Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №624/93/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 624/93/25

провадження № 22-ц/818/3317/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Гєрцика Р.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявник – Берестинська окружна прокуратура Харківської області, в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області, на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 19 березня 2025 року в складі судді Куст Н.М.

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року керівник Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що на території Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6323180600:01:000:0129 (площею 6,0579) га та 6323180600:01:000:0126 (площею 6,0574 га), які належать на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 померла. Місцем її смерті є селище Кегичівка Берестинського району Харківської області.

За життя ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_1 .

З інформації, наданої Кегичівською селищною радою, ОСОБА_1 за вказаною адресою проживала одна, без реєстрації.

Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить брату померлої – ОСОБА_2 , місцезнаходження якого невідомо, 03 серпня 2016 року він оголошений в розшук.

У Спадковому реєстрі інформація про наявність заповітів, відкритих спадкових справ та видачу свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлої ОСОБА_1 відсутня.

З метою пошуку заінтересованих осіб або спадкоємців ОСОБА_1 . Берестинською окружною прокуратурою 19 грудня 2024 року розміщено повідомлення у виданні «Вісті Берестинщини» про те, що вирішується питання про визнання відумерлою спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи викладене, оскільки після смерті ОСОБА_1 відсутні спадкоємці за законом та за заповітом, які б прийняли спадщину, строк на її прийняття сплив ще до введення воєнного стану на території України, тому спадщина, до складу якої входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6323180600:01:000:0129 та 6323180600:01:000:0126, має бути визнана відумерлою.

Оскільки Кегичівська селищна рада Берестинського району Харківської області тривалий час не вживала жодних заходів, спрямованих на визнання спадщини відумерлою, тому наявні підстави для звернення до суду прокурора.

Просив визнати спадщину, яка складається з земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6323180600:01:000:0129 площею 6,0579 га та 6323180600:01:000:0126 площею 6,0574 га та належали померлій ОСОБА_1 , відумерлою.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 19 березня 2025 року у задоволенні заяви керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області про визнання спадщини відумерлою - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Харківської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що на час смерті ОСОБА_1 її брат ОСОБА_2 вже майже півтора роки перебував у розшуку на підставі подання органу пробації за фактом ухилення від відбування покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, що виключає факт його постійного проживання з померлою, а сама по собі реєстрація місця проживання зі спадкодавцем не свідчить про постійне проживання разом та своєчасне прийняття спадщини. Отже, спадщину після смерті ОСОБА_1 не прийнято ні на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України (проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), ні шляхом звернення із відповідною заявою до нотаріальної контори в порядку ст. 1269 ЦК України, строк прийняття спадщини сплив, тож наявні підстави для визнання її відумерлою.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року апеляційну скаргу керівника Харківської обласної прокуратури - залишено без задоволення, рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 19 березня 2025 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури - задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року – скасовано, справу за заявою керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області про визнання спадщини відумерлою направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу керівника Харківської обласної прокуратури необхідно задовольнити.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13 зворот -14).

Місце проживання померлої ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 03 від 11 січня 2018 року, копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00048189379 (а.с.13 зворот -15).

Згідно відомостей, наданих Кегичівською селищною радою від 05 грудня 2024 року за № 04-09/3750, в реєстрі територіальної громади відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі на момент смерті, відсутні, при цьому домові книги зберігаються у власників будинків. Іншими відомостями Кегичівська селищна рада не володіє (а.с.16).

Як вбачається з відповіді на запит, наданої Кегичівською селищною радою Харківської області від 28 лютого 2025 року № 04-09/346, згідно із адресною карткою за адресою: АДРЕСА_1 з 25 лютого 1999 року зареєстрований ОСОБА_2 , 1977 року народження. У той же час, за наявною інформацією, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала за вищевказаною адресою на час відкриття спадщини одна без реєстрації (а.с.38).

3/4 часток у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності брату ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з 20 вересня 2017 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 408891750 (а.с.18 зворот - 19).

З копії довідки органів поліції від 12 вересня 2016 року № 3946/119-82/0216, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 , 03 серпня 2016 року оголошено в розшук, проводяться розшукові заходи, на встановлення місця перебування вказаного громадянина (а.с.19 зворот).

З відповіді на запит, наданої ГУНП в Харківській області від 13 березня 2025 року № 4142/119/83/09.2025 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , 03 серпня 2016 року оголошений в державний розшук як особа, засуджена до кримінального (адміністративного) покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, яка з невідомих причин відсутня за місцем проживання та роботи. Станом на 13 березня 2025 року місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено, проводяться розшукові заходи на становлення вищевказаного громадянина (а.с.39).

За життя ОСОБА_1 була власницею земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6323180600:01:000:0129 площею 6,0579 га та 6323180600:01:000:0126 площею 6,0574 га, щодо яких укладені договори про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 жовтня 2017 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 409380966 (а.с.17-18).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за параметрами пошуку щодо ПІБ ОСОБА_1 знайдено інформацію про заповіт від 23 лютого 1988 року. Проте у вказаній довідці відсутні відомості про дату та місце народження заповідача ОСОБА_1 (а.с.20).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за параметрами пошуку ПІБ ОСОБА_1 знайдено дві спадкові справи, заведені у 2012 та 2014 роках, тобто до смерті ОСОБА_1 , яка є спадкодавицею у цій справі. Інформації щодо ОСОБА_1 з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_4 або датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 не знайдено (а.с.21-22).

Берестинською окружною прокуратурою розміщено повідомлення y виданні «Вiстi Берестинщини» щодо вирішення питання про визнання відумерлою спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається із земельних ділянок з кадастровими номерами 6323180600:01:000:0129 площею 6,0579 га та 6323180600:01:000:0126 площею 6,0574 га (а.с.22 зворот -26).

Кегичівською селищною радою Харківської області на запит Берестинської окружної прокуратури надано відповідь від 23 грудня 2024 року № 04-09/3935, що заходи щодо визнання спадщини ОСОБА_1 відумерлою органом місцевого самоврядування не вживались та вживатися не плануються (а.с.26 зворот - 28).

Відповідно до глави 86 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Одночасно ЦК України запобігає таким ситуаціям, коли відсутність спадкоємців має наслідками відсутність власників спадкового майна та його занепад. А тому передбачає у такому випадку перехід прав на це майно до територіальної громади за місцем знаходження цього майна (стаття 1277 ЦК України).

Відповідно до статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України, справи про визнання спадщини відумерлою суд розглядає в порядку окремого провадження.

Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини (стаття 334 ЦПК України).

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України).

Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури (див. постанови Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 712/14171/21, від 25 липня 2023 року у справі № 204/3252/21, від 22 квітня 2024 року у справі № 205/5655/21, від 17 липня 2024 року у справі №522/1364/20, від 10 липня 2024 року у справі № 521/15714/22, від 02 жовтня 2024 року у справі справа № 522/2960/20).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із наявності спадкоємця померлої ОСОБА_3 – її брата ОСОБА_2 . Суд зазначив, що останній у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, проте не усунений від права на спадкування, доказів, що він помер чи оголошений померлим, матеріали справи не містять, а його зареєстроване місце проживання збігається з останнім місцем проживання спадкодавця, а отже вбачається можливе фактичне прийняття ОСОБА_2 спадщини у відповідності до частини третьої статті 1268 ЦК України, що унеможливлює визнання спадщини відумерлою.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасним, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як зазначалося вище, однією із обов`язкових умов визнання спадщини відумерлою є відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття.

Встановлено, що ОСОБА_2 , який є братом спадкодавця, у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_1 , проте його зареєстроване місце проживання збігається з останнім місцем проживання спадкодавця, що, на думку суду першої інстанції, може свідчити про фактичне прийняття ОСОБА_2 спадщини у відповідності до частини третьої статті 1268 ЦК України.

Разом із тим, у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св21) Верховний Суд виснував, що сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України не свідчить про своєчасність прийняття спадщини.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі №504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23).

Тобто, у частині третій статті 1268 ЦК України вимагається проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем, що можуть бути відмінними один від одного.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц (провадження № 61-5777св20), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20 (провадження № 61-2387св22), від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22), від 26 червня 2024 року у справі №752/12045/17 (провадження № 61-18363св23), від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23 (провадження № 61-10383св24).

Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 з 03.08.2016 року оголошений в державний розшук та з невідомих причин відсутній за місцем проживання та роботи.

Таким чином, на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 хоча і був зареєстрований разом із спадкодавицею, однак фактично не проживав з нею, тобто у відповідності до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України не прийняв спадщину.

Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі.

З огляду на викладене вище, Кегичівська селищна рада Берестинського району Харківської області є особою, інтерес якої полягає у реалізації положень ст.1277 ЦК України та переході спірних земельних ділянок у власність територіальної громади.

Встановивши, що ОСОБА_2 у відповідності до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України спадщину не прийняв, інших спадкоємців ОСОБА_3 за заповітом і за законом немає, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , відумерлою.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області, - задовольнити.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 19 березня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області про визнання спадщини відумерлою – задовольнити.

Визнати спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6323180600:01:000:0129 площею 6,0579 га та 6323180600:01:000:0126 площею 6,0574 га, - відумерлою.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Р.В. Гєрцик

О.Ю. Тичкова