Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №645/4629/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4629/26

Провадження № 2/645/3224/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань – Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в спрощеному провадженні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ», від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Усенко М.І., звернулось до суду, через систему «Електронний суд», з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 5332048 від 25.11.2019 року, в сумі 36863,40 грн; суму судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн просять покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.11.2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 5332048, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 14000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій. Кредитний договір відповідач та ТОВ «МІЛОАН» з дотриманням ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» уклали в електронній формі. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало, проте відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. 27.03.2020 року між ТОВ МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, за яким позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором, сума заборгованості за яким становить 36863,40 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом — 11340,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками — 17039,40 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту — 1680,00 грн; заборгованість по штрафах/пені — 6804,00 грн. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Ухвалою суду від 28.05.2026 провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію щодо надходження кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповіді з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», на виконання ухвали суду від 28.05.2026, з відомостями про банківську картку надійшли до суду 01.10.2026 та 06.10.2026.

У судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином. Викликався у судове засідання в порядку ст. 128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Причини неявки відповідач суду не повідомив, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно статті 280 ЦПК України, суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази доходить наступного висновку.

25.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання кредиту. За результатами розгляду Анкети - заяви 25.11.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №5332048.

Згідно з п.1.1 Договору, позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі — кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі — плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.п. 1.2-1.5 Договору сума кредиту становить 14000,00 грн у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 25.11.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25.12.2019. Сукупна вартість кредиту складає 7980,00 грн в грошовому виразі та 694,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Цей Кредитний договір, згідно з п.п. 6.1, укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua.

Пунктом 6.3-6.5 Договору вказано, що приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання Кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність Позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору про які він не повідомив Товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам Заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього Договору. Укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

У додатку №1 до Договору сторонами був узгоджений Графік розрахунків за договором 5332048.

З довідки про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» вих. № б/н від 10 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір про споживчий кредит №5332048 від 25.11.2019, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН».

Підписання договору № 5332048 здійснено ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Z24903».

Відповідно до п.2.1 Договору, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Відповідачу ОСОБА_1 25.11.2019 на картку № НОМЕР_3 були надані кредитні кошти у розмірі 14 000,00 грн згідно з договором № 5332048, що підтверджується платіжним дорученням № 3777559 від 25.11.2019 (платник: ТОВ «Мілоан», код ЄДРПОУ 40484607, банк платника: ТОВ ФК Елаєнс).

Окрім того, на виконання ухвали суду від 28.05.2026 № 645/4629/26 з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли відповіді (вих. № 20.1.0.0.0/7-260914/91434-БТ від 17.09.2026 та вих. № 20.1.0.0.0/7-260914/91434-БТ), з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у банку емітовано карту № НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_5 ), на яку 25.11.2019 було зараховано кошти в сумі 14 000,00 грн (UAH).

Таким чином, судом встановлено, що 25.11.2019 відповідачу на виконання Договору № 5332048 були надані кредитні кошти у розмірі 14 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилами ч. 1-3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Таким підписом за договором кредитний договір № 5332048 був одноразовий ідентифікатор «Z24903».

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупність інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Аналогічна позиція висловлена в постанові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі №753/16762.

Суд також враховує що відповідно до ч. 2. ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Вказана позиція висловлена також у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 по справі № 753/16762/15-ц.

Суд доходить висновку, що волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 року, що ґрунтуються на презумпції свободи договору. Тобто, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту.

Верховний Суд у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020 року зазначив: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Тобто внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнанням ним боргу, відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Суд доходить висновку, що між сторонами був укладено кредитний договір № 5332048, а ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед відповідачем виконало.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5332048 від 25.11.2019 та виписки з особового рахунка за кредитним договором №5332048 від 25.11.2019 відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 36 863,40 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту (тілом) становить — 11 340,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків — 17 039,40 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту — 1 680,00 грн; заборгованість по штрафах/пені — 6 804,00 грн.

27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор) був укладений Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ. За умовами пунктів 1.1-1.3 цього Договору на умовах, встановлених цим Договором. Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором. Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. Новий Кредитор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Кредитора за цим Договором. Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників (п. 6.2.4 Договору).

Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 року, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (№ 3609, РНОКПП НОМЕР_2 ) за кредитним договором № 5332048 від 25.11.2019 (дата закінчення договору — 25.12.2019). Відповідно до Витягу, сума виданого кредиту становить 14 000,00 грн, залишок по тілу кредиту — 11 340,00 грн, залишок по відсотках — 17 039,40 грн, залишок по комісії — 1 680,00 грн, заборгованість по штрафах/пені — 6 804,00 грн, а загальна сума заборгованості складає 36 863,40 грн.

Також, 27.03.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» склали та підписали Акт приймання-передачі Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 року (загальна кількість боржників — 4346 осіб, загальна сума заборгованості — 73 132 891,73 грн).

Відповідно до платіжної інструкції № 17922 від 27.03.2020 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» здійснило на користь ТОВ «МІЛОАН» оплату згідно з Договором відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 року у сумі 3 201 648,48 грн.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надіслало Претензію (вих. № 19580810/3083 від 01.04.2026 року) про необхідність виконання зобов`язань за Договором № 5332048 від 25.11.2019 року та сплати заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідачем не надано доказів того, що ним належним чином виконувались зобов`язання з повернення кредитних коштів первісним кредиторам.

Відступленням права вимоги є договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України (станом на час укладання Договору відступлення прав вимоги) передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15№ «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, відомості, що вказаний правочин оскаржувався в судовому порядку відсутні, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.

Разом з тим, суд не погоджується з сумою заборгованості за Кредитним договором № 5332048 від 25.11.2019 року в частині заборгованості за відсотками у розмірі 17 039,40 грн, сумі комісії за надання кредиту у розмірі 1 680,00 грн та заборгованості за штрафами/пенєю у розмірі 6 804,00 грн, зважаючи на наступне.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказане узгоджується з висновками, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13-ц) та від 31 жовтня 2018 року (справа справі № 202/4404/16-ц).

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду також не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Таким чином, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Кредитного договору № 5332048 від 25.11.2019 року, початковий строк кредитування визначений сторонами на 30 днів — з 25.11.2019 по 25.12.2019 року включно.

Водночас пунктом 2.2.3 Договору сторони визначили особливості нарахування процентів у разі неповернення кредиту, а саме погодили, що проценти за користування кредитом за базовою ставкою продовжують нараховуватися з дня, наступного за датою повернення, протягом 60 днів, після чого нарахування процентів припиняється.

Таким чином, за договором сторони визначили граничний строк нарахування процентів тривалістю 90 днів (30 днів основного строку + 60 днів продовження нарахування), який остаточно сплив 23 лютого 2020 року.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18) вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.

Суд доходить висновку, що граничний строк нарахування процентів за Договором № 5332048 сплинув 23.02.2020 року, а тому будь-які нарахування процентів після цієї дати є неправомірними та суперечать імперативним умовам п. 2.2.3 самого Договору. З наданої позивачем відомості вбачається, що за період з 26.11.2019 по 23.02.2020 року включно загальний розмір нарахованих за базовою ставкою процентів складає 16 560,60 грн.

З урахуванням здійснених відповідачем ОСОБА_1 часткових сплат процентів у загальній сумі 4 813,20 грн (2 331,00 грн — 24.12.2019 та 2 482,20 грн — 08.01.2020), розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню, становить 11 747,40 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за період після 23.02.2020 року задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по штрафах/пені у розмірі 6 804,00 грн, суд виходить з того, що дана сума сформована позивачем шляхом щоденного нарахування 226,80 грн за період з 25.01.2020 по 23.02.2020 року.

Проте п. 2.2.3 Договору за цей самий період чітко передбачає лише продовження нарахування процентів за базовою ставкою (1,5 % / 170,10 грн на день) та не містить підстав для паралельного нарахування додаткової підвищеної процентної ставки чи штрафних санкцій.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є видами неустойки, а їх стягнення допускається за наявності встановлених законом або договором підстав.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Повертаючись до позиції про те, що норми статті 1048 ЦК України та охоронні норми статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно та враховуючи, що кредитодавець вже здійснював нарахування базових процентів за цей період повторне щоденне нарахування суми 226,80 грн за те саме прострочення є безпідставним та суперечить п. 2.2.3 Договору та статті 549 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), а тому в стягненні 6 804,00 грн слід відмовити.

Що стосується вимог позову про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією у сумі 1 680,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5.1 Кредитного договору № 5332048 від 25.11.2019 року передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1 680,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Окрім того, пунктом 2.3.1 Договору встановлено сплату комісії за продовження строку користування кредитом у розмірі від 3,00 до 10,00 відсотків від поточного залишку кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Частиною 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом — витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту . Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Окрім того, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які була встановлена комісія за видачу кредиту та комісія за продовження строку кредитування, відповідні умови кредитного договору є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи викладене, нарахована заборгованість по комісії в сумі 1 680,00 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягає.

Окрім того, з розрахунку та відомості про щоденне нарахування та погашення заборгованості за Кредитним договором № 5332048 вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 було частково сплачено кошти в рахунок комісій за управління та обслуговування кредиту в загальній сумі 2 660,00 грн, а саме: 24.12.2019 року — 1 400,00 грн та 08.01.2020 року — 1 260,00 грн.

Оскільки стягнення вказаних комісій визнано судом неправомірним, а відповідні умови договору є нікчемними в силу закону, зазначені патіжні підлягають обов`язковому зарахуванню в суму заборгованості по основному зобов`язанню (тілу кредиту), яка з урахуванням здійснених відповідачем сплат безпосередньо в рахунок тіла кредиту (1 400,00 грн від 24.12.2019 та 1 260,00 грн від 08.01.2020) становить: 14 000,00 грн (початкова сума кредиту) – 2 660,00 грн (сума сплачених комісій) – 2 660,00 грн (сума сплаченого тіла) = 8 680,00 грн.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач свої зобов`язання за умовами Кредитного договору № 5332048 у повному обсязі не виконав, доказів відсутності заборгованості перед позивачем суду не надав, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 5332048 від 25.11.2019 року в загальному розмірі 20 427,40 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 8 680,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить – 11 747,40 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (Виконавець) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Згідно із п. 1.1, п. 2.3 вказаного договору, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта. Вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу становить 8 000,00 грн без ПДВ.

Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано копії таких документів: Акту № Д/23986 наданих послуг від 14.04.2026 року, укладеного між АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно з яким виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 5332048 від 25.11.2019 року, у сумі 8 000,00 грн; детального опису наданих послуг до акту № Д/23986 від 14.04.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5332048, де боржником є ОСОБА_1 , згідно з яким: усна консультація клієнта — 0 годин 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи — 2 години 00 хвилин; погодження правової позиції клієнта у справі — 0 годин 30 хвилин; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта — 3 години 30 хвилин (усього — 6 годин 30 хвилин); подання заяви до суду від імені клієнта — 1 шт.; ордеру серії ВС на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судах загальної юрисдикції, виданого Адвокатським об`єднанням «Апологет» адвокату Усенку М.І. на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29 вересня 2012 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 висловив позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

У постанові від 22 жовтня 2025 року по справі № 761/415/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також виснував, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що витрати пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 8000,00 грн є співмірними позовним вимогам.

Відповідно до платіжної інструкції № 32373 від 19.05.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (коефіцієнт 0,8 від ставка судового збору визначеної Законом України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд частково задовольнив позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 4 433,10 грн (20 427,40 грн ? 8 000,00 грн / 36 863,40 грн).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, що становить 1 475,34 грн (20 427,40 грн ? 2 662,40 грн / 36 863,40 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» заборгованість за Договором № 5332048 від 25.11.2019 року, в сумі 20427,40 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 8680,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 11747,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору в сумі 1475,34 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4433,10 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 15.10.2026.

Суддя О.Ю. Алтухова