Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №343/1548/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 343/1548/26

Провадження № 33/4808/520/26

Категорія ч.1 ст.163-2 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень, стягнуто на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою підприємства, несвоєчасно подав платіжні доручення на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_1 , будучи керівником ПП "ВТОРПЛАСТ+", несвоєчасно подав платіжні доручення на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) з податку на додану вартість, які потрібно було подати до 21.04.2026 та 30.04.2026, однак такі фактично були подані (сплачені) 29.04.2026 та 20.05.2026, чим порушив вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

На постанову судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.07.2026 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вважає постанову необґрунтованою, оскільки до розгляду справи по суті ним було заявлено клопотання про закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Однак суд першої інстанції зазначене клопотання не врахував та розглянув справу по суті.

Крім того, судом не було належним чином враховано подані ним докази, зокрема виписку з медичної карти стаціонарного хворого, відповідно до якої у березні 2026 року я перебував на стаціонарному лікуванні, що має значення для встановлення фактичних обставин справи.

Оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції закінчилися передбачені ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, провадження у справі відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП підлягало закриттю.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з`явився, , не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.

В матеріалах справи наявна розписка про перенесення розгляду судової справи (провадження) №33/4808/535/26 щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності на 13 годину 12 жовтня 2026 року, в якій останній зазначив власним підписом те, що він ознайомлений із новою датою розгляду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку , не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову судді необхідно скасувати та закрити провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №1152 від 25.06.2026 року, складеного посадовою особою старшим державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб інших галузей управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Іваночко О.С. за результатами проведеної камеральної поведінки ПП «ВТОРПЛАСТ+» (код ЄДРПОУ 37322439), місцезнаходження м. Долина, вул. Промислова, буд. 9, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., акт камеральної перевірки від 02.06.2026 року №10438/09-19-04-03-15/37322439 вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що посадова особа ОСОБА_1 звинувачується в тому, що вчинив несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів, зокрема з податку на додану вартість за період з 21.04.2026 року по 20.05.2026 року по терміну сплати – 21.04.2026, 30.04.2026, фактично сплачено 29.04.2026, 20.05.2026, порушивши пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16, п.31.1. ст.. 31, п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 163-2 КУпАП.

Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 1152 від 25.06.2026 року не вбачається обставин, які б підтверджували, що ОСОБА_1 є належним суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, та саме на нього покладено обов`язок щодо своєчасного подання платіжних доручень на сплату відповідних податків і зборів.

Водночас матеріали справи не містять належних даних на підтвердження того, що ОСОБА_1 на момент виникнення зазначених у протоколі податкових зобов`язань займав посаду чи мав повноваження, які передбачали виконання відповідного обов`язку. Також відсутні документи, що підтверджують його повноваження як посадової особи ПП «ВТОРПЛАСТ+» та покладення на нього обов`язку щодо своєчасної сплати зазначених податків.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до діючого КУпАП відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП настає за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

У відповідності до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З огляду на диспозицію складу правопорушення ч.1 ст.163-2 КУпАП, суб`єктами відповідальності є керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, зокрема, головні бухгалтери.

Підставою для складання вказаного протоколу стали відомості, викладені в акті про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 02.06.2026 року № 10438/09-19-04-03-15/37322439 про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ПП «ВТОРПЛАСТ+» код ЄДРПОУ 37322439, за змістом яких під час перевірки податковий орган встановив порушення вимог Податкового кодексу України посадовою особою ПП «ВТОРПЛАСТ+» якого є ОСОБА_1 (а.с. 6-7).

При цьому, суд першої інстанції, допускаючи явну упередженість, не забезпечив справедливий розгляд провадження, не перевірив дані, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, обмежившись посиланням на результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 02.06.2026 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували правильність висновків, викладених в акті камеральної перевірки від 02.06.2026 року, та давали змогу перевірити обставини порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ПП «ВТОРПЛАСТ+». Сам по собі акт камеральної перевірки не може вважатися беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення, який має наперед установлену силу та звільняє суд від обов`язку перевірити викладені в ньому обставини, з`ясувати наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення та надати належну оцінку сукупності доказів у справі. Отже, посилання виключно на результати камеральної перевірки без належної перевірки зазначених у ній відомостей не є достатнім для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За обставин викладених вище, апеляційний суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що досліджена судом сукупність доказів не дозволяє, поза розумним сумнівом, прийти до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв