Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №684/443/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 684/443/26

Провадження № 33/820/746/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши в режимі відео конференції у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Ланкевич К.С., захисника Сороки М.С., апеляційну скаргу захисника Сороки М.С. на постанову Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

встановила:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.

Постановою суду встановлено, що 12 липня 2026 року о 16 год 24 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108 д.н.з НОМЕР_1 по дорозі с. Мшанець - с. Бичева, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу алкотест Драгер 6810, тест номер 3716, що зафіксовано на нагрудні відео реєстратори 101487100 та 101487097 результат – 0,28 проміле.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з наступними змінами та доповненнями, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Сорока М.С. просить скасувати постанову Старосинявського районного суду Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 серпня 2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стверджує, що судом першої інстанції не досліджено обставин щодо походження відеозаписів, зокрема невідповідності фактичних ідентифікаторів відеофайлів тим, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутності відомостей про ідентифікатор технічного засобу, за допомогою якого зафіксовано факт зупинки транспортного засобу, особу, яка ним користувалася, та обставини долучення відеозаписів до матеріалів справи.

Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено правомірності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки працівниками поліції не задокументовано та не доведено належними й допустимими доказами факту порушення ним ПДР, яке відповідно ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» могло бути підставою для зупинки транспортного засобу. Працівник поліції лише висловлював припущення щодо керування транспортним засобом із не пристебнутим ременем безпеки, однак матеріалів про вчинення такого правопорушення не складав, що на думку захисника, свідчить про відсутність належних підстав для зупинки транспортного засобу.

Посилається і на те, що працівниками поліції допущено істотні порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та Інструкцією № 1452/735, яким судом першої інстанції не надано належної оцінки. Зокрема ОСОБА_1 не було озвучено ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти відповідний огляд. При цьому він мав охайний зовнішній вигляд, чітко висловлювався та повідомляв про проходження реабілітації після хірургічного втручання на обох очах, унаслідок чого спостерігалися їх почервоніння та сльозотеча.

Крім того, огляд ОСОБА_1 проводився після тривалого очікування стерильного мундштука, а акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, за твердженням захисту, було складено лише після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та не вручено йому.

Також вказує на суперечності щодо порядку оформлення результатів огляду та відомостей про засоби відеофіксації, зазначених в акті огляду. Вважає, що наведені обставини свідчать про порушення встановленої процедури огляду, у зв`язку з чим, на його думку, відповідно до ст. 266 ч. 5 КУпАП його результати є недійсними, а акт огляду викликає сумніви щодо його належності та допустимості як доказу.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного перегляду справи захисник ОСОБА_1 - Сорока М.С. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.

Заслухавши сторону захисту, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Мотиви суду.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 130 ч. 1 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 717603 від 12 липня 2026 року, відповідно до якого 12 липня 2026 року о 16 год 24 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108 д.н.з НОМЕР_1 по дорозі с. Мшанець - с. Бичева, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу алкотест Драгер 6810, тест номер 3716, що зафіксовано на нагрудні відео реєстратори 101487100 та 101487097 результат – 0,28 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з наступними змінами та доповненнями, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП (а.с.1);

- результатами технічного приладу алкотесту «Drager Alcotest 6810» № 3716 від 12 липня 2026 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 0,28 ‰ (а.с.2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно із яким огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений за допомогою тесту «Drager Alcotest 6810», результат - 0,28 ‰, зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, тремтіння пальців рук (а.с.3);

- направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12 липня 2026 року, згідно із яким огляд ОСОБА_1 у КНП «Старосинявська БЛ» не проводився, зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, тремтіння пальців рук (а.с.4);

- відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, що додані на диску, з яких вбачається факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» на місці зупинки транспортного засобу із результатом 0,28 ‰ та подальшу відмову від проходження огляду в медичному закладі (а.с.7).

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

За результатами апеляційного перегляду провадження апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Доводи захисника про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено ідентифікатор технічного засобу, за допомогою якого здійснювався відеозапис, а фактичні ідентифікатори відеофайлів не відповідають зазначеним у протоколі, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ч. 1 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відеозапис фіксації адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 здійснювався з нагрудної камери працівника поліції. Обов`язкових вимог щодо зазначення в протоколі назви технічного засобу за допомогою якого здійснено відеозапис та його ідентифікатору процесуальний закон, який регулює фіксацію адміністративних правопорушень, не містить.

Отже, не зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення відповідного ідентифікатора не є обов`язковою вимогою при його складанні та не свідчить про порушення вимог закону.

Посилання захисника на порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, передбаченого статтею 266 КУпАП, апеляційний суд відхиляє враховуючи наступне.

Згідно з ст.266 ч.1 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Згідно п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВСУ та МОЗУ від 09.11.2015 №1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктами п.п.6,7 розділу І Інструкції № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.1 розділу ХІ Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п.3, 4 розділу Х Інструкції №1395 направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Як вбачається з відеозапису події, дослідженого апеляційним судом, під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810», результат якого становив 0,28 ‰. Працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, однак останній уникав відповіді, натякав на можливість його уникнення. Крім того, ОСОБА_1 визнав факт вживання пива перед керуванням транспортним засобом.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд доходить висновку, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено з дотриманням вимог закону, відповідно доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку його проведення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відеозаписами із нагрудних камер працівників поліції, спростовуються і доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було озвучено ознак алкогольного сп`яніння. Як вбачається із записів, працівник поліції неодноразово озвучує ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: «чує від нього запах алкоголю з порожнини рота», наявне почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук. Саме виявлення зазначених ознак стало підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 35 ч.1 Закону України Про Національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно частини другої вказаної статті поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

На відеозаписах зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу ВАЗ 2108 д.н.з НОМЕР_1 працівник поліції повідомив ОСОБА_1 її причину, а саме керування ним із непристебнутим ременем безпеки. Під час спілкування працівник поліції висловлював законні вимоги до ОСОБА_1 щодо пред`явлення відповідних документів на транспортний засіб. В подальшому ним було повідомлено водію, що за такі порушення Правил дорожнього руху, як непристебнутий ремінь безпеки, відсутність страхового поліса та неввімкнене світло фар, ОСОБА_1 виноситься попередження.

За таких обставин відсутність складених працівниками поліції матеріалів щодо порушення ОСОБА_1 правил користування ременями безпеки не спростовує зазначеної працівником поліції причини зупинки транспортного засобу не свідчить про незаконність таких дій. При цьому доводи захисника Сороки М.С. про недоведеність факту вчинення зазначеного порушення не мають визначального значення для оцінки подальших дій працівників поліції за обставин цієї справи.

Апеляційний суд вважає, що на відеозаписах достатньо повно відображені обставини, які передували складанню протоколу, обставини проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмова в медичному закладі, а також відображені обставини, які дають чітке уявлення про зафіксовані на відеозаписі події. Відомостей, зафіксованих на відеозаписі, долученому до протоколу про адмініністративне правопорушення достатньо для встановлення обставин оформлення таких матеріалів та доведення вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.

Доводи захисника щодо складення акта огляду після протоколу про адміністративне правопорушення та невручення його другого примірника ОСОБА_1 не спростовують доведеності його вини в інкримінованому правопорушенні, оскільки результат огляду підтверджується наявними у справі доказами, зокрема відеозаписом та роздруківкою тесту № 3716, здійсненого за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810». При цьому, хоча пункт 10 розділу II Інструкції № 1452/735 передбачає вручення водієві одного примірника акта, факт його невручення не нівелює автоматично результатів огляду за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх достовірності. Отже, наведені стороною захисту обставини не спростовують належності та достовірності результатів огляду ОСОБА_1 , підтверджених іншими матеріалами справи, а тому не дають підстав для висновку про необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними та необґрунтованими, а тому не беруться до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративних правопорушень, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписах, при складанні протоколів про адміністративне правопорушення.

Порушень вимог ст.256 КУпАП не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.

Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Сороки М.С. залишити без задоволення.

Постанову Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП – залишити без змін.

Суддя: