Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №442/4619/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/4619/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.

Провадження № 22-ц/811/74/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, за участю заінтересованих осіб: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», –

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2025 року адвокат Петришак Андрій Ярославович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, за участю заінтересованих осіб: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

В обґрунтування скарги покликався на те, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. перебуває виконавче провадження №79537639 з примусового виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 серпня 2025 року у справі №442/4619/25 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В рамках цього судового рішення, 07 листопада 2025 року, у виконавчому провадженні №79537639 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Стверджував, що оскаржуваною постановою державного виконавця від 07 листопада 2025 року у виконавчому провадженні №79537639 накладено арешт на грошові кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з листом з ПАТ «Ощадбанк» від 12 листопада 2025 року №137/1 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , зараховуються пенсійні виплати на дитину по втраті годувальника.

Відповідно до довідки ГУ ПФУ у Львівській області від 20 листопада 2025 року, ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 від 13 листопада 2025 року та 25 листопада 2025 року повідомляла про вказані обставини приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінську Ю.А., однак у знятті арешту з вказаних коштів приватним виконавцем відмовлено.

Вважав, що виконавець наклав арешт на кошти, які призначені неповнолітній ОСОБА_3 , чим обмежив її права на їх отримання та розпорядження.

На підставі наведеного просив визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни щодо залишення арешту, накладеного на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Ощадбанк» на ім?я ОСОБА_1 , на який зараховуються пенсійні виплати на дитину - неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по втраті годувальника; зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінську Ю.А. скасувати арешт грошових коштів, які є пенсією, зарахованих та які надходять на банківський рахунок НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «Ощадбанк» на ім?я ОСОБА_1 на який зараховуються пенсійні виплати на дитину - неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по втраті годувальника, а також зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінську Ю.А. скасувати арешт, накладений на банківський рахунок НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «Ощадбанк» на ім?я ОСОБА_1 , на який зараховуються пенсійні виплати на дитину - неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по втраті годувальника.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2025 року скаргу адвоката Петришака Андрія Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, з участю заінтересованих осіб: приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», – задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни щодо незняття арешту, накладеного на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «ОЩАДБАНК» на ім?я ОСОБА_1 , в частині зараховування пенсійних виплат на дитину – неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника.

Зобов?язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінську Юлію Андріївну скасувати арешт, накладений на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «ОЩАДБАНК» на ім?я ОСОБА_4 в частині пенсійних виплат на дитину - неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника.

В решті скарги - відмовлено.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2025 року оскаржила приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна.

В апеляційній скарзі покликається на те, що зняття арешту з усіх коштів боржниці, які знаходяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому у Акціонерному товаристві «Ощадбанк», суперечить основним засадам виконавчого провадження, оскільки внаслідок зняття такого арешту у боржниці з`явиться реальна можливість використовувати рахунок для зарахування будь-яких коштів у будь-якому розмірі, будь-якого походження, з яких не буде здійснюватися списання в рахунок виконання рішення суду.

Боржник скористався своїм правом про визначення свого поточного рахунку НОМЕР_3 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, тобто вже користується коштами в межах 16000 грн в місяць, однак хоче зняти арешт ще з одного рахунку НОМЕР_2 , відкритого в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», не здійснюючи при цьому жодних дій, спрямованих на погашення своєї заборгованості.

Випискою по рахунку НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», підтверджується, що на вказаний рахунок, крім пенсійних виплат, можуть бути також зараховані будь-які інші виплати, що не перешкоджає зверненню стягнення на такі кошти.

Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено процедури арешту чи зняття арешту рахунку, оскільки арешт накладається лише на кошти на рахунку, а відтак суд зобов`язав вчинити дії, які не в межах повноважень виконавця.

Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

30 вересня 2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає таку безпідставною та необґрунтованою, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2025 року – законною та вмотивованою.

Наголошує на тому, що виконавець наклав арешт також на кошти, які призначені неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим обмежив її права на їх отримання та розпорядження, що є недопустимим. При цьому, приватний виконавець був повідомлений про отримання таких коштів ОСОБА_3 , однак проігнорував зазначену вище обставину.

Просить апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської

області Шелінської Юлії Андріївни на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду

Львівської області від 17 грудня 2025 року у справі № 442/4619/25 – залишити без

задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області халишити без змін.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначався на 05 жовтня 2026 року.

Однак, в судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – Петришака А.Я. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №79537639 з примусового виконання виконавчого листа №442/4619/25, виданого 13 жовтня 2025 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_5 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №79323936 в розмірі 25 929,63 грн., за кредитним договором №LM831626887 в розмірі 20380,50 грн., за кредитним договором №1259655 в розмірі 52497,76 грн., за договором позики №7495821 в розмірі 63 625 грн., за кредитним договором №32571-06/2024 в розмірі 28200грн., що у загальному розмірі становить 190 632,89 грн. та 2859,54 грн. сплаченого судового збору.

07 листопада 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_5 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 213731,41 грн.

13 листопада 2025 року та 24 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звертався до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни із заявами про зняття арешту.

В таких заявах зазначав, що в межах виконавчого провадження №79537639 накладено арешт на банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритого в ПАТ «Ощадбанк», який має спеціальне призначення та на який зараховуються пенсійні виплати на дитину по втраті годувальника.

До зазначених заяв долучено копію Довідки ГУ ПФУ у Львівській області від 20 листопада 2025 року, копію листа з ПАТ «Ощадбанк» від 12 листопада 2025 року №137/1, копію свідоцтва про народження дитини ( ОСОБА_3 ) серії НОМЕР_4 та копію виписки про рух грошових коштів за банківським рахунком НОМЕР_1 відкритого в ПАТ «ОЩАДБАНК» на ім`я ОСОБА_6 .

Довідкою, виданою Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Львівської області від 20 листопада 2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В довідці №137/1, виданій керуючим ТВБВ №10013/242 ПАТ «Ощадбанк» від 12 листопада 2025 року вказано про те, що ОСОБА_1 має у ТВБВ №10013/242 філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» картковий рахунок НОМЕР_1 , який призначений для пенсійних виплат.

З Виписки по картковому рахунку за період з 01 вересня 2025 року по 20 листопада 2025 року вбачається, що на картковий рахунок НОМЕР_1 дійсно здійснюється безготівкове зарахування пенсії, зокрема 19 вересня 2025 року, 20 жовтня 2025 року та 20 листопада 2025 року.

Приватним виконавецем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А., згідно її відповіді №83329 від 14 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Свою відмову приватний виконавець мотивувала тим, що здійснюючи виконання постанови про арешт коштів боржника від 07 листопада 2025 року, АТ «Ощадбанк», визнавши статус рахунку боржника, вважав за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому. Окрім того, АТ «Ощадбанк» при прийнятті до виконання постанови про арешт коштів боржника, не було повідомлено приватного виконавця Шелінську Ю.А. про спеціальний режим рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_7 , а також про заборону законом звернення стягнення на такі рахунки.

Встановлено, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А. отримувала від боржника документальне підтвердження про надходження на рахунок НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , пенсійних виплат на дитину - неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника, на які згідно закону заборонено накладати арешт, однак не скасувала накладений арешт.

З урахуванням того, що ОСОБА_6 повідомила приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Щелінську Ю.А. та надала їй підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, що є пенсійними виплатами на дитину - неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника, які розміщена на рахунку, призначеному для зарахування пенсії, однак приватний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешту з грошових коштів не зняла, що унеможливлює отримання ОСОБА_6 та її донькою ОСОБА_3 будь-яких пенсійних виплат, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що не зняття арешту, накладеного на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Ощадбанк» на ім?я ОСОБА_1 , в частині зараховування пенсійних виплат на дитину - неповнолітню ОСОБА_3 , по втраті годувальника є неправомірною бездіяльністю.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на рахунках.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частинами 1, 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно із ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів .

Згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

Передбачене абзацом 2 ч. 2 ст. 59 України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 ч. 4 ст. 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою (стипендією, пенсією тощо) боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. про те, що боржником не надано приватному виконавцю доказів на підтвердження спеціального статусу рахунку спростовуються тим, що 13 листопада 2025 року та 24 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звертався до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни із заявами про зняття арешту, у яких покликався на те, що арешт накладено на банківський рахунок № НОМЕР_1 на який зараховуються пенсійні виплати на дитину по втраті годувальника.

До таких заяв представником додано необхідні документи, які підтверджують що на банківський рахунок НОМЕР_1 , який відкритого в ПАТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_6 , остання отримує пенсію по втраті годувальника на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такий рахунок призначений для пенсійних виплат.

З Виписки по картковому рахунку за період з 01 вересня 2025 року по 20 листопада 2025 року вбачається, що на картковий рахунок НОМЕР_1 дійсно здійснюється безготівкове зарахування пенсії, зокрема 19 вересня 2025 року, 20 жовтня 2025 року та 20 листопада 2025 року.

Відповідно до частини третьої статті 52 та пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» банк зобов`язаний перевірити статус рахунку та повідомити виконавця про цільове призначення коштів, на які заборонено звертати стягнення, а отримання виконавцем документального підтвердження спеціального режиму рахунку та/або заборони звернення стягнення на відповідні кошти є підставою для зняття арешту.

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що арешт коштів, правову природу яких виконавець не встановив на момент його накладення, підлягає зняттю на підставі повідомлення банку або заяви боржника з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 201/8989/14-ц, у якій суд надав оцінку обов`язку приватного виконавця зняти арешт після отримання документів, що підтверджують призначення рахунку для зарахування пенсії.

Верховний Суд в постанові від 14 березня 2018 року у справі № 682/690/16-ц зазначив,

що кошти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, чи є власністю дитини, однак ці грошові кошти мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернено стягнення.

Отже, після отримання документального підтвердження того, що на спірний рахунок зараховуються пенсійні виплати на неповнолітню дитину у зв`язку з втратою годувальника, приватний виконавець повинна була надати цим обставинам належну правову оцінку та вирішити питання про зняття арешту з відповідних коштів.

Крім того приватний виконавець в апеляційній скарзі вказував на те, що на рахунок в АТ «Ощадбанк» систематично надходять грошові кошти з різних джерел, а не лише

соціальна допомога.

З відповіді АТ «Ощадбанк» від 17 грудня 2025 року на запит приватного виконавця вбачається, що на вказаний рахунок зараховано багато платежів, окрім пенсійних виплат. А саме кошти поступали на вказаний рахунок 01 серпня 2024 року, 16 серпня 2024 року, 26 серпня 2024 року, 01 грудня 2024 року, 26 липня 2025 року, 08 серпня 2025 року.

Однак період, який охоплював відповідний запит приватного виконавця, стосувався надходжень задовго до відкриття виконавчого провадження та утворення боргу взагалі.

З наданої приватним виконавцем виписки вбачається, що за період з 07 листопада 2025 року (відкриття виконавчого провадження) по день надання відповіді на

відповідний запит жодних інших надходжень на рахунок, окрім пенсійних виплат, не

надходило (а.с. 86-92).

Таким чином, враховуючи обмеження у зверненні стягнення та накладенні

арешту, передбачені Законом, та зважаючи на наявність спеціальної процедури для

звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на

банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму

їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що знаходяться на

цьому рахунку.

Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої

служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити

боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності

заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону.

Висновки подібного змісту викладені Верховним Судом у постанові від

10 вересня 2020 року у справі № 340/3042/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту здійснюється за наявності передбачених законом підстав. При цьому встановлення обставин щодо зарахування на рахунок коштів, на які не може бути звернено стягнення, не є безумовною підставою для зняття арешту з рахунку в цілому, якщо не доведено, що всі кошти на ньому мають відповідний правовий режим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1 у повному обсязі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Водночас це не виключає необхідності вирішення питання про зняття арешту в частині коштів, які підтверджено є пенсійними виплатами на неповнолітню дитину у зв`язку з втратою годувальника та на які законом заборонено звертати стягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення скарги представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в частині визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни щодо незняття арешту, накладеного на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «ОЩАДБАНК» на ім?я ОСОБА_1 , в частині зараховування пенсійних виплат на дитину – неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника та у частині зобов?язання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінську Юлію Андріївну скасувати арешт, накладений на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «ОЩАДБАНК» на ім?я ОСОБА_4 в частині пенсійних виплат на дитину - неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника.

Крім того, як пояснив в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , на даний час приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А.вже скасувала свою постанову від 07 листопада 2025 року про накладення арешту на кошти боржника.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни – залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.