Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Зловживання впливом
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №522/18703/26
Суддя: Русєва А. С.
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого – судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,
прокурора – ОСОБА_3 ,
захисника – ОСОБА_4 ,
обвинуваченого – ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12026163470000595 від 28.05.2026 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, офіцера батальйону резерву в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби, проходячи її на посаді офіцера батальйону резерву в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «капітан третього рангу», маючи умисел на одержання для себе неправомірної вигоди, у невстановлений час, але не пізніше 09.06.2026, під час особистої зустрічі із ОСОБА_6 , який є діючим військовослужбовцем, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 (біля Торгового центру «Маяк»), повідомив ОСОБА_6 про необхідність надання неправомірної вигоди, так як має можливість вплинути на прийняття рішення службовими особами 18 Регіональної військово-лікарської комісії щодо скасування рішення попередньої Військово-лікарської комісії (ВЛК) та визнання ОСОБА_6 непридатним до військової служби, з метою припинення останнім проходження військової служби.
У подальшому, ОСОБА_6 , розуміючи протиправність дій ОСОБА_5 , повідомив правоохоронні органи про вчинення кримінального правопорушення та діяв під контролем правоохоронних органів.
Так, 10.06.2026 приблизно об 14:10, більш точний час не встановлено, за попередньою домовленістю, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , де повідомив останньому про необхідність надання грошових коштів за видачу документів, які стануть підставою для скасування рішення попередньої Військово-лікарської комісії (ВЛК) та визнання ОСОБА_6 непридатним до військової служби, з метою припинення останнім проходження військової служби, а саме надання йому неправомірної вигоди у розмірі 23000 доларів США та отримав від нього обіцянку надати таку вигоду.
В подальшому, ОСОБА_5 , реалізовуючи умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди для себе, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про незаконність своїх дій, за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 , 12.06.2026 приблизно об 13:00, зустрілись за адресою: місто Одеса, вулиця Успенська, біля буд. 44, де отримав від останнього раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 22900 доларів США (що згідно з курсом Національного банку України станом на 12.06.2026 складає 1028796 гривень 24 копійки), пообіцявши здійснити вплив на службових осіб 18 Регіональної військово-лікарської комісії, які є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з метою забезпечення прийняття ними рішень щодо оформлення та видачі медичних документів (довідки) на підставі лікарських висновків, які стануть підставою для отримання висновку Військово-лікарської комісії (ВЛК) та визнання ОСОБА_6 непридатним до військової служби, з метою припинення останнім проходження військової служби.
Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто прийняття пропозиції, обіцянки, одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.
22.09.2026 між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , за погодженням першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого, у присутності захисника ОСОБА_4 , укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), та разом з обвинувальним актом надана до суду.
Згідно вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_5 та прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 , а саме штраф у розмірі 61000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1037000 гривень. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або про відмову в затверджені угоди та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 – 475 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжких злочинів.
Сторони кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні зазначили, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК і КК України, та просили угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та заявив, що визнання ним винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє характер та суть обвинувачення, а також розуміє свої права на судовий розгляд кримінального провадження, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України.
Наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст.473, 476 КПК України обвинуваченому судом роз`яснені та йому зрозумілі.
Ухвалюючи вирок, на підставі укладеної між сторонами кримінального провадження угоди, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинується ОСОБА_5 , суд також погоджується з кваліфікацією його дій за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Судом також встановлено, що санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.
Окрім того, судом також враховується положення ч. 2 ст. 53 КК України, згідно яких за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що таке кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
При цьому судом установлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє права визначені йому п. 1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
У судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд вважає, що умови угоди, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та передбаченого за його вчинення покарання, відповідають інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні можливості справедливого та в розумні строки найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також у зменшенні навантаження на органи прокуратури і суди.
Крім того, укладання угоди про визнання винуватості стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати такі угоди з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе узгодженого покарання чи звільнення від його відбування тощо, що сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення іншими особами неминучої караності протиправних діянь та формування несприйняття корупційної поведінки.
Слід також зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає у припиненні на майбутнє існування такого ганебного явища як корупційні кримінальні правопорушення, що завдає істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
До того ж, на думку суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи беззаперечне визнання ним своєї вини.
На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, поведінка під час досудового розслідування вказує на його бажання виправитись, тому укладена угода не суперечить будь-яким великим суспільним інтересам чи очікуванням.
Укладена угода відповідає інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання. Так, на думку суду, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, є співмірною та достатньою реакцією держави на вчинений обвинуваченим злочин, виходячи з меж, встановленої санкцією статті, що передбачає відповідальність за нього.
Також, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам КК України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся в його вчиненні, здійснив благодійний внесок у сумі 100000 гривень на потреби ЗСУ.
Також судом установлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженою ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_5 на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого, про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 61000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В силу ч.4 ст.174 КПК України, з набранням вироком законної сили слід скасувати арешти на майно, накладені ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25.06.2026 (справа №521/9776/26, провадження №1-кс/521/2993/26) та ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25.06.2026 (справа №521/9776/26, провадження №1-кс/521/2994/26).
Відповідно до вимог ст. ст. 96-1 та 96-2 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду в обвинуваченого ОСОБА_5 у власність держави мобільного телефону марки «Iphone 13 Pro», який передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, як майно використане як засіб вчинення кримінального правопорушення.
Питання щодо долі інших речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України, а саме:
слід повернути до УСР в Одеській області:
- предмети, що ззовні схожі на грошові кошти номіналом по 100 доларів США з номером: LB23277272G у кількості 229 штук, які передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області,;
слід повернути власникам або законним володільцям:
- копії документів ОСОБА_6 , які передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, слід повернути власнику;
- 1901 долар США, 6400 гривень, 2 банківські картки «Приват Банк», які передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області;
- печать з відбитком тексту: «Адвокат ОСОБА_8 ; свідоцтво №2078 від 26.07.2011 Рада адвокатів Одеської області Україна» та флеш-накопичувач фірми «Kingston»;
слід вважати повернутим власнику:
- автомобіль марки «LEXUS RX 350» сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 , VIN T3: НОМЕР_3 , 2016 року випуску та ключ до нього.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК, суд –
ухвалив:
Затвердити угоду, укладену 22 вересня 2026 року між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , за погодженням першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 61 000 (шістдесят одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 1 037 000 (один мільйон тридцять сім тисяч) гривень.
З набранням вироком законної сили арешти на майно, накладені ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25.06.2026 (справа №521/9776/26, провадження №1-кс/521/2993/26) та ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25.06.2026 (справа №521/9776/26, провадження №1-кс/521/2994/26), – скасувати.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України та п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, конфіскувати у власність держави майно, використане як засоби вчинення кримінального правопорушення мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro», який передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, який належить ОСОБА_5 .
Після набрання вироком законної сили речові докази:
повернути до УСР в Одеській області:
- предмети, що ззовні схожі на грошові кошти номіналом по 100 доларів США з номером: LB23277272G у кількості 229 штук, які передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області,;
повернути власникам або законним володільцям:
- копії документів ОСОБА_6 , які передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, слід повернути власнику;
- 1901 долар США, 6400 гривень, 2 банківські картки «Приват Банк», які передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області;
- печать з відбитком тексту: «Адвокат ОСОБА_8 ; свідоцтво №2078 від 26.07.2011 Рада адвокатів Одеської області Україна» та флеш-накопичувач фірми «Kingston»;
вважати повернутим власнику:
- автомобіль марки «LEXUS RX 350» сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 , VIN T3: НОМЕР_3 , 2016 року випуску та ключ до нього.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, лише у випадках, встановлених ст.ст. 473, 394 КПК України.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, лише у випадках, встановлених ст.ст.473, 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/18703/26
Номер провадження № 1-кп/522/3236/26
Головуючий суддя – ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua