Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №643/15567/21
Суддя: Тичкова О. Ю.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 643/15567/21
провадження № 22-з/818/306/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач – ОСОБА_1
відповідач – ОСОБА_2
заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Харківська міська рада про поділ житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому із урахуванням уточнень просив провести поділ житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно технічної експертизи ХНДІСУ ім. засл. проф. Бокаріуса №838 від 19.08.2024 року. А саме, виділити йому у власність наступні приміщення: житловий будинок літ.А-1: - приміщення 2-4 кухня, 2-5, житлова; житловий будинок літ. Н-1, прибудову літ. Н1 (приміщення ), надвірні будівлі і споруди: сараї літ.Г, Ж, льох літ.З, , літній душ Р, вбиральню У, навіс Ф, ворота №5, огорожу №6, та №9, вигрібну яму №8, хвіртку №11, замощення 1.
Розподіл горища житлового будинку літ. “А-1” з прибудовами проходить по лінії розподілу житлового будинку, без зведення перегородок. Межа розподілу житлового будинку вказана в додатку 2 висновку експертизи червоним кольором.
Перерозподілити ідеальні частки:
- визнавши за ОСОБА_1 право власності на 73/100 частини замість 33/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнавши за ОСОБА_2 право власності на 27/100 частки замість 67/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної часткової власності між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту порядку користування земельною ділянкою відповідно до висновку судової земельно технічної експертизи ХНДІСУ ім. засл. проф. Бокаріуса №838 від 19.08.2024 року (додаток №5 у висновку експертизи).
Виділити ОСОБА_1 в користування земельну ділянку площею 481 кв.м., з них під забудовою 186,1 кв.м, прибудинкова територія, вільна від забудови - 294,9 кв.м. Межа між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 проходить у такий спосіб:
- точка А знаходиться на куті існуючого гаражу та воріт по червоній лінії вулиці, поділяє земельну ділянку на відрізки 10,4 м та 10,47 м;
- точка Б знаходиться на місці прибудови особисто побудованого паркану до житлового будинку літ. «А-1» та поділяє стіну житлового будинку на відрізки 2,75 м та 1,9 м;?
- відрізок АБ довжиною 13,6 м, прокласти уздовж існуючого гаражу та паркану;
- відрізок ББ1 прокласти уздовж стіни житлового будинку літ. «А-1»;
- точка Бз знаходиться на місці прибудови особисто побудованого паркану до житлового будинку літ. «А-1», та поділяє стіну житлового будинку на відрізки 2,75 м та 1,9 м;
- відрізок Б2Бз прокласти уздовж стіни житлового будинку літ. «А-1»;
- відрізок ББ1, Б2Бз прокласти за лінією розподілу житлового будинку;
- точка В поділяє межу земельної ділянки на відрізки 10,40 м та 10,39 м;
- відрізок БзВ довжиною 24,4 м прокласти уздовж існуючого паркану.
Для влаштування наступного 1 варіанту порядку користування земельною ділянкою зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити мені, ОСОБА_1 , доступ до стіни житлового будинку літ. «А-1» у разі необхідності їхнього ремонту.
Враховуючи місце розташування, встановити розмір сервітуту для забезпечення обслуговування - 2,6 м2 (2,6x1,0).
Межа користування земельною ділянкою по І варіанту вказана в додатку 5 до експертизи червоним кольором.
Встановити на земельній ділянці, що виділяється у користування ОСОБА_2 постійний та безоплатний земельний сервітут площею 2,75 кв.м (земельна ділянка сервітуту прямокутної форми розміром 2,75м х 1,0м) у вигляді права проходу по території земельної ділянки для обслуговування і здійснення ремонту співвласником ОСОБА_1 зовнішньої стіни прибудови літ.а1, згідно першого варіанту порядку користування земельною ділянкою відповідно до висновку судової земельно технічної експертизи ХНДІСУ ім. засл. проф. Бокаріуса № 838 від 19.08.2024 року (додаток № 5 у висновку експертизи)
Рішенням Салтівського районного суду м. Харків від 24 листопада 2025 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Салтівського районного суду м. Харків від 24 листопада 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Проведено поділ житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до першого варіанту (додаток 2) висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №838 від 19.08.2024 року.
В порядку розподілу житлового будинку з надвірними будівлями за апдресою АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_1 в натурі у власність наступні приміщення: житловий будинок літ. «А-1»: приміщення 2-4 кухня, 2-5 житлова; житловий будинок літ. «Н-1», прибудову літ. «н1», надвірні будівлі і споруди: сарай літ. «Г», сарай літ. «Ж», льох літ. «З», літній душ літ. «Р», вбиральню літ. «У», навіс літ. «Ф», ворота №5, огорожу №6, огорожу №9, вигрібну яму №8, хвіртку №11, замощення літ. «І».
В порядку розподілу житлового будинку з надвірними будівлями за апдресою АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_2 в натурі у власність наступні приміщення: житловий будинок літ. «А2-1»: приміщення 1-1 коридор, 1-2 житлова, 1-3 житлова, 1-4 житлова, 1-5 житлова; прибудову літ. «а3»: приміщення 1-6 кухня (частина), 1-8 комора; прибудову літ. «а5»: приміщення 1-6 кухня (частина), 1-7 коридор; надвірні будівлі і споруди: сарай літ. «М», льох літ. «Л», літній душ літ. «О», гараж літ. «П», вбиральню літ. «Т», ворота №4, огорожу №7, огорожу №10.
Розподіл горища житлового будинку літ. “А-1” з прибудовами проходить по лінії розподілу житлового будинку, без зведення перегородок. Межа розподілу житлового будинку вказана в додатку 2 висновку експертизи червоним кольором.
Перерозподілено ідеальні частки:
- визнано за ОСОБА_1 право власності на 73/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
- визнано за ОСОБА_2 право власності на 27/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної часткової власності на вказане домоволодіння.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту першого (додаток 5) порядку користування земельною ділянкою відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно - будівельної експертизи №838 від 19.08.2024 року.
Виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку площею 481 кв.м, з них під забудовою – 186,1 кв.м, прибудинкова територія вільна від забудови – 294,9 кв.м.
Виділено ОСОБА_2 в користування земельну ділянку площею 447 кв.м, з них під забудовою – 153,2 кв.м, прибудинкова територія вільна від забудови – 293,8 кв.м.
Межа між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 проходить у такий спосіб:
- точка А знаходиться на куті існуючого гаражу та воріт по червоній лінії вулиці, поділяє земельну ділянку на відрізки 10,4 м та 10,47 м;
- точка Б знаходиться на місці прибудови особисто побудованого паркану до житлового будинку літ. «А-1» та поділяє стіну житлового будинку на відрізки 2,75 м та 1,9 м;?
- відрізок АБ довжиною 13,6 м, прокласти уздовж існуючого гаражу та паркану;
- відрізок ББ1 прокласти уздовж стіни житлового будинку літ. «А-1»;
- точка Бз знаходиться на місці прибудови особисто побудованого паркану до житлового будинку літ. «А-1», та поділяє стіну житлового будинку на відрізки 2,75 м та 1,9 м;
- відрізок Б2Бз прокласти уздовж стіни житлового будинку літ. «А-1»;
- відрізок ББ1, Б2Бз прокласти за лінією розподілу житлового будинку;
- точка В поділяє межу земельної ділянки на відрізки 10,40 м та 10,39 м;
- відрізок БзВ довжиною 24,4 м прокласти уздовж існуючого паркану.
Межа користування земельною ділянкою по І варіанту вказана в додатку 5 до експертизи червоним кольором.
В частині заявленої позовної вимоги про встановлення земельній ділянці, що виділяється у користування ОСОБА_2 постійного та безоплатного земельного сервітуту відмолено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) кошти в розмірі 57704 грн компенсації при відступленні від ідеальної частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
17 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з відповідача судові витрати понесені під час розгляду справи в загальному розмірі 52714,90 грн з яких 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору, 15444,90 грн витрат з проведення експертизи, 35000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви зазначено, що представником позивача у встановлений законодавством строк подано докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених понесені в суді першої та апеляційної інстанції зокрема: договір №16/12 про надання правової допомоги від 16 грудня 2025 року, додаткову угоду №16/12-д до договору про надання правової допомоги №16/12 від 16 грудня 2025 року, акт приймання-передачі від 01.09.2026 року, квитанцію б/н від 16.12.2025 року, договір №17/08 про надання правової допомоги від 17 серпня 2021 року, додаткову угоду №17/08-д до договору про надання правової допомоги від 17 серпня 2021 року, акт приймання-передачі від 24 листопада 2025 року, квитанцію б/н від 17.08.2021 року. Оскільки апеляційним судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, проте не вирішено питання про стягнення судових витрат понесених в суді першої та апеляційної інстанції існує необхідність ухвалити у даній справі додаткову постанову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року питання про стягнення судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, відшкодуванням витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції та відшкодування витрат по проведенню судової експертизи не вирішувалось.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Одним із установлених законом обов`язкових платежів є судовий збір, правові засади справляння якого визначаються Законом України «Про судовий збір». Відповідно до статті 9 цього Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ставки судового збору визначені статтею 4 Закону України «Про судовий збір». Розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, визначається з урахуванням установлених законом ставок, характеру заявлених вимог та інших передбачених законом критеріїв.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Таким чином, сплачений учасником справи судовий збір є складовою судових витрат, питання про розподіл яких має бути вирішене судом під час ухвалення судового рішення відповідно до процесуального закону.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 65 ЗУ “Про судовий збір” розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Під час подачі позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 908,00 грн. Разом з тим в уточненому позові від 24.11.2024 року позивач крім поділу житлового будинку додатково заявив наступні позовні вимоги: про перерозподіл ідеальних часток, припинення права часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, та встановлення сервітуту, що становить додаткові 4 немайнові вимоги, які позивач повинен сплатити на користь держави за ставками судового збору на 2024 рік. Ставка судового збору за немайнову вимогу у 2024 році становила 1211,20 грн*4 = 4 844,80 грн. Отже до сплати за подачу уточненої позовної заяви підлягало сплаті позивачем 4 844,80 грн.
Згідно вимог закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270 гривні та прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028 гривні, при подачі апеляційної скарги з урахуванням уточненого позову, сплаті підлягало 8629,20 грн.
Позивачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2026 року було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року до ухвалення судового рішення у справі у сумі 7267,20 грн.
Водночас вирішуючи питання щодо можливості стягнення з ОСОБА_1 недоплаченого судового збору за подання уточненої позовної заяви від 24 листопада 2024 року, судова колегія враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 19 червня 2026 року у справі № 925/1421/20.
У вказаній постанові Верховний Суд, аналізуючи положення господарського процесуального законодавства щодо можливості стягнення недоплаченого судового збору після ухвалення рішення по суті спору, дійшов висновку, що суд не вправі стягувати такий збір за допомогою додаткового судового рішення поза межами визначених законом процесуальних механізмів контролю за правильністю його сплати.
Зокрема, Верховний Суд наголосив, що виявлення після завершення розгляду справи обставин неправильного розрахунку або недоплати судового збору за подання процесуального документа, який уже розглянуто по суті, саме по собі не створює підстав для його примусового стягнення судом шляхом ухвалення додаткового рішення, якщо передбачені законом умови для такого стягнення були відсутні або відповідні процесуальні механізми своєчасно не застосовувалися.
Наведений правовий висновок Верховного Суду сформульовано щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України, однак викладений у ньому підхід щодо дотримання принципів правової визначеності, остаточності судового рішення та недопустимості довільного розширення процесуальних повноважень суду має значення і для вирішення питання про можливість стягнення судового збору в порядку цивільного судочинства.
При цьому відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Зазначена норма спрямована на усунення неповноти судового рішення в частині вирішення відповідного процесуального питання, однак сама по собі не встановлює окремого механізму примусового стягнення до Державного бюджету України судового збору, який учасник справи не сплатив за подання процесуального документа, вже розглянутого судом.
Як убачається з матеріалів справи, під час подання первісної позовної заяви ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Надалі, 24 листопада 2024 року, позивач подав уточнену позовну заяву, якою, крім вимоги про поділ житлового будинку, заявив додаткові вимоги про перерозподіл ідеальних часток, припинення права часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою та встановлення сервітуту.
За розрахунком, наведеним у матеріалах справи, подання зазначених додаткових вимог зумовлювало необхідність сплати судового збору в розмірі 4 844,80 грн.
Разом із тим питання щодо сплати судового збору за подання уточненої позовної заяви мало бути перевірене судом першої інстанції під час вирішення питання про прийняття та розгляд відповідних позовних вимог, із застосуванням передбачених ЦПК України процесуальних механізмів реагування на недотримання вимог закону щодо сплати судового збору.
Однак судове рішення по суті спору було ухвалено Салтівським районним судом м. Харкова 24 листопада 2025 року, а надалі справа переглядалася судом апеляційної інстанції. Отже, на час вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення розгляд заявлених позовних вимог уже відбувся.
Крім того, ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року до ухвалення судового рішення у справі в сумі 7 267,20 грн. При цьому позивачем раніше було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362,00 грн.
Зазначена відстрочка стосується сплати судового збору за подання апеляційної скарги та є окремим процесуальним питанням. Вона не змінює правової природи вимоги про стягнення недоплаченого судового збору за подання уточненої позовної заяви та не створює самостійних підстав для стягнення останнього в порядку ухвалення додаткового судового рішення.
Таким чином, з огляду на те, що рішення по суті спору вже ухвалено, а питання про недоплату судового збору за подання уточненої позовної заяви не було своєчасно вирішено судом першої інстанції із застосуванням передбачених законом процесуальних механізмів, судова колегія не вбачає правових підстав для стягнення з учасників справи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на користь Державного бюджету України 4 844,80 грн судового збору за подання уточненої позовної заяви від 24 листопада 2024 року шляхом ухвалення додаткового судового рішення.
Такий висновок узгоджується із загальним підходом, викладеним Верховним Судом у постанові від 19 червня 2026 року у справі № 925/1421/20, щодо недопустимості використання інституту додаткового судового рішення для стягнення недоплаченого судового збору після завершення розгляду відповідного процесуального документа за відсутності передбачених законом підстав і належного процесуального механізму.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судова колегія виходить із сум судового збору в розмірі 908,00 грн, сплаченого за подання первісної позовної заяви, 1 362,00 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 7 267,20 грн, сплату якого за подання апеляційної скарги було відстрочено ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2026 року.
Враховуючи, що позов задоволено частково (80,00%) сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, тому, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 726,40 грн за подачу позовної заяви, 1362,00 грн за подачу апеляційної скарги, а всього 2088,40 грн судового збору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, судова колегія враховує, що відповідно до статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат є не лише процесуальним правом учасників справи, а й обов`язком суду, який підлягає виконанню за результатами розгляду справи з урахуванням установлених законом правил та пропорційності задоволених позовних вимог.
При цьому обов`язок суду вирішити питання про розподіл судових витрат не залежить виключно від того, чи заявляв учасник справи відповідне клопотання. Відсутність у заяві позивача прохання про стягнення судового збору в дохід держави з нього самого та з відповідача не звільняє суд від необхідності визначити долю судового збору, сплату якого було відстрочено, відповідно до вимог процесуального закону.
Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 05 серпня 2026 року по справі 953/10140/25, згідно з яким розподіл судових витрат за статтею 141 ЦПК України є імперативним обов`язком суду який здійснюється як за заявою учасника справи, так і з власної ініціативи суду та не може розцінюватись як погіршенням становища заявника чи інших учасників справи. Отже, вирішення питання про розподіл судового збору не може бути поставлено в залежність виключно від змісту заяви сторони, якщо відповідне питання належить до обов`язкових процесуальних дій суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив судове рішення, може ухвалити додаткове судове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати. Зазначена процесуальна норма спрямована на усунення неповноти судового рішення в частині питань, які суд зобов`язаний вирішити, та не обмежує суд у можливості з власної ініціативи визначити належний розподіл судових витрат у межах, установлених законом.
Оскільки в основному судовому рішенні не було вирішено питання про розподіл відстроченої сплати судового збору, судова колегія вважає за необхідне усунути цю неповноту шляхом ухвалення додаткового судового рішення та визначити суми судового збору, які підлягають стягненню в дохід держави з урахуванням результатів розгляду позовних вимог і пропорційності їх задоволення. Такий розподіл має здійснюватися з урахуванням установленого законом порядку стягнення судового збору, зокрема положень статті 141 ЦПК України, а також обставин відстрочення його сплати.
За таких обставин судова колегія доходить висновку, щодо стягнення з відповідача на користь Держави судового збору у розмірі 5541,36 грн за подачу апеляційної скарги. Крім того, з позивача також належить стягнути судовий збір у розмірі 1725,84 грн за подання апеляційної скарги, оскільки позовні вимоги були задоволені частково, а саме на 80 %, у зв`язку з чим зазначена сума відповідає частці позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено. Оскільки сплату судового збору за подання апеляційної скарги позивачу було розстрочено, відповідна сума підлягає стягненню з нього на користь Держави з урахуванням результатів розгляду справи.
Крім того відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Також, відповідно до ч. 4, 6 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Позивач на підтвердження понесених витрат на проведення експертизи та їх відшкодування надав копію рахунку №169 від 20 січня 2022 року на суму 15444,90 грн про оплату вартості проведеної експертизи від 19.08.2024 року №838.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 139 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Судова колегія також враховує, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на проведення експертизи у зв`язку з їх неспівмірністю, не навів відповідних доводів та не надав доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми складності експертного дослідження, його обсягу або часу, витраченого на його проведення.
За таких обставин відсутні підстави для зменшення розміру витрат на проведення експертизи з мотивів їх неспівмірності з огляду на положення частин восьмої та дев`ятої статті 139 ЦПК України.
Враховуючи наведене та результати розгляду справи, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи в розмірі 15 444,90 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
13 листопада 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Савченко О.В. подала до суду заяву щодо розподілу судових витрат в якій зазначила що розмір витрат які ОСОБА_1 сплатив або має сплатити адвокату за надання професійної правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи та докази їх понесення будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ст.137,141 ЦПК України.
17 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 35000,00 грн.
На підтвердження розміру понесених судових витрат представником позивача долучено: договір №16/12 про надання правової допомоги від 16 грудня 2025 року, додаткову угоду №16/12-д до договору про надання правової допомоги №16/12 від 16 грудня 2025 року, акт приймання-передачі від 01.09.2026 року, квитанцію б/н від 16.12.2025 року, договір №17/08 про надання правової допомоги від 17 серпня 2021 року, додаткову угоду №17/08-д до договору про надання правової допомоги від 17 серпня 2021 року, акт приймання-передачі від 24 листопада 2025 року, квитанцію б/н від 17.08.2021 року.
Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг від 24 листопада 2025 року, вбачається детальний перелік робіт виконаних адвокатом в суді першої інстанції, зокрема: правовий аналіз правовідносин, складання позовної заяви, клопотання про призначення судової експертизи по справі, ознайомлення із висновком судової будівельно-технічної експертизи, складання уточненої позовної заяви, представництво клієнта в судових засідання. Загальна вартість наданих послуг становить 25000,00 грн які були сплачені адвокату відповідно до квитанції б/н від 17.08.2021 року.
Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг від 01 вересня 2026 року, вбачається детальний перелік робіт виконаних адвокатом в суді апеляційної інстанції, зокрема: правовий аналіз правовідносин, складання апеляційної скарги, ознайомлення із відзивом на апеляційну скаргу, представництво клієнта в судовому засіданні. Загальна вартість наданих послуг становить 15000,00 грн які були сплачені адвокату відповідно до квитанції б/н від 16.12.2025 року.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, судова колегія бере до уваги висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року, за змістом якого: « …суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, суд керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції згідно заяви його представника, апеляційний суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та обсяг виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, судова колегія прийшла до висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене вище, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2088 (дві тисячі вісімдесят вісім) гривень 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати по оплаті вартості судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи у розмірі 15444 (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5541 (п`ять тисяч п`ятсот сорок одну) гривню 36 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п`ять) гривень 84 коп.
Додаткова постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua