Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №638/3216/26
Суддя: Щепіхіна В. В.
Справа № 638/3216/26
Провадження № 1-кп/638/1389/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,
прокурора – ОСОБА_3 ,
обвинуваченого – ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221240000006 від 02.01.2026 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Малинівка Чугуївського району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 року на території України (в тому числі Харківської області) оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, яку в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час.
З 04.10.2025 року по теперішній час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку військовозобов?язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , у військовому званні «рядовий», сержантський і старший склад запасу, ВОС № 100915A.
04.10.2025 року ОСОБА_4 був направлений для проходження військово-лікарської комісії на базі КНП «Міська поліклініка № 24» ХМР за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 153.
04.10.2025 року ОСОБА_4 згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-1004-1258-2192-3 від 04.10.2025 року визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони.
04.10.2025 року (точного часу встановити не виявилось можливим) ОСОБА_5 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією та повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 16.10.2025 року о 09:00 год. для відправки у команду за призовом, про що свідчить підпис останнього у розписці.
16.10.2025 року о 09:00 год. ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, діючи умисно, протиправно, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в порушення вимог ст. 22 вказаного Закону, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. 65 Конституції України, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, без поважний причин не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , у вказаний у повістці день та час з метою відправки до військової частини у складі команди, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 Кримінального кодексу України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю, підтвердивши вищезазначені обставини скоєння кримінального правопорушення в повному обсязі.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності позиції останнього, роз`яснивши обвинуваченому про позбавлення в подальшому права оскаржувати обставини, що не досліджувалися судом першої інстанції, в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З урахуванням викладеного, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що подія правопорушення мала місце, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю, його дії вірно кваліфіковано органом досудового слідства за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу, винну у вчиненні кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Малинівка Чугуївського району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.08.2026 року № 222 ОСОБА_4 призначений на посаду старшого стрільця відділення охорони третього відділу, ВОС-100868А.
Таким чином, на теперішній час ОСОБА_4 є військовослужбовцем ЗСУ та проходить військову службу, що також суд враховує при призначенні покарання.
Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України судом не виявлено.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, визнання ним вини, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає за необхідне і достатнє обрати обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 336 КК України, з урахуванням приписів ст. 69-1 КК України, у виді 3 років позбавлення волі.
Однак, враховуючи приписи ст. 50 КК України, приймаючи до уваги вищевказані обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки, враховуючи, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , ставлення обвинуваченого до скоєного, проходження ним військової служби, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без ізоляції його від суспільства, із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові ККС ВС від 18 лютого 2025 року у справі № 226/1856/23.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлений.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376, 395 КПК України, суд, –
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1) періодично з`являтися для реєстрації до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , а у випадку звільнення його з військової служби до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем проходження ним військової служби, а у випадку звільнення його з військової служби - уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Нагляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненим від відбування покарання з випробуванням, здійснювати начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 .
До набрання вироком суду законної сили ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід не обирати.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів: засудженому з дня отримання копії вироку, іншим учасникам судового провадження з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua