Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №642/6752/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 642/6752/26

провадження № 22-ц/818/6244/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Гєрцика Р.В.,

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісове проміння»

відповідач – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове проміння» на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2026 року у складі судді Петрова Н.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року представник Курило С.Л., який діє в інтересах ТОВ «Лісове проміння» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за надані послуги ПП «Лісове проміння» за період з жовтня 2023 року по липень 2025 року в розмірі13 911,92 грн, судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 18.08.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки адвокатом Курило С.Л. в позовній заяві не зазначено повних анкетних даних відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 а саме: число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта громадянина України, номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса, наявність або відсутність електронного кабінету, в результаті чого суд позбавлений можливості викликати відповідачів у судове засідання для з`ясування обставин справи, а також не надано оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове проміння» повернуто позивачеві.

Ухвала мотивована тим, що недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунуто, а саме: на виконання вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, представником позивача не зазначено повних анкетних даних відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 а саме: число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта громадянина України, номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса, наявність або відсутність електронного кабінету, тому суд позбавлений можливості встановити їх місце проживання/перебування для визначення територіальної підсудності, а також позбавляє можливості викликати відповідачів у судове засідання для з`ясування обставин справи.

Не погодившись з ухвалою суду, представник Курило С.Л., який діє в інтересах ТОВ «Лісове проміння» звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та не надав належної оцінки наданим позивачем доказам та як наслідок зробив помилкові висновки про повернення позивачу позовної заяви. Зазначив, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна позивачу стало відомо, що на сьогоднішній день власниками квартир є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по кожний, на підставі свідоцтв про право на спадщину. Таким чином, позивачу не відомо в який час саме ОСОБА_5 та за яких підстав квартиру було відчужено іншим особам. Інші ідентифікуючи відомості у позивача відсутні. Крім того, справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 18.08.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки адвокатом Курило С.Л. в позовній заяві не зазначено повних анкетних даних відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 а саме: число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта громадянина України, номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса, наявність або відсутність електронного кабінету, в результаті чого суд позбавлений можливості викликати відповідачів у судове засідання для з`ясування обставин справи, а також не надано оригінал квитанції про сплату судового збору.

21.08.2026 до суду надійшла заява представника «Лісове проміння» - адвоката Курила С.Л. про усунення недоліків. В заяві вказав, що позивачу відомо лише прізвище, ім`я та по батькові відповідачів з відомостей з Державного реєстру речових на нерухомого майна. Інші відомості відсутні. З метою отримання зазначених відомостей просив, витребувати у Другого відділу державної реєстрації актів цивільного станц (ДРАЦС) у м. Харкові повного витягу з Реєстрів актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_1 та повний повний витяг з Реєстру актів цивільного стану громадян про народження дітей у ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове проміння» повернуто позивачеві.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України).

Колегія судів зазначає що при вирішені спорів щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підступність. Оскільки правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Такі доводи викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17 зазначено, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача (частина перша статті 185 ЦПК України).

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (частина восьма статті 185 ЦПК України).

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина десята статті 185 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Касаційний суд вже вказував, що: повернення позовної заяви позивачеві взагалі не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року в справі № 501/2443/18 (провадження № 61-12785св19), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року в справі № 569/2295/19 (провадження № 61-14212св 19)).

Суд касаційної інстанції роз`яснив імперативний порядок: згідно з ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо офіційна інформація з реєстрів не дає змоги встановити місце реєстрації особи, суд зобов`язаний вирішити питання про відкриття провадження, а не повертати позов. У такому разі закон передбачає чіткий механізм – виклик відповідача здійснюється через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України. Висновки викладені в постанові Верховного суду від 20 травня 2026 року у справі № 199/15273/25 (провадження 61-4965св26).

У справі, що переглядається позивач звернувся до: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 .

Зазначив, що позивачу відомо лише прізвище, ім`я та по батькові відповідачів з відомостей з Державного реєстру речових на нерухомого майна. Інші відомості відсутні. З метою отримання зазначених відомостей просив, витребувати у Другого відділу державної реєстрації актів цивільного станц (ДРАЦС) у м. Харкові повного витягу з Реєстрів актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_1 та повний повний витяг з Реєстру актів цивільного стану громадян про народження дітей у ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав не зазначення позивачем місця проживання відповідачів, суд першої інстанції не врахував, що спір підлягає розгляду за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна. За таких обставин відомості про місце проживання відповідачів не визначають територіальну підсудність справи, а їх відсутність не може бути самостійною підставою для відмови у відкритті провадження.

Крім того, суд повинен сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх процесуальних прав та застосовувати процесуальні норми у спосіб, який забезпечує доступ до правосуддя.

Повернення позову через те, що позовна заява не містять інформації про місце реєстрації відповідачів, є порушенням закону.

Враховуючи вище викладене у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для повернення заяви позивачу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги — є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове проміння» – задовольнити.

Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2026 року – скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В. Маміна

Р.В. Гєрцик