Суд: Печерський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №757/40503/26-п
Суддя: Гречана С. І.
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 757/40503/26-п
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду міста Києва Гречана С.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , керівника ТОВ «РИБАЛЬСТВО ТА ЕКСПЕДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 33403571), за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 2809 від 15 червня 2026 року, складеним заступником начальника відділу ГУ ДПС у м. Києві Силкіною Н.Ю. та головним державним інспектором Красніковою А.Є., під час проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «РИБАЛЬСТВО ТА ЕКСПЕДИЦІЇ» складено акт від 15 червня 2026 року № 48801/Ж5/26-15-07-02-05-01/33403571.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду керівника товариства, у період з 01 липня 2019 року до 31 грудня 2025 року за місцезнаходженням підприємства: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, будинок 7-А, допустив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме:
1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.4 пункту 140.4, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого, за висновком контролюючого органу, занижено податок на прибуток на загальну суму 159 838 грн;
2) пункту 188.1 статті 188, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, у частині нездійснення реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 31 806,94 грн;
3) пункту 201.10 статті 201, пункту 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування за березень, травень, червень, серпень, вересень, листопад і грудень 2024 року, січень, травень, червень, серпень, жовтень і листопад 2025 року;
4) пункту 103.2 статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України в частині заниження у 2022 році податку на прибуток іноземних юридичних осіб під час виплати доходу компанії «RP SMART SYSTEMS LTD» (Республіка Кіпр) у формі, відмінній від грошової, у вигляді процентів, на суму 416 983 грн;
5) підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати у 2022 році податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальному розмірі 197 518 грн;
6) підпункту 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання податкової декларації з транспортного податку за 2025 рік, граничний строк подання якої визначено 02 листопада 2025 року, тоді як фактично її подано 22 квітня 2026 року;
7) частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» щодо несвоєчасного повернення валютних коштів за імпортним контрактом № 43 від 19 листопада 2017 року з компанією «H. TSUDA SHOKAI» (Японія), несвоєчасного повернення валютних коштів у сумі 31 802 доларів США (еквівалент 1 313,9 тис. грн) за імпортним контрактом № 163 від 06 лютого 2023 року з компанією «WEIHAI UNITE FISHING TACKLE COMPANY LIMITED» (Китай), несвоєчасного надходження товару на суму 41 986,50 доларів США (еквівалент 1 752,5 тис. грн) за імпортним контрактом № 217 від 16 листопада 2023 року з компанією «ASCENSUS JAPAN CO., LTD» (Японія), а також несвоєчасного повернення валютних коштів у сумі 12 345 доларів США (еквівалент 509,0 тис. грн) за імпортним контрактом № 224 від 30 жовтня 2023 року з компанією «VEZEL INDUSTRY CO., LIMITED» (Китай);
8) пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пунктів 8.1, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, у частині неповідомлення контролюючого органу про взяття на облік шести об`єктів оподаткування та зняття їх з обліку за основним місцем обліку.
Відповідальність за наведені порушення контролюючим органом кваліфікована за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З урахуванням положень ст. 268 КУпАП суд визнав за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення від 15 червня 2026 року № 2809 та витяг з акта документальної планової виїзної перевірки від 15 червня 2026 року № 48801/Ж5/26-15-07-02-05-01/33403571 у їх сукупності, суд доходить такого висновку.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а під час її розгляду суд зобов`язаний установити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. 252 КУпАП такі докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Частина перша ст. 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення як протиправну, винну дію чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною другою цієї статті встановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено відповідальність за відсутність податкового обліку або порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій установленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі за неподання чи несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Отже, для висновку про наявність складу цього адміністративного правопорушення недостатньо встановити порушення податкового законодавства у діяльності юридичної особи. Необхідно довести, що конкретна посадова особа була відповідальною за виконання відповідного обов`язку, вчинила визначену дію або допустила бездіяльність, діяла винно, а її поведінка перебуває у причинному зв`язку з порушенням, яке їй інкримінується.
Відповідно до частин другої, третьої та шостої ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку належать до компетенції власника або уповноваженого органу (посадової особи), а керівник зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку. Таким чином, посада керівника передбачає відповідні організаційні обов`язки та не виключає його відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку.
Водночас покладення на керівника обов`язків щодо організації обліку не означає його автоматичної адміністративної відповідальності за кожне порушення, установлене під час перевірки юридичної особи. Для притягнення до відповідальності необхідно встановити конкретне винне невиконання або неналежне виконання ним службових обов`язків та зв`язок такої поведінки з інкримінованим порушенням.
У пункті 2.2 акта перевірки зазначено, що ОСОБА_1 обіймав посаду директора з 15 березня 2019 року до дня підписання акта, із посиланням на наказ від 15 березня 2019 року № 24/к. Однак самого наказу, витягу з нього або інших документів, які підтверджували б призначення особи, період здійснення нею повноважень та обсяг покладених на неї службових обов`язків, до суду не надано. Наведене в акті посилання на такий наказ не замінює дослідження документа, на підставі якого контролюючий орган зробив відповідний висновок. Отже, відомості акта самі по собі, за відсутності підтвердних документів та інших достатніх доказів, не є достатніми для встановлення статусу ОСОБА_1 як спеціального суб`єкта інкримінованого правопорушення у відповідні періоди.
У цьому ж пункті акта наведено відомості про виконання функцій головного бухгалтера ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Проте документи про призначення зазначених осіб, розподіл службових обов`язків між ними та керівником, повноваження щодо складання, підписання і подання податкової звітності до матеріалів справи не долучено. Протокол та витяг з акта також не конкретизують, які документи склав, підписав або подав особисто ОСОБА_1 , які саме обов`язкові дії він не виконав і якими доказами підтверджуються ці обставини.
Акт перевірки фіксує висновки контролюючого органу та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Сам по собі він не є безумовним підтвердженням викладених у ньому обставин і не замінює документів, на яких ґрунтуються такі висновки. Долучений витяг містить перелік установлених контролюючим органом порушень у діяльності юридичної особи та називає відповідальних посадових осіб, однак без підтвердних документів не забезпечує перевірки фактичних підстав для покладення відповідальності саме на ОСОБА_1 .
Посилання в акті на ненадання товариством відповіді на запит від 15 червня 2026 року щодо пояснень та документів, які спростовують вину або свідчать про пом`якшуючі обставини, стосується визначення фінансової відповідальності платника податків. Воно не доводить адміністративної вини директора та не покладає на нього обов`язку доводити свою невинуватість. Загальний висновок контролюючого органу про умисне діяння платника податків також не замінює доказів форми вини конкретної фізичної особи.
Крім того, протокол охоплює різні за змістом та часом епізоди: заниження податків, несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, подання декларації, порушення строків валютних розрахунків і неподання відомостей про об`єкти оподаткування. Загальне зазначення періоду перевірки не замінює визначення часу конкретного діяння. Зокрема, у протоколі наведено дату фактичного подання декларації з транспортного податку 22 квітня 2026 року, яка виходить за межі зазначеного в ньому загального періоду порушення. Ці обставини потребують індивідуалізації кожного епізоду, у тому числі для застосування ст. 38 КУпАП.
Крім того, у наданому витягу з акта містяться розбіжності, які стосуються змісту інкримінованих порушень. На сторінці 49 акта зазначено неповідомлення про взяття та зняття з обліку 19 об`єктів оподаткування, тоді як у пункті 8 висновку на сторінці 50 та у протоколі йдеться про шість об`єктів. Перелік за окремими періодами, наведений у висновку акта, при цьому охоплює більшу кількість об`єктів. У протоколі не визначено, щодо яких саме шести об`єктів інкримінується порушення та які дії стосовно них мав учинити ОСОБА_1 .
У пункті 6 висновку акта на сторінці 50 зазначено несвоєчасне подання декларації з транспортного податку за 2023 рік, а у протоколі - за 2025 рік, за однакових наведених дат граничного строку та фактичного подання. Така неузгодженість стосується звітного періоду, що є істотною обставиною відповідного епізоду. Суд не може усунути її шляхом довільного обрання одного з варіантів викладення обвинувачення.
Під час розмежування адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП і кримінальної відповідальності за ст. 212 КК України має значення не будь-яка вказана у матеріалах перевірки грошова величина, а сума податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які внаслідок умисних дій фактично не надійшли до бюджету або державних цільових фондів.
Суми податкових зобов`язань, ПДВ за незареєстрованими накладними та вартість валютних операцій мають різну правову природу й не можуть механічно підсумовуватися як фактичне ненадходження податків до бюджету. Разом із тим відсутність такого розрахунку сама по собі не виключає складу правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП: вирішальним є доведення конкретного порушення порядку ведення податкового обліку та вини відповідної посадової особи.
Суд не вправі самостійно доповнювати фабулу протоколу відомостями про невказані дії керівника, формулювати замість контролюючого органу зміст його винної бездіяльності або обирати фактичні обставини, які утворювали б нове обвинувачення.
Посилання на порушення ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» саме по собі не розкриває об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Протокол не пояснює, яким чином недотримання строків розрахунків за імпортними контрактами виразилося саме у порушенні порядку ведення податкового обліку та які конкретні винні дії або бездіяльність ОСОБА_1 спричинили це порушення.
Оцінені у сукупності протокол та долучений витяг з акта перевірки відтворюють позицію контролюючого органу, однак не містять достатньої сукупності доказів усіх обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. За відсутності наказу про призначення, витягу з нього або інших підтвердних документів не доведено належним чином статус особи як спеціального суб`єкта у відповідні періоди, зміст її службових обов`язків, конкретну протиправну поведінку та вину. Саме зазначення посади в акті та протоколі, узагальнений перелік порушень і ненадання товариством пояснень не усувають цих недоліків доказування.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цей конституційний стандарт підлягає застосуванню і під час вирішення питання про адміністративну відповідальність карального характеру.
За таких обставин суд дійшов висновку, що органом, який склав протокол, не доведено поза розумним сумнівом наявності у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 284 КУпАП за наявності такої обставини суд постановляє постанову про закриття справи.
Ураховуючи наведене, провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Оскільки адміністративне стягнення не накладається, судовий збір відповідно до ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 7, 9, 40-1, 163-1, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287-289, 294 КУпАП, суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її оскарження - після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя Світлана ГРЕЧАНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua