Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №343/481/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №343/481/26

Суддя: Максюта І. О.

Справа № 343/481/26

Провадження № 22-ц/4808/1008/26

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника особи в інтересах якої подана скарга, адвоката Креховецької Н.М., представника боржника адвоката Кос Т.В., старшого державного виконавця Тиндик С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїї апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Креховецької Надії Миколаівни на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2026 року, постановлену суддею Монташевич С.М. в м. Долина, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тиндик Світлани Богданівни, заінтересована особа: боржник ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст скарги

Представник ОСОБА_1 адвокат Креховецька Надія Миколаівна 06.03.2026 подала скаргу на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тиндик С.Б., у якій просила:

-визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тиндик С.Б., що полягають у відмові здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за її заявою від 12.02.2026р. за виконачими листами Долинського районного суду Івано-Франківської області № 343/1623/22 (ВП № 75690102) та № 343/975/24 (ВП № 77080115);

-визнати неправомірними дії вказаного старшого державного виконавця щодо зарахування грошових коштів, сплачених боржником на території ОСОБА_3 , як виконання рішення суду про стягнення аліментів за згаданими вище виконавчими листами;

-зобов`язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості за виконачими листами Долинського районного суду Івано-Франківської області № 343/1623/22 (ВП № 75690102) та № 343/975/24 (ВП № 77080115) з урахуванням висновків суду.

Скарга мотивована тим, що у провадженні Долинського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають на примусовому виконанні такі виконавчі провадження:

1)виконавчий лист № 343/1623/22, який видав 06.12.2022 Долинський районний суд Івано-Франківської області, про збільшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2022р. у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн на кожну дитину щомісячно, на стягнення їх у розмірі 4500,00 грн на кожну дитину щомісячно, які стягувати з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття;

2)виконавчий лист № 343/975/24, який видав 16.07.2024 Долинський районний суд Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 8000,00 грн щомісячно.

Вказувала, що при поданні заяв про відкриття виконавчих проваджень стягувачка ОСОБА_1 визначила спосіб перерахування стягнутих коштів та надала реквізити рахунку в АТ КБ "ПриватБанк". До моменту звернення із такими заявами ОСОБА_2 здійснював окремі платежі на банківський рахунок, відкритий у банківській установі Республіки Польща на її ім`я, проте такі платежі здійснювались поза межами виконавчих проваджень.

Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчих проваджень та про реквізити для перерахування коштів.

Стверджувала, що з моменту подання заяв та відкриття виконавчих проваджень належним способом виконання рішення суду є перерахування аліментів саме на вказані у виконавчому провадженні українські банківські реквізити стягувача.

Вона 12 лютого 2026 року звернулася до Долинського відділу ДВС із заявою про проведення перерахунку заборгованості, на що отримала відповідь про те, що розрахунок по сплаті аліментів проведений згідно пред`явлених квитанцій, у яких було зазначено, що на належний їй рахунок платник ОСОБА_2 здійснював сплати, у призначеннях яких вказано аліменти.

Документи, на які посилається державний виконавець та боржник щодо перерахування коштів на рахунок у польській банківській установі, а також звернення адвоката Домініка Філіпа від 28.02.2023р., яке адресоване третій особі ОСОБА_8 , були складені і подані до моменту подання заяв про відкриття виконавчих проваджень і до визначення офіційних реквізитів для виконання рішення суду. ОСОБА_9 не є стороною виконавчого провадження, а тому будь-які звернення до неї не можуть визначати порядок виконання рішення суду та не створюють для державного виконавця правових підстав змінювати визначений спосіб виконання.

Вважає, що державний виконавець безпідставно зарахувала кошти, які були перераховані до відкриття виконавчих проваджень, як сплату аліментів, оскільки вони були сплачені поза межами виконавчого провадження, без перевірки належності способу виконання рішення суду та без урахування реквізитів, визначених стягувачем у заявах про відкриття виконавчих проваджень.

Зарахування коштів як виконання рішення суду можливе лише за наявності належних та допустимих доказів того, що кошти сплачені саме стягувачу, платіж здійснений в рахунок виконання судового рішення і спосіб стягнення відповідає визначеному порядку виконання. Натомість такі обставини не підтверджені належними доказами, тому дії державного виконавця є протиправними та такими, що порушують її права, а відтак є усі підстави для проведення перерахунку заборгованості за вказаними виконавчими листами.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Увалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тиндик Світлани Богданівни.

Ухвала мотивована тим, що вимога про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за заявою ОСОБА_1 від 12.02.2026 зводиться тільки до незгоди стягувачки із зарахуванням сплачених боржником на території Республіки Польща платежів, з урахуванням того, що такі сплати обґрунтовано вважаються державним виконавцем як виконанням аліментних зобов`язань, суд дійшов висновку, що підстав для визнання відмови у здійсненні перерахунку заборгованості за аліментами по виконавчих листах №343/1623/22, №343/975/24 неправомірною, як і покладання обов`язку на державного виконавця з проведення нового розрахунку заборгованості за цієї обставини, немає.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із ухвалою, вважаючи її такою, що постановлена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 адвокат Креховецька Надія Миколаівна подала апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції:

-вийшов за межі предмета розгляду, підмінивши перевірку законності дій державного виконавця вирішенням матеріально-правового спору;

-визнав належними докази, які не відповідають вимогам допустимості та не дають можливості ідентифікувати платежі, допустив внутрішньо суперечливі висновки, встановивши відсутність розмежування платежів, але одночасно визнавши їх належним виконанням;

-неправильно застосував норми Закону України «Про виконавче провадження», фактично допустивши можливість здійснення розрахунку заборгованості без встановлення періоду та обсягу виконання;

-безпідставно визнав достатнім використання іноземного слова «ALIMENTY» без належного перекладу, чим порушив вимоги процесуального закону щодо мови судочинства;

-поклав в основу висновків документ (лист адвоката, адресований третій особі), який не має жодного правового значення для виконавчого провадження;

-неправильно визначив предмет доказування та переклав тягар доказування на заявника (апелянта);

-не врахував обставини, що свідчать про обізнаність боржника щодо аліментних зобов`язань;

-проігнорував різні правові режими виконання – до та після відкриття виконавчого провадження.

Вважає, що у своїй сукупності зазначені порушення свідчать не про окремі недоліки судового рішення, а про системне неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної та необгрунтованої ухвали, яка не може залишатися в силі.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити у повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Креховецька Н.М. доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник боржника ОСОБА_2 адвокат Кос Т.В. та старший державний виконавець Тиндик С.Б. апеляційну скаргу не визнали.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що предметом вказаної скарги є дії старшого державного виконавця з розрахунку заборгованостей по сплаті аліментів, вчинені в рамках примусового виконання виконавчих листів № 343/1623/22 від 06.12.2022 та № 343/975/24 від 16.07.2024р.

Відповідно до виконавчого листа № 343/975/24, виданого 16.07.2024 Долинським районним судом Івано-Франківської області, з ОСОБА_2 стягнено аліменти на користь ОСОБА_1 на повнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 8000,00 грн щомісячно, починаючи з 02.05.2024р. і до закінчення ОСОБА_7 навчання до лютого 2026 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років (а.с. 42, т. 1).

02 серпня 2024 року від адвоката Креховецької Н.М., що діє в інтересах стягувачки ОСОБА_1 , до Долинського відділу ДВС надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 343/975/24 (а.с. 43, т. 1). До заяви долучено довідку з реквізитами для поповнення у відділенні АТ КБ "ПРИВАТБАНК" НОМЕР_1 (а.с. 44, т. 1).

Згідно із постановою від 05.08.2024 р. старший державний виконавець Долинського ВДВС Тиндик С.Б. відкрила виконавче провадження № 75690102 з примусового виконання виконавчого листа № 343/975/24 від 16.07.2024 (а.с. 45, т. 1).

Державний виконавець Тиндик С.Б. повідомила, що боржник копію вказаної постанови не отримав, поштова кореспонденція повернулась з відміткою, що адресат перебуває у Польщі.

31 січня 2025 року старший державний виконавець у рамках ВП № 75690102 винесла постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника та повідомила ОСОБА_2 про внесення відомостей про нього як про боржника до Єдиного реєстру боржників (а.с. 46, 47, 48, т. 1). 25 травня 2025 року старший державний виконавець у цьому ж виконавчому провадженні винесла постанови про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання (а.с. 49, 50, 51, 52, 53, т. 1). А 06 серпня 2025 року старший державний виконавець винесла постанову про накладення штрафу (а.с. 54, т. 1).

Крім того, відповідно до виконавчого листа № 343/1623/22, виданого 06.12.2022р. Долинським районним судом Івано-Франківської області, збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2022 р. в твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн на кожну дитину щомісячно, на стягнення їх у розмірі по 4500,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття. Рішення суду набрало законної сили 06.12.2022 р. (а.с. 62, т. 1). Суд звертає увагу на те, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому стягнення аліментів на його користь за цим виконавчим листом припинилося з 14.02.2023 року.

04 лютого 2025 року від адвоката Креховецької Н.М. від імені стягувачки ОСОБА_1 до Долинського відділу ДВС надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 343/1623/22 (а.с. 63, т. 1). До заяви долучено довідку з реквізитами для поповнення у відділенні АТ КБ "ПРИВАТБАНК" НОМЕР_1 (а.с. 64, т. 1).

Згідно із постановою від 05.02.2025 р. старший державний виконавець Долинського ВДВС Тиндик С.Б. відкрила виконавче провадження № 77080115 з примусового виконання виконавчого листа № 343/1623/22 від 06.12.2022 (а.с. 65, т. 1), а 13.03.2025 винесла постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 66, т. 1).

Таким чином, із описаного вище суд установив, що обов`язок ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей у збільшеному розмірі виник із 06.12.2022 р. (виконавчий лист № 343/1623/22), а на повнолітнього сина ОСОБА_7 - із 02.05.2024 р. (виконавчий лист № 343/975/24).

Із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 343/975/24 стягувачка звернулася через свого представника 02.08.2024 р., із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 343/1623/22 - 04.02.2025 р. До поданих заяв долучила довідки з реквізитами для поповнення у відділенні АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Як ствердила державний виконавець, ОСОБА_1 будь-якої інформації щодо отримання від ОСОБА_2 коштів не повідомляла.

В судовому засіданні державний виконавець вказала, що про відкриття виконавчих проваджень вона повідомляла боржника, направляла йому як постанови про відкриття виконавчих проваджень, так і виклики до державного виконавця, однак такі поверталися на адресу ДВС із відміткими про їх невручення. Реквізити ж рахунка для перерахування аліментів йому не скеровувала. Розрахунки заборгованостей зі сплати аліментів провела з часу стягнення аліментів за виконавчими листами, врахувавши також заборгованість, яка була нарахована попереднім виконавцем при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей (згодом такий виконавчий лист був відкликаний стягувачем), які направила сторонам виконавчого провадження.

10 вересня 2025 року на адресу Долинського ДВС надійшло повідомлення адвоката Кос Т.В., в якому остання, як представник ОСОБА_2 , зазначила, що її довіритель з 2020 року проживає на території Республіки Польща, тому не отримував та не міг отримувати копії постанов про відкриття виконавчого провадження та жодних інших документів. В лютому 2023 року на його адресу надійшла вимога від адвоката Домініка Філіпа, який представляв інтереси ОСОБА_10 , щодо сплати аліментів на її користь на трьох дітей щомісяця в розмірі 13500 грн (близько 1600,00 PLN) та зазначено реквізити для переказу в PLN, на які ОСОБА_11 і сплачував аліменти, на підтвердження чого надала роздруківку зі здійсненими платежами з його банківського рахунку на банківський рахунок ОСОБА_10 , призначення платежів - аліменти. Враховуючи вказане, просила державного виконавця врахувати при визначенні заборгованості по сплаті аліментів здійснені її довірителем сплати в період із березня 2023 року по червень 2025 року (а.с. 67, т. 1). До вказаного повідомлення долучила копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правової допомоги адвоката Кос Т.В. (а.с. 68, т. 1); копію вимоги адвоката Домініка Філіпа від 28.02.2023 р. з офіційним перекладом, у якій серед іншого адвокат зазначає про необхідність сплати аліментів на утримання трьох дітей безпосередньо матері в розмірі 13500 грн щомісяця (близько 1600 PLN) та вказує реквізити О.Копилець для переказу в PLN № рахунка НОМЕР_2 та для переказу в UAН № рахунка НОМЕР_1 (а.с. 69-72, т. 1), довідку про належність ОСОБА_2 рахунка з додатком, які складені польською мовою (а.с. 73-75, т. 1).

Під час розгляду скарги, представник боржника надала суду переклад вказаної вище довідки з частиною додатка, в яких зазначено про належність ОСОБА_2 рахунка НОМЕР_3 , з якого у період часу з 01.03.2023 р. до 23.06.2025 р. зареєстровані платежі з призначенням "Аліменти", які здійснені на рахунок НОМЕР_4 ОСОБА_12 . Платежі здійснювалися щомісячно, в більшості з яких по 1600,00 PLN (а.с. 163-165, т. 1).

28 жовтня 2025 року адвокат Кос Т.В. від імені ОСОБА_2 звернулася до Долинського відділу ДВС, зазначивши, що ними подана інформація щодо сплати аліментів ОСОБА_13 на користь ОСОБА_10 в період із березня 2023 року до вересня 2025 року та просила врахувати кошти, сплачені 21.10.2024 р., 21.11.2024 р., 20.12.2024 р., 14.05.2025 р. та 17.06.2025 р., в рахунок сплати аліментів згідно виконавчого листа № 343/975/24 від 16.07.2024 р. (а.с. 56, т. 1), у зв`язку з чим, як вказала старший державний виконавець, було оновлено довідку-розрахунок зі сплати аліментів (а.с. 57, 61 т. 1).

В судовому засіданні старший державний виконавець підтвердила, що вона взяла до уваги здійснені ОСОБА_2 перекази коштів, про які він надав відповідні підтвердження з призначеннм "Алімети", та зарахувала їх на сплату аліментів, перевівши суми зі злотих у гривню по офіційному курсу на дату їх сплати (а.с. 76-107).

В рамках виконавчих проваджень державний виконавець щомісячно здійснювала пререрахунки заборгованостей зі сплати аліментів, на що вказують відповідні розрахунки (а.с. 17, 18, 61, 108, 113, т.1), які направляла сторонам виконавчого провадження. Будь-яких заперечень щодо них вони не висловлювали.

Однак, 12 лютого 2026 року представниця ОСОБА_1 звернулася із заявою про проведення перерахунку заборгованості за аліментами, врахувавши, що належним способом виконання з дати відкриття виконавчих проваджень є перерахування коштів саме на рахунок АТ КБ "ПРИВАТБАНК", зазначений стягувачем у заявах про відкриття виконавчих проваджень. Документи, на які посилається боржник щодо перерахування коштів, були складені до моменту відкриття виконавчих проваджень і до визначення офіційних реквізитів для виконання рішень, тому в державного виконавця не було підстав для зміни способу їх виконання. У заяві також наявна вимога про надання детального письмового розрахунку заборгованості із зазначенням періоду, сум нарахування та сум фактично зарахованих платежів. (а.с. 114-116, т. 1).

Як зазначила в судовому засіданні державний виконавець, зважаючи на існуючі між сторонами виконавчого провадження непорозуміння щодо рахунків, на які слід перераховувати аліменти, з огляду на те, що боржник перебуває за кордоном, куди періодично виїжджає і стягувачка, вона 18 лютого 2026 року сформувала виклики державного виконавця та вимоги, в яких вказала про необхідність здійснення аліментних платежів за реквізитами Долинського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції UA 028201720355209034500700548 (а.с. 58, 59, 118, т.1), які направила ОСОБА_2 поштовим відправленням, проте такі повернулися з відмітками про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 60, 119, т. 1). Про вказаний рахунок боржнику стало відомо від його представника і саме на нього він на час розгляду справи сплачує аліменти, зазначаючи, на чию користь такі сплачені, що підтвердила державний виконавець.

Таким чином, суд вірно установив, що обов`язок ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей у збільшеному розмірі виник із 06.12.2022 р. (виконавчий лист № 343/1623/22), а на повнолітнього сина ОСОБА_7 - із 02.05.2024 р. (виконавчий лист № 343/975/24), проте із заявою про прийняття до примусового виконання вказаних виконавчих листів стягувачка звернулася тільки відповідно 02.08.2024 р. та 04.02.2025 р. Ані про ухвалення заочних рішень суду про стягнення аліментів, ані про відкриття виконавчих проваджень на день вчинення цих процесуальних дій ОСОБА_7 відомо не було. Доказів протилежного ані матеріали скарги, ані матеріали виконавчих проваджень не містять.

Однак суд вірно звернув увагу на те, що в лютому 2023 року, тобто до звернення до примусового виконання виконавчих листів та відкриття виконавчих проваджень, ОСОБА_2 , перебуваючи на території Польщі, отримав від адвоката Домініка Філіпа, який уповноважений представляти інтереси ОСОБА_14 , вимогу щодо сплати аліментів на трьох дітей на рахунок матері щомісяця в розмірі 13500 грн (близько 1600 PLN) із зазначенням реквізитів для переказу, в тому числі й іноземного рахунка НОМЕР_2 . У вказаній вимозі серед іншого порушувалися й інші питання, на вирішення яких ОСОБА_10 уповноважила адвоката, у тому числі і з ОСОБА_15 (припинити спілкування), тому адресування частини вимоги третій особі, про що вказувала представниця стягувачки, не може слугувати підставою для не прийняття до уваги ОСОБА_13 адресованої саме йому вимоги щодо сплати аліментів.

Таким чином, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що суд поклав в основу висновків вказаний документ (лист адвоката, адресований третій особі), що не має жодного правового значення для виконавчого провадження.

Представниця стягувачки під час розгляду скарги не висловлювала будь-яких заперечень з приводу належності вказаного вище іноземного рахунка НОМЕР_2 ОСОБА_1 , доказів протилежного не надала. Навпаки підтвердила, що перекази від ОСОБА_2 на користь її довірительки дійсно мали місце.

Натомість ОСОБА_2 надав довідку з її перекладом, яка підтверджує належність йому банківського рахунку НОМЕР_5 , з якого він із березня 2023 року до січня 2024 року перераховував на рахунок О.Копилець PL НОМЕР_4 грошові кошти, які ідентифікував саме як "АLIMENTY".

Застосовані норми права, мотиви та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.4 ст.71 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції правильно встановив, що маючи вже двох неповнолітніх дітей та сина, який досяг повноліття і продовжує навчання, ОСОБА_2 , не будучи обізнаним ані про ухвалені заочні рішення про стягнення аліментів, ані про відкриття виконавчих проваджень в Україні, перебуваючи в Республіці Польща, на підставі наданої ОСОБА_1 довіреності адвокату Домініку Філіпу, на вимогу останнього добровільно сплачував аліменти безпосередньо матері у розмірі близько 1600 PLN на вказані нею реквізити для переказу, виконуючи свій обов`язок щодо їх утримання. Оплати боржником не ідентифіковані відповідно до кожного із виконавчих проваджень і платіжного періоду, однак здійснені щомісячно і в межах суми, зазначеної у вимозі.

У свою чергу ОСОБА_1 була обізнана про те, що перераховані на її користь кошти, визначені платником саме як "АLIMENTY". Вказане слово відображено латиницею, яка є загальновідомою, та ідентифікує його українською мовою дослівно саме як "АЛІМЕНТИ", про що також свідчить і здійснений його переклад.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліментних грошових зобов`язань, тому місцевий суд правильно вважав, що проведені боржником сплати свідчать про добровільне виконання ним своїх обов`язків зі сплати аліментів. Докази, що сплачені боржником кошти на рахунок стягувачки не є аліментами та мають інше цільове призначення у матеріалах справи відсутні. Крім того, стягувач не подала доказів про те, що кошти, які переказував боржник, нею йому повернуті або вона відмовилася від їх прийняття.

Незважаючи на це, стягувачка через свого представника звертається із заявами про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання рішень про стягнення аліментів, надаючи рахунок для їх переказу в українській національній валюті. Проте суд правильно звертає увагу на те, що після цього вона і надалі продовжувала отримувати від ОСОБА_2 перекази на рахунок в PLN (польських злотих), які мали місце до червня 2025 року. Будь-яких заперечень щодо їх отримання не висловлювала, доказів такого не надала, як і не подала доказів про відмову від їх отримання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що грошові кошти, які сплачені боржником на користь стягувачки після ухвалення відповідних рішень суду, але до пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання та відкриття виконавчих проваджень, в яких визначені дати, з яких слід стягувати аліменти, є саме аліментами на неповнолітніх дітей та повнолітнього сина, тому такі сплати обґрунтовано державний виконавець врахувала при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по обох виконавчих провадженнях.

Твердження про те, що здійснені ОСОБА_2 сплати були проведені до відкриття виконавчого провадження і не на вказаний стягувачкою рахунок, тому не можуть вважатися належним виконанням рішень, не спростовують того факту, що вони були спрямовані саме на виконання аліментних зобов`язань.

При цьому суд не приймає доводи апелянта про те, що суд вийшов за межі предмета спору та досліджував обставини, які не підлягали встановленню у цьому провадженні щодо правової природи спірних платежів, оцінював поведінку боржника і стягувача, а мав обмежитись перевіркою дій державного виконавця щодо достатності підстав для зарахування спірних платежів на виконання конкретних виконавчих документів та відповідність цих документів вимогам належності та допустимості на час пред`явлення державному виконавцю, чи була об`єктивна можливість ідентифікувати ці платежі, чи існували підстави для відмови у проведенні перерахунку заборгованості за заявою стягувачки і чи призвели дії державного виконавця до порушення її прав та інтересів.

Так, суд надавав оцінку обставинам виконання рішень суду боржником про стягнення аліментів як до відкриття виконавчого провадження (добровільне виконання), так і після (примусове виконання) з урахуванням його обізнаності про наявність виконавчого провадження і часу пред`явлення виконавчих листів до виконання, враховуючи, що заборгованість по аліментах обчислена державним виконавцем за минулий період відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/. Суть спору полягає у діях державного виконавця щодо зарахування платежів на виконання певних виконавчих листів про стягнення аліментів і обчислення заборгованості державним виконавцем за виконавчими документами.

Отже, посилання апелянта на те, що суд підмінив перевірку законності дій державного виконавця вирішенням матеріально-правового питання, що виходить за межі предмета розгляду, не приймаються судом, оскільки дії державного виконавцця прямо пов`язані із поведінкою сторін виконавчого провадження в контексті способу виконання рішень судів (добровільно і примусово), часу пред`явлення виконавчих документів до виконання і нарахування заборгованості по аліментах за минулий період.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд визнав належними докази, які не відповідають вимогам допустимості та не дають можливості ідентифікувати платежі, допустив внутрішньо суперечливі висновки, встановивши відсутність розмежування платежів, але одночасно визнавши їх належним виконанням; безпідставно визнав достатнім використання іноземного слова «ALIMENTY» без належного перекладу, чим порушив вимоги процесуального закону щодо мови судочинства, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 127/901/18 (провадження № 61-4529св23) Верховний Суд указав, що: «незазначення у квитанціях відомостей про призначення платежу як «аліменти» не спростовує того факту, що перерахунок коштів на користь стягувача боржник здійснював саме з метою утримання дітей». У кожному із платіжних документів (квитанції) зазначена дата здійснення операції, тому державний виконавець вірно врахувала платіж у місяць року відповідно до дня здійснення банківської операції. При цьому переплата коштів зараховується на погашення заборгованості.

У постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 642/6906/16-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах може свідчити про добровільне виконання боржником своїх обов`язків.

Матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у державного виконавця не було підстав не враховувати сплачені боржником кошти як аліменти під час визначення заборгованості зі сплати аліментів, оскільки доказів, що ці кошти сплачувалися як додаткові витрати на дитину або витрати на правничу допомогу за іншими виконавчими провадженнями, тобто на підтвердження виконання інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає.

У постанові від 07.05.2026 у справі № 753/17359/24 Верховний Суд дійшов висновку такого висновку: «Реалізовуючи стандарт переважаючої переконливості в оцінці обставин справи, що переглядається, та доказів, поданих учасниками справи, виписки по рахунку без зазначення призначення платежу «аліменти», надану на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, мають бути враховані державним виконавцем при обчисленні заборгованості за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови останньої від отримання грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що сплачені грошові кошти є саме аліментами на дитину. Аналогічний за змістом висновок Верховний Суд зробив у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц (провадження 61-26229св18), від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23), від 08 квітня 2024 року у справі №522/19803/15-ц.»

При здійсненні зарахування платежів за обома виконавчими провадженнями апеляційний суд дослідив, що така дія була вчинена державним виконавцем за заявою представника боржника (а.с.56 том 1), у зв`язку із новим розрахунком державного виконавця, спрямованим на виправлення помилки попереднього виконавця і виявленням переплати у виконавчому провадженні за зобов`язанням на двох неповнолітніх дітей, у якій вказувалися конкретні платежі, які слід було зарахувати у виконавче провадження на утримання повнолітнього сина, тобто уточнено боржником на виконання якого виконавчого листа спрямовувати здійснені ним платежі при перерахунку заборгованостей. Право визначати призначення платежів належить боржнику і впливає лише на пропорційність виконання платником аліментів своїх аліментних зобов`язань та розподіл коштів між дітьми. Тому державний виконавець вірно розподілив ці кошти на виконання обох виконавчих проваджень, виходячи із визначення боржником призначення платежу ««ALIMENTY».

Тому суд правильно вважав, що відсутні підстави для визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Долинського ВДВС щодо зарахування грошових коштів, сплачених боржником на території Руспубліки Польща, як виконання рішення суду про стягнення аліментів за виконавчими листами № 343/1623/22, № 343/975/24.

У цій частині ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Водночас, друга вимога у заяві представника стягувачки від 12.02.2026 року стосувалася надання детального письмового розрахунка заборгованості.

Державний виконавець розрахунок заборгованості на заяву представника стягувача не видав, що суперечить п. 2 частини 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого державний виконавець зобов`язаний видати розрахунок заборгованості за заявою боржника або стягувача.

Натомість, відділ виконавчої служби представнику стягувача надав відповідь про надання розрахунків по сплаті аліментів згідно відповідей від 20.10.2025 року № 63606; від 29.10.2025 року № 65340 та від 27.01.2026 року № 7236. При цьому зазначено, що надаються розрахунки зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 343/1623/22 та згідно виконавчого листа № 343/975/24 станом на 01.02.2026р., однак у додатках до листа наданий розрахунок зі сплати аліментів лише у одному виконавчому провадженні за виконавчим листом № 343/1623/22 станом на 01.01.2026 року і станом на 01.02.2025 року. Така ж інформація міститься і у матеріалах виконавчого провадження (а.с.14-18, а.с.117 том 1,) .

Крім того, державний виконавець здійснювала перерахунок заборгованості по аліментах за виконавчим листом № 343/1623/22 неодноразово. Так, станом на жовтень 2025 року дійснювався перерахунок аліментів у зв`язку із врахуванням заборгованості за попереднім виконавчим листом про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей (до рішення суду про збільшення розміру аліментів). Цей розрахунок направлений представнику стягувача листом від 27 січня 2026 року. Наступним розрахунком державного виконавця всі надані боржником квитанції про аліментні платежі були враховані на виконання виконавчого листа № 343/1623/22 , а в подальшому виправлялася арифметична помилка, допущена попереднім виконавцем, в результаті чого сума заборгованості була зменшена і виявлена переплата аліментів та здійснений новий розрахунок. Після цього за заявою представника боржника частина платежів зарахована державним виконавцем на виконання іншого виконавчого провадження за виконавчим листом № 343/975/24 на виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина. Також державний виконавець виправляла і допущені нею помилки у обчисленнях заборгованості, видаючи сторонам нові розрахунки у виконавчих провадженнях.

В усіх розрахунках не зазначена дата їх виконання, причини або підстави здійснення нового розрахунку/перерахунку заборгованості і який період цей розрахунок/перерахунок охоплює, станом на який день він виконаний. Це створило плутанину у розумінні сторонами обчислень заборгованості, що впливає на інтереси як стягувача, так і боржника.

Оскільки державним виконавцем не видано за заявою представника стягувача належних розрахунків заборгованості у виконавчих провадженнях № 343/975/24 (ВП № 77080115) та № 343/1623/22 (ВП № 75690102) на день подання заяви, тому бездіяльність державного виконавця не відповідає положенням частини статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», тому є підстави для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо відмови у здійсненні розрахунку заборгованості за виконавчими листами Долинського районного суду Івано-Франківської області № 343/975/24 (ВП № 77080115) та № 343/1623/22 (ВП № 75690102) за заявою представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Креховецької Н.М. від 12 лютого 2026 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги представника ОСОБА_1 на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо відмови у здійсненні розрахунку заборгованості за виконавчими листами Долинського районного суду Івано-Франківської області № 343/975/24 (ВП № 77080115) та № 343/1623/22 (ВП № 75690102) за заявою представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Креховецької Н.М. від 12 лютого 2026 року. У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Креховецької Надії Миколаівни задовольнити частково.

Ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги представника ОСОБА_1 на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо відмови у здійсненні розрахунку заборгованості за виконавчими листами Долинського районного суду Івано-Франківської області № 343/975/24 (ВП № 77080115) та № 343/1623/22 (ВП № 75690102) за заявою представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Креховецької Н.М. від 12 лютого 2026 року.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua