Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №704/1796/25 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №704/1796/25

Суддя: Карпенко О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 704/1796/25

Провадження № 22-ц/821/1665/26

Категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Широкової Г.К.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

представник позивача: адвокат Крюкова Марина Володимирівна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Воронкової І.Г. в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі по тексту ТОВ «ФК «Фінтраст», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 24.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5198037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За умовами договору сума кредиту складає 35000,00 грн. Строк кредиту 360 днів: з 24.12.2024 по 19.12.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

На підставі погоджених умов, викладених в Договорі, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

У період з 24.12.2024 по 31.07.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 7500,00 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами.

31.07.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

До ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», відповідно до укладеного Договору № 31/07/2025 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 5198037 від 24.12.2024, загальна сума заборгованості склала 121650,00 грн., з якої: заборгованість по тілу кредиту – 35000,00 грн., заборгованість за процентами – 65650,00 грн., штрафні санкції 17500 грн., комісії за надання кредиту 3500,00 грн.

Позивач вказує, що станом на дату укладення Договору факторингу від 31.07.2025 строк дії Договору № 5198037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.12.2024 не закінчився, а тому в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 по 19.12.2025 (141 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 46882,50 грн.

Нараховані відсотки не носять характеру штрафних, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту – процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

На підставі наведеного, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 168532,50 грн., з яких сума кредиту 35000,00 грн., сума процентів за користування кредитом 65650,00 грн., нараховані позивачем проценти за 141 календарних днів 46882,50 грн., штрафні санкції у розмірі 17500,00 грн., комісія за надання кредиту в розмірі 3500,00 грн, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2026 позов - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором споживчого кредиту № 5198037 від 24.12.2024 року в сумі 56000 грн, з яких 35000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 17500,00 грн. – заборгованість за відсотками, 3500,00 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрати по оплаті судового збору в сумі 804,96 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3323,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт укладення електронного кредитного договору та виконання ТОВ «Лінеура Україна» умов кредитного договору шляхом зарахування коштів на рахунок відповідача. Оскільки відповідач умови договору належним чином не виконав, а до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором згідно договору факторингу, тому у позивача наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35000,00 грн.

Задовольняючи частково вимогу про стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим суд вважає справедливим стягнути з відповідача відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» проценти в сумі 17500 грн. (тобто в розмірі п`ятидесяти відсотків вартості продукції).

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 17500,00 грн штрафу, оскільки штраф нарахований позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази доводять надання йому адвокатом правової допомоги, проте, враховуючи принципи розумності і пропорційності, дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

12.06.2023 року представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» – адвокат Крюкова М.В. подала через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом незаконним, необґрунтованим та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, просила скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28.05.2026 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 121650,00 грн, судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Також просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8 000,00 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом.

Зазначає, що фінансова компанія є суб`єктом господарювання, діяльність якого спрямована на отримання прибутку, а не благодійною організацією. Відтак, надання грошових коштів у позику здійснюється на платній основі, а проценти є істотною умовою такого договору та економічною складовою господарської діяльності позивача. Безпідставне зменшення розміру процентів фактично позбавляє кредитора очікуваного доходу та порушує баланс договірних прав і обов`язків сторін.

Таким чином, висновок суду про необхідність зменшення суми процентів є необґрунтованим та таким, що зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

В даному випадку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру – не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту – процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Позивач мав законне право нараховувати відсотки в межах строку дії кредитного договору, а також після укладення договору факторингу, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.12.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений споживчий Договір № 5198037, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до п. 1.2 Договору, сума кредиту складає 35000 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 24.12.2024 року по 19.12.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 35000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек».

На виконання ухвали Тальнівського районного суду Черкаської області від 18.03.2026 року про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація про те, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 24.12.2024 року був зарахований платіж в сумі 35000 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за договором споживчого кредиту № 5198037 від 24.12.2024 року станом на 31.07.2025 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 121650,00 грн., з яких тіло кредиту – 35000,00 грн., заборгованість за процентами – 65650,00 грн., штрафні санкції – 17500,00 грн., комісії за надання кредиту – 3500,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 5198037 від 24.12.2024 року за 141 календарних днів (01.08.2025-19.12.2025) нарахована заборгованість по процентам за вказаним кредитним договором в сумі 46882,50 грн.

31.07.2025 року первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» та позивач уклали договір факторингу № 31/07/2025, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за даним кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року та Акту приймання-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача по Договору № 5198037 від 24.12.2024 року в сумі 121650,00 грн., з яких: 35000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 65650,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 3500,00 грн. – сума заборгованості по комісії; 17500,00 грн. – сума заборгованості за пенею.

На підставі рішення № 251124/1 єдиного учасника Товариства від 25.11.2024 року було змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст. 525, 625 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, із досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Отже, із наведеного слідує, що відповідач уклав із ТОВ «Лінеура Україна» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.

Аналізуючи надані позивачем докази та встановлені обставини, колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення між ТОВ «Лінеура Україна» з однієї сторони та відповідачем з іншої, кредитного договору № 5198037 від 24.12.2024 року у електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цими договорами, а саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» заборгованості за тілом кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суть апеляційної скарги зводиться лише до незгоди позивача в частині позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків, жодних інших доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить, тому апеляційний суд здійснює перегляд судового рішення лише у межах доводів апеляційної скарги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Задовольняючи частково вимогу про стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим суд вважав справедливим стягнути з відповідача відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» проценти в сумі 17500 грн. (тобто в розмірі п`ятидесяти відсотків вартості продукції).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 360 днів, тобто з 24.12.2024 року до 19.12.2025 року. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошового зобов`язання та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Після отримання позивачем права вимоги, відповідач продовжує не виконувати покладені на нього кредитним договором обов`язки, а тому в межах строку дії кредитного договору за 141 календарних дні (з 01.04.2025 по 19.12.2025) позивачем нараховані відсотки за стандартною процентною ставкою 0,95 % в сумі 46882,50 грн, розрахунок яких наведено безпосередньо у позовній заяві та апеляційній скарзі (35000,00 грн * 0,95% * 141 календарних днів).

Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що позивач набув право вимоги, в тому числі, щодо майбутніх вимог, зокрема, щодо відсотків, нарахованих за період з 01.04.2025 по 19.12.2025 року, тобто в межах строку дії договору.

Згідно з п. 1.4 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

П. 1.5.1, 1.5.2 даного договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного в п. 1.4 цього договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна», за договором споживчого кредиту № 5198037 від 24.12.2024 року станом на 31.07.2025 року заборгованість складає 121650,00 грн., з яких тіло кредиту – 35000,00 грн., заборгованість за процентами – 65650,00 грн., штрафні санкції – 17500,00 грн., комісії за надання кредиту – 3500,00 грн.

Згідно з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 5198037 від 24.12.2024 року за період 01.08.2025 року по 19.12.2025 року нарахована заборгованість по процентам становить 46882,50 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками первісним кредитором в розмірі 65650,00 грн. та нарахованими позивачем за період з 24.12.2024 року по 19.12.2025 року, апеляційний суд виходить з наступного.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

У справі, що переглядається, Договір № 5198037 про надання споживчого кредиту було укладено 24.12.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому кредитор повинен був привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону.

Так, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%. Однак, перехідні положення законопроекту застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом, нараховані за процентною ставкою 0,95 % в день відповідно до п. 1.4.1 Договору та застосовувалася в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Крім того, відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3 Договору.

Також, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 7500,00 грн., які зараховані на оплату процентів за користування грошовими коштами.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що за договором факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 процентів за користуванням кредиту є доведеними та обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 65650,00 грн. за період з 24.12.2024 року по 31.07.2025 року.

Що стосується нарахування позивачем відсотків у період з 01.08.2025 року по 19.12.2025 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 24.12.2024 року по 19.12.2025 року.

31.07.2025 року первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» та позивач уклали договір факторингу № 31/07/2025, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за даним кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пенею за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Станом на дату укладення Договору факторингу від 31.07.2025 року строк дії Договору № 5198037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.12.2024 року не закінчився.

З урахування вказаного, колегія суддів вважає, що позивач набув право вимоги в тому числі щодо майбутніх вимог (п. 1.1 договору факторингу № 31/07/2025), зокрема щодо відсотків в розмірі 46882,50 грн. нарахованих за період з 01.04.2025 року по 19.12.2025 року, тобто в межах строку дії договору.

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення відсотків нарахованих первісним кредитором за період з 24.12.2024 року по 31.07.2025 року в розмірі 65650,00 грн. та нарахованих відсотків позивачем за період з 01.04.2025 року по 19.12.2025 року, в межах дії кредитного договору, в розмірі 46 882,50 грн. підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про відсутність підстав для стягнення з відповідача 17500,00 грн штрафу, оскільки штраф нарахований позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 процентів у розмірі 17500,00 грн. не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення вимоги.

Що стосується клопотання про зупинення провадження у справі.

17.07.2026 року представником ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвокатом Столітнім М.М. через систему «Електронний суд» подано клопотання, в якому просив апеляційний суд зупинити провадження у справі № 704/1796/25 за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28.05.2026 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

На час перегляду даної справи, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суд ухвалено 07.09.2026 року постанову у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28.05.2026 року.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024; копію ордера на надання правничої допомоги від 22.12.2025 року, копію акту № 14264 від 22.12.2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-20024 від 10.12.2024; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію заявки № 14264 від 24.11.2025 року на виконання доручення по Договору № 10/12-20024 від 10.12.2024.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

У апеляційній скарзі представник позивача просила суд стягнути ОСОБА_1 судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених судових витрат суду надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022, копію договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022 року.

Отже, стороною позивача підтверджено документально, що позивачем дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а загальний розмір таких витрат складає 8 000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Дослідивши клопотання представника ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової М.В. про розподіл судових витрат, додані до неї документи, та вирішуючи, чи є розмір витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в даній справі, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, заява сторони позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 2000,00 грн.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками із ухваленням нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог, судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Фінтраст Капітал» при зверненні до суду із даним позовом сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (89,60%), а саме у розмірі 2170,50 грн (2 422,40 грн*89,60%).

При зверненні із апеляційної скаргою, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково на (89,60%), тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги, що становить 3255,70 грн ( 3 633,60 грн х 89,60%).

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни – задовольнити частково.

Заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2026 року в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 процентів та стягнення судових витрат – скасувати та ухвалити в цих частинах нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) нараховані проценти за Договором № 5198037 про надання споживчого кредиту від 24 грудня 2024 року в розмірі 112532,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. та сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 2170,50 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Визначати остаточну суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за Договором № 5198037 про надання споживчого кредиту від 24 грудня 2024 року в розмірі 151 032, 50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн. та сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 3255,70 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua