Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №336/2914/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 12.10.2026 Справа № 336/2914/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/2914/26 Головуючий у 1- інстанції Дацюк О.І.

Провадження № 22-ц/807/2149/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.

суддів: Бредуна Д.С.,

Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2027577295 від 28 листопада 2019 року в розмірі 38244,98 грн., а також понесених судових витрат у вигляді судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 листопада 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2027577295, на підставі якого відповідачеві надано кредит.

21 жовтня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 21/10/22, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами, зокрема і з відповідача.

Згідно із договором факторингу загальна заборгованість ОСОБА_1 перед новим кредитором складає 38244,98 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 23000 грн., заборгованість за відсотками становить 15244,98 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Діджи Фінанс», подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 38244,98 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неналежну оцінку наданих доказів. Апелянт зазначає, що факт укладення кредитного договору № 2027577295 від 28 листопада 2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , а також отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними та здійснення часткових платежів підтверджується матеріалами справи, зокрема кредитним договором, документами щодо отримання кредиту, випискою з карткового рахунку та розрахунком заборгованості. Вважає, що зазначені докази у своїй сукупності підтверджують виникнення у відповідача грошового зобов`язання та наявність заборгованості.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що 28.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою про відкриття карткового рахунку, підписавши заяву анкету-заяву на отримання кредиту.

28.11.2019 між АТ «ОТП-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2027577295 згідно з яким відповідачу ОСОБА_1 надано кредит на придбання товару та послуг у продавця, загальний розмір якого складає 6889,00 грн.

Дата остаточного повернення кредиту 28.11.2021. Строк на який надається кредит визначено графіком платежів. Річна база нарахування процентів, зокрема для розрахунку використовується фактична кількість днів у календарному місяці та у календарному році.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 0.01 % річних.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у додатку № 1 до кредитного договору.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням Позичальника коштів на поточний рахунок Продавця 1 на придбання Товару.

Вказаний кредитний договір містить розділ 2, який визначає умови відкриття рахунку та отримання кредитної лінії, та має № 2027577295_CARD.

Відповідно до п. 2 Кредитного договору, попередньо ознайомившись із всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є Заява-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк» www.otpbank.com.ua, ОСОБА_1 висловив бажання оформити картковий рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, клієнт отримав тип картки MC GOLD. Валюта рахунку - гривня, номер карткового рахунку – НОМЕР_1 .

Також пунктом 2.1. Кредитного договору, визначено умови обслуговування кредитної лінії (надалі - Кредит/Кредитна лінія). За користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до Договору (надалі - Інформаційний листок). На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить: 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Заява-Анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою (надалі - Правила), Інформаційного листка. Тарифами Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку (у розділі «Дебетні та кредитні картки»).

У матеріалах справи також наявний паспорт споживчого кредиту, що містить підпис відповідача про його ознайомлення з умовами кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Паспортом споживчого кредиту встановлено 0,01 % (річних) - процентна ставка, що діє протягом пільгового періоду до 55 днів, 5% (в місяць) - процентна ставка, що діє після закінчення пільгового періоду. Тривалість пільгового періоду може коливатися від 52 до 55 днів, залежно від кількості календарних днів у місяцях, протягом яких він діє. Діє тільки для операцій, здійснених у торгівельній мережі та мережі Інтернет. Сума за кредитом на придбання товару – 6889 грн, строк кредиту – 24 місяці, кредитна лінія надається у розмірі 4500,00 грн строком до 36 місяців з можливістю пролонгації. Можливість збільшення кредитного ліміту.

Відповідно до Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2027577295 від 28.11.2019, Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, загальною вартістю кредиту в розмірі 9989,63 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №СФZPN-0000236931 від 28.11.2019, виданим ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» вбачається що покупцем було придбано пральну машину Gorenje W 7523/S1 у кількості 1 шт, та ПП Comfy Assist Карту зі строком дії 11 місяців у кількості 1 шт. Загальна сума 6499,00 грн з ПДВ.

Крім того, матеріали справи містять Специфікацію до кредитного договору, яка підтверджує передачу покупцеві товару та супутніх послуг. Сума кредиту на товар 6499,00 грн. Номер рахунку-фактури: №СФZPN-0000236931.

Згідно з наданими АТ «ОТП Банк» розрахунку заборгованості станом на 21.10.2022 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 38244,98 грн.

Крім того, до позовної заяви було додано виписку з особового рахунку відповідача (номер рахунку НОМЕР_2 ) за період з 28.11.2019 по 15.03.2024 зі змісту якого вбачається що відповідач отримав кредитні кошти, активно ними користувався та здійснював часткове погашення заборгованості.

21.10.2022 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу № 21/10/22, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами, зокрема і з відповідача.

Відповідно до акту-приймання передачі реєстру боржників по договору факторингу №21/10/22 від 21.10.2022 вбачається що клієнт передав а фактор прийняв реєстри боржників №1 та № 2.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №21/10/22 від 21.10.2022 вбачається АТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 2027577295 від 28.11.2019 до боржника ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить – 38244,98 грн, яка складається з тіла кредиту – 23000,00 грн та відсотків – 15244,98 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №2605 та №2606 від 21.10.2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило АТ «ОТП Банк» грошові кошти в загальному розмірі 3 949 529,01 грн. Призначення платежу - Оплата згідно Договору факторингу №21/10/22 від 21.10.22 реєстр боржників №1 та № 2 відповідно.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки укладений договір містить суперечливі умови щодо процентної ставки за користування кредитом, а саме п. 1 2 визначено, що для розрахунку процентів за користування кредитом використовується процентна ставка у розмірі 0,01% річних, натомість як п. 1.5 вказано, що за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку та інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору. Позивачем до позову не надано тарифів банку та інформаційного листка, який є невід`ємною частиною та додатком до договору, з доказами ознайомлення та згоди відповідача з вказаними документами, а умови договору щодо застосування процентної ставки у 5% є незрозумілими, адже не вказано 5% від якої суми мають нараховуватись (від суми кредиту, від суми залишку кредиту, тощо). За таких обставин суд не знайшов підстав застосовувати іншої процентної ставки, ніж та, яка визначена п. 1.2 договору, а саме 0,01% річних, що складає суму у 0,58 гривень за весь період користування кредитом.

Також суд констатував про відсутність доказів того, що між відповідачем та АТ «ОТП Банк» був укладений ще якійсь кредитний договір, ніж № 2027577295, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у 6889 гривень.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у цьому випадку АТ «ОТП Банк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент, а саме споживач послуг банку, лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підписуючи кредитний договір, шляхом підписання Анкети-заяви, ОСОБА_1 погодився зі всіма запропонованими йому умовами, строку погашення заборгованості, нарахування відсотків та подальшої пролонгації.

Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит як у вигляді придбання товару в розстрочку так і у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.

Банк надав банківську виписку про рух коштів по картковому рахунку відповідача за договором, з якого вбачається, що відповідач користувався карткою Банку, знімав готівку, розраховувався нею.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою надані позивачем належні та допустимі докази, а саме розрахунок заборгованості за договором № 2027577295_CARD від 28.11.2021 та виписку з рахунка приватного клієнта № 2027577295_CARD за період з 28.11.2021 по 15.03.2024. Зазначені документи підтверджують як факт користування кредитними коштами, так і їх часткове погашення до березня 2021 року. Таким чином, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття умов кредитного договору та виникнення у нього відповідних цивільних прав і обов`язків, частину з яких було реалізовано.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц, відповідно до якої часткова сплата боргу є дією, що свідчить про його визнання

Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором позивач виконав своєчасно і повністю, надавши кредиті ресурси в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2026 року підлягає скасуванню із ухваленням нового, про задоволення позовних вимог ТОВ «Діджі Фінанс» до ОСОБА_1 , та стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором №2027577295 (2027577295_CARD) від 28.11.2021 у розмірі 38244,98 грн., з яких: 23 000 грн., - заборгованість за тілом кредиту, 15244,98 грн. – заборгованість за відсотками.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги позивачем надано Договір №42649746 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 , акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом (склад, обсяг та види виконаних робіт) від 27.11.2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних робіт на суму 7000 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див.: пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Апеляційний суд вважає, що заявлена адвокатом сума у розмірі 7000 грн. є необґрунтованою та недоведеною, оскільки, дана сума не відповідає складності справи і наданих адвокатом послуг.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки саме ця сума буде відповідати критерію співмірності та критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру та фінансової можливості відповідачки компенсувати вказану суму позивачу за надану йому адвокатську допомогу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн., за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 3993,60 грн.

Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь Банку слід стягнути судовий збір у розмірі 6656,00 грн.

Керуючись ст. 141, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (Київської області, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 2027577295 від 28.11.2019 в загальному розмірі 38244 (тридцять вісім тисяч двісті сорок чотири) гривень 98 коп, з яких 23000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 15244,98 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (Київської області, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746) судовий збір у розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (Київської області, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий: Р.В. Мінгазов

Судді Д.С. Бредун

Г.С. Подліянова