Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №504/4313/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/4313/26

Номер провадження 3/504/1518/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Жовтан П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, громадянина України, освіта вища, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 ,

-за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026р. інспектором УПП в Одеській області Дикою А.Д. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №757599, згідно якого 28.08.2026р. о 19:40 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, дорога М14, 20 км +600 м, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo» н/з НОМЕР_2 , перед розворотом не зайняв відповідне крайнє та не дав дорогу транспортному засобу

«ВАЗ 2109» н/з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, в наслідок чого допустив з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.4 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 у призначені судові засідання, будучи належним чином повідомленим, не з`явився. Його інтереси при розгляді справи в судовому засіданні, представляла представник - адвокат Гіріч Ю.П.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що права особи, що притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справи за його відсутності, але за участі захисника-адвоката Гіріч Ю.П. не будуть порушені, суд розглянув справу за наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, за відсутності ОСОБА_1 .

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В судових засіданнях (в режимі ВКЗ) адвокат Гіріч Ю.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначила, що з обставинами викладеними в оскаржуваному протоколі та висновками працівників поліції ОСОБА_1 категорично не погоджується та вважає себе невинним у вчиненні даного ДТП з огляду на наступні факти.

28.08.2026 о 19:40, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo» (д.н. НОМЕР_2 ) на 20 км автодороги М-14, ОСОБА_1 мав намір здійснити маневр розвороту. Перед здійсненням маневру розвороту він діяв у суворій відповідності до правил дорожнього руху України. Він завчасно ввімкнув покажчик лівого повороту, знизив швидкість руху та зайняв крайнє ліве положення в межах своєї смуги руху, наскільки це було фізично можливо з урахуванням габаритів транспортного засобу та безпеки дорожнього руху. Враховуючи технічні характеристики транспортного засобу (радіус розвороту автомобіля «Chevrolet Aveo») та ширину смуг руху, виконання розвороту виключно з крайнього лівого положення було технічно неможливим в один прийом без створення додаткової небезпеки (необхідності здавати назад на швидкісній трасі). Керуючись вимогами п. 10.6 ПДР України, який чітко зазначає: «Якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, дозволяється відступити від вимог пункту 10.4...», саме з питань безпеки руху водій ОСОБА_1 прийняв праворуч, завчасно (більш ніж за 100 метрів) увімкнувши лівий покажчик повороту.

Перед початком маневру переконався в безпеці, подивився в дзеркало заднього виду і зафіксував, що автомобіль ВАЗ-2109 перебуває на значній (безпечній для маневру) відстані позаду.

Водій ВАЗ-2109 проігнорував увімкнений світловий покажчик повороту та замість безпечного гальмування чи об`їзду з правого боку (де була вільна права смуга шириною 3.4 м), намагався здійснити випередження автомобіля ОСОБА_1 з лівого боку в межах тієї ж самої смуги руху (про що свідчить характер пошкоджень автомобілів).

За ширини смуги у 3.4 м, одночасне знаходження двох вказаних автомобілів паралельно в межах однієї смуги є критичним та унеможливлює дотримання безпечного бокового інтервалу. Він фактично намагався «втиснутися» між автомобілем ОСОБА_1 та розділювальною лінією, що і стало єдиною причиною зіткнення.

Окремо звертаю увагу суду, що поліцію в результаті дорожньо-транспортної пригоди було викликано саме ОСОБА_1 , який був впевнений у правомірності своїх дій та невинуватості. Безпосередньою причиною зіткнення стали дії водія автомобіля ВАЗ-2109, який грубо порушив вимоги п. 12.3 ПДР України. Водій ОСОБА_2 рухався зі значним перевищенням дозволеної швидкості, проявив неуважність до дорожньої обстановки, повністю проігнорував увімкнений ОСОБА_1 лівий покажчик повороту та зміну траєкторії його авто. Навіть після того, як автомобіль ОСОБА_1 вже перетнув першу смугу і частково перебував на лівій смузі (що підтверджується доданими матеріалами), водій ВАЗ-2109 не вжив жодних заходів для гальмування чи безпечного об`їзду. Як вбачається із матеріалів справи, на проїзній частині повністю відсутній гальмівний шлях автомобіля ВАЗ-2109. Це свідчить про те, що водій ВАЗ-2109 їхав з перевищенням швидкості та навіть не намагався зупинити транспортний засіб, що є прямим порушенням п. 12.3 ПДР і перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

Зіткнення відбулося у момент, коли автомобіль ОСОБА_1 уже тривалий час виконував маневр, і водій не мав технічної можливості уникнути удару від транспортного засобу, що рухався на великій швидкості ззаду.

Локалізація механічних пошкоджень, зафіксована у матеріалах справи, повністю спростовує версію патрульної поліції. У автомобіля «Chevrolet Aveo» пошкоджено весь лівий бік, починаючи з переднього лівого крила, передніх лівих дверей, задніх лівих дверей та лівого заднього крила. У автомобіля ВАЗ-2109 пошкоджено правий бік передньої частини: передній бампер справа, права фара, капот, переднє праве крило. Якби ОСОБА_1 дійсно здійснював різкий поворот або розворот з невідповідного (правого або центрального) положення перед автомобілем ВАЗ-2109, удар припав би суто в задню частину його автомобіля (задній бампер або багажник). Натомість наявність подряпин і деформацій по всьому лівому борту «Chevrolet Aveo» (від переднього крила до заднього) доводить, що автомобілі рухалися паралельно, і саме водій ВАЗ-2109 скоїв наїзд на автомобіль «Chevrolet Aveo», намагаючись виконати небезпечне випередження ліворуч у звуженому просторі однієї смуги.

Окремо звертаю увагу суду на грубе порушення інспектором поліції вимог щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що свідчить про їх недопустимість як доказів. Так, згідно з протоколом серії ЕПР № 757599, подія ДТП мала місце 28.08.2026 року. Натомість, додана до протоколу Схема місця ДТП містить офіційну дату її складання - 28.08.2025 року, тобто за рік до дати правопорушення, вказаної в протоколі. Оскільки схема є невід`ємною частиною протоколу, така неузгодженість базових реквізитів документа позбавляє його статусу належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст. 251 КУпАП. Суд не може ґрунтувати рішення про винуватість особи на доказах, які містять явні суперечності та виправлення.»

Зокрема, звертаю увагу суду на факт не проведення поліцейськими огляду на стан алкогольного сп`яніння обох водіїв безпосередньо на місці пригоди або в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 266 КУпАП та п. 6 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння...», затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, поліцейські зобов`язані належним чином оцінити стан учасників пригоди. Не проведення тесту обом водіям свідчить про поверхневий та халатний підхід поліції до фіксації доказів на місці ДТП. Складені матеріали є неповними та не відображають реальної картини події. Просила провадження по справі закрити на підставі ст.247 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні 15.10.2026р. свідок ОСОБА_2 повідомив, що 28.08.2026р. о 19:40 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, дорога М14, 20 км +600 м, він керував автомобілем «ВАЗ 2109» н/з НОМЕР_3 , рухався приблизно зі з дозволеною швидкістю 50-70 км., в крайній ліві смузі прямо, в правій смузі від нього рухався автомобіль «Chevrolet Aveo» н/з НОМЕР_2 , як дізнався пізніше під керуванням ОСОБА_1 , позаду даного автомобіля рухалася вантажівка. Зненацька водій автомобіля «Chevrolet Aveo» н/з НОМЕР_2 , без увімкненого покажчика повороту, різко почав перестроюватися в крайню ліву смугу напевно для здійснення розвороту. Такими діями водій автомобіля «Chevrolet Aveo» н/з НОМЕР_2 створив аварійну ситуацію та відповідно до приписів ПДР, перед розворотом водій автомобіля «Chevrolet Aveo» не зайняв відповідне крайнє положення та не дав йому дорогу. Він не встиг зреагувати на зміну дорожньої обстановки та сталося зіткнення зазначених транспортних засобів. Зіткнення відбулося на його смузі руху та відповідає позначки в схемі ДТП. Контактування транспортних засобів відбулося правим переднім крилом його автомобіля з передніми лівими крилом та дверми (водія) автомобіля «Chevrolet Aveo». Поліцейські не перевіряли водіїв на стан алкогольного сп`яніння, оскільки не вбачали таких ознак, крім того ніхто не наполягав на такої перевірки. Схема ДТП була підписана учасниками події та повністю відповідає фактичним обставинам.

Допитана в судовому засіданні 15.10.2026р. свідок ОСОБА_3 повідомила, що 28.08.2026р. у вечірній час за адресою: Одеська область, Одеський район, дорога М14, 20 км +600 м, відповідно до свої посадових обов`язків оформлювала матеріали ДТП, а саме: склала протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №757599, відібрала письмові пояснення від водіїв учасників дорожньо-транспортної пригоди, діяла в межах своєї компетенції відповідно до норм чинного законодавства. Після складання зазначеного протоколу водій ОСОБА_1 в ньому зафіксував свої пояснення.

Допитаний в судовому засіданні 15.10.2026р. свідок ОСОБА_4 повідомив, що 28.08.2026р. у вечірній час за адресою: Одеська область, Одеський район, дорога М14, 20 км +600 м, відповідно до свої посадових обов`язків оформлював матеріали ДТП, а саме: в присутності учасників дорожньо-транспортної пригоди провів відповідні заміри та оформив схему ДТП. Дану схему підписали учасники події повністю погодившись з позначками відображеними в ній. Не відповідність в схемі відображення року (замість 2026 рік надруковано 2025 рік) вважає технічною помилкою, зазначена схема дійсно була оформлена 28.08.2026 року, повністю відповідає фактичним обставинам відображеним в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №757599, така помилка на кваліфікацію дій ОСОБА_1 ніяк не впливає. Діяв в межах своєї компетенції відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та підтверджується наступними матеріалами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №757599 від 28.08.2026р.;

- даними схеми місця ДТП від 28.08.2026р., яку суд визнає належним та допустимим доказом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 28.08.2026р.;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 28.08.2026р.,

Судом було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме відеозапису з камер відеоспостереження АЗС «Укрнафта», розташованої за адресою: дорога М14, 20 км +600 м, оскільки захистом, відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не було використано власні процесуальні можливості, а саме субсидіарний інструмент наданий законом на витребування зазначеної інформації, крім того дотримуючись принципу змагальності, суд не може перебирати на себе функції збору доказів, якщо сторона процесу не довела, що вжила всіх залежних від неї заходів.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться за провину порушення п.10.4 ПДР України, яким встановлено те, що перед поворотом ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку.

Водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки, виконуючи маневр розвороту чи повороту ліворуч був зобов`язаний завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку та переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

В судовому засіданні адвокат Гіріч Ю.П., стверджувала, що ОСОБА_1 виконав вимоги п.10.4 ПДР України, посилаючись на локалізацію механічних пошкоджень, які зафіксовані у матеріалах справи і які нібито повністю спростовують версію патрульної поліції, однак дослідивши докази по справі суд констатує що, локалізація механічних пошкоджень, які зафіксовані у матеріалах справи, відсутність гальмівного шляху, навпаки свідчать на підтвердження показів свідка ОСОБА_2 наданих в судовому засіданні. В іншому випадку, при зіткненні по версії адвоката Гіріч Ю.П., транспортні засоби контактували би наступним чином: автомобіль ВАЗ 2109 передньою частиною із задньою частиною автомобіля «Chevrolet Aveo». Дане твердження вказує на неналежне виконання ОСОБА_1 п.10.4 ПДР України, та доводить причинно-наслідковий зв`язок між його діями та настанням ДТП.

Твердження захисника-адвоката Гіріч Ю.П. про те, що ОСОБА_1 увімкнув сигнал повороту не доведено жодними доказами по справі, та спростовуються показами свідка ОСОБА_2 .

Твердження ОСОБА_1 , які відображені в протоколі, про те, що зіткнення автомобілів відбулося на зустрічній смузі не відповідає дійсності та спростовується схемою місця ДТП, до якої учасники події не мали заперечень.

Суд надає критичну оцінку версії події, викладені адвокатом ОСОБА_5 в первинних та додаткових поясненнях, оскільки вона не підкріплена жодними доказами по справі. При цьому по аналогії ст.337 КПК України, судовий розгляд у справах про адміністративне правопорушення проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення. За ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже, винуватість іншого учасника події в порушенні ПДР, жодним чином не виключає вину водія ОСОБА_1 у вчиненому ним правопорушенні, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на сукупність досліджених у справі доказів, суд вважає, що позиція ОСОБА_1 є способом його захисту, обумовленим прагненням уникнути відповідальності, а доводи його представника не спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні.

Таким чином, оцінивши у всій сукупності досліджені по справі докази, суддя приходить до висновку, що вони узгоджуються між собою та підтверджують винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, при цьому суддя вважає, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Решта доводів та заперечень висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суддя при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, тому суддя вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ст.124 КУпАП.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 27, 33-35, 40-1, 283, 284ч.1 п.1, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному

веб порталі «Судова влада» - https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.

СуддяП. В. Жовтан