Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення плати за користування житлом
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №711/4663/25
Суддя: Василенко Л. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 711/4663/25
Провадження № 22-ц/821/1105/26
Категорія: 304070000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.
Позов обґрунтовано тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.
Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».
Квартира АДРЕСА_2 від`єднана від системи ЦО та теплопостачання. Плата нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та місця загального користування (МЗК). Витрати на опалення МЗК мають нести усі мешканці багатоквартирного будинку, як ті у кого відсутні індивідуальні прилади обліку, так і ті, у кого встановлений квартирний засіб обліку теплової енергії.
Згідно Правил надання послуг з постачання теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, а саме п. 14 «Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (Методика розподілу)».
Пунктом 45 вищезазначених Правил передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
За послугу гарячого водопостачання по даній квартирі оплата не нараховується.
Згідно інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради відповідачі зареєстровані за вказаною адресою протягом всього спірного періоду.
Відсутність письмового договору на надання житлово-комунальних послуг з відповідачами сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідачі своєчасно з січня 2013 року не вносили плату за абонентське обслуговування та місця загального користування, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 01.04.2025 складає 9 712,74 грн, що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 30250062.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачам нараховано 3% річних та інфляційну складову боргу.
Тож, інфляційна складова боргу, яка підлягає до стягнення з відповідачів за період з 01.01.2013 по 01.02.2022 становить 1 837,79 грн та розмір 3% річних за вказаний період прострочення 375,58 грн.
Таким чином, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за абонентське обслуговування теплової енергії та місця загального користування (МЗК) у розмірі 9 712,74 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 837,79 грн та три відсотки річних у розмірі 375,58 грн, а всього 11 926,11 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.07.2025 позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» задоволені повністю.
24.10.2025 відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення від 14.07.2025.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.12.2025 заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.07.2025 скасовано та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2026 позов ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за абонентське обслуговування та місця загального користування у розмірі 9 712,74 грн, а також інфляційну складову боргу у розмірі 1 837,79 грн та 3% (три) відсотки річних у розмірі 375,58 грн, а всього 11 926,11 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн у рівних частках по 1 009,33 грн з кожного.
Відмовлено у стягненні судового збору з ОСОБА_3 .
Компенсовано за рахунок держави сплачений ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» судовий збір у сумі 1 009,33 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_2 від`єднана від системи ЦО та теплопостачання. Плата нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та місця загального користування (МЗК).
Система опалення, як інженерна система будинку, яка призначена для задоволення потреб усіх співвласників (мешканців будинку), належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам, які зобов`язані забезпечувати належне її утримання, що також включає і витрати на оплату комунальних послуг щодо цього спільного майна.
Суд вказав, що співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
Суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні відомості про обрання мешканцями будинку АДРЕСА_1 іншої моделі договірних відносин та укладення договору з іншим виконавцем комунальних послуг, чи відмови від укладання запропонованого Типового договору.
Відповідачами будь-яких заперечень (контррозрахунку) щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості до суду на час розгляду справи подано не було. При цьому заперечення сторони відповідача зводяться до незгоди щодо факту надання/отримання послуг та наявності договірних відносин між сторонами.
За таких обставин, оцінивши докази надані позивачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Черкаської ТЕЦ підлягали до задоволення у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 03.04.2026 ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2026.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач взагалі не користується послугами позивача, оскільки згідно Акту від 23.07.2004 відповідачу відключено гарячу воду та опалення у зв`язку із встановленням індивідуального опалення починаючи з цією дати за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, згідно Акту обстеження квартири від 07.10.2015, який складено головою правління ОСББ «Альфа» Волошиною Л. М. встановлено: у квартирі АДРЕСА_4 встановлена індивідуальна система опалення з опалювальним газовим котлом; через об`єм квартири не проходять транзитні трубопроводи системи центрального опалення; у будинковому під`їзді в якому розташована квартира відсутні прилади та трубопроводи системи центрального опалення.
Вказує, що судом не враховано те, що відповідач має пільги зі сплати комунальних послуг згідно п. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантій їх соціального захисту».
Також жодного договору про надання житлово-комунальних послуг немає. До 01.01.2024 оплата послуг здійснювалася автоматично шляхом списання банком.
Вважає, що позивачем не підтверджено будь-якими належними доказами факту надання послуг, за які була утворена заборгованість, що свідчить про порушення правил ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Окрім того, не надано жодного документа про наявність будь-яких договірних відносин з приводу теплопостачання.
Зазначає, що до розрахунку заборгованості не додавались первинні документи, які були б належними доказами та підтверджували б правильність розрахунку заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу
08.05.2026 на адресу апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ПрАТ «Черкаське хімволокно», в якому Товариство просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення суду від 04.03.2026 залишити без змін.
Вказує, що на підтвердження наявної заборгованості стороною позивача до позовної заяви надано Лист-розрахунок по ОР № 30250062.
Враховуючи правову позицію, яка міститься у постанові ВГСУ від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15, в якій касаційний суд зазначив, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій, наданий стороною позивача лист-розрахунок необхідно вважати належним та допустим доказом по даній цивільній справі.
Зазначає, що між споживачами житлово комунальних послуг по житловому приміщенню, за адресою: АДРЕСА_3 та надавачем послуг (ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ») було укладено договір, шляхом акцепту споживача до Договору публічної оферти, який розміщений на офіційному веб-сайті позивача за посиланням https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na poslugu.
Відповідачі являються дієздатними особами, які зареєстровані в даному житловому приміщенні, а відтак, у силу вимог ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», останні користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відключення нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення відповідачів від оплати за опалення місць загального користування будинку.
Зазначає, що для отримання пільги за житлово-комунальні послуги, пільговик зобов`язаний перебувати на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, подавши при цьому до Пенсійного Фонду України заяву про взяття на облік ветерана війни і надання йому пільг. Вчинення скаржником вказаних дій та відповідно виконання Умов визначених Порядком - не підтверджено.
Вказує, що суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом
Відповідно до листа Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 02.05.2025 № 8730/12789-01-10 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 з 21.09.2007 і дотепер; ОСОБА_2 з 21.09.2007 і дотепер; ОСОБА_3 з 15.02.2005 і дотепер (т. 1 а.с. 9-10).
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.07.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 151-152).
Відповідно до Акту відключення гарячої води та опалення від 23.07.2004 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 встановлена індивідуальна система опалення з 23.07.2004 (т. 1 а.с. 149).
Згідно Акту обстеження квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 від 07.10.2015, який складений головою правління ОСББ «Альфа» ОСОБА_4 у присутності власника квартири – ОСОБА_3 , встановлено, що в квартирі АДРЕСА_4 встановлена та діє з 2004 року індивідуальна система опалення з опалювальним газовим котлом «Quasar-24»; через об`єм квартири не проходять транзитні трубопроводи системи центрального опалення; у будинковому під`їзді № 3, в якому знаходиться квартира АДРЕСА_4 , відсутні прилади та трубопроводи системи центрального опалення (т. 1 а.с. 148).
ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 № 2444) та рішень Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000 та № 1480 від 31.10.2007, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси (т. 1 а.с. 12-14, 17).
У матеріалах справи міститься лист-розрахунок по ОР № 30250062, складений економістом з договірних та претензійних робіт І категорії юридичного відділу з питань забезпечення діяльності теплопостачання та збуту ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» А. Панченко, з якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 , загальна сума боргу з 2013 до 01.04.2025 становить 9 712,74 грн (т. 1 а.с. 5-6).
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по лютий 2022 року у розмірі 1 837,79 грн та 3 % річних за вказаний період у розмірі 375,58 грн, у зв`язку із простроченням відповідачами оплати за абонентське обслуговування та місця загального користування (т. 1 а.с 7-8).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (втратив чинність 01.05.2019) та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII).
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з відповідними змінами, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії/гарячої води, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії/гарячої води, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії/гарячої води, порядок оплати.
Згідно п. 13 вище зазначених Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Так, ПрАТ «Черкаське хімволокно», як суб`єкт господарювання визначено виконавцем із забезпечення населення міста Черкаси гарячим водопостачанням та центральним опаленням.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказана квартира від`єднана від системи центрального опалення та теплопостачання, що підтверджується Актом відключення гарячої води та опалення, який складений 23.07.2004 інженером-інспектором ДП «Черкаська ТЕЦ» Колесник О.Д.
Отже, плата нараховується за абонентське обслуговування теплової енергії та місця загального користування.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Частиною 2 ст. 4 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» також визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18.
Згідно Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, а саме п. 14 «Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (Методика розподілу)».
Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води, обсягу спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу.
Згідно п. 33 Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговування внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому, виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Пунктом 45 Правил передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
До матеріалів справи долученні Тарифи на опалення та підігрів води (т. 1 а.с. 11-11 зворотній бік).
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом № 315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
У ч. 2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 357/4664/15-ц від 20.11.2019.
Судом першої інстанції встановлено, що на офіційному веб-сайті «Черкаське хімволокно» дійсно розміщено публічний типовий договір на послугу та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu та https://khimvolokno.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/Typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslug-z-postachannya-teplovoyi-energiyi.pdf).
Окрім того, суд звернув увагу на те, що також на офіційному веб-сайті (https://khimvolokno.com.ua/) наявні роз`яснення для мешканців (споживачів) щодо нарахування вартості послуг з опалення місць загального користування, інформація про опалювальний сезон, тарифи для населення тощо.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. (п. 4 Договору).
Під час розгляду справи встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідачів до позивача, щодо надходження/ненадходження розрахункових листів про оплату за послуги теплопостачання, відсутності опалення у місцях загального користування, холодних труб/відсутності опалення у під`їзді за спірний період.
З огляду на вказане, позивачем надаються послуги за вище зазначеною адресою, а відтак зі споживачами (відповідачами) укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст. 642 ЦК України.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідач ОСОБА_3 є власником квартири у багатоквартирному будинку, тому є співвласником всього спільного майна багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов`язків стосовно утримання спільного майна.
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, заборгованість за надані послуги за період з січня 2013 року по квітень 2025 становить 9 712,74 грн.
Апеляційний суд, дослідивши лист-розрахунок, вважає, що він здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак є належним доказом у цій справі.
Вказаний розмір заборгованості відповідачами не спростовано, відповідачі будь-якого іншого розрахунку заборгованості (контррозрахунку) не надали ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Отже, не спростовано належними і допустимими доказами розмір заборгованості.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачі зверталися чи надсилали позивачу скарги чи претензії щодо наявності послуг, кількості або якості їх надання.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до розрахунку суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів із нарахованої за період існування суми боргу із грудня 2013 року по грудень 2021, зазначена сума становить 1 837,79 грн. Згідно розрахунку суми 3% річних із нарахованої за цей період суми боргу із грудня 2013 року по грудень 2021 року включно, зазначена сума становить 375,58 грн.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.
Оскільки факт порушення відповідачами зобов`язань щодо своєчасної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги доведений позивачем, і правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог ст. 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги із урахуванням індексу інфляції та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року № 206 в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Оплата комунальних послуг відбувається за умовами відповідних договорів про надання таких послуг за виключенням вищезазначеного.
Тобто, нарахування пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги у період з лютого 2022 року є порушенням законодавства, що підлягає застосуванню в умовах воєнного стану.
Однак, відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).».
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних в межах заявлених вимог за період до січня 2022 року є обґрунтованими.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за послуги з абонентського обслуговування теплової енергії та місця загального користування управління багатоквартирним будинком, нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
15.05.2026 скаржник до суду Черкаського апеляційного суду надіслав клопотання, яким долучає копію Технічного звіту 02/О-2023 ТЗ (2023).
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Водночас, долучаючи наведений доказ, ОСОБА_3 не заявлено вмотивованого клопотання щодо його долучення, у зв`язку з чим даний доказ, у відповідності до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, не приймаються до розгляду апеляційним судом.
Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в три роки, то у відповідності до вимог ч. 3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Проте матеріали справи не містять заяви відповідачів про застосування строку позовної давності поданої до винесення судом першої інстанції рішення у даній справі.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки його доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2026 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
Т. Л. Фетісова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua