Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №159/2278/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/2278/26Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М.

Провадження № 22-ц/802/1325/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційними скаргами позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідача ОСОБА_1 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 24 вересня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про споживчий кредит № 8752005 (далі – кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 16 200 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Проте, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, не повертала кошти згідно з графіком погашення кредиту, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Позивач зазначав, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників та набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 8752005 від 24 вересня 2023 року. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та станом на день подання позовної заяви загальний розмір кредитної заборгованості становить 60 461 грн 50 коп., з яких: 10 800 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 48 527 грн 50 коп. – прострочена заборгованість за відсотками, 1 134 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Після набуття права вимоги товариство додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року у розмірі 60 461 грн 50 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8752005 від 24 вересня 2023 року у розмірі 50 376 грн 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Сівцева А. А., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в повному обсязі.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Так, сторони кредитного договору погодили його істотні умови щодо суми кредиту, процентної ставки та строку дії договору. Відповідач підписала в електронній формі кредитний договір, отримала визначену умовами договору суму кредиту, якою користувалася в межах строку дії договору, проте свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості здійснювала частково. Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, тому у неї виникла заборгованість, розмір якої підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком, згідно з яким загальний розмір кредитної заборгованості становить 60 461 грн 50 коп., з яких: 10 800 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 48 527 грн 50 коп. – прострочена заборгованість за відсотками, 1 134 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. При цьому відповідач не надала будь-яких доказів на спростування презумпції правомірності правочину, а також доказів, які б підтвердили ту обставину, що вона не отримувала від товариства на свій картковий рахунок кредитних коштів чи доказів відсутності у неї перед товариством кредитної заборгованості.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з неї на користь товариства заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 245 грн 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн, а також судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення з неї на користь товариства заборгованості за кредитним договором № 8752005 від 24 вересня 2023 року у розмірі 50 376 грн 80 коп. Суд не звернув уваги на те, що позивач безпідставно нарахував проценти після закінчення погодженого сторонами договору строку кредитування та не надав належних доказів продовження (пролонгації) кредитного договору. Чинне законодавство, зокрема норми ЦК України, а також усталена практика Верховного Суду передбачають припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги позивача, просила залишити її без задоволення, а подану нею апеляційну скаргу задовольнити повністю з наведених вище підстав.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 15 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнила анкету-заяву на кредит № 8752005, відповідно до якої просила надати її кредит у розмірі 16 200 грн та вказала свої персональні дані і надала згоду на їх обробку.

ТОВ «Мілоан» погодило умови кредитування відповідача і того ж дня між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений кредитний договір № 8752005, згідно з умовами якого товариство зобов`язувалося надати відповідачу на картковий рахунок кредит у розмірі 16 200 грн.

Згідно з п. 1.3. договору кредит надається строком 120 днів з 24 вересня 2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до пунктів 1.3.1., 1.3.2. договору пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24 жовтня 2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду, і закінчується 22 січня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п. 1.4. договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 24 жовтня 2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22 січня 2024 року (останнього дня строку кредитування).

Згідно з пунктами 1.5.1., 1.5.2., 1.5.3., 1.6. договору комісія за надання кредиту складає 1 134 грн, яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 4 276 грн 80 коп., які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 43 740 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до п. 2.2.3. договору проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену в п. 1.5.3. договору. Якщо визначена в п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2. договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій), нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Згідно з п. 2.3.1. договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п. 2.3. договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено/поновлено пільговий період, нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2. договору.

Пунктом 2.3.2 договору визначено, що після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із зазначеною датою із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем до особистого кабінету позичальника або в смс-повідомленні та здійснити платіж передбачений п. 2.3. договору. Після здійснення позичальником зазначеного платежу (ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації.

Згідно з п. 3.2.6. договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п. 1.5.3. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п. 1.5.3. договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

До матеріалів справи долучений графік платежів, що є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 8752005 від 24 вересня 2023 року, який підписаний ОСОБА_1 , згідно з яким позичальник повинен повернути кредит до 22 січня 2024 року.

На підтвердження факту укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 , з якою укладений договір про споживчий кредит №8752005 від 24 вересня 2023 року, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор 792919; дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 24 вересня 2023 року 15:47; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_1 .

Згідно з платіжним дорученням № 110963418 від 24 вересня 2023 року відповідачу було перераховано 16 200 грн з відміткою призначення платежу: кошти згідно договору № 8752005.

Відповідно до виписки з особового рахунка ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором № 8752005 від 24 вересня 2023 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 09 березня 2026 року становить 60 461 грн 50 коп., з яких: 10 800 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 48 527 грн 50 коп. – прострочена заборгованість за відсотками, 1 134 грн – заборгованість за комісією.

24 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а останнє прийняло належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24 грудня 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 8752005 від 24 вересня 2023 року становить 60 461 грн 50 коп., з яких: 10 800 грн – залишок за тілом кредиту, 48 527 грн 50 коп. – залишок за відсотками, 1 134 грн – залишок за комісією.

Після набуття права грошової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало відповідачу нарахувань за згаданим кредитним договором.

02 березня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило її про відступлення права вимоги, із зазначенням суми боргу, а також вимогу про сплату вказаної заборгованості, проте відповідач борг не погасила.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення кредитного договору № 8752005 від 24 вересня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 792919, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Наявні у цій справі докази підтверджують факт набуття позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку права вимоги до відповідача за кредитним договором № 8752005 від 24 вересня 2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконала, кредит не повернула, проценти за користування кредитними коштами, а також комісію не сплатила, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 60 461 грн 50 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

У цій справі відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення 24 вересня 2023 року з ТОВ «Мілоан» в електронній формі кредитного договору № 8752005, отримання кредиту у розмірі 16 200 грн, а також набуття позивачем права вимоги за згаданим кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24 грудня 2024 року. Позивач також частково визнавала позовні вимоги на загальну суму 14 245 грн 80 коп., а саме 16 200 грн тіла кредиту, 4 276 грн 80 коп. процентів та 1 134 грн комісії, з урахуванням здійснених нею платежів на погашення кредиту на суму 7 365 грн. Проте, відповідач не визнає існування у неї перед позивачем заборгованості за відсотками у решті суми боргу, вважаючи, що позивач безпідставно нарахував їй після закінчення погодженого сторонами договору строку кредитування та не надав належних доказів продовження (пролонгації) кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, частково задовольняючи позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконала, тому дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Суд урахував, що строк кредитування становить 120 днів з 24 вересня 2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів: пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24 жовтня 2023 року (рекомендована дата платежу); поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22 січня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості), а матеріали справи не містять доказів, що сторони змінювали узгоджений умовами договору 120-денний строк користування кредитом. При цьому позивач як кредитор не надав доказів, які б підтверджували, що відбулася пролонгація кредитного договору на підставі п.2.3.2. договору, оскільки до матеріалів справи не долучено електронного звернення/повідомлення або смс-повідомлення, які б надсилалися кредитодавцем до особистого кабінету ОСОБА_1 , та які підтверджували б факт пролонгації договору № 8752005 від 24 вересня 2023 року до 09 вересня 2024 року - дати якої власне первісний кредитор неправомірно здійснював нарахування відсотків за кредитом. Тому суд дійшов правильного висновку, що право позивача нараховувати відсотки припинилося зі спливом строку кредитування (закінчення поточного періоду) – 22 січня 2024 року, відповідно до п. 1.3. договору.

Наведене у повній мірі спростовує доводи апеляційних скарг обох сторін по справі, як позивача, що стосуються правомірного нарахування відсотків після спливу строку кредитування, проте доказів пролонгації договору позивачем не надано, так і відповідача, що стосуються погодження умов нарахування відсотків виключно за 30 днів користування кредитом, що не відповідає п. 1.3. договору та яким сторони чітко визначили строк кредитування 120 днів, а саме до 22 січня 2024 року.

Вирішуючи питання щодо розміру кредитної заборгованості та зменшуючи розмір заборгованості з 60 461 грн 50 коп. до 50 376 грн 80 коп., суд урахував здійснені відповідачем платежі на погашення кредитної заборгованості у розмірі 7 365 грн, а також положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Ураховуючи, що у цій справі кредитний договір між сторонами укладений до набрання законом чинності та продовжено після набрання чинності, тому на нього поширюється п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому правильним є висновок суду про те, що позивач мав право нараховувати проценти за відсотковою ставкою 3% до 23 грудня 2023 року включно, а починаючи з 24 грудня 2023 року до 22 січня 2024 року (закінчення строку договору) включно відсоткова ставка не могла перевищувати 2,5% в день, у зв`язку з чим цілком обґрунтовано здійснив перерахунок відсотків за процентною ставкою 2,5% за період з 24 грудня 2023 року по 22 січня 2024 року.

Отже, висновок суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 376 грн 80 коп. є правильним, відповідає встановленим у цій справі обставинам та узгоджується з нормами матеріального права.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є законним та обґрунтованим.

Крім того, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Отже, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: