Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №759/25411/26 — Святошинський районний суд міста Києва

Суд: Святошинський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №759/25411/26

Суддя: Єросова І. Ю.

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/25411/26

пр. № 3/759/6420/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова Іванна Юріївна, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в м. Києві ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який здобув середню спеціальну освіту, пенсіонер, одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2026 до Святошинського районного суду м. Києва із УПП в м. Києві ДПП надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №765823 від 08.09.2026 встановлено, що 25.11.2025 о 02 год. 15 хв. за адресою: м. Київ, вул. Олександра Махова, 6-Д, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху та здійснив наїзд на перешкоду - дорожнє огородження. Внаслідок події пошкоджено дорожню огородження, що спричинило матеріальні збитки.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими як порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №765926 від 08.09.2026 встановлено, що 25.11.2025 о 02 год. 15 хв. за адресою: м. Київ, вул. Олександра Махова, 6-Д, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на перешкоду та залишив місце події.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими як порушення вимог п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

До суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, не прибув, однак у письмових поясненнях від 04.09.2026 просить суд розглядати справу без його участі.

Суддя звертає увагу, що згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що ОСОБА_1 завчасно та належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується наявною у матеріалах провадження довідкою про доставку СМС повістки від 17.09.2026, просить розглядати справу без його участі, беручи до уваги, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи при розгляді справи за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП не є обов`язковою, суддя вважає за можливе розглянути адміністративні протоколи серії ЕПР1 №765923 від 08.09.2026 та серії ЕПР1 №765926 від 08.09.2026, складені стосовно ОСОБА_1 , без його участі.

Суддя, взявши до уваги викладене у складених щодо ОСОБА_1 протоколах про адміністративні правопорушення, оцінивши надані в сукупності докази, доходить такого висновку.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ст. 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність таких обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

В силу вимог п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

При цьому, приписами ст. 122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Приписи ст. 280 КУпАП закріплюють, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, підтверджується наданими суду матеріалами у їх сукупності, а саме: даними протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №765923 від 08.09.2026 та серії ЕПР1 №765926 від 08.09.2026, складеними відносно ОСОБА_1 ; схемою місця ДТП від 25.11.2025; рапортом поліцейського взводу 1 роти 5 батальйону 1 полку 1 УПП в м. Києві ДПП Прокопенко А. від 25.11.2025; письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , в яких останній свою вину визнає.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Суддя, оцінивши надані докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходить висновку, що ОСОБА_2 є винуватим у вчиненні даних адміністративних правопорушень, а тому він підлягає адміністративній відповідальності за їх вчинення.

При цьому, суддя звертає увагу, що відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , його вік, характер вчинених ним адміністративних правопорушень та наявність вини останнього у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, суддя вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності в межах санкції, передбаченої ст. 122-4 КУпАП.

У ході розгляду справи обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 є щире каяття, водночас, обставин, які б обтяжували відповідальність особи, суддею не встановлено.

Таким чином, враховуючи наведене, суддя доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу.

Разом з тим, суддя зауважує, що інкриміновані ОСОБА_1 діяння вчиненні останнім 25.11.2025, а відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті. Отже, строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, сплив 25.02.2026 року. Матеріали справи скеровано до Святошинського районного суду м. Києва лише 15.09.2026,а фактично розглянуті суддею 28.09.2026 року, тобто після строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суддя доходить висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 40-1, 122-4, 124, 245, 247, 251, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 КупАП, закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням строків накладення на особу адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження постанови.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Єросова І.Ю.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua