо неї, за можливості (оскільки жив в іншому селі) спілкувався з нею, а позивач не обмежувала його в цьому. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 , загинув під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу противником позиції підрозділу під час бойових дій в районі селища Мелячиха Сумського району Сумської області. Позивач як законний представник малолітньої ОСОБА_8 , звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Окни для подачі заяви щодо отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю ОСОБА_7 , однак отримала усну відмову, оскільки юридично ОСОБА_7 не являється батьком Арини, у зв`язку з чим і виникла необхідність у встановлені факту батьківства ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_8 . На думку позивача, встановлення факту батьківства має юридичне значення для її доньки ОСОБА_13 , оскільки надасть можливість реалізувати право її доньки на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька. 11 квітня 2025 року позивач зверталася до Окнянського районного суду Одеської області із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження, однак дану заяву було залишено без розгляду, у зв`язку із наявністю спору про право та їй було роз`яснено її право на звернення до суду шляхом подання позову в позовному провадженні. Тому з метою захисту права її доньки ОСОБА_13 на отримання одноразової грошової допомоги, як членом сім`ї військовослужбовця, вона звернулася до суду з даним позовом в порядку позовного провадження.
18.08.2025 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – представника ІНФОРМАЦІЯ_9 до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких представник вказаної третьої особи просив відмовити у повному обсязі в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , вважаючи їх незаконними та необґрунтованими. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що позивачем не було надано жодних доказів спілкування між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебування ОСОБА_14 на утриманні ОСОБА_7 , доказів стягнення аліментів з ОСОБА_7 на утримання ОСОБА_14 , а також доказів участі ОСОБА_7 у вихованні доньки позивача. До наданих позивачем фотографій на підтвердження факту батьківства третя особа ставиться критично, оскільки фотографії самі по собі, як окремі докази не можуть підтвердити факт батьківства, а лише свідчать про проведення в певний конкретний проміжок часу спільного дозвілля, тощо. Крім того, третьою особою критично оцінюються твердження позивача про визнання загиблим ОСОБА_7 свого батьківства відносно доньки позивача, у зв`язку з відсутністю відповідних доказів /т.1 а.с.54-56/.
09.09.2025 року від позивача до суду надійшли заперечення на письмові пояснення третьої особи в особі ІНФОРМАЦІЯ_9 , в яких позивач посилалася на передчасність твердження третьої особи про відсутність доказів, оскільки судом задоволено клопотання про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи для встановлення кровного споріднення між дитиною та батьком загиблого військовослужбовця. Саме результати експертизи, на думку позивача, будуть мати вирішальне значення для підтвердження або спростування кровного споріднення. Щодо фотографій, то у разі сумнівів у їх достовірності, можливе проведення експертизи, яка встановить час та осіб зображених на фотографіях. При цьому, фотографії можуть і мають бути використані і враховані як додаткові докази. Щодо стягнення аліментів та участі у вихованні, з юридичної точки зору офіційного стягнення аліментів не могло бути, оскільки відомості про батька доньки позивача ОСОБА_8 були записані зі слів матері відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України. Відповідно, позивач поки рахується матір`ю одинокою відносно своєї доньки ОСОБА_13 , і участь батька у вихованні чи утриманні дитини офіційно не могла бути зафіксована, тому докази стягнення аліментів не можуть бути надані, оскільки це було не можливим. Тому позивач вважає, що заперечення третьої особи ґрунтуються лише на суб`єктивній думці, є надуманими і передчасними /т.1 а.с.69-70/.
07.11.2025 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких представник вказаної третьої особи просив у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт батьківства та визнання батьківства загиблим ОСОБА_7 . Крім того, на думку третьої особи, суб`єктом права, який наділений повноваженнями на вчинення управлінського волевиявлення щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ЗСУ є Міністерство оборони України, який є повноважним на прийняття не лише рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, а також відмови у призначенні, або повернення документів на доопрацювання – у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю /т.1 а.с.125-130/.
Позивач ОСОБА_1 , повідомлена належним чином в судове засідання не з`явилась, однак від неї до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 , повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, однак від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позов в частині встановлення факту батьківства визнає, однак просив не стягувати з нього судові витрати, врахувавши його вік та матеріальне становище, а також відсутність його вини у виникненні спору.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 , яка діє в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилась, однак від неї до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Сухопутних військ Збройних Сил України та Військової частини НОМЕР_1 повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились, однак у поданих до суду поясненнях та заяві просили проводити розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позову просили відмовити.
Тому справа розглянута у відсутність сторін та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.
Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» N5 від 31.03.95, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, заява розглядається в порядку окремого провадження.
Згідно з п.п.1 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю України.
Відповідно до п.п.3 п.15 вказаної Постанови, заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства, про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Тобто в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, належним способом захисту може бути лише встановлення факту батьківства (така правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 16 грудня 2015 року в справі № 6-24384св15).
Ухвалою Окнянського районного суду Одеської області від 20.06.2025 року заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_8 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Сухопутні війська Збройних Сил України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без розгляду на підставі ч.6 ст.294 ЦПК України, у зв`язку з наявністю спору про право та роз`яснено заявнику її право подати позов на загальних підставах /а.с.17-19/.
Тому позивач звернулася до суду з даним позовом в порядку позовного провадження.
Згідно зі статтею 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ст.130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частина 5 ст.263 ЦПК України передбачає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому суд зазначає, що ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доказування та надання доказів, а саме, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно п.9 ППВСУ №3 від 15.06.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
У постановах Верховного Суду: від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц, зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами а такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Зазначений правовий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду: від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується актовим записом про смерть №188 від 07.11.2024 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану та місця проживання Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області /т.1 а.с.53/.
ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю дитини записана ОСОБА_15 , а батьком – ОСОБА_16 . Народження дитини /актовий запис №04/ зареєстроване Виконавчим комітетом Дубівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області /т.1 а.с.10/.
Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_8 , відомості про батька дитини записані за вказівкою матері відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України / т.1 а.с.245/.
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 26.12.2018 року розірвано шлюб, зареєстрований 24.06.2016 року Красноокнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №26, між ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_19 » / т.1 а.с.15-16/. Таким чином, дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 – « ОСОБА_11 ».
За інформацією, наданою Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області на виконання ухвали суду про витребування доказів, підтвердити факт щодо проживання однією сім`єю ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з квітня 2010 року до січня 2012 року на території Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області немає можливості, оскільки відсутні будь-які докази, що свідчать про ведення спільного побуту та господарства на території громади / т.1 а.с.65/.
Як вбачається з листа Державної спеціалізованої установи «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 31.10.2025 року № 2089, в архіві імунологічного відділення ДСУ «Полтавське ОБ СМЕ» зберігається зразок крові та зразки волосся з лобкової області, які були відібрані під час проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 / т.1 а.с.137/.
Згідно з висновком експерта молекулярно-генетичної експертизи №122-МГ ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 21.05.2026 року:
1.Відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у дитини серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявлялись у припустимого батька.
2. Таким чином встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 . Вірогідність того, що ОСОБА_7 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,999998% / т.1 а.с.209-213/.
Також позивачем надано фото, на яких, за посиланням позивача, зображена вона та ОСОБА_7 /т.1 а.с.14/.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , щодо дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , запис про народження якої вчинено на підставі ч.1 ст.135 СК України.
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2024 року №2424 «Про обставини загибелі солдата ОСОБА_7 », ОСОБА_7 загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 при виконанні обов`язків щодо Захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України під час виконання бойового завдання згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №409/100/5/4330дск від 18.10.2024 року, отримавши бойові поранення несумісні з життям в районі селища Мелячиха Сумського району Сумської області, внаслідок артилерійського обстрілу противником позицій підрозділу. При цьому, солдат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець за призовом під час мобілізації, перебував у засобах індивідуального захисту (шолом кевларовий, бронежилет кулезахисний) та без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Смерть ОСОБА_7 настала при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час бойових дій на території України, при виконанні службових обов`язків щодо захисту Батьківщини /т.1 а.с.11/.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п.1 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті (ч.1 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Ч.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
- діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
- вдова (вдівець);
- батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
- внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
- жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
- утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
П.2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Згідно копії актового запису про народження №13 від 14.12.1985 року, батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , а матір`ю – ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_18 /т.1 а.с.46/.
ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , померла ІНФОРМАЦІЯ_19 , що підтверджується копією актового запису про смерть №97 від 03.02.2025 року /т.1 а.с.53/.
Як вбачається з копій актових записів про народження дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та копій актових записів про шлюб, батьком дітей є ОСОБА_7 , а матір`ю ОСОБА_22 /т.1 а.с.47, 48, 49, 50, 51/.
Тобто ОСОБА_7 є батьком ще трьох дітей третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 .
Як вбачається з заяв, які подані до суду відповідач ОСОБА_2 , як батько загиблого ОСОБА_7 , а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , як законний представник малолітніх дітей загиблого ОСОБА_7 , не заперечували проти задоволення позову.
Суд враховує, що у пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
ЄСПЛ у справі «Кріштіан Барнабаш Тот проти Угорщини» («Krisztian Barnabas Toth v. Hungary», заява № 48494/06) зазначив, що національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються певною свободою розсуду, спрямованою на забезпечення найкращих інтересів дитини та досягнення справедливого балансу між інтересами дитини і ймовірного біологічного батька, що саме собою не суперечить гарантіям статті 8 Конвенції (§ 33 рішення від 12 лютого 2013 року).
У справі «Келін та інші проти Румунії» («Calin and Others v. Romania», заява № 25057/11) ЄСПЛ наголосив, що повага до приватного життя вимагає забезпечення кожній особі можливості встановити обставини свого походження, а право на отримання такої інформації має важливе значення для формування особистості людини та її розвитку. Таке право охоплює, зокрема, можливість отримати інформацію щодо особи своїх батьків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).
Таким чином, судом встановлено, що факт, який просить встановити позивач, підтверджується матеріалами справи та має юридичне значення, оскільки надасть можливість отримання донькою позивача - ОСОБА_23 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_7 під час виконання ним обов`язків військової служби. З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що відповідач та третя особа ОСОБА_3 не заперечують проти встановлення даного факту, а також враховуючи інтереси дитини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Крім того, відповідно до ст.134 Сімейного кодексу України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до п.2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
З урахуванням зазначеного, враховуючи, що внесення змін до актового запису про народження дитини в частині зазначення відомостей про батька дитини, щодо якого рішенням суду встановлено факт батьківства щодо дитини, випливає з рішення суду про встановлення факту батьківства, суд вважає, що до актового запису про народження дитини ОСОБА_14 слід внести зміни в частині зазначення батьком дитини ОСОБА_7 .
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 1 статті 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Таким чином, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 605,60 грн. (50% від 1211,20 грн.).
Що стосується іншої частини судового збору та інших судових витрат, суд дійшов до наступного висновку.
11.09.2026 року, на стадії судового розгляду справи, позивачем до суду подано клопотання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесених судових витрат, а саме витрат на проведення судово-генетичної експертизи в сумі 24343,19 грн, а також витрат на проїзд її та її доньки ОСОБА_24 за маршрутом: місце проживання – м.Полтава – м.Дніпро – місце проживання в загальному розмірі 4390,32 грн. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначила, що в ході розгляду справи судом було призначено молекулярно-генетичну експертизу для встановлення біологічного споріднення між її донькою та загиблим сином відповідача. Для проведення експертизи необхідно було отримати біологічний (генетичний) матеріал загиблого, який перебував на зберіганні в м.Полтава. Ухвалою суду її було уповноважено отримати вказаний біологічний матеріал та доставити до місця проведення експертизи, яка проводилась в м.Дніпро. Крім того, для проведення експертизи необхідна була явка її доньки. Тому вона з донькою змушена була їхати до м.Полтава, потім до м.Дніпро, після чого вони повернулися додому. На проїзд нею було витрачено 4390,32 грн. Крім того, нею були понесені витрати на проведення експертизи в сумі 24343,19 грн. Вона розраховувала, що після отримання результату експертизи, яким було підтверджено біологічне споріднення її доньки із загиблим сином відповідача, відповідач добровільно відшкодує понесені нею витрати, однак вони добровільно відшкодовані не були.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з п.4 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, ч.4 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.141 ЦПК України).
При цьому, ч.ч.1, 2 ст.134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У позовній заяві позивач просила під час вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами, понесені нею судові витрати покласти на неї, у зв`язку з відсутністю необхідності стягнення їх з відповідача.
Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В ході розгляду справи встановлено, що дитина ОСОБА_25 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, у позовній заяві позивач посилалася на те, що за життя ОСОБА_7 з дня народження їхньої доньки ОСОБА_13 визнавав своє батьківство та за можливості, оскільки жив у іншому селі, спілкувався з нею, а позивач, в свою чергу, не обмежувала його в цьому.
Крім того, у запереченнях від 09.09.2025 року на пояснення третьої особи, позивач зазначила, що відомості про батька дитини були внесені відповідно до ст.135 СК України, відповідно, вона рахується поки матір`ю одинокою, відносно доньки ОСОБА_13 .
Тобто з моменту народження дитини у 2012 році протягом понад 12 років до дня смерті ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 , незважаючи на визнання ОСОБА_7 батьківства щодо дитини ОСОБА_13 (зі слів позивача), відомості щодо нього як про батька дитини не були внесені до актового запису про народження дитини за спільною заявою позивача та ОСОБА_7 . Крім того, у разі небажання ОСОБА_7 подати вказану спільну заяву до відділу ДРАЦС, протягом понад як 12 років позивач не зверталась до суду з позовом про визнання батьківства, вважаючи себе, як вона вказала у вищевказаному запереченні – «одинокою матір`ю».
Необхідність же встановлення факту батьківства ОСОБА_7 , щодо дитини ОСОБА_13 , виникла лише після загибелі ОСОБА_7 , з метою отримання грошової виплати, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.
При цьому, відповідачем у справі позивач зазначила батька загиблого ОСОБА_7 – ОСОБА_2 , посилаючись у позовній заяві на те, що саме від нього має бути проведено забір генетичного матеріалу для проведення генетичної експертизи.
Тобто позивач зазначила відповідачем у справі ОСОБА_2 не тому, що він своїми діями чи бездіяльністю порушує її права, що стало причиною звернення до суду з позовом, а тому, що імовірний батько дитини загинув і не може бути відповідачем в даній справі, а також у зв`язку з необхідністю відібрання біологічних зразків для проведення експертизи, з метою підтвердження позовних вимог позивача належними доказами.
Слід зазначити, що ОСОБА_2 не оспорював права позивача та не вчиняв дій, які б перешкоджали реалізації цих прав, а звернення позивача до суду є лише об`єктивною необхідністю, оскільки імовірний батько, який мав би бути відповідачем у справі про визнання батьківства, на час звернення позивача до суду з позовом загинув.
З урахуванням зазначеного, проаналізувавши вищевказані вимоги закону, беручи до уваги відсутність будь-яких дій позивача щодо досудового врегулювання спору протягом понад як 12 років, починаючи з моменту народження дитини Арини, до дня загибелі ОСОБА_7 , а також враховуючи, що батько ОСОБА_7 - відповідач ОСОБА_2 не порушував своїми діями чи бездіяльністю прав позивача, є особою похилого віку, втратив сина, у зв`язку із загибеллю останнього під час виконання бойового завдання при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час бойових дій на території України, при виконанні службових обов`язків щодо захисту Батьківщини, а також враховуючи, що у позовній заяві позивач просила понесені судові витрати покласти на неї, у зв`язку із відсутністю необхідності їх стягувати з відповідача, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, дійшов висновку про залишення понесених позивачем судових витрат за позивачем.
До того ж, проведення молекулярно-генетичної експертизи судом призначено за клопотанням позивача та було необхідним для підтвердження позовних вимог позивача належними доказами, тоді як окрім висновку вказаної експертизи, будь-яких інших доказів, які б підтверджували походження дитини від ОСОБА_7 , доказів, які підтверджують спільне проживання позивача та ОСОБА_7 та ведення ними спільного господарства до народження дитини, а також доказів, що підтверджують визнання ОСОБА_7 батьківства, на що позивач посилалася у позовній заяві, позивачем в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України не надано. Тому покладення на батька загиблого ОСОБА_7 – відповідача ОСОБА_2 витрат на проведення експертизи, необхідної для підтвердження вимог позивача, з метою отримання донькою позивача одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, є несправедливим та не буде відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного ч.1 ст.2 ЦПК України
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 13, 76-81, 133-142, 263-265, 354 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сухопутні війська Збройних Сил України (адреса: вул.Дегтярівська, буд.19, м.Київ, 04119, код ЄДРПОУ 22991037), Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_20 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства - задовольнити повністю.
Встановити факт батьківства ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дубове Красноокнянського району Одеської області, громадянина України), який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_16 в с.Дубове Красноокнянського району Одеської області.
Внести зміни до актового запису про народження №04 від 01 березня 2012 року, складеного Виконавчим комітетом Дубівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , вказавши батьком дитини ОСОБА_8 – ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дубове Красноокнянського району Одеської області, громадянина України).
Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, що розташоване за адресою: вул. Садова, 1-А, м. Одеса, 65023 повернути ОСОБА_1 /паспорт громадянина України НОМЕР_6 від 08.07.2016 року, РНОКПП НОМЕР_2 / судовий збір у сумі 605,60 грн., сплачений через відділення ТВБВ 10015/0477 філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за квитанцією №9 від 26.03.2025 року.
Інші понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
СуддяО.С. Бурдинюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua