Суд: Чернівецький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №724/1011/17
Суддя: Потоцький В. П.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря
судового засідання ОСОБА_4
та сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016260000000572 від 09.11.2016 р., за апеляційними скаргами прокурора Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21.12.2022р. щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого: - вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14.04.2017 року за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців та на підставі ст. 75 КК України – звільнений від відбування покарання на 1 (один) рік 6 (шість) місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна, крім житла.На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, часткового приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 14 квітня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, крім житла.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 18 вересня 2018 року змінено вирок місцевого суду в частині призначення покарання та призначено ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією майна, яке є його власністю.
ЄУНСС:724/1011/17
НП:11-кп/822/7/26 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_9
Категорія: ч.2 ст.307 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до цього покарання суд приєднав частину невідбутого покарання, призначеного за попереднім вироком від 14 квітня 2017 року, й остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла.
Постановою Верховного Суду від 04.06.2019 року ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 18 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019р. задоволено подання Чернівецького апеляційного суду, а матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 направлено до Івано-Франківського апеляційного суду.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.11.2020р. було задоволено апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями захисника ОСОБА_10 , що діяв в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , а вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2018 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21.12.2022р. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна, окрім житла.
На підставі ст.71 КК України до покарання за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання згідно з вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2017 року і остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці з конфіскацією усього належного йому майна, окрім житла.
Зараховано ОСОБА_6 в строк відбуття покарання перебування його під вартою в період з 24.05.2017 року по 09.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання про долю речових доказів у даному провадженні та судових витрат за проведення експертиз.
На вказаний вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21.12.2022р. надійшли апеляційні скарги прокурора Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 .
В своїй апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , не заперечуючи правильності кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини, просить вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21.12.2022р. скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією усього належного йому майна. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до вказаного вироку частково приєднати покарання, призначене вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14.04.2017р. та призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Строк відбування покарання обраховувати з моменту набрання вирком законної сили та врахувати в строк відбуття покарання перебування ОСОБА_6 під вартою на досудовому слідстві з 24.05.2017р. по 09.06.2017р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що районним судом було призначено обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості та особі обвинуваченого через м`якість, а тому є недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, будучи в стані наркотичного сп`яніння, в період іспитового строку, визначеного йому за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14.04.2017р., перебуває на обліку в лікаря-нарколога, що характеризує його особу, як схильну до вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
На думку апелянта, зазначені обставини свідчать про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, а тому його каяття не можна вважати щирим.
Також вказує і на те, що судом не враховано, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов`язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, з кожним роком набувають все більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя , здоров`я та благополуччя людей.
Адвокат ОСОБА_7 , в поданій нею апеляційній скарзі, не заперечуючи правильності кваліфікації дій її підзахисного та доведеності його вини, просить вирок районного суду змінити, та визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, і призначити покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України. На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання, призначене за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2017р., і остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки і 8 місяців з конфіскацією усього належного йому майна, окрім житла. Також просить зарахувати в строк відбуття покарання перебування його під вартою на досудовому слідстві в період з 24.05.2017р. по 09.06.2017р. та у період з вересня 2018р. по червень 2019р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вважає, що призначене районним судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість.
На думку захисника, визнання вини, щире каяття, наявність постійного місця проживання, за яким ОСОБА_6 характеризується позитивно, та неофіційного місця роботи у нього, а також молодий вік обвинуваченого, давали суду підстави для призначення йому більш м`якого покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Як встановлено в суді першої та в апеляційній інстанції, ОСОБА_6 25.04.2017 року, діючи всупереч встановленого порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, маючи на меті отримання прибутку, перебуваючи в одному з будинків с. Рукшин Хотинського району Чернівецької області за грошові кошти в сумі 700 грн. збув ОСОБА_11 , 7 (сім) паперових згортків з вмістом речовини рослинного походження, зеленого кольору, яка згідно висновку експерта №272-Х від 27.04.2017 року являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину становить - 16,969 г.
Крім того, ОСОБА_6 , діючи повторно, умисно, протиправно, маючи на меті отримання прибутку при не встановлених органом досудового розслідування обставинах, в невстановлений органом досудового розслідування час та невстановленому місці, повторно придбав з метою збуту у невстановленої слідством особи речовину рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 344-Х від 25.05.2017 року являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину становить - 84,732 г.
В подальшому, з метою повторного збуту ОСОБА_6 23.05.2017 року діючи всупереч установленого порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, маючи на меті отримання прибутку, перебуваючи на автостанції м. Хотин Чернівецької області в обідній час прийняв у покупця ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 3500 гривень за подальший збут наркотичного засобу, який пообіцяв збути на протязі короткого проміжку часу. Виконуючи обіцяне, ОСОБА_6 на наступний день, а саме 24.05.2017 року приблизно о 15 год. 35хв., перебуваючи в с. Рукшин Хотинського району Чернівецької області на одній із вулиць вищезазначеного села, зустрівся із ОСОБА_11 , щоб передати обіцяну наркотичну речовину, за яку напередодні отримав кошти в сумі 3500 грн., повторно незаконно збув ОСОБА_11 поліетиленовий пакет з вмістом речовини зеленого рослинного походження, яка згідно висновку № 344-Х від 25.05.2017 року являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину становить - 84,732 г.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку суду та вимоги апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав наведених у ній, при цьому заперечив проти поданої апеляційної скарги захисника, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану стороною захисту апеляційну скаргу та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, надавши слово усім учасникам у дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, колегія суддів доходить такого.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у незаконному придбанні, зберіганні, з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, вчиненому повторно, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Порушень кримінального процесуального закону під час установлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого в частині застосування ст. 69 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з вимогами ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. При цьому, суди зобов`язані встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Як убачається з вироку, вказаних вимог районним судом дотримано не було, внаслідок чого було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Так, як вбачається із вироку, при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції врахував наявність лише однієї обставини, що пом`якшує покарання, а саме те, що обвинувачений щиро кається у вчиненому.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового розгляду у Хотинському районному суді Чернівецької області та перегляду цього рішення Апеляційним судом Чернівецької області вину не визнав, і лише після ухвалення постанови Верховним Судом від 04.06.2019р. у даному кримінальному провадженні, під тиском доказів, визнав вину, що свідчить про те, що він у вчиненому не розкаявся, не зробив для себе відповідних висновків, не оцінив негативних наслідків своїх дій, хоча про це і заявляв у судових дебатах та в останньому слові.
При цьому, місцевим судом залишено поза увагою те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, спрямований на розповсюдження у суспільстві наркотичних засобів, через дві що свідчить про його антисоціальну поведінку та небезпечність для суспільства.
Крім того, матеріалами справи доведено те, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, будучи в стані наркотичного сп`яніння (т.1, а.к.п.248), через 11 днів після винесення вироку щодо нього Хотинським районним судом Чернівецької області за ч.2 ст.309 КК України, в період іспитового строку, що характеризує його особу, як схильну до вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
Не звернув уваги районний суд і на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у даній справі (т.4, а.к.п.248-252), відповідно до яких за встановлених тих самих даних про особу ОСОБА_6 та обставин кримінального провадження призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України слід вважати неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, як вбачається із вироку, Новоселицький районний суд Чернівецької області інших обставин, аніж ті, які були встановлені в ухвалі Апеляційного суду Чернівецької області від 18.09.2018р. (яка була скасована вищезазначеною постановою ВС), не встановив, а відтак допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зважаючи на вищезазначені обставини в своїй сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що застосування судом ст.69 КК України в даному випадку не відповідає загальним засадам призначення покарання, а тому доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність то вирок суду підлягає скасуванню, з постановленням нового вироку відповідно до положень п.4 ч.1 ст.420 КПК України.
При ухваленні вироку в цій частині колегія суддів відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, його соціальні зв`язки, а також те, що він раніше судимий за злочин вчинений у аналогічній сфері, в результаті його дій не настало тяжких наслідків, є особою молодого віку, а також внесення застави у розмірі 50000 гривень на ЗСУ.
Обставин, що пом`якшують покарання, апеляційним судом не встановлено, однак встановлено обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого: вчинення злочину в стані наркотичного сп`яніння.
З урахуванням наведеного у своїй сукупності, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого й значного проміжку часу, що минув з моменту вчинення кримінального правопорушення (понад 9 років), апеляційний суд вважає за можливе призначити ОСОБА_6 покарання у мінімальних межах, встановлених у санкції ч.2 ст.307 КК України.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде відповідати вимогам ст.65 КК України та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування ст.69, 75 КК України апеляційний судом не встановлено, при цьому окремі обставини, наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , а також безпосередньо в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, були враховані колегією суддів при призначенні ОСОБА_6 покарання в мінімальних межах санкції інкримінованого йому злочину, однак такі не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого і дозволяють призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ч.1 ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі.
Остаточне покарання слід призначити за правилами, передбаченими у ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, оскільки ОСОБА_6 14.04.2017 р. був засуджений вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням.
Що стосується доводів захисника - адвоката ОСОБА_7 про можливість зарахування обвинуваченому в строк відбуття покарання перебування його під вартою на досудовому слідстві в період з 24.05.2017р. по 09.06.2017р. та у період з вересня 2018р. по червень 2019р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
Встановлено, що районним судом було зараховано ОСОБА_6 в строк відбуття покарання перебування його під вартою в період з 24.05.2017 року по 09.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а тому апеляційна скарга в цій частині безпідставна.
Одночасно, як вбачається з наданої на запит адвоката ОСОБА_7 відповіді начальника ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_12 , у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 утримувався під вартою у період з 04.03.2019 р. по 27.06.2019р., однак колегія суддів звертає увагу, що у вказаний період до ОСОБА_6 не застосовувалось попереднє ув`язнення,в розумінні ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а тому підстав для застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 року немає.
Разом з тим, вказаний період слід зарахувати обвинуваченому у строк відбуття призначеного покарання з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу прокурора та захисника слід задовольнити частково, а вирок районного суду в частині призначеного покарання – скасувати та ухвалити новий вирок в цій частині.
Керуючись ст.374, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420,ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_8 та апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21.12.2022р. щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.307 КК України в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст.307 КК України та за його вчинення призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна, окрім житла.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання згідно з вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2017 року і остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців з конфіскацією усього належного йому майна, окрім житла.
Зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання період перебування його під вартою з 04.03.2019 р. по 27.06.2019р. з розрахунку одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії даного вироку.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Оригінал: reyestr.court.gov.ua