Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №558/644/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 558/644/25

Провадження № 22-ц/4815/937/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Гордійчук С.О.

суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання Хлуд І.П.

учасники справи:

позивач: ТОВ «Західна агровиробнича компанія»

відповідачі: ОСОБА_1 , ТОВ «Волинь Нова»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Фехи Т.С., дата складання повного тексту рішення 29 січня 2026 року, у справі №558/644/25,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Волинь Нова» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №б/н від 25 квітня 2018 року, визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» права оренди земельної ділянки площею 3,1187 га кадастровий номер 5621482000:02:000:0188, номер запису про інше речове право 61075410, а також скасування запису про державну реєстрацію права оренди.

Позов мотивовано тим, що 25 квітня 2018 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як орендарем, було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надала, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку з кадастровим номером 5621482000:02:000:0188, площею 3,1187 га, розташовану на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди землі від 25 квітня 2018 року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 04 лютого 2022 року, строк дії договору визначено до 05 серпня 2025 року, але в будь-якому випадку до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Право оренди зазначеної земельної ділянки було зареєстровано 06 серпня 2018 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право № 27397729.

Пунктом 6.2 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновити договір на новий строк. Для реалізації такого права орендар зобов`язаний не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

У зв`язку із закінченням строку дії договору 05 серпня 2025 року та з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк ТОВ «Західна агровиробнича компанія», 01 травня 2025 року направило ОСОБА_1 лист-повідомлення вих. № 2663 про намір продовжити дію договору оренди землі від 25 квітня 2018 року. До зазначеного листа-повідомлення позивачем було додано два примірники додаткової угоди про продовження дії договору оренди землі, підписані зі сторони орендаря.

Як зазначає позивач, вказане поштове відправлення було отримане орендодавцем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом з тим, ОСОБА_1 у встановлений строк надала відповідь на лист-повідомлення, повідомила позивача про заперечення щодо поновлення договору та повернула підписаний примірник додаткової угоди.

Однак, позивач вважає, що таким чином ним було належним чином реалізовано передбачене договором та законом переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, оскільки він належно виконував умови договору оренди, своєчасно повідомив орендодавця про намір скористатися своїм переважним правом та надав проект додаткової угоди.

Водночас вказує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що щодо тієї ж земельної ділянки було зареєстровано право оренди за іншим орендарем - ТОВ «Волинь Нова».

На думку позивача, укладення ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «Волинь Нова» та державну реєстрацію права оренди за останнім порушують переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія», на укладення договору оренди цієї земельної ділянки на новий строк.

Посилаючись на наведені обставини, позивач вважає, що його переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки було порушене та потребує судового захисту.

У зв`язку з цим ТОВ «Західна агровиробнича компанія» просило суд визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 22 квітня 2025 року до договору оренди землі № б/н від 25 квітня 2018 року, укладеного між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 ; визнати відсутнім у ТОВ «Волинь Нова» право оренди земельної ділянки площею 3,1187 га, кадастровий номер 5621482000:02:000:0188, та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» подало апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, не врахував належного виконання орендарем своїх договірних обов`язків та безпідставно визнав заяву орендодавця достатньою підставою для припинення переважного права орендаря на поновлення договору. Апелянт зазначає, що така заява є необґрунтованою, не містить конкретних аргументів, не відповідає вимогам закону та не містить пропозицій щодо зміни чи покращення істотних умов договору. При цьому орендодавцем не наведено обставин, які б свідчили про неналежне виконання орендарем своїх обов`язків, а тому така заява, на думку апелянта, не може бути підставою для припинення його переважного права на поновлення договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - ТОВ «Волинь Нова» заперечує доводи апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5621482000:02:000:0188, загальною площею 3,1187 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, вид угідь - рілля, яка розташована на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області.

Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №444325461 від 19 вересня 2025 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №116408289 від 6 березня 2018 року та копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 6 березня 2018 року № 192 (а. с. 18, 19, 27).

Між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як орендарем, укладено договір оренди землі від 25 квітня 2018 року та додаткову угоду № б/н від 4 лютого 2022 року щодо оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5621482000:02:000:0188 строком на сім років, до 5 серпня 2025 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №133636923 від 8 серпня 2018 року та №303106585 від 20 червня 2022 року (а.с. 25, 26).

Відповідно до умов зазначеного договору оренди землі в редакції додаткової угоди від 4 лютого 2022 року договір укладено строком на сім років, до 5 серпня 2025 року.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У такому випадку орендар зобов`язаний не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про свій намір продовжити його дію (пункти 3.1, 3.2 договору).

Маючи намір продовжити договірні відносини з ОСОБА_1 , ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листом-повідомленням вих. №2663 від 22 квітня 2025 року звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки.

До зазначеного листа було долучено додаткову угоду № б/н від 22 квітня 2025 року, якою запропоновано, зокрема, доповнити розділ «Строк дії Договору» новим пунктом такого змісту: «Даний Договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. Жодних заяв, заперечень щодо непоновлення цього договору сторони не мають та ними не направлялись».

Також запропоновано доповнити розділ «Умови використання земельної ділянки» положеннями щодо поновлення договору оренди, відповідно до яких договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах у разі відсутності заяви однієї зі сторін договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. При цьому вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Крім того, запропоновано передбачити, що сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від його поновлення, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору не пізніше ніж за один місяць (якщо інший, більший строк не буде передбачений законодавством) до дати закінчення строку дії договору, з одночасним направленням іншій стороні договору повідомлення про подання такої заяви.

Лист-повідомлення разом із додатковою угодою направлено ОСОБА_1 1 травня 2025 року поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення за формою Ф. 107 (а.с. 21–24).

21 травня 2025 року на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» Гайдамака М.В. направила заяву, у якій повідомила про заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5621482000:02:000:0188.

Факт направлення ОСОБА_1 зазначеної заяви підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 21 травня 2025 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за формою Ф. 119 №3520000700660.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №444325461 від 19 вересня 2025 року судом встановлено, що 1 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Волинь Нова» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621482000:02:000:0188.

Строк оренди за цим договором визначено до 1 серпня 2032 року з автоматичним продовженням строку його дії. Державну реєстрацію іншого речового права на підставі зазначеного договору оренди землі проведено 7 серпня 2025 року (а.с. 19).

Таким чином, між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 не було досягнуто згоди щодо поновлення договору оренди землі №б/н від 25 квітня 2018 року з урахуванням додаткової угоди від 4 лютого 2022 року, строк дії якого закінчився 5 серпня 2025 року.

При цьому 1 серпня 2025 року ОСОБА_1 уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з іншим орендарем - ТОВ «Волинь Нова», право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7 серпня 2025 року.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки укладено 25 квітня 2018 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець протягом місяця розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання процедури та строків, визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, може вважатися порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем за умови дотримання попереднім орендарем процедури реалізації переважного права, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

У разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18.

Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови).

У справі, що переглядається, судом встановлено, що 25 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено договір оренди землі за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5621482000:02:000:0188, загальною площею 3,1187 га, що розташована на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди землі від 25 квітня 2018 року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 04 лютого 2022 року, строк дії договору визначено до 05 серпня 2025 року, але в будь-якому випадку до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 , як сторони за договором, не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, оскільки власник земельної ділянки - орендодавець ОСОБА_1 у своєму листі-повідомленні від 21 травня 2025 року вказала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі та намір використовувати ділянку на власний розсуд.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про відсутність волевиявлення у ОСОБА_1 на поновлення договору оренди землі від 25 квітня 2018 року, в тому числі й на запропонованих ТОВ «Західна агровиробнича компанія» умовах, а тому переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не порушено.

Оскільки строк дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», закінчився 05 серпня 2025 року, а новий договір оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Волинь Нова» було укладено лише 01 серпня 2025 року, державна реєстрація права оренди здійснена 07 серпня 2025 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №444325461 від 19 вересня 2025 року та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями статті 33 Закону і може підлягати захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, не порушено.

Доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин підлягала застосуванню стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент звернення до суду є безпідставними. Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки приватної власності укладений 25 квітня 2018 року, а зміни до нього внесені до набрання чинності Законом України № 340-IX, поновлення такого договору відповідно до розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» здійснюється за правилами, чинними на момент його укладення. Тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин саме попередню редакцію статті 33 цього Закону.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що подані відповідачем листи не відповідають вимогам Закону України «Про оренду землі», оскільки не містять обґрунтованих заперечень щодо запропонованих умов, а тому не можуть вважатися належними доказами відмови у поновленні договору оренди.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права орендаря можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін на продовження орендних правовідносин. Відсутність в орендодавця наміру поновлювати договір оренди землі виключає можливість покладення на нього обов`язку погоджувати нові умови договору чи досягати з орендарем домовленості щодо його поновлення.

Крім того, чинне законодавство не покладає на орендодавця обов`язку мотивувати своє рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки приватної власності.

При цьому положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» не встановлюють спеціальної форми чи вичерпного змісту заперечення щодо поновлення договору оренди землі. Вирішальним у такому випадку є наявність чіткого волевиявлення власника земельної ділянки щодо небажання продовжувати орендні правовідносини, а не назва документа чи ступінь деталізації наведених у ньому мотивів.

Оскільки орендодавець відмовився поновлювати договір оренди землі, суд першої інстанції правильно констатував відсутність за таких обставин справи порушення переважного права орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може переважати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для продовження орендних відносин та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо недобросовісної поведінки ОСОБА_1 у зв`язку з укладенням 01 серпня 2025 року договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Волинь Нова». Переважне право орендаря не є абсолютним і не може обмежувати право власника земельної ділянки на вільне розпорядження нею після припинення попередніх орендних правовідносин. Оскільки строк дії права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчився 05 серпня 2025 року, а підстав для його поновлення не встановлено, укладення нового договору оренди із ТОВ «Волинь Нова» не свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 та порушення прав позивача.

При цьому колегія суддів враховує, що право оренди ТОВ «Волинь Нова» виникло на підставі договору оренди від 01 серпня 2025 року та його державної реєстрації 07 серпня 2025 року, тобто після припинення попереднього зареєстрованого права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не проводила переговорів щодо істотних умов договору, є необґрунтованими, оскільки обов`язок узгоджувати істотні умови договору виникає у разі наявності наміру сторін продовжити орендні правовідносини та потреби погодити окремі умови договору. Водночас за відсутності волевиявлення орендодавця на поновлення договору оренди землі такий обов`язок не може тлумачитися як примус власника до укладення договору на новий строк.

З огляду на відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, похідні вимоги про визнання відсутнім у ТОВ «Волинь Нова» права оренди спірної земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію такого права також не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Гордійчук С.О.

Судді: Хилевич С.В.

Шимків С.С.