Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №711/11456/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/11456/25

Провадження № 22-ц/821/964/26

Категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Акцент Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» – адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року представник АТ «Акцент Банк» - Шкапенко О. В. (далі – А-Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.03.2025 ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» Кредитний договір № ABH0CT155101743430396330 щодо надання кредиту в розмірі 24 800,00 грн, строком на 24 місяців – до 30.03.2027 зі сплатою процентів у розмірі 55,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн.

Станом на 02.12.2025 заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 26 484,06 грн та складається з: 22 163,77 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4 087,65 грн – загальний залишок заборгованості за процентами, 232,64 грн – загальний залишок заборгованості за пенею.

З огляду на викладене, Товариство просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025 у розмірі 26 484,06 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.02.2026 позовні вимоги АТ «Акцент Банк» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» заборгованість станом на 02.12.2025 за Кредитним договором № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025 у розмірі 22 163,77 грн та судові витрати у розмірі 2 027,31 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти за Кредитним договором у добровільному порядку не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, який саме Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Заяву-Анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку та Заяву про приєднання «Швидка готівка» № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом та пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

17 березня 2026 року, не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Акцент-Банк» – адвокат Омельченко Є. В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.02.2026 у частині відмовлених позовних вимог та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Вважає, що судове рішення в оскаржуваній частині є таким, що постановлене з порушенням матеріальних норм права та підлягає скасуванню.

Звернув увагу, що Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил підтверджує звернення клієнта до Банку щодо банківських послуг та належне проходження ідентифікації та верифікації. Заява на погодження удосконаленого електронного підпису підтверджує погодження між сторонами використання УЕП. Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» підтверджує роз`яснення умов кредиту у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування». Заява про надання послуги «Швидка готівка» є Кредитним договором. Таблиця обчислення загальної вартості кредиту – додаток до Кредитного договору. Меморіальний ордер підтверджує факт видачі кредиту. Банківська виписка – підтверджує факт погашення (чи відсутності такого) кредиту.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2025 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 15 на звороті).

31.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Банку із Заявою про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025, в якій просила позивача надати їй кредит за послугою «Швидка готівка» на таких умовах: вид кредиту: послуга «Швидка готівка»; тип кредиту: кредит строковий; мета отримання кредиту: придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту: 24 800 грн; строк кредиту: 24 місяців з 31.03.2025 до 30.03.2027 включно; процентна ставка (фіксована): 55% на рік; розмір щомісячного платежу: 1 731,07 грн рівними частинами; денна процентна ставка 0,09%; платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323347322034684; загальна сума до повернення: 41 545,65 грн; погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок НОМЕР_1 ;

Пунктом 13 визначено, що у випадку порушення зобов`язань із погашення заборгованості, сплачується пеня в розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків простроченого платежу.

Ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті Банку, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір (п. 18).

Заява про надання послуги підписана відповідачем накладанням електронного підпису і його накладання перевірене за допомогою відкритого ключа (а.с. 9 – 10, 11 на звороті).

Із Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит встановлено, що датою видачі відповідачу кредиту в розмірі 24 800,00 грн є 31.03.2025; строк кредитування 24 місяці; останній платіж 30.03.2027; проценти за користування кредитом 16 745,65 грн; чиста сума кредиту 41 545,65 грн.

Таблиця підписана позичальником накладанням електронного підпису і його накладання перевірене за допомогою відкритого ключа (а.с.10 на звороті - 11).

Із Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» вбачається, що 31.03.2025 АТ «Акцент-Банк» надав відповідачу інформацію, що зберігає чинність та є актуальною до 30.03.2027, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитними коштами складає 55% річних, кількість щомісячних платежів 24, сума/ліміт кредиту: 24 800 грн.

Інформація Паспорту зберігає чинність та є актуальною до 23:59 30.03.2027.

Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» підписаний позичальником накладанням електронного підпису і його накладання перевірене за допомогою відкритого ключа (а.с. 8 – 8 на звороті).

Відповідно до зробленого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025 станом на 02.12.2025 відповідач заборгувала позивачу 26 484,06 грн, з яких 22 163,77 грн залишок боргу за тілом кредиту, 4 087,65 грн залишок боргу за процентами та 232,64 грн борг за пенею (а.с. 12).

Згідно виписки по кредиту та розрахунку заборгованості за Договором № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025 станом на 02.12.2025 сума боргу становить 26 459,57 грн (а.с. 13 на звороті).

Факт перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується меморіальним ордером № TR.45362885.150353.65455 від 31.03.2025, відповідно до якого було здійснено переказ на суму 24 800,00 грн, призначення платежу : видача кредиту згідно Договору № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025 (а.с. 12 на звороті, 13).

Умов та правил надання банківських послуг, як складових Договору, суду не надано.

Відповідно до Статуту АТ «Акцент-Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Акцент-Банк», яке було правонаступником всіх прав та зобов`язань ЗАТ «Акцент-Банк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ «Український кредитний банк» (а.с. 18-22).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги і лише в оскаржуваній частині рішення, а саме в частині відмовлених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 2 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом та заборгованість за пенею.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025, позивач посилався на Анкету-Заяву, Паспорт споживчого кредиту, Заяву про надання послуги «Швидка готівка», Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, меморіальний ордер та банківську виписку по кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу скаржника, що п. 18 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025 визначено, що ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті Банку, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, який саме Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг А-Банку та Заву про надання «Швидка готівка» № ABH0CT155101743430396330 від 31.03.2025, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, позивачем до позовної заяви взагалі не додано Витягу з умов та правил надання банківських послуг

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).

Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі III «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження №61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження №61-7416св20) викладено позицію, що у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.

Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження №61-14545сво20).

Як вбачається з матеріалів справи, Паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту, однак дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) яка є актуальною до 30.03.2027.

Отже, враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про не доведення факту належного повідомлення відповідача про умови кредитування, у тому числі щодо сплати процентів, шляхом підписання Паспорта споживчого кредиту.

На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими й достатніми доказами, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані Банком паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», Заява про надання послуги «Швидка готівка», Таблиця обчислення загальної вартості кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аргументи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», в якому визначені, у тому числі умови кредитування, строки, процентна ставка, права і обов`язки клієнта і Банку, а тому наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі, є безпідставними, оскільки паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення Кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, що свідчить про не доведення факту належного повідомлення відповідача про умови кредитування, а саме щодо сплати процентів, шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження вимог позову суду надані належні та допустимі докази, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку в частині вирішення позову про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», § § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній скаржником частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст .ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича – залишити без задоволення.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2026 року в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 14 жовтня 2026 року.

Головуюча Л. І. Василенко

Судді О. В. Карпенко

Т. Л. Фетісова