Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №705/1502/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 705/1502/26

Провадження № 22-ц/821/1633/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря : Широкової Г.К.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Годік Л.С. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 09.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений Договір про споживчий кредит № 104118484, згідно з умовами якого відповідач отримав 12000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму, проте відповідач не виконала умов Кредитного договору.

Укладаючи Кредитний договір, відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір відступлення прав вимоги № 107 – МЛ/Т.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 104118484 від 09.11.2023, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 42600,00 грн, яка складається: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 8400,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками 33000,00 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 1200,00 грн.

На підставі наведеного, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 104118484 від 09.11.2023 у загальному розмірі 42600,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року позов – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 104118484 від 09.11.2023 в розмірі 39000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2437,43 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку в повному обсязі позивачу не повернуто, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення отриманої суми кредитних коштів, процентів за користування ними, а тому стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд вважав обґрунтованими.

Відмовляючи у вимозі щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за пролонгацію в сумі 3600,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту в період пролонгації кредитного договору, які надаються позивачу та за які була встановлена плата за обслуговування кредиту, дана умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази доводять надання йому адвокатом правової допомоги, проте, враховуючи принципи розумності і пропорційності, дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

09 червня 2026 року ОСОБА_1 подала через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.05.2026 року в частині стягнення відсотків та комісії.

Прийняте нове рішення, яким зменшити розмір заборгованості за відсотками на 13230,00 грн обмеживши нарахування відсотків датою 22.02.2024 року та виключивши комісію за видачу кредиту на 1200,00 грн. (загалом зменшити суму стягнення на 14430,00 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що комісія за надання кредиту має ту саму юридичну природу, що і комісія за пролонгацію. Дії кредитора щодо формування кредитної справи чи перерахування коштів є його прямим обов`язком за законом і за своєю суттю не є «додатковою послугою» позивача. Згідно з ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі будь-які плати за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь.

Також, суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що згідно Відомості про щоденні нарахування, сума 33000,00 грн. розрахована позивачем до 07.04.2024 року, тобто включає 45 днів нарахувань поза межами строку дії договору. Сума безпідставно нарахованих відсотків за період з 23.02.2024 року по 07.04.2024 року складає 13230,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до стягнення суми, яка на 13230,00 грн перевищує фактичний розмір договірних зобов`язань.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 104118484 від 09.11.2023 року, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 12000,00 грн., а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені Договором.

Кредит надається загальним строком на 105 днів з 09.11.2023 р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.11.2023 року (рекомендована дата платежу).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.02.2024 р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 4170,00 грн. в грошовому виразі та 141762,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 41970,00 грн. в грошовому виразі та 18515,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 16170,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 53970,00 гривень.

Комісія за надання кредиту: 1200,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2970,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37800.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 421162 09.11.2023 о 20:59.

Також відповідач підписала, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Анкету-заяву на кредит № 104118484 від 09.11.2023 та Графік платежів від 09.11.2023, згідно яких сторонами погоджено умови кредитування та повернення кредиту.

Як вбачається з Платіжного доручення № 76178749 від 09.11.2023 ОСОБА_1 одержала від ТОВ «Мілоан» 12000,00 грн. кредитних коштів на банківську карту VISA № НОМЕР_1 .

Згідно повідомлення АТ КБ «Приват Банк» від 13.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку було зарахування коштів на суму 12000 грн. від 09.11.2023 року.

Відповідно до Договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т від 26.04.2024 року ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 104118484 від 09.11.2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 104118484 від 09.11.2023 року, на час відступлення права вимоги, заборгованість перед позивачем не була погашена та станом на дату подання позову становить 42 600,00 грн., з яких: 8400,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 33 000,00 грн. – заборгованість за відсотками, 1200,00 грн. – заборгованість за комісією за видачу кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з ОСОБА_1 за Договором № 104118484 про споживчий кредит від 09.11.2023 року тіла кредиту, нарахованих відсотків та комісії.

Отже, предметом позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 104118484 про споживчий кредит від 09.11.2023 року в розмірі 42600,00 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту – 8400,00 грн, суми прострочених платежів по процентах – 33000,00 грн, суми прострочених платежів за комісією – 1200,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 частково виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з відповідача заборгованості за тілом кредиту, розмір якого відповідачкою не оскаржується, заборгованість за комісією в розмірі 1200,00 грн. та відсотків в сумі 33000,00 грн, за мінусом 3600 грн. сплаченої відповідачем комісії за пролонгацію договору, а всього 39000,00 грн.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить суд змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за кредитним договором та стягнути у визначеному відповідачем розмірі та відмовити в стягненні комісії в розмірі 1200,00 грн., доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для задоволення у стягненні відсотків та комісії, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині вимог про стягнення відсотків та комісії за кредитним договором, адже, згідно ч.1 ст.13, ч.1 ст.367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають в договірних відносинах, відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов`язань перед позивачем за Договором про споживчий кредит № 104118484 від 09.11.2023, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Щодо вимог про стягнення відсотків за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до Договору про споживчий кредит № 104118484 від 09.11.2023 року, кредит надається загальним строком на 105 днів з 09.11.2023 р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3 Договору).

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.11.2023 року (рекомендована дата платежу) (п.п. 1.3.1 Договору).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.02.2024 р. (дата остаточного погашення заборгованості) (п.п. 1.3.2).

Позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 24.11.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.02.2024 року (останнього дня строку кредитування) (п. 1.4 Договору).

Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 4170,00 грн. в грошовому виразі та 141762,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 41970,00 грн. в грошовому виразі та 18515,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 16170,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 53970,00 грн. (п. 1.5 Договору).

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 105 днів, тобто за період з 09.11.2023 по 22.02.2024 року.

Як вбачається з Відомості про щоденні нарахування первісним кредитором нараховані відсотки за користування кредитом за період з 09.11.2023 року по 07.04.2024 року, тобто поза межами кредитного договору.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Отже, з урахуванням положень підписаного сторонами договору, строк кредитування закінчився 22.02.2024 року, а тому зазначені ТОВ «Мілоан» відсотки нараховані поза межами строку кредитування та стягненню не підлягають.

Із урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що проценти передбачені договором можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку, а саме в розмірі 19770,00 за період з 09.11.2023 року – 22.02.2024 року.

Позивач в порушення норм статей 12, 81 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування процентів в розмірі 13230,00 грн., які були нараховані поза межами строку кредитування.

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позика надавалася відповідачу за договором строком з 09.11.2023 року – 22.02.2024 року, а його сторони узгодили розмір нарахованих відсотків за цей період, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 19770,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на рахунок позивача було сплачено частково заборгованість за кредитом в сумі 10 800 грн. (24.11.2023 – 3 600 грн., 09.12.2023 – 3 600 грн., 25.12.2023 – 3 600 грн.).

Згідно Відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що кожен із трьох платежів відповідача по 3 600 грн. був розподілений наступним чином: 1 200 грн. – комісія за пролонгацію; 1 200 грн. – погашення тіла кредиту; 1 200 грн. – погашення процентів.

Отже, колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню за Договором № 104118484 від 09.11.2023 року сума боргу у розмірі 24570,00 грн., з яких: 8400,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 19770,00 грн. – заборгованість за відсотками, 1200,00 грн. – заборгованість за комісією за видачу кредиту, за мінусом 3600 грн. сплаченої відповідачем комісії за пролонгацію договору (8400 (тіло кредиту) + 19770 (відсотки за користування кредитом) – 3600 (сплачена комісія за пролонгацію договору)).

Судом першої інстанції при ухваленні рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом не враховано вищевикладене, внаслідок чого суд безпідставно дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмір 33000,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області підлягає до зміни в частині зменшення розміру заборгованості за відсотками за Договором № 104118484 від 09.11.2023 року, яка підлягала стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з 33000,00 грн. до 19770,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 1200,00 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Задовольняючи вимогу позивача в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією в розмірі 1200,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що комісія за надання кредиту передбачена умовами договору про споживче кредитування від 09.11.2023 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з слідуючого.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 1200,00 грн., яка розраховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Твердження ОСОБА_1 про помилковість стягнення судом першої інстанції комісії в розмірі 1200,00 грн є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано договір від 01.07.2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» № 0107 про надання правової допомоги; акт наданих послуг № Д/17812 від 12.02.2026 р.; детальний опис наданих послуг від 12.02.2026 року.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками по кредитному договору, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір (2662,40 грн.) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (57,7%) – у розмірі 1536,20 грн. Судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги (4992,00 грн.) стягується з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог (91,7%) – 4577,67 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, у порядку встановленому ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 3041,47 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року в частині стягнення нарахованих процентів змінити, зменшивши розмір процентів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з 33000,00 грн до 19770,00 грн.

Зменшити загальну суми заборгованості за Договором № 104118484 від 09.11.2023 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з 39000,00 грн. до 24570,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 3041,47 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко